Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/8966/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2025.
Дата набрання законної сили: 04.02.2025
Номер судового провадження: 51-4618км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42023030000000016

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		04 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 161/8966/23
		провадження № 51 - 4618 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого           ОСОБА_1 ,
		суддів                       ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		в режимі відеоконференції
		захисника засудженої ОСОБА_6            адвоката ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
		до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023030000000016
		від 16 лютого 2023 року, щодо
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новогригорівка Волноваського району Донецької області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		за ст. 111 ч. 2 КК України,
		за касаційною скаргою захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області
		від 08 травня 2024 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 серпня
		2024 року.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 111 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
		На підставі ст. 54 КК України ОСОБА_6 позбавлено спеціального звання «підполковник служби цивільного захисту».
		Згідно зі ст. 55 КК України  ОСОБА_6 позбавлено права обіймати посади
		в правоохоронних органах та посади, пов`язані з виконанням функцій представника влади, на строк 3 роки.
		Прийнято рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Вироком суду  ОСОБА_6 визнано винуватою і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.
		ОСОБА_6 , будучи заступником начальника управління - начальником відділу цивільного захисту Волноваського районного управління Головного управління ДСНС України у Донецькій області, тобто особою начальницького складу служби цивільного захисту, яка постійно здійснює функції представника влади, - службовою особою, прийнявши 15 лютого 2003 року Присягу особового складу органів і підрозділів цивільного захисту України, в порушення статей 1, 2, 17 Конституції України та інших зазначених у вироку нормативно-правових актів, починаючи з 10 березня 2022 року, тобто після повної окупації міста Волноваха Донецької області військовослужбовцями збройних сил рф, діючи умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України, державній, економічній, інформаційній безпеці, усвідомлюючи,
		що військовослужбовці рф шляхом збройної агресії вторглися на територію України з метою окупації, маючи проросійську позицію, в умовах воєнного стану з власної ініціативи перейшла на бік ворога та надала окупаційним військам
		і їх представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України, зрадивши присязі Державі та Українському народу.
		Зокрема, ОСОБА_6 в період з 24 лютого 2022 року по 31 травня 2022 року, перебуваючи на окупованій території Волноваського району Донецької області, добровільно перейшла на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану, що виразилось у добровільному поступленні на службу
		до незаконного органу держави-агресора - «ГБУ ПСО г. Волноваха МЧС ДНР»
		на посаду старшого інспектора. Крім того, ОСОБА_6 , на виконання свого злочинного умислу, спрямованого на надання допомоги окупаційним військам збройних сил рф та її представникам на території Волноваського району Донецької області в проведенні підривної діяльності проти України, для завдання шкоди обороноздатності та державній безпеці України, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, з метою дискредитації дій української влади, а також для подальшого встановлення у Волноваському районі окупаційної влади, штучного створення у його мешканців хибних уявлень про благі наміри окупаційних військ
		та незворотного і стабільного існування в Донецькій області влади рф та ідей «російського світу», 27 грудня 2022 року взяла участь у агітаційному заході, присвяченому дню рятівника рф, під час якого спільно з іншими невстановленими громадянами, деякі з яких були одягнені у формений одяг, позиціонуючи себе працівником незаконно створеного державою-агресором органу, в урочистій обстановці, вишикувавшись для спільного фото, тим самим, використовуючи своє попереднє становище представника правоохоронного органу Волноваського району та відповідно підтримуючи в такий спосіб факт окупації, як безповоротне встановлення окупаційної влади, створювала у місцевого мирного населення хибне уявлення легітимності псевдо влади, чим вчинила державну зраду.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 08 серпня 2024 рокуапеляційну скаргу захисника обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7  залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області
		від 08 травня 2024 рокущодо  ОСОБА_6 - без зміни.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник,посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вищезазначені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 на підставі ст. 284 ч. 1 п. 3
		КПК України через не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпанням можливостей їх отримати.
		Зазначає, що стороною обвинувачення не доведено факту добровільного переходу на бік ворога ОСОБА_6 , яка, на переконання захисника, могла діяти в умовах крайньої необхідності, внаслідок фізичного чи психічного примусу або ж в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети,
		що відповідно до положень статей 39, 40, 42 КК України виключало злочинність
		її діяння. Вказує, що мотиви та мету злочину не встановлено, оскільки справа розглянута за відсутності обвинуваченої (in absentia), яка була позбавлена можливості захищати себе та інших процесуальних прав.
		Зазначає, що суди не взяли до уваги показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , колишніх колег ОСОБА_6 , які охарактеризували останню як патріота України. Крім того, суди не врахували позицію сторони захисту про те, що вона була позбавлена можливості збирати та перевіряти докази на окупованих територіях.
		Заперечень на касаційну скаргу захисника від учасників судового провадження
		не надходило.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник у судовому засіданні підтримав касаційну скаргу, вважав її обґрунтованою та просив задовольнити.
		В судовому засіданні прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою
		і просила залишити її без задоволення.
		Мотиви Суду
		Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
		та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
		про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
		та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
		та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1
		КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні державної зради в умовах воєнного стану підтверджуються безпосередньо дослідженими і оціненими судом доказами.
		Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_6 за пред`явленим
		їй обвинуваченням, суд першої інстанції, розглянувши справу в порядку спеціального судового провадження (in absentia), безпосередньо дослідив
		та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з`ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту щодо недоведеності винуватості  ОСОБА_6 . У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_6 увчиненні злочину, передбаченого ст. 111 ч. 2 КК України, послався на такі докази.
		Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 надали суду показання про те, що вони є внутрішньо переміщеними особами, до окупації постійно проживали
		на території Волноваського району Донецької області та знали ОСОБА_6 . Свідки повідомили про обставини того, як вони з різних джерел (соціальні мережі,
		від знайомих) дізналися про те, що ОСОБА_6 працює на окупаційну владу
		в «МЧС ДНР».
		Свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 показали суду, що вони працювали в органах ДСНС разом із ОСОБА_6 , яку востаннє особисто бачили 24 лютого 2022 року. Пізніше ОСОБА_8 з інтернет-ресурсів дізнався, що ОСОБА_6 пішла
		на співпрацю з окупаційною владою та перейшла працювати до «МЧС ДНР»
		у м. Волноваха, про що повідомив начальника ГУ ДСНС, а ОСОБА_9 був у складі комісії, яка здійснювала перевірку обставин переходу ОСОБА_6 на сторону окупаційної влади.
		Відповідно до протоколу огляду від 28 лютого 2023 року оглянуто месенджер «Telegram» та в групі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » виявлено публікацію привітань з днем рятувальника
		від окупаційної адміністрації. Встановлено, що на одній із фотографій зображено старшого інспектора незаконно створеного органу окупаційної влади - «ГБУ «ПСО г. Волноваха МЧС ДНР» ОСОБА_6 , яка 27 грудня 2022 року була присутня
		у Волноваському районному палаці культури ім. В.А. Жоги на урочистому нагородженні та поздоровленні рятувальників з професійним святом.
		Згідно з протоколом огляду від 28 лютого 2023 року оглянуто інтернет-сайт Rusprofile та зафіксовано реквізити незаконно утвореного органу окупаційної влади «ГБУ «ПСО г. Волноваха МЧС ДНР».
		Відповідно до протоколу огляду від 28 лютого 2023 року оглянуто офіційний сайт Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України
		з інформацією про те, що Волноваська міська територіальна громада (UA14040030000025138) входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф.
		Згідно з протоколом огляду від 01 березня 2023 року оглянуто сайт «МЧС ДНР»
		з контактами, адресами, фото керівника та іншою інформацією.
		Відповідно до протоколу огляду від 01 березня 2023 року оглянуто у соціальній мережі «Facebook» вебсторінку групи «Моє місто - Волноваха. Група для всіх кому дороге це місто» з публікацією від 29 грудня 2022 року та фотозображенням публічного заходу, на якому чоловіків і жінок у формі «МЧС ДНР» вітали
		та нагороджували грамотами. У публікації виявлено коментар: « ІНФОРМАЦІЯ_3 » з прикріпленими фото жінки у формі «МЧС ДНР» з букетом
		та грамотою.
		Згідно з інформацією УСБУ у Волинській області в листі від 10 травня 2023 року
		№ 54/33/197 встановлено, що ОСОБА_6 знаходиться на тимчасово окупованій території України (м. Волноваха Донецької області), лінію розмежування
		не перетинала, переховується від органів досудового розслідування з метою унеможливлення притягнення до кримінальної відповідальності.
		Відповідно до копії паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , виданого Волноваським РВ УМВС України у Донецькій області 26 грудня 2000 року
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України.
		Згідно з витягом з наказу від 10 червня 2021 року № 145 о/с ОСОБА_6 станом на 24 лютого 2022 року перебувала на посаді заступника начальника управління - начальника відділу цивільного захисту Волноваського районного управління Головного управління ДСНС України у Донецькій області.
		Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
		у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
		до обґрунтованого висновку про вчинення  ОСОБА_6 інкримінованого
		їй кримінального правопорушення та правильно кваліфікував її дії за ст. 111 ч. 2
		КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Місцевий суд також ретельно перевірив і доводи сторони захисту, які аналогічні доводам апеляційної та касаційної скарг захисника про те, що  ОСОБА_6 
		могла діяти в умовах крайньої необхідності, внаслідок фізичного чи психічного примусу до неї або членів її сім`ї, або ж в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
		Спростовуючи вищезазначені доводи сторони захисту, суд першої інстанції зазначив, що в ході судового розгляду кримінального провадження не надано доказів того, що ОСОБА_6 , будучи громадянкою України, вчинила дії,
		які ставляться їй у провину, під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого вона не могла керувати своїми вчинками, чи психічного примусу,
		за умови, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом її правам або правам інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода, або, хоча шкода була і більш значною,
		але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа
		не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці.
		Оцінивши показання допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , суд дійшов висновку, що вказані показання об`єктивно вказують
		на добровільність дій ОСОБА_6 , оскільки, як показали свідки, з телефонних розмов зі знайомими, які залишилися в окупації, їм стало відомо, що ОСОБА_6 перейшла на сторону окупаційної влади добровільно і обіймає там відповідну посаду. Натомість будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до
		ОСОБА_6 застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок чого остання вчинила інкриміноване їй діяння, не було надано.
		Дослідивши докази у кримінальному провадженні місцевий суд також дійшов висновку, що ОСОБА_6 діяла добровільно. При цьому обставин, які б прямо
		чи опосередковано свідчили про можливе вчинення ОСОБА_6 інкримінованих їй дій з метою виконання законного наказу або розпорядження, не було встановлено та доказами не підтверджено. Тому відповідні доводи захисника суд визнав непідтвердженими й такими, що ґрунтуються на припущеннях.
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що дослідженими доказами, зокрема протоколами оглядів публікацій, підтверджено, що з початком військового вторгнення рф на територію України та окупації територіальних громад Волноваського району Донецької області, окупаційною владою держави-агресора незаконно створено відповідні територіальні псевдо органи та окупаційні адміністрації населених пунктів, один з яких - «ГБУ ПСО г. Волноваха МЧС ДНР»,
		в якому ОСОБА_6 обійняла посаду старшого інспектора, перейшовши на бік ворога в умовах воєнного стану, та приймає участь в заходах, які проводить окупаційна влада.
		На свідомість і добровільність дій обвинуваченої ОСОБА_6 за висновком суду першої інстанції також вказує характер таких дій та їх тривалість, оскільки остання не склала повноважень старшого інспектора незаконно створеного органу - «ГБУ ПСО г. Волноваха МЧС ДНР», не вчинила жодних дій для дотримання законних інтересів української держави, а навпаки продовжила виконувати обов`язки, покладені на нею окупаційною владою, та приймала участь в урочистостях, які проводили окупанти. Крім того, будучи громадянкою України та посадовою особою органу місцевого самоврядування, обіймаючи станом на 24 лютого 2022 року посаду заступника начальника управління - начальника відділу цивільного захисту Волноваського районного управління Головного управління ДСНС України
		у Донецькій області, ОСОБА_6 з огляду на її вік та достатній життєвий досвід, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
		Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_6 до початку повномасштабного вторгнення була патріотично налаштована та виступала
		за територіальну цілісність України, на які звертає увагу захисник у касаційній скарзі, не спростовують вищезазначених висновків суду щодо вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 ч. 2 КК України.
		За таких обставин, суд не встановив підстав для постановлення щодо ОСОБА_6 виправдувального вироку за доводами сторони захисту.
		Розгляд цього кримінального провадження здійснювався судом за відсутності обвинуваченої ОСОБА_6 на підставі прийнятого судом першої інстанції рішення про спеціальне судове провадження (т. 1, а.с. 124-126) відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження
		не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв,
		які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого.
		Подальше спеціальне судове провадження здійснювалося з дотриманням вимог
		ст. 323 КПК України за участю захисника ОСОБА_7 з повідомленням обвинуваченої шляхом направлення їй повісток про виклик за останньою відомою адресою та публікації інформації про судові засідання в газеті «Урядовий кур`єр»,
		а процесуальні документи, що підлягали врученню обвинуваченій, як на досудовому розслідуванні, так і при розгляді справи в суді були вручені її захиснику.
		Відповідно до вимог ст. 297-5 ч. 1 КПК України оголошення про виклик обвинуваченої до суду публікувалися на офіційному сайті вказаного засобу масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження за посиланням https://ukurier.gov.ua/uk/advertisements та на офіційному веб-порталі Судової влади України на сторінці Луцького міськрайонного суду Волинської області,
		а під час апеляційного провадження і на веб-сторінці Волинського апеляційного суду.
		Таким чином, у цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції врахував специфіку спеціального судового провадження (ст. 323 ч. 3 КПК України), зберігаючи неупередженість та безсторонність, під час розгляду справи надав особливе значення охороні прав і законних інтересів обвинуваченої ОСОБА_6 
		як учасника кримінального провадження, яке відбувалося за її відсутності, забезпечив повний та неупереджений судовий розгляд і застосував до обвинуваченої належну правову процедуру в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження та урахуванням установлених  законом особливостей, які вимагають від суду оцінки кожного поданого доказу відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
		Наведене спростовує доводи захисника про порушення прав ОСОБА_6 
		у зв`язку із розглядом кримінального провадження без її участі за процедуроюспеціального судового провадження.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо  ОСОБА_6 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Крім того, відповідно до ст. 374 ч. 5 КПК України у вироку суд обґрунтував,
		що в цьому кримінальному провадженні сторона обвинувачення вжила всіх можливих передбачених законом заходів щодо дотримання прав підозрюваної
		чи обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя з урахуванням установлених законом особливостей для кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia).
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив викладені в ній доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав
		їх безпідставними, мотивував своє рішення та зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув подану апеляційну скаргу з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції стосовно  ОСОБА_6  відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
		За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на всі доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 , які є аналогічними доводам його касаційної скарги, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
		Зокрема, апеляційний суд не встановив підстав для недовіри показанням допитаним судом першої інстанції свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, зазначивши, що в апеляційній скарзі сторони захисту не вказані причини, з яких свідки могли обмовити обвинувачену ОСОБА_6 , визнав їх показання логічними та послідовними, оскільки свідки переконливо повідомили про відомі
		їм обставини вчиненого кримінального правопорушення, надавши показання,
		які узгоджуються між собою та дослідженими судом першої інстанції доказами.
		Переглянувши кримінальне провадження за доводами апеляційної скарги захисника апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий суд, оцінивши докази
		у їх сукупності, правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у висунутому їй обвинуваченні за ст. 111 ч. 2 КК України, а саме
		у вчиненні умисних дій, які виразилися у вчиненні державної зради, тобто в умисно вчиненому громадянином України діянні на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній
		чи інформаційній безпеці України, що виразилося у переході на бік ворога в період збройного конфлікту, наданні іноземній державі або її представникам допомоги
		в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану.
		При цьому апеляційний суд визнав пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення конкретним і зрозумілим, таким, що не має недоліків, які б перешкодити суду першої інстанції ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
		Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
		не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
		ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
		ст. 111 ч. 2 КК України, та правильність кваліфікації її дій.
		Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог
		КПК України.
		Доводи захисника про те, що він був позбавлений можливості збирати та перевіряти докази на окупованих територіях необґрунтовані, оскільки це не виключало його можливості відповідно до положень ст. 93 ч. 3 КПК України здійснювати збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових
		та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
		Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджена
		винна у його вчиненні.
		Покарання, призначене ОСОБА_6 , за своїм видом і розміром є необхідним
		та достатнім для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій,
		їх небезпечності та даним про особу винної. Обставин, які б вказували на те, що таке покарання є явно несправедливим через суворість за матеріалами провадження
		не встановлено.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
		для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
		За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника
		ОСОБА_7 , скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 
		та призначення нового розгляду в суді першої інстанції за результатом касаційного розгляду не встановлено.
		Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 травня 2024 року
		та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...