Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/6644/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 05.02.2025. Зареєстровано: 06.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.
Дата набрання законної сили: 05.02.2025
Номер судового провадження: 11-кп/4808/63/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023091170000672

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 345/6644/23 
		Провадження № 11-кп/4808/63/25 
		Категорія ч.1 ст.286-1 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_11   
		Суддя-доповідач    
		 
		ОСОБА_10 В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 лютого 2025 року м. Івано-Франківськ
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді                                         ОСОБА_2 
		суддів                                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря судового засідання                 ОСОБА_5 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_6 
		обвинуваченого                                         ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12023091170000672 за апеляційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року, яким 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець смт. Брошнів-Осада Рожнятівського району Івано-Франківської області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , 
		визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим за ч.1 ст.286-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 2270 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 38 590,00 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження потерпілому.
		Кримінальне правопорушення вчинено при наступних обставинах.
		Так, 27.09.2023 близько 23:20 год. в темну пору доби, ясну, суху погоду без опадів та туману, водій ОСОБА_7 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння з вмістом алкоголю в крові - 1,68 ‰, керував автомобілем марки «Mercedes-Benz C220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався в с. Голинь Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області по вул. 600-річчя Голиня (дорога державного значення Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига, 56 км + 610 м) у напрямку м. Калуш Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області. Попереду у зустрічному з ним напрямку, рухався автомобіль марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_9 .
		При наближенні до будинку № 8, що в с. Голинь Калуської ТГ Калуського району Івано-Франківської області по вул. 600-річчя Голиня, де дорога має заокруглення праворуч, водій автомобіля марки «Mercedes-Benz C220», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - ОСОБА_7 , проявив неуважність, не встежив за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості та інтервалу руху та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «VolkswagenPassat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_9 .
		При цьому водій ОСОБА_7 порушив Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, а саме:
		п. 1.3, який вказує, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими;
		п. 1.5, який вказує, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
		п. 2.3 «б», який вказує, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі;
		п. 2.3 «д», не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху;
		п. 2.9 «а», відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
		п. 11.3, який вказує, що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;
		п. 13.3, який вказує, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. 
		У результаті порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху відбулась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій автомобіля марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми лівої руки із закритим переломом обох кісток передпліччя зі зміщенням відламків, що викликало необхідність проведення операції, травми лівого кульшового суглобу із вивихом стегнової кістки, що викликало необхідність проведення операції, закритої травми грудної клітки із переломом 5-го - 7-го ребер справа, які згідно висновку експерта від 09.12.2023 відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент спричинення.
		Не погоджуючись з вказаним вироком суду, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року в частині призначеного покарання з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Зокрема, вважає, що наведені судом обставини, що пом`якшують покарання та дані про особу обвинуваченого, не давали підстав для призначення йому покарання із застуванням ст. 69 КК України. Фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення свідчать про його підвищену суспільну небезпеку, а покарання не відповідає меті кримінального покарання, засадам застосування санкцій закону про кримінальну відповідальність. Крім того, призначене ОСОБА_7 покарання, у зв`язку з несправедливою м`якістю, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
		Під час апеляційного розгляду: 
		- прокурор підтримала вимоги апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 ;
		- обвинувачений ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення вимог апеляційної скарги прокурора. 
		Потерпілий ОСОБА_9 в судове засідання апеляційної інстанції не з`явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурора. 
		Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності потерпілого ОСОБА_9 .
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
		Розгляд кримінального провадження проводився в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно фактичні обставини вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, доведеність його вини та кваліфікація дій за ч.1 ст. 286-1 КК України у поданій апеляційній скарзі не оспорюється і апеляційним судом не перевіряється. 
		В апеляційній скарзі прокурор вказує на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом основного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. 
		Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Згідно з ч. 3 ст. 65 КК України підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч. 1 ст. 69 КК. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Зі змісту мотивувальної частини вироку вбачається, що при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини провадження та дані про особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на «Д» обліку в психіатра та нарколога, має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи, раніше притягався до кримінальної відповідальності, зокрема, 15.05.2015 року Апеляційним судом Івано-Франківської області за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на 1 рік, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання - щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди, та відсутність обставин, які обтяжують покарання. 
		Враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття, усвідомлення вчиненого, відсутність обтяжуючих обставин, а також беручи до уваги позицію потерпілого, який просить не позбавляти волі обвинуваченого, повне відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи, суд першої інстанції дійшов висновку про можливість при призначенні покарання обвинуваченому застосувати ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначити ОСОБА_7 більш м`який вид основного покарання, не зазначений в санкції ч.1 ст. 286-1 КК України у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
		Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав підстави для застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 , а тому не погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність.
		Колегія суддів приймає до уваги, що зі змісту доводів апеляційної скарги та правової позиції прокурора під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що стороною обвинувачення не заперечується наявність обставин, які були враховані судом при призначенні покарання. 
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу, в повній мірі не врахував тяжкість вчиненого злочину, характер, обставини його вчинення та наслідки, а саме те, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, допустив грубе порушення Правил дорожнього руху, не обрав безпечної швидкості, інтервалу руху та виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем потерпілого, внаслідок чого спричинив потерплому тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Вказане свідчить про те, що призначення ОСОБА_7 покарання у виді штрафу за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м`якість та не слугуватиме його виправленню та попередженню вчинення таких злочинів, як обвинуваченим так і іншими особами.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю або частково та ухвалити новий вирок.
		Відповідно до ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
		За приписами ч. 1 ст. 421 КПК України обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції призначив обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі, а тому вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку.
		Апеляційний суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 основне покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на «Д» обліку в психіатра та нарколога, має на утриманні двох малолітніх дітей, здійснює догляд за особою з інвалідністю І групи. 
		Відповідно до вимог ст. 66 КК України колегія суддів визнає обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 щире каяття, повне відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, здійснення догляду за особою з інвалідністю І групи.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію потерпілого, який претензій до обвинуваченого не має.
		Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст.67 КК України, колегією суддів не встановлено.
		Колегія суддів, враховуючи сукупність вищевказаних обставин, які визнані судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, враховуючи фактичні обставини вчиненого правопорушення вважає, що сукупність зазначених обставин свідчить про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому дають обґрунтовані правові підстави суду апеляційної інстанції призначити обвинуваченому основне покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Колегія суддів вважає, що саме таке покарання відповідатиме загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових злочинів, цілком відповідати тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі винного.
		Крім того, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності виключення із вироку суду першої інстанції посилання на Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області, якою ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на один рік та звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов`язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості.
		Судимість є правовим станом особи, який виникає у зв`язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків. 
		Врахування погашеної чи знятої судимості під час вирішення будь-яких питань, у тому числі й для характеристики особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
		З огляду на викладене апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання - скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.
		Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		у х в а л и л а :
		 
		Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.
		Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України.
		Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_7 наступні обов`язки:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Виключити з вироку суду першої інстанції посилання суду на Ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області, якою ОСОБА_7 було засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права керувати транспортним засобом на один рік та звільнено від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на два роки. 
		В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін. 
		Вирок Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення. 
		Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                         ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		Судді:                                                                 ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		                                                                                ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...