Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/5167/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 06.02.2025.
Дата набрання законної сили: 05.02.2025
Номер судового провадження: К/990/48166/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		05 лютого 2025 року   
		Київ
		справа №120/5167/22
		адміністративне провадження №К/990/48166/24
		     
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
		суддів: Бившевої Л.І.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №120/5167/22 за позовом Командитного товариства "Бізнес Гарант" до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування вимог про сплату належних сум митних платежів за гарантіями та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Одеської митниці на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (головуючий суддя Сапальова Т. В., судді: Ватаманюк Р. В., Капустинський М. М.),
		ВСТАНОВИВ:
		Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 12 червня 2024 року, прийнятим у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження, адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправними і скасував вимоги Одеської митниці про сплату належних сум митних платежів від 30 травня 2022 року №56/1, №57/2, №58/3, №59/4, №60/5, №61/6, №62/7, №63/8, №64/9, №65/10, №66/11, №67/12, №68/13, №69/14, №70/15, №71/16, №72/17, №73/18, №74/19, №75/20, №76/21, №77/22, №78/23, №79/24, №80/25, №81/26, №82/27, №83/28, №84/29, №85/30, №86/31, №87/32, №88/33, №89/34, №90/35, №91/36, №92/37, №93/38, №94/39, №95/40, №96/42, №97/43, №98/44, №99/45, №100/46, №101/47, №102/48, №103/49, 104/50, №105/51, №106/52, №110/41. Повний текст судового рішення складено 01 липня 2024 року (том 10 а.с.163-171).
		Копія вказаного рішення була доставлена в Електронний кабінет Одеської митниці (далі - Митниця, скаржник) 03 липня 2024 року о 16:44, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 10 а.с.172 зворот).
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Митниця через підсистему «Електронний суд» 02 серпня 2024 року подала апеляційну скаргу (том 10 а.с.175-179).
		Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 серпня 2024 року залишив апеляційну скаргу без руху, запропонувавши апелянту протягом десяти днів з дня вручення йому копії цієї ухвали надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 37215 грн (том 10 а.с.184).
		Копія цієї ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 16 серпня 2024 року о 14:50, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 10 а.с.185).
		27 серпня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Митниця подала до апеляційного суду клопотання, в якому просила відстрочити сплату судового збору у цій справі до прийняття судового рішення, а у випадку неможливості задоволення такого клопотання - продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги. Такі вимоги заявник мотивував тим, що з огляду на введення в Україні воєнного стану на теперішній час в Одеської митниці відсутні бюджетні надходження на оплату судового збору. Апелянт просив врахувати, що відповідне розпорядження про сплату судового збору було подане в.о. начальника Митниці до управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Одеської митниці. Крім того, Митниця неодноразово зверталась до Державної митної служби України із проханням здійснити перерозподіл видатків та виділити додаткові кошти по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» (том 10 а.с.186-189).
		Ухвалою від 16 вересня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд у задоволенні клопотання Митниці про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати відмовив. Апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала (том 10 а.с.190).
		Ухвала суду вмотивована тим, що необхідною умовою для відстрочення / розстрочення / звільнення від сплати судового збору є подання до суду належних доказів перебування особи у скрутному матеріальному становищі та відсутності у зв`язку з цим об`єктивної можливості сплатити судовий збір. Водночас відповідач на підтвердження перебування у важкому майновому становищі не надав суду достатніх доказів. Оскільки недоліки апеляційної скарги не було усунуто в строк, визначений судом, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення відповідачу.
		Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 17 вересня 2024 року о 20:55 год, про що складено довідку про доставку електронного листа (том 10 а.с.191).
		30 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Митниця повторно подала апеляційну скаргу на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року. До апеляційної скарги Митниця долучила платіжну інструкцію №2082 від 24 вересня 2024 року про сплату судового збору у розмірі 37215 грн. Крім того, апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що вперше скарга була подана із дотриманням строку на апеляційне оскарження, встановленого КАС України. Право на повторне звернення із апеляційною скаргою було реалізовано без суттєвих затримок та із виправленням недоліку, що слугував підставою для її повернення. На підтвердження наявності причин, що унеможливили чи значно утруднили своєчасне звернення до суду апеляційної інстанцій відповідач долучив витяги з виписок з рахунку за 01 серпня, 05-07 серпня, 11-13 серпня, 14-15 серпня, 17 серпня, 19 серпня, 02-04 вересня, 11-12 вересня, 15-17 вересня 2024 року, лист від 23 липня 2024 року № 13371 про потребу у додаткових коштах (том 10 а.с.196-202).
		23 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник позивача - адвокат Слюсар О. В. подала заперечення проти поновлення строку на апеляційне оскарження. Зазначила, що в апелянта було достатньо часу для сплати судового збору, а саме з 12 червня 2024 року по 16 вересня 2024 року. Проте, така сплата відбулась лише 30 вересня 2024 року. Наголосила, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових меж, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності (том 10 а.с.210-212).
		Ухвалою від 30 жовтня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив в задоволенні клопотання Митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження. Визнав неповажними причини пропуску Митницею строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (том 10 а.с.213-214).
		Ухвала суду вмотивована тим, що загальний строк, що сплинув після ухвалення рішення судом першої інстанції і до дня подання апеляційної скарги повторно становить більше двох місяців, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на апеляційне оскарження. Відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною причиною такого пропуску. 
		Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 31 жовтня 2024 року о 21:41, про що складена довідка про доставку електронного листа (том 10 а.с.216 зворот).
		Ухвалою від 30 жовтня 2024 року Сьомий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу Митниці та надав апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для направлення суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням інших підстав для поновлення строку (том 10 а.с.215).
		Копія вказаної ухвали була доставлена в Електронний кабінет Митниці 31 жовтня 2024 року о 21:36, про що складена довідка про доставку електронного листа (том 10 а.с.216).
		08 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» Митниця подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт просив суд врахувати, що на виконання вимог ухвали суду від 16 серпня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху він подав клопотання про відстрочення сплати судового збору або продовження строку його сплати. Проте, суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, фактично не розглянув означене клопотання в частині вимог про продовження строку на усунення недоліків. Митниця звертала увагу суду на те, що у спірному випадку нею не було допущене тривале зволікання із поданням апеляційної скарги повторно та було усунуто недолік, який став підставою для повернення попередньо поданої скарги. За усталеною практикою Верховного Суду дотримання таких умов є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками (том 10 а.с.217-231).
		12 листопада 2024 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Слюсар О. В. надійшли заперечення на заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вмотивовані безпідставністю тверджень Митниці про відсутність коштів на сплату судового збору. Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) 02 вересня 2024 року було відкрито апеляційне провадження у низці справ за апеляційними скаргами Митниці. У всіх вказаних справах було сплачено судовий збір. Відтак, твердження Митниці про те, що кошти на сплату судового збору з`явились тільки 25 вересня 2024 року не відповідають дійсності (том 10 а.с.232-234).
		Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 листопада 2024 року відмовив у задоволенні клопотання Митниці про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року (том 10 а.с.235-237).
		В обґрунтування такого рішення апеляційний суд зазначив, що обставини, що зумовили повернення первинно поданої апеляційної скарги Митниці, пов`язані з неналежним її оформленням, а не з об`єктивними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Факт первинного звернення скаржника до суду з апеляційною скаргою у встановлений законом строк не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з повторно поданою скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає можливості у зв`язку з цим свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження. Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для всіх учасників справи мають бути рівними. Суд також врахував доводи позивача, що у період з 12 червня 2024 року по дату подання апеляційної скарги повторно Митниця неодноразово сплачувала судовий збір в інших справах, що підтверджується відомостями ЄДРСР.
		Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Митниця подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду. 
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що 27 серпня 2024 року Митниця подала клопотання, в якому просила або відстрочити сплату судового збору за подання первинної апеляційної скарги, або продовжити строк на усунення недоліків. Проте, суд апеляційної інстанції вказане клопотання в частині вимоги про продовження процесуального строку взагалі не розглянув. Просить врахувати, що первісне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось із дотриманням строку на апеляційне оскарження, а повторне подання відповідачем апеляційної скарги відбулось у стислі строки після отримання ухвали про повернення вперше поданої апеляційної скарги та із усуненням недоліку (судовий збір було сплачено). Крім того, Митниця неодноразово зверталася до Державної митної служби України із проханням про виділення додаткових коштів. Просить врахувати висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, від 07 вересня 2023 року у справі №   120/3679/22, від 20 листопада 2019 року у справі № 209/1396/19, від 15 серпня 2024 року у справі № 640/18587/21, від 30 липня 2024 року у справі № 460/12527/23. Натомість, на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, послався на висновки Верховного Суду, викладені у справах, нерелевантних до обставин цієї справи. Так, у перелічених апеляційним судом справах надавалась оцінка можливості поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із введенням в Україні воєнного стану, а не через фінансову неспроможність суб`єкта владних повноважень.
		Відповідно до ухвали Верховного Суду від 19 грудня 2024 року касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення  апеляційним судом норм процесуального права.
		Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін як законну та обґрунтовану. Відзив вмотивовано тим, що ініціювання сплати судового збору з метою оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі відбулось лише 23 вересня 2024 року. Посилання Митниці на листи, що направлялись Державній митній службі України з проханням про виділення відповідних коштів, не можуть вважатися достатнім доказом, оскільки в жодному з указаних листів не наведено номерів справ, по яким відповідач просив додатково виділити кошти. Більше того, усі ці листи були надіслані до 02 серпня 2024 року (до подання первісної апеляційної скарги), а один з листів - 24 травня 2024 року (до прийняття рішення судом першої  інстанції). Після подання апеляційної скарги Митниця жодних листів до Державної митної служби України не надсилала і питання фінансування сплати судового збору саме по цій справі не вирішувала.
		Позивач також звертає увагу на те, що твердження скаржника про відсутність у нього бюджетних асигнувань для сплати судового збору не відповідають дійсності. Згідно з відомостями ЄДРСР в кінці серпня (час подання заяви про відстрочення сплати судового збору) відповідач безперешкодно подавав апеляційні скарги в інших судових справах, в яких судом відкривалось апеляційне провадження. Просить врахувати, що повернення апеляційної скарги після подання Митницею клопотання від 27 серпня 2024 року відбулось лише 16 вересня 2024 року, відтак, фактично у скаржника було майже два додаткових тижні для сплати судового збору. З урахуванням того, що в інших справах судовий збір відповідачем сплачувався, позивач вважає, що в цьому випадку має місце невиправдане зволікання та недобросовісна поведінка Митниці щодо виконання своїх процесуальних обов`язків. Посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17. Окрему увагу позивач звертає на те, що твердження скаржника, що суд апеляційної інстанції послався на нерелевантну практику Верховного Суду, не відповідає дійсності, адже постанова апеляційного суду взагалі не містить посилань на ті справи, які наводить скаржник в касаційній скарзі.
		Позивач також вважає, що касаційна скарга всупереч приписам пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не містить чіткого посилання на норму права, яка була застосована апеляційним судом без урахування висновку Верховного Суду.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
		Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
		1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
		2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).
		Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
		Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).
		Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
		За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
		Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
		Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
		Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
		Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
		Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
		Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
		У постановах від 24 липня 2023 року (справа №200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа №120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
		- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
		- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
		- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
		- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
		- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
		З матеріалів розглядуваної справи слідує, що вперше ГУ ДПС подало апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції 02 серпня 2024 року, тобто, з дотриманням встановлених статтею 295 КАС України строків. 
		Повернення цієї апеляційної скарги було зумовлене невиконанням станом на 16 вересня 2024 року вимог ухвали суду від 16 серпня 2024 року в частині сплати судового збору. Водночас з матеріалів адміністративної справи слідує, що після отримання ухвали про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху Митниця подала клопотання, в якому просила або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення апеляційним судом, або ж  продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.
		Сьомий апеляційний адміністративний суд не знайшов підстав для задоволення означеного клопотання, зокрема шляхом відстрочення сплати судового збору з тих підстав, що Митниця не надала належних доказів на підтвердження скрутного майнового становища. За змістом ухвали від 16 вересня 2024 року питання щодо наявності / відсутності підстав для продовження Митниці строку на усунення недоліків апеляційної скарги судом апеляційної інстанції фактично не вирішувалось. Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення означеного клопотання в цілому, апеляційний суд цією ж ухвалою повернув апеляційну скаргу відповідачу. Суд касаційної інстанції критично оцінює таке рішення Сьомого апеляційного адміністративного суду з огляду на таке.
		Верховний Суд неодноразово (зокрема, але не виключно у постановах від 17 лютого 2022 року у справі № 500/1704/21, від 19 грудня 2022 року у справі № 280/10087/21, від 02 лютого 2023 року у справі № 320/2083/21) висловлював позицію, що подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору або зменшення розміру останнього, особа була вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б їй підстави не сплачувати судовий збір, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір. Таким чином, реалізація права на подання клопотання про відстрочення сплати судового збору або зменшення його розміру не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги. 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №   910/10939/22 виснувала, що перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. При цьому Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від означених вище постанов Верховного Суду з огляду на те, що наведені висновки, зокрема, касаційного адміністративного суду, суттєво не суперечать наведеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.
		Разом з тим, у справі, що розглядається, апеляційний суд, відмовивши Митниці у відстроченні сплати судового збору, не надав відповідачу додатковий строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а в той же день повернув апеляційну скаргу скаржнику. Такий підхід апеляційного суду до вирішення поданого Митницею клопотання про відстрочення сплати судового збору суперечить наведеним висновкам Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. У спірному випадку реалізація відповідачем права на подання клопотання про відстрочення сплати судового збору (навіть за умови відсутності підстав для його задоволення) не може бути розцінена судом як невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та наявність підстав для повернення такої скарги.
		Крім того, слушними є доводи скаржника, що фактично клопотання в частині вимог про продовження строку на усунення недоліків не було розглянуто апеляційним судом. Зазначення лише у резолютивній частині про відмову в задоволенні клопотання у вказаній частині без наведення висновків стосовно підстав для прийняття такого рішення у мотивувальній частині ухвали не може розцінюватись як належний розгляд процесуального питання, порушеного перед судом заявником. 
		Таким чином, вирішуючи подане ГУ ДПС клопотання про відстрочення сплати судового збору та про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права. Крім того, зміст ухвали від 16 вересня 2024 року свідчить, що суд апеляційної інстанції не надав і жодної правової оцінки долученим заявником до клопотання доказам (витягу за липень 2024 року, виписці за 19 серпня 2024 року).
		До повторно поданої апеляційної скарги Митниця долучила, окрім клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, платіжну інструкцію від 24 вересня 2024 року №2082 про сплату судового збору у розмірі 37215 грн. Апелянт вважав, що наявні поважні причини для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки повторне звернення до суду з апеляційною скаргою відбулось без надмірних зволікань та із сплатою судового збору.
		Усталеною є позиція Верховного Суду, що недопущення тривалого зволікання із поданням другої апеляційної скарги та усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, є свідченням того, що апелянт не допустив невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. За таких обставин наявні підстави для поновлення такому учаснику справи строку на апеляційне оскарження, оскільки в такому випадку перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata.
		Отже, за наявності таких доводів першочерговому встановленню підлягають обставини того, коли апелянт отримав копію ухвали апеляційного суду про повернення первинно поданої апеляційної скарги, скільки часу минуло до моменту повторного звернення до суду, як апелянт діяв протягом зазначеного часу.
		З матеріалів справи слідує, що копія ухвали від 16 вересня 2024 року про повернення первинної апеляційної скарги була доставлена в Електронний кабінет скаржника 17 вересня 2024 року о 20:55. Вже 30 вересня 2024 року, тобто, через дванадцять днів Митниця повторно подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, долучивши до неї документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому законом.
		Враховуючи встановлені у цій справі обставини та докази на їх підтвердження, а саме недопущення тривалого зволікання з поданням другої апеляційної скарги та сплату судового збору (тобто, усунення недоліку, який слугував підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги), колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях апелянта не вбачається ознак невиправданої бездіяльності чи зловживання процесуальними правами та обов`язками. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.
		Натомість, суд апеляційної інстанції при вирішенні питання як про відстрочення сплати судового збору, так і про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги допустив неправильне застосування норм процесуального права, а також залишив поза увагою доводи апелянта про усунення обставин, з огляду на які була повернута перша апеляційна скарга, а саме сплату судового збору, не надав правової оцінки обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду.
		З приводу посилань суду апеляційної інстанції на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року (справа №640/3393/19), суд касаційної інстанції зазначає, що основним питанням, для вирішення якого означену справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, було вирішення виключної правової проблеми та формування єдиної правозастосовчої практики у зв`язку із суперечністю у правозастосуванні судами передбачених статтями 298 та 299 КАС України наслідків недоліків апеляційної скарги як у межах однієї юрисдикції, так і в межах різних юрисдикцій. За результатами вирішення означеного питання Суд дійшов висновку, що наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України підстави для повернення скарги, а саме неусунення її окремих недоліків щодо форми та змісту (не пов`язаних з недотриманням процесуального строку) після залишення скарги без руху, поряд з відсутністю передумов для поновлення строку, не виключає відмову у відкритті провадження за такою скаргою саме з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України. Розв`язуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду визнала обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення податковому органу строку на апеляційне оскарження, враховуючи, що повторно апеляційна скарга була подана через п`ять місяців з дня отримання оскаржуваного рішення і майже через місяць після повернення первинної апеляційної скарги.
		Поряд з цим у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду не зробила висновку про неможливість поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги після закінчення строків, встановлених статтею 295 КАС України.
		Не містять таких висновків і наведені апеляційним судом та представником позивача постанови Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 560/2780/20, від 15 травня 2020 року у справі № 820/1212/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №   826/7997/18, від 04 квітня 2024 року у справі № 560/770/23, від 03 листопада 2022 року у справі № 560/15534/21, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17. У справах № 560/770/23, № 560/15534/21, № 380/17601/21, № 804/2979/17, № 822/276/17 саме невиправдане зволікання із поданням апеляційної скарги повторно слугувало підставою для відхилення касаційної скарги суб`єкта владних повноважень.
		У цій же справі Митниця як усунула недоліки, які слугували підставою для повернення попередньо поданої скарги, так і звернулась до суду повторно у стислий строк (протягом дванадцяти днів з дня отримання ухвали про повернення апеляційної скарги). Ці обставини у сукупності з процесуальними порушеннями, допущеними апеляційним судом при розгляді клопотання про відстрочення сплати судового збору або про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, є підставами для висновку, що суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, не оцінивши усі наведені скаржником обставини, з якими він пов`язував пропуск строку на апеляційне оскарження. 
		22 березня 2023 року у справі №640/9792/20 Верховним Судом було прийнято ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження. Водночас частина п`ята статті 242 КАС України зобов`язує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу на указане судове рішення не розглядаються судом касаційної інстанції у цій справі.
		З приводу посилань позивача, які були підтримані судом апеляційної інстанції, що згідно з даними ЄДРСР у спірний період у низці справ було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Митниці, що свідчить про незмістовність доводів скаржника про відсутність коштів на сплату судового збору, суд касаційної інстанції зазначає, що за певних обставин справи такі доводи дійсно можуть бути враховані під час вирішення питання про можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Разом з тим, у спірному випадку суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права під час розгляду клопотання Митниці, поданого 27 серпня 2024 року, і, як уже зазначалося, не надав жодної правової оцінки тим доказам, які подавались на підтвердження обставин неможливості сплатити судовий збір. Поза увагою апеляційного суду залишились і відповідні виписки, що долучались відповідачем до повторно поданої апеляційної скарги. В той же час, лише за наслідками аналізу таких доказів у сукупності з відомостями, що містяться в ЄДРСР, можна підтвердити чи спростувати доводи позивача в цій частині. Суд апеляційної інстанції таких вимог не дотримався, тому сформовані ним висновки щодо неповажності причин пропуску Митницею строку на апеляційне оскарження у спірний період є передчасними.
		Щодо посилань позивача на відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає, що за правилами останнього абзацу частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Підсумовуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист. 
		Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Враховуючи, що порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
		Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Одеської митниці задовольнити.
		Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження скасувати.
		Справу направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...