Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/28019/21-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.
Дата набрання законної сили: 04.02.2025
Номер судового провадження: 61-4025ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                                                                      
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(ДОДАТКОВА)
		 
		04 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 757/28019/21
		провадження № 61-4025св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,
		 
		позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи клопотання представника   ОСОБА_3 - адвоката Толмачової Олександри Юріївни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину та договору купівлі-продажу, визнання права власності та витребування,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2021 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому просили встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_1 1/2 частини спадщини, що відкрилась після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		встановити юридичний факт прийняття ОСОБА_2 1/2 частини спадщини, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23 листопада 2018 року, видане приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Верповською О. В., в частині права власності                 ОСОБА_3 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;
		визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений 10 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , посвідчений ПН КМНО Загоруйко А. Ю., серія та номер: 6319;
		витребувати у ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , по 1/4 частині цієї квартири кожному;
		визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
		визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Печерський районний суд міста Києва рішенням від 01 травня 2023 року                                         в задоволенні позову відмовив.
		 
		Додатковим рішенням від 16 травня 2023 року Печерський районний суд міста Києва вирішив питання про стягнення судових витрат. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 35 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		 
		Київський апеляційний суд постановою від 07 лютого 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Музичко Р. В. залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 травня           2023 року залишив без змін.
		 
		Київський апеляційний суд додатковою постановою від 13 березня 2024 року заяву ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув                з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В решті вимог заяви відмовив.
		 
		Верховний Суд постановою від 18 вересня 2024 року касаційні скарги адвоката Музичко Р. В. як представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2024 року, додаткову постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишив без змін.
		 
		У жовтні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника                          ОСОБА_3 - адвоката Толмачової О. Ю. про ухвалення додаткового рішення,                  в якому представник відповідачки просила стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000,00 грн. 
		Перевіривши доводи клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про його задоволення.
		 
		У частинах першій, третій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
		 
		Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
		 
		До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		 
		Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		 
		Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 4 статті 1, частин третьої і п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
		 
		У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
		 
		Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод                                  і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
		 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
		 
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		 
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		 
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		 
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
		 
		Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3)             у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати                                     з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
		 
		Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
		 
		Саме такою є правова позиція Верховного Суду, викладена Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі                № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження                       № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
		 
		Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
		 
		У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
		 
		Таким чином, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		 
		Про наявність витрат на професійну правничу допомогу у суді касаційної інстанції представник   ОСОБА_3 - адвокат Толмачова О. Ю. зазначила у відзиві на касаційну скаргу, де повідомила про орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.
		 
		Разом з відзивом представник відповідачки подав копію додаткової угоди                               від 02 квітня 2024 року № 3 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 22 лютого 2023 року; копію звіту від 11 квітня 2024 року про надані послуги; копію акта надання послуг (виконання робіт) від 11 квітня 2024 року. Також зазначено, що копія договору про надання правничої (правової) допомоги                                   від 22 лютого 2023 року є у матеріалах справи.
		 
		Верховний Суд, ухвалюючи постанову від 18 вересня 2024 року не вирішував питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді касаційної інстанції.
		 
		03 жовтня 2024 року представник   ОСОБА_3 - адвокат Толмачова О. Ю. через засоби поштового зв`язку подала клопотання про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, у якому посилалася на те, що отримала постанову Верховного Суду від 18 вересня 2024 року 01 жовтня 2024 року.
		 
		Позивачі не подавали заперечень на клопотання представника відповідачки щодо розподілу судових витрат.
		 
		Ураховуючи, що касаційні скарги представника позивачів залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, і позивачі не подали заперечень проти розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь   ОСОБА_3 на відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених нею на стадії касаційного перегляду справи у розмірі 40 000,00 грн (по 20 000,00 грн із кожного).
		 
		Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Клопотання представника   ОСОБА_3 - адвоката Толмачової Олександри Юріївни про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
		 
		Стягнути на користь    ОСОБА_3 з  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 по 20 000,00 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок                       з кожного на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
		 
		Додаткова постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко    М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...