Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/3310/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; оренди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.
Дата набрання законної сили: 29.01.2025
Номер судового провадження: 61-10102ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		29 січня 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 756/3310/24
		провадження № 61-10102св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4»,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1  на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 рокуу складі судді Шевчука А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 
		2024 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., 
		Музичко С. Г.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У березні 2024 року ОСОБА_1  звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Оазис 4» (далі - ОСББ «Оазис 4») про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу, в якому, просив суд визнати недійсним з моменту укладення договір оренди місця у паркінгу № 20 від 01 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСББ «Оазис 4» та ОСОБА_1 .
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		2.            Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 
		2024 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу відмовлено з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України (є рішення, що набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
		3.            Постановою Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		4.            Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 
		2024 року залишено без змін.
		5.            Залишаючи апеляційну скаргу позивача без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд встановив, що у справах №756/510/22 та №756/3310/24 співпадають сторони, предмети і підстави позову. 
		6.            Відтак, зважаючи на співпадіння в обох справах сторін, предмета та підстав позову та врахувавши, що на час звернення до суду з позовом, набрало законної сили рішення у справі №756/510/22, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України у справі №756/3310/24.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		7.            У липні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга  ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 року у вказаній справі.
		8.            Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи та надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		9.            У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити до Оболонського районного суду міста Києвадля продовження розгляду.
		10.         Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
		11.         Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про тотожність, зокрема, підстав позову, оскільки позивач у вказаній справі (№ 756/3310/24) звернувся до суду із вимогою про визнання недійсним договору з інших підстав, ніж тих, що зазначалися ним 
		у зустрічному позові у справі № 756/510/22.
		12.         Вказує, що у справі № 756/510/22 судами не досліджувалась обставина недосягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов договору оренди, а саме безпосередньо предмета оренди. Ним хоча і подано позов щодо того самого предмета, проте з інших правових та фактичних обставин, що свідчить про помилковість висновків судів про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
		Відзиву на касаційну скаргу не подано
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		13.         У провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа № 756/510/22 за позовом ОСББ «Оазис - 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди місця у приміщенні паркінгу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Оазис - 4» про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу.
		14.         Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 
		2023 року у задоволенні позову ОСББ «Оазис 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди місця у приміщенні паркінгу відмовлено.
		Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСББ «Оазис 4» про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу задоволено.
		Визнано недійсним з моменту укладення договір оренди місця у паркінгу № 20 від 01 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСББ «Оазис 4» та ОСОБА_1 .
		Стягнуто з ОСББ «Оазис 4» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 569,80 грн.
		15.         Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСББ «Оазис 4» задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСББ «Оазис 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди місця у приміщення паркінгу задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Оазис 4» суму заборгованості за договором оренди місця у приміщенні паркінгу № 20 від 01 серпня 2020 року 
		у розмірі 4 000,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Оазис 4» сплачений судовий збір 
		7 601,90 грн.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСББ «Оазис 4» про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу відмовлено.
		16.         У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із позовом, в якому просив визнати недійсним з моменту укладення договір оренди місця у паркінгу № 20 від 01 серпня 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСББ «Оазис 4» та ОСОБА_1 .
		Позиція Верховного Суду
		17.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		18.         Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно 
		у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права 
		у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		19.         Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених 
		у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		20.         Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
		в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		21.         Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише 
		в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		22.         Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		23.         Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		24.         Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог 
		і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		25.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		26.         Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних 
		або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		27.         Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		28.         У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
		29.         Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.
		30.         Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
		31.         Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та властивістю судового рішення, що набрало законної сили. За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. 
		В розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18)).
		32.         Під предметом позову, розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі 
		№ 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
		33.         Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
		34.         Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		35.         Зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 26 вересня 
		2023 року у справі № 756/510/22 вбачається, що ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу, який обґрунтовував тим, що оскаржуваний договір оренди суперечить вимогам цивільного законодавства, а особа, яка вчинила правочин від імені ОСББ «Оазис 4», не мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, отже, вважав, що наявні підстави для застосування частини першої, другої статті 215 ЦК України та, відповідно, визнання недійсним договору.
		36.         Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року 
		у справі № 756/510/22 апеляційну скаргу ОСББ «Оазис-4» задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		Позов ОСББ «Оазис 4» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди місця у приміщення паркінгу задоволено.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Оазис 4» суму заборгованості за договором оренди місця у приміщенні паркінгу № 20 від 01 серпня 2020 року 
		у розмірі 4 000,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Оазис 4» сплачений судовий збір 
		у розмірі 7 601,90 грн.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСББ «Оазис 4» про визнання недійсним договору оренди місця у паркінгу відмовлено.
		37.         Предметом позову у справі, що переглядається (№ 756/3310/24), та 
		у справі № 756/510/22 є вимоги про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди місця у паркінгу № 20 від 01 серпня 2020 року.
		38.         Позивачем (за зустрічним позовом) у справі № 756/510/22 є ОСОБА_1 , відповідачем - ОСББ «Оазис 4», тобто суб`єктний склад у вказаній справі та 
		у справі, яка переглядається, співпадає. 
		39.         Як на підставу для звернення до суду із позовом у цій справі ОСОБА_1 посилався на те, що оспорюваний договір оренди підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення з підстав, визначених статтями 203, 215 ЦК України, оскільки відповідач розпорядився майном, яке йому не належить; особа (голова Правління), яка вчинила правочин, не мала необхідний обсяг цивільної право та дієздатності; сторонами не було визначено об`єкт оренди, який повинен був бути визначений (а.с. 1-4). З судових рішень у справі вбачається, що такі самі підстави заявлялися у зустрічному позові у справі № 756/510/22.
		40.         Встановивши, що підстави і предмет позову у справі № 756/510/22 
		є ідентичними підставам та предмету позову у цій справі (№ 756/3310/24), суд першої інстанції, із висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшли правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
		41.         При цьому, Верховний Суд погоджується із висновками апеляційного суду у цій справі стосовно того, що доповнення фактичних обставин позову посиланням на недосягнення сторонами істотних умов договору оренди, по своїй суті є нічим іншим, ніж новими обставинами при збереженні в позові первісних обставин, як фактичних, так і юридичних, оскільки, обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що Договір має бути визнаний недійсним внаслідок порушення статей 203, 215 ЦК України, проте зазначив додаткову обставину.
		42.         Чинне процесуальне законодавство України не допускає подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є прийняте рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.
		43.         Відтак, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки посилання на ті самі обставини, що й у справі 
		№ 756/510/22 із одночасним зазначенням додаткової підстави позову не свідчить про пред`явлення іншого позову, а фактично свідчить про намагання заявника домогтися переоцінки обставин, які вже були встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили.
		44.         Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
		45.         Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		46.         Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу  ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		2.            Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 21 березня 
		2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 червня 2024 рокузалишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                       Н. Ю. Сакара
		О. В. Білоконь
		О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...