Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/22865/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації та обмеження пересування і вільного вибору місця проживання, з них:.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.

Номер судового провадження: П/380/23092/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		м. Львів
		05 лютого 2025 рокусправа № 380/22865/24
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -
		У С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 .
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до довідки ВЛК №18/19096 від 19.05.2022 позивача визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		07.10.2024 позивач намагався виїхати за межі України через міжнародний пункт пропуску «Рава- Руська», оскільки є особою, яка не є військовозобов`язаною та не підлягає призову по мобілізації. При приїзді на пункт пропуску «Рава- Руська» позивач надав всі необхідні документи для перетину кордону.
		Однак Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перетині державного кордону.
		Зазначає, що станом на дату прийняття оскарженого рішення не існує жодної норми закону, яка б забороняла виїзд громадян України чоловічої статі за межі України.
		Так, в статті 33 Конституції України проголошено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 2-1 Правил перетинання державного кордону України, у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики.
		Отже, з наведених положень чинних на момент виникнення спірних правовідносин вбачається, що право виїзду за межі України в умовах воєнного стану мають особи з інвалідністю. При цьому група інвалідності не конкретизується. На підтвердження вказаних обставин позивачем було надано вичерпний перелік необхідних документів.
		За таких обставин вважає, що рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України є незаконним та підлягає до скасування.
		Ухвалою судді від 11.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
		Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
		З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується наданими позивачем копіями паспорта громадянина України (а.с. 4-6).
		Відповідно до довідки ВЛК №18/19096 від 19.05.2022 позивача визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 12). 
		У копії військового квитка позивача наявна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення його з військового обліку від 19.05.2022 (а.с. 12-17).
		07.10.2024 позивач прибув до пункту пропуску «Рава- Руська» з метою здійснення перетину державного кордону на виїзд з України.
		Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 30.04.2024 серії НОМЕР_2 позивач є особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання, термін дії 28.02.2025 (а.с. 11). Вказане також підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 12 ААГ №213126 від 14.02.2023 (а.с. 10).
		Під час здійснення прикордонного контролю позивач надав такі документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 05.02.2018, довідку до акту огляду МСЕК серії ААГ №213126 від 14.02.2023, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 30.04.2024 серії НОМЕР_2 , довідку ВЛК №18/19096 від 19.05.2022, військовий квиток із відміткою про виключення з військового обліку.
		Рішенням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у перетинанні державного кордону. Причиною відмови зазначено: «відсутні документи для виїзду за кордон в період дії воєнного стану в Україні, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями) (а.с. 9).
		Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
		Змістом спірних правовідносин є правомірність рішення відповідача про відмову у перетині державного кордону України.
		До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Водночас, ст. 64 Конституції України визначає, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.
		Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.
		Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.
		Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII визначено, що в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжений до дня розгляду справи.
		Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
		Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі - Указ № 65/2022), затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом, у подальшому строк проведення загальної мобілізації продовжений до дня розгляду справи.
		Згідно із ч. 5 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
		Згідно із ч. 14 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		За приписами абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
		Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 22 якого визначено такий обов`язок громадян, як з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.
		Статтею 23 Закону № 3543 встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
		Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, однак це не означає, що такі обмеження до вищевказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.
		Аналогічний висновок міститься у постанові ВС від 18.04.2024 у справі № 260/2850/22.
		За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
		Загальний порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 № 57 (далі - Правила № 57), згідно з пунктом 2 якого у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни, крім паспортних документів, повинні мати також підтверджуючі документи.
		Окремі категорії груп осіб, яким дозволений перетин Державного кордону України у разі введення в Україні надзвичайного або воєнного стану, визначено п. 2 Правил № 57 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		Так, відповідно до п. 2-1 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право: особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю,Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність).
		Також згідно з п. 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому і третьому частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а також пункті 2-14 цих Правил.
		Суд зауважує, що необхідність заборони виїзду військовозобов`язаних осіб пов`язана з проведенням комплексу заходів, здійснюваних, зокрема, з метою посилення обороноздатності держави та захисту її території від збройної агресії рф. При цьому законодавцем передбачений перелік військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.
		Частиною 3 ст. 6 Закону України «Про прикордонний контроль» від 05.11.2009 № 1710-VI регламентовано, що пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.
		За приписами частин першої-другої ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами 07.10.2024 позивач у пункті пропуску для перетинання державного кордону України надав наступні документи: паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 виданий 05.02.2018, довідку до акту огляду МСЕК серії ААГ №213126 від 14.02.2023, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 30.04.2024 серії НОМЕР_2 , довідку ВЛК №18/19096 від 19.05.2022, військовий квиток із відміткою про виключення з військового обліку.
		Щодо підстав позовних вимог про те, що позивачем надано відповідачу військовий квиток з відміткою про виключення його з військового обліку від 19.05.2022, суд звертає увагу на таке.
		Станом на час виникнення спірних правовідносин, в Україні діє воєнний стан та оголошено загальну мобілізацію.
		Зняття з військового обліку та виключення з нього громадян України врегульовано статтею 37 Закону № 2232.
		Частиною 5 статті 37 Закону № 2232 передбачено, що зняттю з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України: з військового обліку військовозобов`язаних:
		які вибули в іншу місцевість (адміністративно-територіальну одиницю) України і стали на військовий облік за новим місцем проживання;
		які призвані чи прийняті на військову службу або навчання у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти;
		які направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру;
		які зараховані до військового оперативного резерву;
		в інших випадках - за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України.
		Відповідно до частини 6 статті 37 Закону № 2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
		1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
		2) припинили громадянство України;
		3) визнані непридатними до військової служби;
		4) досягли граничного віку перебування в запасі.
		У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
		Відповідно до абз. 20 п. 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, про взяття призовників і військовозобов`язаних на військовий облік, зняття та виключення з нього в їх військово-облікових документах проставляються відповідні відмітки.
		Як зазначив позивач та не заперечується відповідачем, при перетині державного кордону 07.10.2024 позивач надав відповідачу військовий квиток із відміткою про виключення з військового обліку та довідку ВЛК №18/19096 від 19.05.2022.
		Як встановлено судом, позивача визнано непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку відповідно до довідки ВЛК №18/19096 від 19.05.2022 (а.с. 12). 
		У копії військового квитка позивача наявна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_3 про виключення його з військового обліку від 19.05.2022 (а.с. 12-17).
		Однак суд звертає увагу на те, що факт зняття чи виключення з військового обліку на підставі статті 37 Закону № 2232 не є підставою (у передбачених законом випадках) для виїзду за кордон у період введення на території України воєнного стану.
		Системний аналіз норм законодавства, що регламентують порядок здійснення військового обліку, свідчить, що документами, які посвідчують факт зняття чи виключення особи з військового обліку, є військовий квиток або тимчасове посвідчення військовозобов`язаного з відповідною відміткою.
		Водночас суд зауважує, що військово-обліковий документ військовозобов`язаного з відміткою про зняття чи виключення з військового обліку як документ засвідчує виключно питання військового обліку особи та саме собою не є достатнім підтверджувальним документом для перетину державного кордону позивачем в умовах воєнного стану.
		Аналогічні висновки щодо застосування вищенаведених правових норм у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 600/2520/22-а, які суд ураховує на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України.
		Враховуючи вказане, суд відхиляє доводи позивача щодо підстав позовних вимог про те, що позивачем надано відповідачу військовий квиток з відміткою про виключення його з військового обліку від 19.05.2022.
		Водночас суд бере до уваги, що надані позивачем документи відповідають п. 2-1 Правил № 57, відповідно до якого у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право особи з інвалідністю за наявності, зокрема, пенсійного посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності.
		Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 30.04.2024 серії НОМЕР_2 позивач є особою з інвалідністю 3 групи, загальне захворювання, термін дії 28.02.2025 (а.с. 11). Тобто у пенсійному посвідченні чітко зазначено групу та причину інвалідності позивача.
		Отже, з наведених вище норм вбачається, що право виїзду за межі України в умовах воєнного стану мають особи з інвалідністю за наявності пенсійного посвідчення, в якому зазначено групу та причину інвалідності.
		За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про те, що ним на підтвердження свого права перетину державного кордону України в умовах введення воєнного стану на підставі п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 №57, було надано усі необхідні документи.
		Щодо підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні, а саме: «відсутні документи для виїзду за кордон в період дії воєнного стану в Україні, відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 (зі змінами та доповненнями)», то такі не ґрунтуються на законі.
		Як уже зазначено вище, відповідно до змісту ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.
		Враховуючи викладене, відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у перетині державного кордону України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності, та порушує право позивача на перетин державного кордону як особи з інвалідністю.
		Також суд зазначає, що позивач, надавши усі необхідні документи згідно з вимогами абз. 2 п. 2-1 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.1995 року №57, мав правомірні очікування на перетин державного кордону України.
		Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується і на низці конституційних положень, зокрема щодо права на законних підставах вільно залишати територію України.
		Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисту «малої людини» від «великої держави».
		Отже, за встановлених у цій справі обставин та враховуючи наведені вище норми, суд вважає, що відповідачем прийнято безпідставне та незаконне Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України від 07.10.2024 щодо позивача. Тому, указане підлягає скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
		Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю.
		Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн.
		Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246 КАС України, суд 
		У Х В А Л И В:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2024 про відмову в перетинанні державного кордону України, за підписом уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону ОСОБА_2 , прийняте стосовно ОСОБА_1 .
		3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Інформація про учасників справи:
		Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ). 
		Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). 
		 
		Повне рішення суду складено 05.02.2025.
		 
		  Суддя  Кондратюк Юлія Степанівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...