Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/18482/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1150/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024163470000710

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		22 січня 2025 року                                                                 м. Одеса
		      
		Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		законного представника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №521/18482/24 за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Ширяєве Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 27.06.2023 за ч. 4 ст. 185, ч.ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби, перебуваючи на посаді стрільця - снайпера механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», 02.10.2024, о 01 годині 51 хвилині, перебуваючи в м. Одесі, більш точного місця в ході досудового розслідування не встановлено, діючи з прямим умислом на здійснення завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху, із метою порушення громадської безпеки, усвідомлюючи, що його завідомо неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку, із використанням належного йому мобільного телефону марки «Редмі» із абонентським номером оператора мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» НОМЕР_2 , здійснив на спецлінію оператора «102» виклик, після з`єднання в телефонному режимі, повідомивши неправдиву інформацію співробітнику спецлінії «102» ГУНП в Одеській області, про те, що будівля Малиновського районного суду м. Одеси, яка розташована по вул. Василя Стуса, 1А, замінована.
		У результаті злочинних дій ОСОБА_4 , пов`язаних із неправдивим повідомленням щодо замінування вищевказаної будівлі, були викликані співробітники ГУНП в Одеській області, а саме слідчо - оперативна група ВП №3 Одеського районного управління поліції №1.
		Під час огляду чотирьох поверхової будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1А, співробітники ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області провели слідчі та оперативно - розшукові заходи на предмет наявності вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предмет. За наслідками відпрацювання завідомо неправдивого повідомлення по закінченню проведення огляду місця події вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів виявлено не було.
		Тим самим, ОСОБА_4 здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху будівлі, що забезпечує діяльність органу державної влади, як наслідок його неправомірними діями задіяно сили правоохоронних органів для перевірки неправдивого повідомлення та пошуку вибухового пристрою.
		Обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України визнав повністю та заявив про щире каяття у вчиненому. У ході допиту обвинувачений пояснив, що він ввечері знаходився у квартирі за адресою АДРЕСА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, він зателефонував до поліції та повідомив, що підірве Малиновський районний суд м. Одеси. Назву конкретного суду він не вибирав та повідомив назву того суду, про який йому було відомо. Потім приїхали працівники поліції та відвезли його до відділу поліції. Дійсних причин для повідомлення про підготовку вибуху будівлі в нього не було, таке повідомлення він зробив внаслідок алкогольного сп`яніння. Він дзвонив з свого особистого мобільного телефону марки «Redmi», із мобільним номером « НОМЕР_2 », який в подальшому було вилучено працівниками поліції. Вдома він перебував сам. На момент вчинення кримінального правопорушення він був військовослужбовцем та знаходився у відпустці. При здійсненні завідомо неправдивого повідомлення він розумів, що вчиняє протизаконні дії. У вчиненому злочині він щиро розкаюється.
		Під час судового розгляду, проведеного з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, судом були досліджені докази, джерелом яких були процесуальні документи, зокрема:
		- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024163470000710 від 02.10.2024;
		- рапорт старшого інспектора чергового чергової частини відділення поліції №3 Одеського районного управління №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 від 02.10.2024 №11530;
		- протокол огляду місця події від 02.10.2024, згідно якого місцем проведення огляду є приміщення 4-х поверхового Малиновського районного суду м. Одеси, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а, у ході якого будь - яких вибухонебезпечних речовин, підозрілих покинутих предметів виявлено не було;
		- рапорт оперативного уповноваженого СКП відділення поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 від 02.10.2024, №60.8-5025;
		- рапорт т.в.о. командира взводу №2 роти 2 батальйону 2 полку УПП в Одеській області ОСОБА_9 від 02.10.2024 №11530;
		- лист начальника кінологічного центру ГУНП в Одеській області від 03.10.2024 №26/472, відповідно до якого 02.10.2024 до кінологічного центру ГУНП в Одеській області від чергових частин територіальних підрозділів в області не надходила інформація про підготовку вибуху Малиновського районного суду м. Одеси, у зв`язку з цим співробітниками кінологічного центру виїзд та відпрацювання даного повідомлення здійснено не було;
		- лист начальника Управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування від 02.10.2024 №5/1-2004, відповідно до якого перевіркою звітів ІТС ІПНП та ПАК «CallWay» встановлено, що з номеру телефону НОМЕР_3 надійшов анонімний дзвінок о 00:50 год. 02.10.2024 на скорочений номер екстреного виклику поліції «102» від особи, яка не представилась і повідомила про те, що за адресою: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1А, а саме Малиновський районний суд м. Одеси заміновано. В ІПНП оператором зареєстрована електрона картка події «102» № НОМЕР_4 , яка в момент збереження автоматично була направлена відповідним працівникам поліції для організації належного реагування та за територією обслуговування до ВП №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, де подія була зареєстрована в ЖЄО за №11528 від 02.10.2024;
		- лист начальника Головного управління ДСНС України в Одеській області від 14.10.204 №6001.1-7665/6019, відповідно до якого 02.10.2024 виїзд пожежно - рятувальних підрозділів за повідомленням про замінування Малиновського районного суду м. Одеси не здійснювався, матеріальні збитки відсутні;
		- протокол затримання ОСОБА_4 від 02.10.2024, якого було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України;
		- протокол огляду мобільного телефону марки «Redmi», модель «М2006C3LG», сіро - голубого кольору, який упакований до сейф - пакету НПУ «CRI 1211157», відповідно до якого на мобільному пристрої при відкритті «Контакти и вызовы» присутні вихідні дзвінки на лінію «103» о 00:56, 02.10.2024, «104» о 01:06, 02.10.2024, «102» о 01:50, 02.10.2024; 
		- висновок експерта №СЕ-19/116-24/20935-ВЗ від 21.10.2024, відповідно до якого голос та мовлення особи, зафіксовані у фонограмі файлу з назвою «1727819445.947243.mp3» у папці з назвою «0689337964.2024-10-02 00-50-45», що міститься на носії «CD-R» належить громадянину ОСОБА_4 ;
		- висновок судово - психіатричного експерта №758 від 24.10.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння виявляв клінічні ознаки недорозвинення психічної діяльності у вигляді «Легкої розумової відсталості із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). У силу наявного недорозвинення психічної діяльності, ступеня емоційно - вольових порушень, недостатньої здатності до інтелектуального та вольового контролю над своєю поведінкою ОСОБА_4 не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 також виявляє клінічні ознаки недорозвинення психічної діяльності у вигляді «Легкої розумової відсталості із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). У силу наявного недорозвинення психічної діяльності та ступеня емоційно - вольових порушень, ОСОБА_4 не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом він може приймати участь у проведенні процесуальних дій, однак за обов`язкової участі захисника відповідно до вимог ст. 52 КПК України. За своїм психічним станом (рівнем розумової відсталості, низьким контролем над своїми емоціями, імпульсами та поведінковими реакціями), ОСОБА_4 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.
		Суд надає оцінку наявним доказам у провадженні, з урахуванням часу їх отримання, процесуального порядку їх отримання та обставин за якими їх було отримано, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Оцінюючи перелічені докази сторони обвинувачення, суд визнає ці докази належними, оскільки вони як прямо, так і непрямо, у своєї сукупності, підтверджують існування обставин, які підлягали доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження.
		Оскільки вищевказані докази обвинувачення були отримані у порядку, встановленому процесуальним кодексом, без порушення норм процесуального закону та без порушення прав і свобод людини, суд визнає ці докази допустимими.
		Судовий розгляд даного кримінального провадження, був проведений відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності. Діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, суд не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій для встановлення вини чи невинуватості обвинуваченого, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган. 
		Судом  врахована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року, згідно яких Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).
		Аналіз вищенаведених доказів, у їх сукупності, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у неправдивому повідомленні про підготовку вибуху будівлі випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого у судовому засіданні доведена повністю.
		Оцінюючи показання обвинуваченого на предмет їх достовірності, суд виходить з того, що показання в суді він надавав вільно, послідовно, логічно, без ознаків нещирості, на питання учасників судового засідання відповідав категорично. Суд також вважає, що показання обвинуваченого ОСОБА_4 співвідносяться з іншими доказами, визнаних судом належними та допустимими.
		Таким чином, суд вважає доведеним вчинення ОСОБА_4 завідомо неправдивого повідомлення про підготовку вибуху будівлі, що забезпечує діяльність органу державної влади і кваліфікує його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 259 КК України. 
		При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд керується загальними принципами призначення покарання, зазначеними в ст. 50, 65 КК України, з урахуванням положень ст.ст. 20 КК України. 
		За наслідками судового розгляду, суд не убачає підстав для встановлення обтяжуючих покарання обставин. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення в стані обмеженої осудності. Мотивування таких висновків суду буде наведено нижче.
		Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 будучи неодноразово судимим у минулому, знов вчинив умисний злочин в період невідбутого умовного покарання, що свідчить про тенденцію в його поведінці до продовження злочинної діяльності та небажання вставати на шлях виправлення.
		Окремо, при призначенні покарання суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до висновку судово - психіатричного експерта №758 від 24.10.2024, ОСОБА_4 , у період часу, що відноситься до інкримінованого йому діяння виявляв клінічні ознаки недорозвинення психічної діяльності у вигляді «Легкої розумової відсталості із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). У силу наявного недорозвинення психічної діяльності, ступеня емоційно - вольових порушень, недостатньої здатності до інтелектуального та вольового контролю над своєю поведінкою ОСОБА_4 не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_4 також виявляє клінічні ознаки недорозвинення психічної діяльності у вигляді «Легкої розумової відсталості із значними порушеннями поведінки, які вимагають догляду та лікувальних заходів» (що відповідає діагностичним критеріям рубрики «F70.1» за «Міжнародною класифікацією хвороб» 10-го перегляду). У силу наявного недорозвинення психічної діяльності та ступеня емоційно - вольових порушень, ОСОБА_4 не здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом він може приймати участь у проведенні процесуальних дій, однак за обов`язкової участі захисника відповідно до вимог ст. 52 КПК України. За своїм психічним станом (рівнем розумової відсталості, низьким контролем над своїми емоціями, імпульсами та поведінковими реакціями), ОСОБА_4 потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем перебування.
		Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 19 КК України, осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК України, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
		Відповідно до статті 20 КК України, підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
		З аналізу зазначених норм вбачається, що обмежена осудність пов`язана з наявністю у суб`єкта певного психічного розладу, психічної аномалії; внаслідок зазначеного психічного стану особа усвідомлює, але не повною мірою, фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння та (або) не повною мірою може керувати ними. Тобто на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними у обмежено осудної особи не виключається; обмежена осудність не виключає осудності як обов`язкової ознаки суб`єкта, отже, не виключає кримінальну відповідальність і покарання за вчинене.
		Значення обмеженої осудності полягає в тому, що вона може враховуватись судом при призначенні покарання і відповідно до частини 2 статті 94 КК України є підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (частина 2 статті 19 КК України) чи обмежено осудною (частиною 1 статті 20 КК України) належить виключно до компетенції суду.
		Разом із тим, слід враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів - психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів.
		З огляду на зазначене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 на момент вчинення інкримінованого йому діяння знаходився у стані обмеженої осудності, тому відповідальність за скоєне ним у такому стані правопорушення настає на загальних підставах, з урахуванням положень частини 2 статті 20 КК України, а кримінальне провадження повинно здійснюватися у загальному порядку з усіма гарантіями, які закон надає стороні захисту.
		Вказане кореспондується з вимогами ч. 2 ст. 504 КПК України, згідно якої досудове розслідування щодо осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення у стані обмеженої осудності, здійснюється слідчим, дізнавачем згідно із загальними правилами, передбаченими КПК України. Суд, ухвалюючи вирок, може врахувати стан обмеженої осудності як підставу для застосування примусових заходів медичного характеру.
		Окрім того, суд звертає увагу й на те, що у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду №7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» роз`яснено, що, враховуючи те, що згідно зі ст. 20 КК України особа, коли особа визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, слід визнати правильною практику тих судів, які, отримавши на розгляд кримінальну справу з обвинувальним висновком та визнавши під час судового розгляду, що злочин вчинено в стані обмеженої осудності особою, яка внаслідок загострення наявного у неї психічного розладу потребує застосування примусових заходів медичного характеру, постановлюють обвинувальний вирок і при призначенні засудженому покарання враховують його психічний стан як пом`якшуючу покарання обставину з одночасним застосуванням примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем відбування покарання.
		На підставі пункту 2 частини 1 статті 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили у стані обмеженої осудності кримінальні правопорушення.
		У відповідності до частини 2 статті 94 КК України, надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров`я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги.
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
		Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України, у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 КК України.
		У відповідності до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Згідно ч. 4 цієї статті остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику застосування судами кримінального покарання» у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст. 75 КК України, про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.
		Таким чином, при призначенні ОСОБА_4 покарання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КК України суд призначає остаточне покарання, враховуючи невідбуте покарання, визначене вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 27.06.2023.
		Вирішуючи питання, які відповідно до положень пп. 2 п. 4 ст. 374 КПК України повинен вирішити суд при ухваленні вироку, в тому числі щодо заходів забезпечення кримінального провадження, до яких відноситься і питання запобіжного заходу, встановивши можливість вчинення обвинуваченим дій, передбачених ст. 177 КПК України, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили та забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне відносно ОСОБА_4 залишити той самий запобіжний захід у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
		З урахуванням положень п. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі у співвідношенні день за день, тому до строку відбування покарання  ОСОБА_4 повинен бути зарахований строк його попереднього ув`язнення з дати його затримання до дати набрання вироком законної сили.
		Згідно зі ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні у розмірі 4775 гривень 04 копійки за проведення експертних досліджень підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави. 
		Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо майно було підшукано, виготовлено, пристосовано або використане як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
		Оскільки, мобільний телефон марки «Redmi», модель «M20069CLG», сіро - голубого кольору, IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , використовувався ОСОБА_4 під час кримінального правопорушення та визнаний знаряддям злочину, він підлягає спеціальній конфіскації.
		Керуючись ст.ст. 20, 50, 65, 71, 72, 78, 93, 94, 96-2 КК України, ст.ст. 124, 349, 369 - 374 КПК України, суд -
		УХВАЛИВ:
		       
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 259 КК України, на підставі якої призначити йому покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.
		На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком невідбутого покарання за вироком Ширяївського районного суду Одеської області від 27.06.2023, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
		На підставі ст.ст. 20, 93, 94 КК України застосувати до ОСОБА_4 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку за місцем відбування покарання.
		Відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати до строку відбування покарання за цим вироком строк попереднього ув`язнення з 02 жовтня 2024 року. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 02 жовтня 2024 року.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишити без змін: у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку.
		Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертизи у сумі 4775 гривень 04 копійки.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 10.10.2024, - скасувати.
		Речові докази, а саме:
		- мобільний телефон марки «Redmi», модель «M20069CLG», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , - конфіскувати;
		- диск формату CD-R («1727819445.947243» у папці з назвою «НОМЕР_3.2024-10-02 00-50-45») - зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		На вирок може бути подана сторонами апеляція в Одеській апеляційний суд через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти діб від дня його проголошення.
		Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддя                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...