Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 456/6739/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки виробництва; Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.
Дата набрання законної сили: 10.03.2025
Номер судового провадження: 1-кп/456/239/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141130000423

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 456/6739/24
		Провадження № 1-кп/456/239/2025
		 
		ВИРОК
		іменем України
		 
		05 лютого 2025 року                                        місто Стрий
		 
		Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		захисника ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий кримінальне провадження щодо 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Корнелівка Жидачівського району Львівської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, одруженого, працюючого на посаді начальника ремонтно-будівельного цеху ПрАТ «Галенергобудпром», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 272 КК України,
		в с т а н о в и в :
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		ОСОБА_4 , який перебував на посаді начальника ремонтно-будівельного цеху ПрАТ «Галенергобудпром», відповідно до наказу директора №11/С від 10.01.2022 призначений відповідальним за роботи, по демонтажу шаф металевих та вентиляційних систем в будинку побутового корпусу № 1 інв. № 31 на території ПрАТ «Галенергобудпром», що по вул. Заводська, 27, у с. Дуліби Стрийського району Львівської області, для виконання яких залучив підпорядкованих йому працівників, зокрема бетоняра ПрАТ «Галенергобудпром» ОСОБА_6 .
		Так, 11.07.2022 близько 15:00 години ОСОБА_7 , всупереч вимогам пп. 1.11, 3.4.3 Інструкції з охорони праці №134 для бетоняра, виконуючи демонтажні роботи, не попіклувався про свою безпеку та збирав інструменти під елементами (коробом) вентиляційної системи, які впали на нього.
		В результаті нещасного випадку ОСОБА_7 , згідно висновку експерта, отримав лінійний перелом потиличної кістки зліва з переходом на основу черепа, крововиливи над і під твердою мозковою оболонкою в лобно-скроневій ділянці зліва, крововиливи під м`які мозкові оболонки в лобно-скроневих ділянках з обох сторін, вогнищеві крововиливи в речовину головного мозку, крововилив в м`які тканини голови зліва, які могли утворитись від дій тупих твердих предметів чи при ударах такими, і відносно живих осіб мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження по небезпеці для життя в момент спричинення, та є причиною його смерті.
		Відтак, ОСОБА_4 , будучи відповідальним за роботи по демонтажу вентиляційних систем в будинку побутового корпусу № 1, які належать до категорії робіт з підвищеною небезпекою, не забезпечив монтажу підпірної опори короба вентиляції до початку обрізки частини короба та допустив перебування працівника під елементами, що демонтуються, чим порушив вимоги розділу 2 Будгенплану на демонтажні роботи вентсистеми та розділів 2, 6 Проекту виконання робіт «Демонтаж вентиляційних систем в будинку побутового корпусу № 1 ПрАТ «Галенергобудпром» (етап в осях 1-9)», п. 1 пр. 1 р. XII НПАОП 45.2-7.03-17 Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, п 2.10 Посадової інструкції начальника ремонтно-будівельного цеху ПрАТ «Галенергобудпром» та з технічної точки зору перебувають у причинному зв`язку з настанням нещасного випадку з бетонярем ПрАТ «Галенергобудпром» ОСОБА_6 .
		Таким чином, ОСОБА_4 не забезпечив монтажу підпірної опори короба вентиляції до початку обрізки частини короба та допустив перебування працівника під елементами, що демонтуються, чим порушив вимоги розділу 2 Будгенплану на демонтажні роботи вентсистеми та розділів 2, 6 Проекту виконання робіт «Демонтаж вентиляційних систем в будинку побутового корпусу № 1 ПрАТ «Галенергобудпром» (етап в осях 1-9)», п. 1 пр. 1 р. XII НПАОП 45.2-7.03-17 Мінімальні вимоги з охорони праці на тимчасових або мобільних будівельних майданчиках, п 2.10 Посадової інструкції начальника ремонтно-будівельного цеху ПрАТ «Галенергобудпром», в результаті чого елементи (короб) вентиляційної системи впали на ОСОБА_8 та спричинено йому тяжкі тілесні ушкодження по небезпеці для життя в момент спричинення, які є причиною його смерті, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 272 КК України.
		Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за вищезазначене кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
		ч.2 ст. 272 КК України  порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо це порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.
		Правова позиція сторони обвинувачення.
		Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений 23 грудня 2024 року старшим слідчим СВ Стрийського РУП ГУНП у Львівській області ОСОБА_9 та затверджений прокурором Стрийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
		З огляду на обвинувальний акт прокурор вважає встановленим те, що обвинувачений порушив правила безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, що спричинило загибель людини, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
		Зважаючи на повне визнання обвинуваченим своєї вини, прокурор в судовому засіданні просить суд здійснювати розгляд кримінального провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
		В судових дебатах прокурор просить суд призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 2 роки, звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання на підставі ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 роки. На підставі ст. 77 КК України призначити додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк 2 роки.
		Правова позиція сторони захисту.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 272 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому. Пояснив, що 11.07.2022 о 8:10 год. надав рознарядку робітникам ОСОБА_10 і ОСОБА_11 йти розбирати вентиляційні короби. Вони взяли інструменти, засоби індивідуального захисту й пішли розбирати. Після розбирання дрібних коробів в побутових приміщеннях пішли в коридор. Обвинувачений зазначив, що протягом дня час від часу перевіряв роботи. Після обіду розпочали роботи в коридорі, виставили риштування, підпорки, обрізали кріплення короба, однак не змогли його зняти. Робітники забрали риштування й повідомили про необхідність більшої кількості людей, після чого ОСОБА_4 повідомив про завершення робіт на сьогодні та необхідність зібрати інструменти. Коли ОСОБА_10 зігнувся за подовжувачем, короб обвалився та він знепритомнів. Обвинувачений разом із ОСОБА_11 допомогли ОСОБА_10 зійти вниз. В цей же час подзвонили до інженера з охорони праці й повідомили про необхідність викликати швидку, на що він повідомив, що самостійно відвезе ОСОБА_10 . Після того, як ОСОБА_10 переодягнувся його відвезли до лікарні. Також обвинувачений зазначив, що під час виконання зазначених робіт повинні були бути підпорні опори, однак він не прослідкував за цим, вказав, що проводив інструктажі, робітники мали засоби спецзахисту.
		Просить суд його суворо не карати.
		В судових дебатах захисник просить суд врахувати, що злочин є нетяжким, злочин було допущено також і внаслідок порушень з боку потепілого ОСОБА_8 , які були основними причинами нещасного випадку, даний випадок стався не під час безпосереднього виконання робіт, а при їх завершенні. Просить врахувати пом`якшуючі обставини, факт надання обвинуваченим медичної допомоги, добровільне відшкодування шкоди, зокрема, оплату медичних послуг, витрати на поховання та призначити більш м`яке покарання, ніж передбачено законом, а у випадку підтримання позиції сторони обвинувачення щодо міри покарання  скоротити тривалість іспитового строку до одного року.
		Межі судового розгляду кримінального провадження.
		Суд з`ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз`яснив процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу, на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого, дослідженням документів, що стосуються особи обвинуваченого та судових витрат.
		Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, які надані на підтвердження винуватості обвинуваченого, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 272 КК України.
		Висновки суду.
		Таким чином суд вважає доведеним: факт порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві ОСОБА_4 , який зобов`язаний їх дотримувати, що спричинило загибель людини, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України.
		Обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.
		Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		При призначенні покарання обвинуваченому слід суворо дотримуватися принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, а з врахуванням того, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, тому таке покарання слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого.
		Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Обставин, що обтяжують вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		Пом`якшуючими вину обвинуваченого ОСОБА_4 обставинами, передбаченими ст. 66 КК України суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
		Обираючи покарання обвинуваченому суд враховує характер та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке кваліфікується за ч. 2ст. 272 КК України, як злочин, вчинений з необережності, фактичні обставини справи, зокрема, що ОСОБА_7 діяв всупереч вимогам пп. 1.11, 3.4.3 Інструкції з охорони праці №134 для бетоняра, тяжкість заподіяних злочином наслідків, а також те, що обвинувачений повністю визнав вину у вчиненні злочину, раніше не судимий, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, на роботі характеризується позитивно, є пенсіонером /пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 /і вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 272 КК України, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, якими передбачено забезпечення дотримання правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві та на підприємствах установах, організаціях усіх форм власності.
		Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винного, суд приходить до висновку про можливість виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		До вказаних висновків, суд прийшов, зокрема, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		У кримінальних провадженнях №205/7091/16-к у постанові від 17 жовтня 2019 року, № 206/5073/15-к у постанові від 12 вересня 2018 року, Верховний Суд наголосив, щопоняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		У кримінальному провадженні № 167/341/16-к у постанові від 24 травня 2018 року, Верховний Суд вказав, що загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання або призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом застосовуючи ст. 69 КК.
		На підставі наведеного, а також враховуючи характеризуючі дані особи винного, який на роботі характеризується позитивно, є пенсіонером, на час розгляду справи повністю визнав свою вину, а, отже, готовий нести кримінальну відповідальність, з урахуванням пом`якшуючих обставин у вигляді щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, відсутності обтяжуючих у справі обставин, суд вважає можливим виправлення винного без реального відбування покарання, із звільненням від основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
		Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що саме дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та особу обвинуваченого.
		Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обрано.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Процесуальні витрати в кримінальному провадженні слід вирішити в порядку ст. 124 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 368-371, 373- 374 КПК України, суд,
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 272 КК України, й призначити йому покарання у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, якими передбачено забезпечення дотримання правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві та на підприємствах установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 (два) роки.
		На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 /два/ роки.
		Згідно з п. 1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів згідно Акту здачі-приймання висновку експерта №29898/22-46 від 14.07.2023 в сумі 24528 /двадцять чотири тисячі п`ятсот двадцять вісім/ грн. 52 коп.
		Вирок може бути оскаржено сторонами до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Головуючий суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...