Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/20639/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1195/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024162470001085

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		521/20639/24
		1-кп/521/1195/25 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 лютого 2025 року м. Одеса
		Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря  ОСОБА_2 ,
		за участю прокурорів  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю обвинуваченого  ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Малиновського районного суду м. Одеси, обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024162470001085 від 23.08.2024 року, за обвинуваченням:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великий Дальник, Біляївського району Одеської області, громадянина України, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдата»:
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи її на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та наслідки своїх дій, у невстановлені час, місці та обставинах, але не пізніше 08.09.2024, придбав шляхом знахідки, без передбаченого законом дозволу, корпус гранати РГД-5 з маркуванням (^-131-74 Т), та запал УЗРГМ (-74 УЗРГМ 5830), які при конструктивному поєднанні утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, придатну до вибуху.
		Надалі, у невстановлений час, місце та обставини ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, з метою та мотивом зберігання, вилученого з обігу майна без законних підстав, а також без отримання дозволу, обов`язковість якого регламентовано п. п. 2, 4, 9, 10 Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576 та главами 2, 12 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання без передбаченого законом дозволу, переніс корпус гранати РГД-5 з маркуванням (^-131-74 Т), та запал УЗРГМ (-74 УЗРГМ 5830), які при конструктивному поєднанні утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, придатну до вибуху, яка належать до категорії вибухових пристроїв, за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , де почав зберігати вказаний вибуховий пристрій.
		У подальшому 08.09.2024, приблизно о 10 годині 50 хвилин, ОСОБА_6 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись поблизу будинку 3 розташованого за адресою: м. Одеса, Хаджибейського району по вул. Овідіопольска дорога, збув громадянину України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , корпус гранати РГД-5 з маркуванням (^-131-74 Т), та запал УЗРГМ (-74 УЗРГМ 5830), які при конструктивному поєднанні утворюють ручну осколкову гранату РГД-5, придатну до вибуху, яка належать до категорії вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, за грошові кошти у сумі 2000 грн.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_6 , що виразились у придбанні, носінні, зберіганні, збуті вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, правильно кваліфіковано, за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто придбання, носіння, зберігання, збут вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		Прокурор під час судового розгляду, враховуючи беззаперечне визнання ОСОБА_6 своєї вини, просив обмежитись допитом обвинуваченого і дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, документів, що стосуються вирішення питання заходів забезпечення кримінального провадження, долі речових доказів та процесуальних витрат. Відповідно до вимог ст. 349 КПК України, просив визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Отже, за згодою учасників судового провадження, які, під час судового розгляду, не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, крім того, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин даного провадження, отже, в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, і обмежився допитом обвинуваченого, а також дослідженням документів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого та документів, що стосуються вирішення питання заходів забезпечення кримінального провадження та вирішення долі речових доказів.
		При цьому судом з`ясовано правильність розуміння учасниками судового провадження обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність їх позицій, та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Під час допиту обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що саме він, за викладених в обвинувальному акті обставин, здійснив придбання, носіння, зберігання, збут вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, провину визнав в повному обсязі та щиро розкаявся у вчиненому. Показання обвинуваченогоє послідовними,логічними,а томуне викликаютьу судусумніву щодоправильності розумінняним змістуобставин кримінальногоправопорушення,добровільності таістинності йогопозиції. 
		За вище вказаними обставинами, за клопотаннями учасників судового процесу, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, докази у судовому засіданні не досліджувалися.
		При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що провина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена поза розумним сумнівом для визнання його винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 cт. 263 КК України.
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за ч.1 cт. 263 КК України, як придбання, носіння, зберігання, збут вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 , суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів. 
		Окрім того суд дає характеристику особистості обвинуваченого, який раніше притягався до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, має наутриманні тяжкохворого вітчима, на момент вчинення злочину проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдата». Суд також враховує бажанння обвинуваченого ОСОБА_6 повернутися до військової служби.
		З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів.
		Обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		При цьому, визначаючи щире каяття обвинуваченого пом`якшуючою покарання обставиною, суд враховує, що окрім визнання ОСОБА_6 факту вчинення злочину, відбулося ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання ним своєї провини у вчиненому злочині, про що він, ОСОБА_6 , висловив щирий жаль з приводу цього та заявив про публічний осуд своєї поведінки в суді. Про щирість каяття, на думку суду, свідчить і факт надання обвинуваченим в суді правдивих показів, готовність нести покарання.
		Обставини які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 не встановлені.
		Крім того, суд приймає до уваги, що ОСОБА_6 на обліку у лікаря психіатра та наркологічному обліку не перебуває, раніше притягався до кримінальної відповідальності.
		При визначені виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином; особу ОСОБА_6 : його вік (29 років) сімейний стан: неодружений та дітей не має, проживає разом з матір`ю та важкохворим вітчимом, що підтверджується наданими медичними довідками; те, що особа осудна, є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, повне визнання вини у вчиненому та щире каяття, яке полягає у осуді ОСОБА_6 , своєї протиправної поведінки; наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
		Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обставини вчиненого кримінального правопорушення, та те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення, а також запобігання вчиненню ОСОБА_6 інших кримінальних правопорушень, враховуючи відомості про його особу (перебуває на військовій службі) наявність кількох пом`якшуючих обставин, ставлення до скоєного, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_6 може бути досягнуто без ізоляції від суспільства, та приходить до висновку про можливість призначити йому покарання, в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі з подальшим звільненням його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, та покладенням на нього певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		На підставі ст. ст. 118, 122 КПК України, відповідно до довідки про витрати на проведення судової експертизи, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі  1514, 56 грн.
		Відповідно до ч. 4 ст.174КПК України суд вважає необхідним скасувати арешт з речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 р., а саме: 
		- з предмета, схожого на корпус гранати «РГД-5», з маркуванням «131-74Т» поміщеного до сейф-пакета № CRI1019149;
		- з предмета, схожого на запал типу УЗРГМ з маркуванням «171-74 УЗРГМ 583», поміщеного до сейф-пакета № CRI1019152.
		Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
		Враховуючи особу ОСОБА_6 та приймаючи до уваги призначене покарання, суд вважає за необхідне змінити до набрання вироком законної сили обраний щодо нього запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, звільнивши його з-під варти в залі суду.
		У випадку направлення ОСОБА_6 для відбування призначеного покарання за даним вироком, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України, суд вважає необхідним зарахувати йому до строку відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування за цим кримінальним провадженням та судового провадження за період з 27листопада 2024року по03лютого 2025року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі
		Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 100, 124, 174, 194, 368-371, 373-376 КПК України, суд,- 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбуття призначеного покарання, призначеного цим вироком, з випробувальним терміном на 3 (три) роки, якщо він протягом цього часу не скоїть нового кримінального правопорушення.
		На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:
		-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, місця роботи або навчання.
		На період проходження військової служби нагляд за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, здійснюється командиром військової частини, в якій ОСОБА_6 проходитиме військову службу, а після звільнення з військової служби - уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
		Строк випробування ОСОБА_6 , а саме іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 04 лютого 2025 року.
		Відповідно до вимог ч.5 ст. 72 КК України, у разі скасування відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_9 до відбуття покарання у виді позбавлення волі за даним вироком, у строк відбуття покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення, а саме період з 27листопада 2024року по04лютого 2025року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі.
		До набрання цим вироком законної сили змінити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов`язання, негайно звільнивши його з-під варти в залі суду та покласти на нього, обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
		- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
		- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживатиме без дозволу суду;
		- прибувати до суду за першою вимогою.
		Стягнути з ОСОБА_6 у дохід держави процесуальні витрати на залучення експертів, а саме:
		- за проведення судової експертизи №СЕ-19/116-24/18539-ВТХ від 23.09.2024 року у розмірі  1 514 ( одну тисячу п`ятсот чотирнадцять) гривень 56 (п`ятдесят шість) копійок.
		Скасувати арешт з речових доказів, накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 11.09.2024 р., а саме з 
		- з предмета, схожого на корпус гранати «РГД-5», з маркуванням «131-74Т» поміщеного до сейф-пакета № CRI1019149  та знищити;
		- з предмета, схожого на запал типу УЗРГМ з маркуванням «171-74 УЗРГМ 583», поміщеного до сейф-пакета № CRI1019152  та знищити.
		Вирок суду може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Малиновський районний суд м. Одеси протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На підставі п. 15 ст. 615 КПК України судом у судовому засіданні проголошено резолютивну частину вироку.
		Повний текст вироку після його проголошення вручається учасникам кримінального провадження, які присутні у судовому засіданні, та не пізніше наступного дня надсилається учаснику судового провадження, який в судове засідання на проголошення вироку не прибув.
		Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України, копія вироку після його проголошення негайно вручається прокурору, обвинуваченому.
		 
		Суддя:                                                           ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...