Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/4035/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.
Дата набрання законної сили: 22.01.2025
Номер судового провадження: 61-14205ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		22 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 466/4035/23
		провадження № 61-14205св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Львівська міська рада,
		відповідач -  ОСОБА_1 ,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У квітні 2023 року Львівська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що будинок з будівлями по АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова від 10 березня 1987 року № 176.
		3.            Як власник нежитлових приміщень загальною площею 90,6 кв. м по АДРЕСА_1 Львівська міська рада передавала ці приміщення в оренду на підставі договору оренди від 24 березня 1994р Їдальні № 42.
		4.            Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 року задоволено заяву ОСОБА_3 до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та встановлено факт володіння ОСОБА_3 на праві приватної власності будівлею загальною площею 90,6 кв. м по АДРЕСА_1 та зобов`язано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» провести державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно.
		5.            Постановою Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 скасовано, позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.
		6.            Постановою апеляційного суду встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 року фактично визнано право власності на будівлю, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради.
		7.            Як вбачається з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006р за ОСОБА_3 29 грудня 2006 року було зареєстровано право приватної власності на спірну будівлю.
		8.            Згодом ОСОБА_3 відчужив будівлю по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2009 № 842.
		9.            03 квітня 2009 року зареєстровано право власності на будівлю на АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 .
		10.         Позивач вказував, що вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.
		11.         Враховуючи викладене позивач просив суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 будівлю по АДРЕСА_1 , загальною площею 90,6 кв. м (реєстраційний номер майна 17375258) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		12.         Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2024 року у складі судді Невойта П. С. у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		13.         Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив із того, що позивач має право звертатись з вимогою про витребування спірного майна на підставі статті 388 ЦК України від ОСОБА_1 , яка є останнім набувачем майна, проте Львівська міська рада звернулась до суду із пропуском строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач, тому відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		14.         Постановою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року апеляційну скаргу Львівської міської ради та Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської радизадоволено.
		15.         Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 квітня 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
		16.         Витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 будівлю на АДРЕСА_1 загальною площею 90,6 кв. м (реєстраційний номер майна 17375258) на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.
		17.         Вирішено питання щодо судових витрат.
		18.         Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки у справах вказаної категорії строк позовної давності слід обчислювати з моменту набрання законної сили рішення суду, яким скасовано рішення суду, на підставі якого вибуло майно. 
		19.         Апеляційний суд зазначив, що постановою Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасовано рішення, на підставі якого первісний набувач ОСОБА_3 зареєстрував права власності на спірне майно, а тому позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом у квітні 2023 року, не пропустив строк позовної давності.
		20.         Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції також дійшов висновку, що повернення спірного майна територіальній громаді в особі Львівської міської ради переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбулось за цільовим призначенням. 
		21.         Суд зазначив, що не вбачається порушення справедливого балансу в разі повернення спірного майна у власність територіальної громади м. Львова, яке вибуло із володіння на підставі незаконного рішення суду.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		22.         У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
		23.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		24.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		25.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
		26.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2018 року № 907/50/16, від 20 березня 2019 року в справі № 521/8368/15-ц, від 23 жовтня 2019 року в справі № 922/3537/17, від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16, від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15, від 18 березня 2020 року в справі № 199/7375/16-ц, від 20 травня 2021 року в справі № 199/8047/16-ц, від 22 квітня 2021 року в справі № 904/1017/20, від 04 серпня 2021 року в справі № 461/7741/17, від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19, від 12 вересня 2022 року в справі № 910/8413/21, від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19, від 04 липня 2023 року в справі № 233/4365/18, від 13 вересня 2023 року в справі № 462/6637/21, від 19 вересня 2023 року в справі № 910/8413/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		27.         Також підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права, а саме: не дослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		28.         Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності сторін, оскільки в порушення норм процесуального права не дослідив та не надав правової оцінки доказам, які були подані стороною відповідача на підтвердження обставин про її добросовісність та пропуск позивачем строку позовної давності, який почав свій перебіг 29 грудня 2006 року та сплив 29 грудня 2009 року, а також про те, що протягом вказаного періоду Львівська міська рада могла дізнатись про порушення свого права.
		29.         У позовній заяві Львівська міська рада не зазначала жодного доводу та доказу про недобросовісність відповідачки під час придбання спірного майна, а також не вказала, для яких суспільних потреб його потрібно витребувати у відповідачки.
		Відзиву на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		30.         Будинок з будівлями по АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності територіальній громаді м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Червоноармійського райвиконкому м. Львова від 10 березня 1987 року № 176.
		31.         Як власник нежитлових приміщень загальною площею 90,6 кв. м по АДРЕСА_1 міська рада передавала ці приміщення в оренду на підставі договору оренди від 24 березня 1994 року Їдальні № 42. Термін оренди становив з 01 вересня 1992 року на невизначений, до узаконення.
		32.         Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 року задоволено заяву ОСОБА_3 до ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» та встановлено факт володіння ОСОБА_3 на праві приватної власності будівлею загальною площею 90,6 кв. м, по АДРЕСА_1 та зобов`язано ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» провести державну реєстрацію права приватної власності на нерухоме майно (справа № 20-73/06, арк. 17, 18).
		33.         Постановою Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 року скасовано, позов ОСОБА_3 залишено без розгляду (справа № 20-73/06, арк. 71, 73).
		34.         Як вбачається з Витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 грудня 2006 року № 13113042 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 року за ОСОБА_3 було зареєстровано право приватної власності на будівлю загальною площею 90,6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
		35.         В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28 березня 2009 року № 842, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юзвою Н. Б., ОСОБА_3 відчужив будівлю по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 .
		36.         З Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (дата формування 03 квітня 2009 року) вбачається, що реєстратором Гаталяк О. Г. здійснено державну реєстрацію права власності об`єкта нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 90,6 кв. м за ОСОБА_4 , реєстраційний номер 17375258 (реєстраційна справа під літ Б-1 арк.16,17).
		Позиція Верховного Суду
		37.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		38.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		39.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		40.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		41.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		42.         З матеріалів касаційної скарги вбачається, що судове рішення апеляційного суду оскаржується в частині неналежного визначення апеляційним судом початку відліку строку позовної давності та його незастосування, ненадання належної оцінки судом пропорційного втручання на мирне володіння майно, тривалий користування ним, а тому в іншій частині не переглядається.
		43.         Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що спірне майно вибуло з володіння Львівської міської ради на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 листопада 2006 року, яке скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, тому суди дійшли висновку, що Львівська міська рада має право на захист порушеного права шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача - ОСОБА_1 .
		44.         Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		45.         Апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки у справах вказаної категорії строк позовної давності слід обчислювати з моменту набрання законної сили рішення суду, яким скасовано рішення суду, на підставі якого вибуло майно.
		46.         Колегія суддів не може погодитись із висновком апеляційного суду з огляду на таке.
		47.         Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		48.         Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
		49.         При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		50.         Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
		51.         Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через його необґрунтованість. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).
		52.         Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 звертала увагу на те, що приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
		53.         Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункти 52, 96)).
		54.         Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц, від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21 приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення.
		55.         Львівська міська рада звернулась із вказаним позовом 24 квітня 2023 року.
		56.         25 вересня 2023 року адвокат Данильчук В.М. подав пояснення щодо спливу позовної давності та добросовісності відповідача та просив застосувати строк позовної давності до вимог Львівської міської ради (т. 1, а. с. 164-172).
		57.         З матеріалів відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_4 за 2012 рік (т. 1, а. с. 110-137) вбачається, що, готуючи документи на розгляд сесії міської ради, ОСОБА_4 в т. ч. подала акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_4 від 15 червня 2010 року (т. 1, а. с. 129), який підписаний директором ЛКП «Збоїща-408» як балансоутримувачем спірної будівлі, в частині погодження меж місця розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Отже, балансоутримував - Львівське комунальне підприємство, засноване Львівською міською радою було обізнане про реєстрацію права власності відповідача на спірну будівлю.
		58.         Судом першої інстанції встановлено, що після набуття права власності на спірну будівлю на підставі оплатного договору купівлі-продажу будівлі від 28 березня 2009 року, реєстраційний № 842, та реєстрації права власності на спірну будівлю за відповідачем 03 квітня 2009 року ОСОБА_4 неодноразово у 2010-2014 роках зверталася до Львівської міської ради та її виконавчих органів з приводу питань набуття права власності на земельну ділянку для обслуговування спірної будівлі без приховування набуття нею права власності на цю будівлю та надаючи позивачу правовстановлюючі документи та документи про технічну характеристику будівлі.
		59.         Ухвалою Львівської міської ради від 29 вересня 2011 року № 851 «Про погодження гр. ОСОБА_4 місця розташування земельної ділянки та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 » погоджено ОСОБА_4 місце розташування земельної ділянки та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку за рахунок земель, що не надані у власність або користування (т. 1, а. с. 130).
		60.         Зокрема, документом, на підставі чого приймалася ухвала ради, був і наказ від 25 березня 2010 року № 8 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розроблення містобудівного обгрунтування реконструкції та переобладнання існуючої будівлі під житловий будинок на АДРЕСА_1 », в якому чітко зазначено про право власності від 03 квітня 2009 року № 22374152 на будівлю за гр. ОСОБА_4 (т. 1, а. с. 128).
		61.         Ухвалою від 31 липня 2014 року № 3737 Львівська міська рада передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, кадастровий номер: 4610137500:04:005:0060, площею 0,0522 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 84).
		62.         Отже, з наведеного вбачається, що на час передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки за адресою спірного майна територіальній громаді в особі Львівської міської ради було відомо щодо правового статусу спірних приміщень.
		63.         У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 914/3224/16 зроблено висновок, що закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
		64.         З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивач, звертаючись до суду із позовом 24 квітня 2023 року, пропустив строк позовної давності, на застосування якого просив представник відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		65.         Водночас, звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач не просив поновити строк звернення до суду, не обґрунтував поважність причин пропуску строку позовної давності.
		66.         Наведеного суд апеляційної інстанції не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		67.         Крім того, посилання апеляційного суду на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року, у постановах Верховного Суду від 24 грудня 2019 року № 265/7986/15-ц, від 14 квітня 2021 року у справі 754/11747/18 тощо, є помилковими, оскільки у справі, яка переглядається, у позивача до ухвалення судового рішення апеляційним судом 07 березня 2023 року була об`єктивна можливість дізнатися про перебування спірного майна у власності відповідачки й відновити порушення свого права. При цьому постанови, на які послався суд апеляційної інстанції, ухвалено за інших фактичних обставин справи.
		68.         Отже, у справі, що переглядається, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи й правильно застосувавши норми права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		69.         Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.
		2.            Постанову Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2024 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 25 березня 2024 року залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...