Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/2777/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 06.02.2025. Зареєстровано: 07.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/444/38/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022141400000354

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 444/2777/22
		Провадження № 1-кп/444/38/2025
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06 лютого 2025 року                                 м. Жовква
		Жовківський районний суд Львівської області у складі: 
		головуючий суддя     ОСОБА_1 
		секретар судового засідання     ОСОБА_2 
		з участю прокурора     ОСОБА_3 
		обвинуваченого     ОСОБА_4 
		захисника ОСОБА_5 
		потерпілої ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовкві кримінальне провадження, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022141240000354 від 08 серпня 2022 року, щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Замок, Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, РНОКПП НОМЕР_1 , вдівця, пенсіонера, з середньою спеціальною освітою, 
		обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, 
		сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 , потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_5 ,
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 08 серпня 2022 року близько 17 години 30 хвилин, перебуваючи в житловому будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого словесного конфлікту із своїм сином ОСОБА_7 , на ґрунті особистих неприязних відносин, керуючись раптово виниклим умислом спрямованим на позбавлення життя ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в будинку за місцем проживання, взяв в сейфі гладкоствольну мисливську рушницю «ТОЗ-БМ К-16 № НОМЕР_2 », зарядив двома придатними до стрільби патронами та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки у вигляді смерті, вибіг на подвір`я та з метою вбивства здійснив із вказаної рушниці постріл у ОСОБА_7 , спричинивши потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді множинних вогнепальних сліпих осколкових поранень правого плеча з вогнепальним переломом головки плечової кістки, акроміального відростка лопаткової кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я та наскрізне вогнепальне поранення правої м`яких тканин половини шиї, правого вуха, які відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я, однак не довів свого злочинного умислу на вбивство останнього до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки надійшов сусід ОСОБА_8 та почав до нього кричати.
		В судовому засіданні обвинувачений надав наступні показання. Син прийшов з фронту контужений і в них були постійні конфлікти. В той день він вийшов в коридор, відчув удар в голову, впав, в нього потекла кров і він втратив свідомість. Потім він почув як ОСОБА_9 сказав, що доб`є його, для чого вийшов на подвір`я. Він пішов з коридору в кімнату, де взяв з сейфу рушницю, щоб налякати ОСОБА_9 . Вийшов на ганок, де був син, і вистрілив вверх, а ОСОБА_9 якось підняв руку і частина дробу попала в ОСОБА_9 . Тоді він вирішив покінчити з собою, але ствол був задовгий і вистріл прийшовся біля голови. В подальшому він хотів повіситися, але діти зняли його з петлі. Вину визнав частково, оскільки наміру вбивати не мав. Відстань між ним і сином була близько 5-7 метрів. Рушниця в нього є близько 30 років. Колись він ходив на полювання. Зараз вони примирилися і не конфліктують. 
		В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 надав наступні показання. Він був п`яний, кинув батька, бив його в голову і душив. Він контужений з фронту, в нього провали в пам`яті. Він був в барі, випивав. До батька він претензій не має. Батько відшкодував збитки. Він часто зловживав алкоголем, після чого в нього виникала агресія і він бив батька. Вважає, що це все його провина.
		В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 надала наступні показання. Вона є сестрою потерпілого ОСОБА_7 та донькою обвинуваченого ОСОБА_4 . В них в сім`ї завжди було домашнє насильство з боку брата, який протягом 20 років зловживав алкогольними напоями, бив всіх, маму, бабцю, нищив меблі. З кожним днем ставало гірше вони неодноразово викликали поліцію, але на другий день брат просився і вони забирали заяви. Після початку війни брат пішов на війну, де пробув 4 місяці. Після повернення він себе поводив ще гірше. Мама з татом тікали на ферму, а бабця ховалася в сараї. Її брат побив сокирою всі двері та вікна. На другий день попросив пробачення і позаклеював вікна плівкою. Після інциденту між братом та батьком у батька значно погіршився психо-емоційний стан. В нього була спроба суїциду і вона це сама бачила. Його лікували в психдиспансері на ОСОБА_10 . Її брат визнавав, що він спровокував батька і дуже про це жалів. Вона дуже просить помилувати батька, до обвинуваченого жодних претензій не має. Під час інциденту вона була у відпустці і її вдома не було. Після інциденту брат з батьком примирилися і ніяких претензій до брата в батька не було. ІНФОРМАЦІЯ_3 її брат помер. Батько має свій характер, але ніколи не був агресивним. Їй було відомо, що батько мав рушницю і ходив на полювання. Вона думала, що цієї рушниці вже немає. Батько ніколи нікому не погрожував рушницею.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надав наступні показання. Це було минулого року. Він вийшов з хати, йшов по дворі і почув постріл, на який не звернув уваги. Зайшов за гараж, почав працювати з болгаркою, почув другий постріл. Він підняв голову в сторону пострілу і побачив ОСОБА_11 , який в руках тримав зброю. Він крикнув до ОСОБА_12 : «Що Ви робите?». Він став в воротах і побачив, що ОСОБА_9 сидів в крові. Він викликав швидку і поліцію. Він розірвав ОСОБА_9 футболку, щоб оглянути рану. Коли ОСОБА_9 не рухався, кров не текла. ОСОБА_9 любить випити, а ОСОБА_13 спокійний і нікому нічого поганого не робив. ОСОБА_9 був в стані алкогольного сп`яніння, ніяких криків він не чув перед пострілами. ОСОБА_13 скаржився, що син його б`є. Між пострілами пройшло близько 1-2 хв.
		Крім цього в судовому засіданні судом було досліджено:
		- протокол огляду місця події від 08.08.2022 року з фототаблицею та оптичним носієм з відеозаписом до нього;
		- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 08.08.2022 року;
		- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 09.08.2022 року;
		- висновок експерта № 70/2022 від 09.08.2022 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи у гр. ОСОБА_4 було виявлено 1 синець на потилиці, 1 садно на лівій вушній раковині, 1 синець у лівій виличній ділянці, 1 крововилив з 2 ранами на нижній губі зі сторони слизової оболонки рота, 2 рани на лівій боковій поверхні шиї, 1 синець на правому передпліччі. Синці, садно на лівому вусі та ушкодження на нижній губі утворились від контакту з твердими тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, могли виникнути при ударах руками та ногами у ці ділянки, як вказано гр. ОСОБА_4 . Рани утворились
		від контакту з гострими, можливо колючо-ріжучими предметами. Усі вказані тілесні
		ушкодження могли виникнути 08 серпня 2022 року тіла, як вказано в «Постанові» та гр.
		ОСОБА_4 , та відносяться до легкого ступеня тяжкості. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 внаслідок падіння з висоти власного росту немає; 
		- висновок експерта № 778 від 12.09.2022 року, відповідно до якого відповідно до записів у медичній карті стаціонарного хворого №10577/304 гр. ОСОБА_7 перебував на лікуванні у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону в період 08-16.08.2022 року з діагнозом: «Множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення (08.08.22) правого плеча з вогнепальним переломом головки плечової кістки, акроміального відростка лопаткової кістки; наскрізне поранення правої м`яких тканин половини шиї, правого вуха. Акубаротравма у вигляді гострої лівобічної нейросенсорної приглухуватості при сприйнятті шепітної мови 1 м на ліве та 4м на праве вухо. Розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, симптом залежності з незначними психічними порушеннями. ВХ ДПК. Хронічний панкреатит, ремісія. Остеохондроз шийного та поперекового відділів хребта.» При поступленні в госпіталь лікарями було зазначено: «по передній та задній поверхнях правого плеча наскрізна рана, вхідний отвір розмірами 6x3см, вихідний - 5x3см, краї нерівні. В дні - м`язи рожевого кольору та уламки головки плечової кістки. По передній поверхні шиї справа в нижній третині 2 рани розмірами 3x2см, краї нерівні, дном однієї з яких є трахея. Вушна раковина деформована за рахунок лінійного розриву в середній третині.» Діагноз переломів плечової та надплечового відростка лопаткової кісток підтверджено результатами клінічного, рентгенологічного досліджень та даними оперативного втручання. Травма правого плеча у вигляді відкритих переломів головки, шийки плечової та над плечового відростка лопаткової кісток, з наявністю двох ран по передній та задній поверхні плеча свідчить про наскрізне, а не сліпе поранення вказаної анатомічної ділянки правої руки. Вказане наскрізне поранення плеча могло виникнути внаслідок пострілу із вогнепальної зброї 08 серпня 2022 року і відноситься до середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, відповідно п.2.2.1.в «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Дві рани на шиї можуть бути результатом наскрізного вогнепального поранення правої половини її, а рана на вушній раковині могла виникнути внаслідок дотичного контакту при пострілі з вогнепальної зброї. Рани могли виникнути в час зазначений в «Постанові» і відносяться до легкого ступеня тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. Судово-медичних даних, які б свідчили, що вказані поранення у гр. ОСОБА_7 являються кульовими, у наданій для проведення експертизи меддокументації, немає. Об`єктивних судово-медичних даних для визначення дистанції пострілу, чи ствердження, що постріл було здійснено впритул немає. Відповідно результату токсикологічного дослідження №4347 від 09.08.22, наявного в медкарті стаціонарного хворого у гр. ОСОБА_7 виявлено 1,85%о етанолу в крові;
		- ухвали слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 12.08.2022 року про накладення арешту на майно;
		- довідку № 803 від 09.08.2022 року, видану Добросинсько-Магерівською сільською радою, про склад сім`ї ОСОБА_4 ;
		- характеристику № 804 від 09.08.2022 року, видану Добросинсько-Магерівською сільською радою, згідно якої ОСОБА_4 характеризується позитивно;
		- характеристику № 170 від 31.01.2024 року, видану Добросинсько-Магерівською сільською радою, згідно якої ОСОБА_4 характеризується позитивно;
		- вимога про судимість, згідно якої ОСОБА_4 не притягувався до кримінальної відповідальності;
		- відомості КНП Жовківська лікарня від 06.10.2022 року про перебування ОСОБА_4 на обліку у лікаря-нарколога та неперебування на обліку у лікаря-психітра;
		- покази приладу Ліон Алкометр (показник 2,43 проміле) та висновок щодо результатів медичного огляду від 08.08.2022 року;
		- довідку № 1550/01.4.19 від 30.08.2022 року, видану КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», відповідно до якої ОСОБА_4 перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі з 14.08.2022 року по дату видачі довідки;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 09.08.2022 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 та відеозапис до нього;
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 25.08.2022 року;
		- висновок хімічної експертизи № СЕ-19/114-22/14661-ФХВР від 31.08.2022 року, відповідно до якого на наданих на експертизу чотирьох марлевих тампонах із змивами з рук, обличчя та шиї ОСОБА_4 , що знаходяться у 4 паперових згортках, слідів продуктів пострілу не виявлено. На наданому на експертизу одягу ОСОБА_4 слідів продуктів пострілу не виявлено;
		- висновок комплексної судової дактилоскопічної та балістичної експертизи № КСЕ-19/114-22/14717-Д від 25.08.2022 року з ілюстративною таблицею до нього, відповідно до якого на поверхнях об`єктів дослідження (предметі ззовні схожому на мисливську рушницю, двох гільзах та трьох патронах до рушниці), які вилучені на території господарства під час огляду місця події 08.08.2022 року, за адресою: АДРЕСА_1 , слідів рук не виявлено;
		- висновок експертизи зброї № КСЕ-19/114-22/14717-БЛ від 14.09.2022 року, відповідно до якого надана рушниця моделі «ТОЗ БМ», №144865, 16 калібру, промислового виробництва СРСР, являється мисливською гладко ствольною вогнепальною зброєю. Рушниця справна та придатна до стрільби. Надані на експертизу три мисливські патрони 16 калібру є боєприпасами до гладкоствольної вогнепальної зброї. Два патрони споряджені дробом придатні для стрільби, один патрон споряджений картеччю не придатний для стрільби. Надана на дослідження гільза із маркуванням на денці «16*16*16*16*» є частиною мисливського патрону 16 калібру, гільза стріляна з правого ствола наданої мисливської рушниці моделі «ТОЗ БМ», № НОМЕР_2 , 16 калібру. Надана на дослідження гільза із маркуванням «16 PAW AM 16 PLONKI» є частиною мисливського патрону 16 калібру, гільза не стріляна;
		- висновок експерта № 1999/2022-т від 19.08.2022 року, відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_4 , 1955 р.н., методом газо-рідинної хроматографії не виявлено: етилового, метилового, пропілового, бутилового та амілового спиртів;
		- висновок експерта № 961/2022-ім від 30.08.2022 року, відповідно до якого кров від громадянина ОСОБА_7 , 1981 року народження, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0. В слідах на марлевому тампоні із змивом бруківки №2 (об`єкт №3), на футболці (об`єкти №№6,7,8), вилученій при огляді місця події, виявлена кров людини групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВ0, що може походити від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові, в тому числі і від ОСОБА_7 . В слідах на марлевому тампоні із змивом з трави (об`єкт №1), на марлевому тампоні із змивом з бруківки №1 (об`єкт №2), на марлевому тампоні із змивом РБК з лівих дверей (об`єкт №4), на марлевому тампоні із змивом РБК з правих дверей (об`єкт №5), - виявлена кров людини та антиген А ізосерологічної системи АВ0, що може походити від будь-якої особи з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі і від ОСОБА_7 ;
		- висновок судово-психіатричного експерта № 414 від 15.10.2022 року, відповідно до якого на даний час ОСОБА_4 психічним захворюванням не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на даний час вимушене утримання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням та недоумством не страждав і не перебував у тимчасовому чи іншому хворобливому стані психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру;
		- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08.09.2022 року;
		- протокол огляду предмету від 04.10.2022 року;
		- постанову про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 04.10.2022 року;
		- протокол проведення слідчого експерименту від 12.10.2022 року за участю потерпілого ОСОБА_7 та відеозапис до нього;
		- висновок судово-психіатричного експерта № 1254, відповідно до якого на даний час ОСОБА_4 психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, виявляє органічний розлад особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку змішаного ґенезу, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій ОСОБА_4 також психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної (психологічної) діяльності не страждав, виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Вказаний діагноз із медичної карти стаціонарного хворого № 2772/2023, від 28.04.2023р. не міг перебувати у причинно-наслідковому зв`язку з інкримінованим ОСОБА_4 правопорушенням, а тому не міг впливати на його стан у той час. За своїм психічним станом ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_4 в момент інкримінованих дій в стані фізіологічного афекту чи будь-якому іншому емоційному стані не перебував.
		Захисник подав письмове клопотання, в якому просив змінити правову кваліфікацію обвинувачення ОСОБА_4 по ч.2 ст.15. ч.1 ст.115 КК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості його в суді і вичерпанням можливості їх отримати на фактично встановлене в ході судового розгляду кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України. Своє клопотання мотивував тим, що беручи до уваги те, що показання підзахисного ОСОБА_4 , в тій частині, що він не мав наміру та умислу позбавляти життя свого сина ОСОБА_7 , а лише з метою самозахисту, щоб запобігти подальшим протиправним діям сина, який будучи п`яним вчиняв по відношенню до нього насильницькі дії - згідно висновку експерта № 70/2022 від 09.08.2022 року, судово-медичної експертизи, заподіяв легке тілесне ушкодження, будучи у нервово емоційному стані, вирішив його налякати пострілом з власної мисливської рушниці, та провів один неприцільний постріл на подвір`ї свого господарства, де знаходився син, внаслідок чого заподіяв сину ОСОБА_14 середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження. Зазначив, що на його думку покази обвинуваченого ОСОБА_4 повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 , відтак є повністю правдивими і достовірними та підтверджуються висновком експерта № 70/2022 від 09.08.2022 року, судово-медичної експертизи, висновком експерта № 778 від 12.09.2022 року, судово-медичної експертизи, висновком експерта № 1999/2022-т від 19.08.2022 року, судово-токсикологічної експертизи. Вказав, що ОСОБА_4 стороною обвинувачення необгрунтовано і незаконно обвинувачується по ст.15 ч.2 ст. 115 ч.1 КК України, так як у його діях відсутній склад інкримінованого кримінального правопорушення у зв`язку з відсутністю досліджених в судовому засіданні доказів, які би вказували на такі дії і умисел на позбавлення життя сина ОСОБА_7 з боку підзахисного. Захисник вважає, що ОСОБА_4 , не маючи наміру та умислу позбавляти життя свого сина ОСОБА_7 , а лише з метою самозахисту, щоб запобігти подальшим протиправним діям сина, який будучи п`яним вчиняв по відношенню до нього насильницькі дії, заподіяв легке тілесне ушкодження, він будучи у нервово емоційному стані, вирішив його налякати пострілом з власної мисливської рушниці, та взявши мисливську рушницю, яку зберігав на законних підставах, провів один неприцільний постріл з мисливської гладкоствольної рушниці, спорядженої патроном з дробовим зарядом, якому властиве розсіювання заряду на подвір`ї свого господарства, де знаходився син, внаслідок чого діючи з перевищенням меж необхідної оборони поранив його у праве плече, заподіявши сину ОСОБА_7 середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КК України, за ознаками якого саме і слід кваліфікувати ці дії ОСОБА_4 .
		Потерпіла ОСОБА_6 також подала письмове клопотання, в якому просила змінити правову кваліфікацію обвинувачення ОСОБА_4 по ч.2 ст.15. ч.1 ст.115 КК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості його в суді і вичерпанням можливості їх отримати на фактично встановлене в ході судового розгляду кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України. Своє клопотання мотивувала тим, що на її думку її батько ОСОБА_4 незаконно обвинувачується по ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України, у вчиненні замаху на вбивство сина ОСОБА_7 , оскільки в його діях немає складу такого кримінального правопорушення у зв`язку з відсутністю доказів, які би вказували на такі дії і умисел на позбавлення життя сина ОСОБА_7 . Беручи до уваги те, що батько ОСОБА_4 вимушений був оборонятись від агресивних дій з боку сина ОСОБА_7 , який будучи п`яним, чинив по відношенню до нього насильницькі дії - наносив активно побої по його тілу та душив, чим згідно висновку судово-медичної експертизи, заподіяв батькові легкі тілесні ушкодження. Тому батько ОСОБА_4 , не маючи ніякого наміру та умислу позбавляти життя свого сина ОСОБА_7 , а лише з метою самозахисту щоб запобігти подальшим протиправним діям сина, будучи у нервово емоційному стані, вирішив його налякати пострілом з мисливської рушниці, та провів один неприцільний постріл з мисливської рушниці на подвір`ї свого господарства, де знаходився син, внаслідок чого поранив його у праве плече, заподіявши сину ОСОБА_7 середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КК України, за ознаками якого саме і слід кваліфікувати ці дії ОСОБА_4 .
		Суд перевірив можливість вчинення обвинуваченим злочину при перевищенні меж необхідної оборони або вчинення вбивства через необережність, а також твердження сторони захисту, що обвинувачений ОСОБА_4 не вчиняв кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15. ч.1 ст.115 КК України, а спричинивши потерпілому середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КК України.
		Статтею 36 КК визначено право кожної особи на необхідну оборону, що є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (стаття 27 Конституції України). Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина третя статті 36). Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж. При цьому перевищення меж оборони може бути зумовлене й іншими мотивами, наприклад: наміром розправитися з нападником через учинений ним напад, страхом тощо. Проте існування різних мотивів не змінює того, що мотив захисту є основним стимулом, який визначає поведінку особи, яка перевищила межі необхідної оборони. Мотивація дій винного при перевищенні меж необхідної оборони має бути в основному зумовлена захистом від суспільно небезпечного посягання охоронюваних законом прав та інтересів.
		Відповідно до ст. 25 КК України необережність поділяється на кримінальну протиправну самовпевненість та кримінальну протиправну недбалість. Необережність є кримінальною протиправною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення. Необережність є кримінальною протиправною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), хоча повинна була і могла їх передбачити.
		Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 , вчиняв протиправні дії щодо обвинуваченого, що підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_7 , висновком експерта № 70/2022 від 09.08.2022 року, яким встановлено тілесні ушкодження в обвинуваченого ОСОБА_4 у виді: 1 синець на потилиці, 1 садно на лівій вушній раковині, 1 синець у лівій виличній ділянці, 1 крововилив з 2 ранами на нижній губі зі сторони слизової оболонки рота, 2 рани на лівій боковій поверхні шиї, 1 синець на правому передпліччі. Синці, садно на лівому вусі та ушкодження на нижній губі утворились від контакту з твердими тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, могли виникнути при ударах руками та ногами у ці ділянки, як вказано гр. ОСОБА_4 . Рани утворились від контакту з гострими, можливо колючо-ріжучими предметами. Усі вказані тілесні ушкодження могли виникнути 08 серпня 2022 року тіла, як вказано в «Постанові» та гр. ОСОБА_4 , та відносяться до легкого ступеня тяжкості. Судово-медичних даних про утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_4 внаслідок падіння з висоти власного росту немає. Зазначені тілесні ушкодження, хоч і були множинним, проте загрожували лише тілесній недоторканості, і не були небезпечними для життя. Обвинувачений ОСОБА_4 не сприймав загрозу потерпілого на заподіяння обвинуваченому ОСОБА_4 смерті як реальну, так як потерпілий неодноразово вчиняв насильницькі дії щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , які виражались в ударах, побоях і не були небезпечними для життя, що підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , який показав, що в нього з сином були постійні конфлікти; потерпілого ОСОБА_7 , який показав, що він часто зловживав алкоголем, після чого в нього виникала агресія і він бив батька; потерпілої ОСОБА_6 , яка показала, в них в сім`ї завжди було домашнє насильство з боку брата, який протягом 20 років зловживав алкогольними напоями, бив всіх.
		Судом встановлено наявність проміжку часу між протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_7 і заподіянням йому тілесних ушкоджень, що підтверджується: показаннями обвинуваченого ОСОБА_4 , який пояснив, що коли він почув як ОСОБА_9 сказав, що доб`є його, для чого вийшов на подвір`я, він пішов з коридору в кімнату, де взяв з сейфу рушницю, щоб налякати ОСОБА_9 , вийшов на ганок.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 після припинення протиправних дій потерпілого ОСОБА_7 , у разі сприйняття загрози потерпілого на заподіяння обвинуваченому ОСОБА_4 смерті як реальної, мав реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами, а не вогнепальною зброєю, із заподіянням нападнику необхідної і достатньої шкоди для негайного відвернення або припинення небезпечного посягання, оскільки судом встановлено наявність проміжку часу між протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_7 і заподіянням йому тілесних ушкоджень, протягом якого обвинувачений ОСОБА_4 встиг піти з коридору в кімнату, взяти з сейфу рушницю та вийти на ганок.
		Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 в момент інкримінованих дій в стані фізіологічного афекту чи будь-якому іншому емоційному стані не перебував, відтак стан обвинуваченого не знижував його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, що підтверджується: висновком судово-психіатричного експерта № 1254, відповідно до якого на даний час ОСОБА_4 психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, виявляє органічний розлад особистості та поведінки внаслідок ураження головного мозку змішаного ґенезу, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. У період інкримінованих йому дій ОСОБА_4 також психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної (психологічної) діяльності не страждав, виявляв психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Вказаний діагноз із медичної карти стаціонарного хворого № 2772/2023, від 28.04.2023р. не міг перебувати у причинно-наслідковому зв`язку з інкримінованим ОСОБА_4 правопорушенням, а тому не міг впливати на його стан у той час. За своїм психічним станом ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_4 в момент інкримінованих дій в стані фізіологічного афекту чи будь-якому іншому емоційному стані не перебував; висновком судово-психіатричного експерта № 414 від 15.10.2022 року, відповідно до якого на даний час ОСОБА_4 психічним захворюванням не страждає, виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, на даний час вимушене утримання. Може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період інкримінованих дій ОСОБА_4 хронічним психічним захворюванням та недоумством не страждав і не перебував у тимчасовому чи іншому хворобливому стані психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
		Судом встановлено спосіб та знаряддя злочину, а саме те, що обвинувачений ОСОБА_4 взяв в сейфі гладкоствольну мисливську рушницю «ТОЗ-БМ К-16 № НОМЕР_2 », зарядив двома придатними до стрільби патронами та здійснив із вказаної рушниці постріл у потерпілого ОСОБА_7 . 
		Судом встановлено характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень потерпілого, а саме: множинні вогнепальні сліпі осколкові поранення (08.08.22) правого плеча з вогнепальним переломом головки плечової кістки, акроміального відростка лопаткової кістки; наскрізне поранення правої м`яких тканин половини шиї, правого вуха. При поступленні в госпіталь лікарями було зазначено: «по передній та задній поверхнях правого плеча наскрізна рана, вхідний отвір розмірами 6x3см, вихідний - 5x3см, краї нерівні. В дні - м`язи рожевого кольору та уламки головки плечової кістки. По передній поверхні шиї справа в нижній третині 2 рани розмірами 3x2см, краї нерівні, дном однієї з яких є трахея. Вушна раковина деформована за рахунок лінійного розриву в середній третині.» Діагноз переломів плечової та надплечового відростка лопаткової кісток підтверджено результатами клінічного, рентгенологічного досліджень та даними оперативного втручання. Травма правого плеча у вигляді відкритих переломів головки, шийки плечової та над плечового відростка лопаткової кісток, з наявністю двох ран по передній та задній поверхні плеча свідчить про наскрізне, а не сліпе поранення вказаної анатомічної ділянки правої руки. Характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_7 спростовують показання обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він вийшов на ганок, де був син, і вистрілив вверх, а ОСОБА_9 якось підняв руку і частина дробу попала в Степана, а також посилання сторони захисту на неприцільність вистрілу обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Таким чином судом встановлено: тілесні ушкодження обвинуваченого ОСОБА_4 , спричинені неправомірними діями потерпілого ОСОБА_7 , хоч і були множинним, проте загрожували лише тілесній недоторканості, і не були небезпечними для життя; обвинувачений ОСОБА_4 не сприймав загрозу потерпілого на заподіяння обвинуваченому ОСОБА_4 смерті як реальну; наявність проміжку часу між протиправною поведінкою потерпілого ОСОБА_7 і заподіянням йому тілесних ушкоджень; обвинувачений ОСОБА_4 , у разі сприйняття загрози потерпілого на заподіяння обвинуваченому ОСОБА_4 смерті як реальної, мав реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами, а не вогнепальною зброєю, із заподіянням нападнику необхідної і достатньої шкоди для негайного відвернення або припинення небезпечного посягання; обвинувачений ОСОБА_4 в момент інкримінованих дій в стані фізіологічного афекту чи будь-якому іншому емоційному стані не перебував, відтак стан обвинуваченого не знижував його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними; обвинувачений ОСОБА_4 вчинив злочин гладкоствольною мисливською рушницею «ТОЗ-БМ К-16 №144865», яку зарядив двома придатними до стрільби патронами та здійснив із вказаної рушниці постріл у потерпілого ОСОБА_7 ; характер і локалізація поранень та інших тілесних ушкоджень потерпілого ОСОБА_7 підтверджують прицільність вистрілу обвинуваченого ОСОБА_4 .
		Враховуючи вказані конкретні обставини справи, здійснивши порівняльний аналіз та оцінку наявності чи відсутності акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановивши їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання, судом встановлено, що визначальним у поведінці обвинуваченого ОСОБА_4 було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому ОСОБА_7 (розправитися), і такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах. 
		Відповідно до ч.2 ст. 24 КК України прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		Враховуючи вказані конкретні обставини справи, здійснивши порівняльний аналіз та оцінку суб`єктивного ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчинюваної дії, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто вчинив злочин з прямим умислом, і позиція сторони захисту щодо необхідності перекваліфікувати злочин на середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження, відповідальність за яке передбачена в ч.1 ст.122 КК України є неспроможною.
		Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, суд відхиляє аргументи обвинуваченого щодо необережності вчиненого діяння та сприймає невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні замаху на умисне вбивство, як спробу уникнути відповідальності.
		Встановлені судом обставини підтверджуються наданими у судовому засіданні показаннями обвинуваченого в іншій частині, які суд бере до уваги, потерпілого та свідка ОСОБА_8 , які є логічними та послідовними та узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні протоколом огляду місця події від 08.08.2022 року, висновком експерта № 70/2022 від 09.08.2022 року, висновком експерта № 778 від 12.09.2022 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 09.08.2022 року за участю підозрюваного ОСОБА_4 , висновком комплексної судової дактилоскопічної та балістичної експертизи № КСЕ-19/114-22/14717-Д від 25.08.2022 року, висновком експертизи зброї № КСЕ-19/114-22/14717-БЛ від 14.09.2022 року, висновком експерта № 961/2022-ім від 30.08.2022 року, протоколом проведення слідчого експерименту від 12.10.2022 року за участю потерпілого ОСОБА_7 . 
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку, вирішив наступне. 
		Діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , мало місце. Це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 Кримінального кодексу України замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Обвинувачений винен у вчиненні цього кримінального правопорушення та підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення. 
		Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є активне сприяння розкриттю злочину.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
		Суд не враховує, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, щире каяття, яка зазначена у обвинувальному акті, оскільки щире каяття  це не формальна вказівка на визнання свої вини, а певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 13.11.2024 року по справі № 444/856/23).
		Щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї злочинної поведінки, визнанням тих обставин, які їй ставляться в провину, має характеризувати її поведінку після вчинення злочину, але з позицій психологічної переорієнтації суб`єкта, який дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність (постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 12 листопада 2020 року по справі № 363/975/18).
		В той же час обвинувачений визнає свою вину лише частково, стверджує, що наміру вбивати він не мав, що не може вважатись щирим каяттям.
		Суд не враховує, як обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, вчинення кримінального правопорушення під впливом фізичного примусу, яка зазначена у обвинувальному акті, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 40 Кримінального кодексу України не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками.
		Під фізичним примусом слід розуміти такий вплив на тілесну недоторканність та свободу особи, коли вона позбавляється можливості діяти за своїм розсудом, примушується до вчинення суспільно небезпечного діяння, яке завдає шкоди правоохоронюваним інтересам або створює небезпеку заподіяння такої шкоди, шляхом застосування до неї фізичного впливу. Фізичний примус полягає у заподіянні тілесних ушкоджень, завданні ударів, нанесенні побоїв іншій особі, застосуванні до неї інших насильницьких дій, що завдають фізичного болю або призводять до втрати можливості керувати своїми вчинками. Також він може бути таким, що позбавляє особу, щодо якої вони застосовані, фізичної можливості діяти (зв`язування, замкнення у приміщенні, тілесні ушкодження, що призвели до втрати свідомості тощо) або полягати у тому, щоб зламати психологічний опір особи і примусити її до вчинення забороненого законом діяння і він здійснюється шляхом мордування, катування тощо.
		Судом не встановлено того, що дії обвинуваченого щодо замаху на умисне вбивство були вчиненні під впливом фізичного примусу будь-якої особи, тобто того, що він примушувався кимось до вчинення інкримінованих йому дій через вплив на його тілесну недоторканність та свободу, коли він позбавився можливості діяти за своїм розсудом, шляхом застосування до нього фізичного впливу.
		Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченого за вчинення даного кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно дост.65 КК Українибере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ізст.12 КК Україниє особливо тяжким злочином, враховує наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів, протиправну поведінку потерпілого), особу винного  який не притягувався до кримінальної відповідальності, його вік, сімейний та матеріальний стан, стан здоров`я, позитивну характеристику за місцем проживання, ступінь тяжкості вчиненого особою діяння, ступінь здійснення кримінально протиправного наміру та причини, внаслідок яких кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, за наявності обставини, яка пом`якшує покарання, та наявності обставини, яка обтяжує покарання, тому приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише з обранням покарання у виді позбавлення волі в межах мінімального строку санкції статті, за якою кваліфіковано його дії.
		Судом не встановлено підстав для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, з застосуванням ст. 69 КК України, оскільки в даному випадку відсутня умова наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні. 
		Цивільний позов не заявлявся. 
		Питання про документи потрібно вирішити в порядкуст. 100 КПК України.
		Питання про процесуальні витрати потрібно вирішити в порядку ст. 124 КПК України.
		Питання заходу забезпечення кримінального провадження потрібно вирішити в порядку Глави 18 КПК України.
		З огляду на вищевказане, керуючись ст.ст.91,94,370,374 Кримінального процесуального кодексу України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1ст.115 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.
		Строк відбуття покаранняОСОБА_4 рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		Зарахувати ОСОБА_4 в строк покарання час його затримання з 08.08.2022 року по 10.08.2022 року.
		Речові докази:
		- футболку в блакитну та темну смужку, штани чорного кольору  повернути ОСОБА_4 ;
		- мисливську гладкоствольну рушницю із № НОМЕР_2 , три патрони до мисливської гладкоствольної рушниці  конфіскувати;
		- СD-R диск, який долучив потерпілий ОСОБА_7 , залишити в матеріалах кримінального провадження;
		- п`ять змивів РБК, футболку зі слідами РБК, дві гільзи від мисливської гладкоствольної рушниці  знищити.
		Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення експертиз: за проведення хімічної експертизи № СЕ-19/114-22/14661-ФХВР від 31.08.2022 року 2265,36 грн.; за проведення комплексної судової дактилоскопічної та балістичної експертизи № КСЕ-19/114-22/14717-Д від 25.08.2022 року 1321,46 грн.; за проведення експертизи зброї № КСЕ-19/114-22/14717-БЛ від 14.09.2022 року 3775,60 грн.
		Скасувати арешти майна, накладені ухвалами слідчого судді Жовківського районного суду Львівської області від 12.08.2022 року, по даному провадженні.
		Документи залишити у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
		Роз`яснити право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Жовківський районний суд Львівської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, якщо судове рішення не скасовано після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. 
		Копію вироку після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. 
		Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Головуючий                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...