Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 464/6721/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: 06.02.2025. Зареєстровано: 07.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/464/162/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024142410000316

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 464/6721/24
		пр.№ 1-кп/464/162/25 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06.02.2025 Сихівський районний суд міста Львова 
		 
		у складі: головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря судового засідання  ОСОБА_2 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024142410000316 від 01.10.2024, про обвинувачення 
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, неодруженого, непрацюючого, без місця реєстрації, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
		 
		з участю сторін судового провадження: 
		прокурора  ОСОБА_4 , 
		потерпілої  ОСОБА_5 ,
		обвинуваченого  ОСОБА_3 ,
		захисників  ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		 
		встановив:
		 
		Обвинувачений ОСОБА_3 достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, 30.09.2024 приблизно о 14:00 год., перебуваючи на вул. Василя Стуса, 24 у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, під приводом огляду та подальшого придбання мобільного телефону потерпілої ОСОБА_5 , отримав від останньої мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Мах», із серійним номером НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , сірого кольору, вартістю 46 000 гривень. Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 передав потерпілій ОСОБА_5 попередньо заготовлені сувенірні грошові кошти (які він на передодні придбав у магазині) та поміщені в паперовий конверт білого кольору. У свою чергу, потерпіла ОСОБА_5 , відкривши наданий конверт, зрозуміла, що це сувенірні гроші, намагалася повернути мобільний телефон, проте ОСОБА_3 , утримуючи мобільний телефон в руках, не реагуючи на вимогу потерпілої повернути її мобільний телефон, почав бігти та втік з місця події з викраденим майном. Надалі, в парку «Залізні Води», що на вул. Стуса у м.Львові, ОСОБА_3 було затримано. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинив матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5 на загальну суму 46000гривень.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 у присутності захисника винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав та надав показання, в яких повністю підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема про те, що 30.09.2024 приблизно о 14:00 год., перебуваючи на вул. Василя Стуса, 24 у м.Львові, під приводом огляду та подальшого придбання мобільного телефону потерпілої ОСОБА_5 , отримав від останньої мобільний телефон марки «Iphone 15 Pro Мах», за що передав їй сувенірні 900 доларів США. Після того як потерпіла зрозуміла, що це сувенірні гроші та намагалася повернути мобільний телефон, він, не реагуючи на її вимогу почав бігти та втік із викраденим майном, проте надалі був затриманий. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати та дав згоду на розгляд кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. Також зазначив, що намагався примиритися з потерпілою та мав намір відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду шляхом внесення декількох платежів під розписку, однак остання наполягала на відшкодуванні шкоди в повному та значному для нього розмірі, чого він зробити не зміг через відсутність заробітку.
		Потерпіла ОСОБА_5 у судовому засіданні погодилася з обставинами вчинення кримінального правопорушення та пояснила, що внаслідок таких дій обвинуваченого їй завдано моральну та матеріальну шкоду. Тривалий час вона була без телефону, а тому відчувала дискомфорт. Зазначила, що метою продажу телефону марки «Iphone 15 Pro Мах» було придбання нового телефону. Оскільки вказаний телефон визнано речовим доказом та такий знаходиться на зберігання органом поліції, вона, внаслідок неможливості вчасного продажу такого телефону та відсутністю коштів, була змушена позичати кошти в знайомих на придбання нового телефону. При цьому, вказала, що вартість телефону марки «Iphone 15 Pro Мах» з моменту вчинення обвинувачем злочину суттєво знизилась, а тому вона понесла значні втрати. Окрім цього, у зв`язку з вчинення відносно неї злочину емоційно почувалася жахливо, була приниженою та наляканою, ці обставини залишили їй глибокий слід. Також зазначила, що пробігши близько 400 м, наздоганяючи ОСОБА_3 із викраденим належним їй телефоном, вона загубила ключі від автомобіля, а тому змушена була виготовляти нові ключі, вартість яких становила 10 000 грн. Ствердила, що не примирилася з обвинуваченим та не отримала від нього обіцяної моральної компенсації, що було єдиною умовою для неподання нею цивільного позову в означеному кримінальному провадженні. Зазначила, що ОСОБА_3 з початку судового розгляду не приклав жодних зусиль, щоб виправити наслідки своїх дій. При цьому, останній продовжує орендувати в центрі м. Львова квартиру попри свої заяви про відсутність у нього доходу. Вважає, що така поведінка обвинуваченого свідчить про відсутність щирого каяття та небажання відповідати за вчинення злочину. За наведеного, підтримала позицію прокурора та просила призначати ОСОБА_3 покарання, пов`язане із позбавленням волі, строком на сім років. 
		Суд переконався у правильності розуміння обвинуваченим змісту обвинувачення, у добровільності його позиції і належно роз`яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Після роз`яснення судом змісту норми ч. 3 ст. 349 КПК України обвинувачений ствердно заявив про бажання здійснення судового розгляду за вказаним порядком з правовими наслідками такого розгляду. Від прокурора, потерпілої та захисника заперечень з цього приводу не поступило.
		Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за відсутності заперечень учасників судового провадження, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, щодо речових доказів, заходів забезпечення кримінального провадження, оскільки докази щодо інших обставин ніким не оспорювалися. 
		Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 186 КК України є правильною, оскільки останній вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж) в умовах воєнного стану.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд виходить із встановлених положеннями ст. 50 КК України його мети, за якими покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно з частинами 1, 2 ст. 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; та 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до положень ч. 6 ст. 368 КПК України обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		У постанові від 09.10.2018 у справі № 756/4830/17-к колегія суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності  призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		А дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (зокрема й у справі «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.
		Колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду у своїй постанові від 15.03.2018 у справі № 442/1887/16-к зробила висновок про те, що виходячи зі змісту ст. 69 КК України призначення більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції відповідної норми, можливе лише в тому випадку, коли встановлені у справі обставини, що пом`якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості скоєного злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
		Так, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 як на підставу для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України покликається на наявність обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення і дають підстави для призначення покарання нижче найнижчої межі санкції ч. 4 ст. 186 КК України, а саме щире каяття, що виявилося у повному визнанні вини та сприянні слідству. Вважає, що заподіяна потерпілій шкода буде усунута шляхом повернення їй телефону, що знаходиться в камері зберігання речових доказів, після скасування арешту на таке майно. Окрім цього, вказав про відсутність будь-яких підтверджуючих документів на понесення потерпілою витрат, пов`язаних із виготовленням ключів від автомобіля. Вважає, що ОСОБА_3 , який є особою молодого віку та раніше не судимий, усвідомив вчинене і не повторить такого у майбутньому, а тому його виправлення можливе без ізоляції від суспільства.
		Положеннями ч. 1 ст. 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім окремих випадків, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.
		Частина 1 цієї норми надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання приводить до висновку, що застосування статті 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №744/884/17 міститься висновок про те, що обставини, що пом`якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
		Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.09.2024 у справі № 607/14572/22, щире каяття  це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належне критичне оцінення винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Про щирість каяття особи свідчить і поведінка її після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю скоєного нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає в розшуку майна, здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
		Попри те, що обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у суду відсутні підстави вважати, що така обставина як щире каяття, що відобразилася, зокрема, в негативному ставленні обвинуваченого до скоєного, осуді свої поведінки, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим умисного корисливого тяжкого злочину проти власності. Її наявність сама по собі не тягне за собою безумовне застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті кримінального закону.
		Інших обставин, які б пом`якшували покарання, зокрема, з`явлення із зізнанням, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди тощо, судом не встановлено.
		Натомість, згідно з обставинами вчинення кримінального правопорушення обвинуваченого було затримано та викрадений телефон в нього вилучено правоохоронними органами, що свідчить про відсутність волевиявлення обвинуваченого на повернення викраденого майна потерпілій.
		При цьому, 26.11.2024 захисник обвинуваченого та ОСОБА_3  заявляли клопотання про відкладення судового засідання для надання можливості примиритися з потерпілою та відшкодувати заподіяну шкоду, однак в ході судового розгляду стороною захисту доказів вчинення таких дій не надано. 
		Суд відхиляє покликання захисника на необхідність застосування судом при розгляді даного кримінального провадження правових висновків викладених у постанові колегії суддів Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 10.06.2024 у справі №951/314/22, оскільки обставини справи не є релевантними. Так, задовольняючи частково касаційну скаргу засудженого суд касаційної інстанції виходив із тих мотивів, що засуджений в означеній справі раніше не судимий, молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, невеликий розмір викраденого майна, а саме 1200грн., що було повернуто потерпілій, наявні дані стосовно стану здоров`я засудженого, та звільнив його від відбування покарання в виді позбавлення волі строком на чотири роки на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки. Натомість у даному кримінальному провадженні встановлені інші фактичні обставини справи, зокрема, вартість викраденого ОСОБА_3 у потерпілої телефону (46000,00грн.) не може вважатися невеликим розміром, шкода потерпілій не була відшкодована, обвинувачений не має місця реєстрації та постійного місця проживання, непрацевлаштований, що вказує на відсутність у нього міцних соціальних зв`язків.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, за що передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
		Також суд приймає до уваги конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а саме під час дії воєнного стану, зухвалий характер дій, готування до злочину заздалегідь, що полягало у попередньому узгодженні із потерпілою часу та місце зустрічі, заготовлення сувенірних коштів, а також дані, що характеризують особу обвинуваченого і його стан здоров`я, який неодружений, на утриманні в останнього дітей чи інших осіб немає, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв`язків, без місця реєстрації та постійного місця проживання (проживає на орендованій квартирі), будучи особою працездатного віку, ніде не працює та суспільно-корисною працею не займається, постійного законного джерела доходу не має, що, на переконання суду, і стало підґрунтям для вчинення умисного тяжкого корисливого злочину, те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на медичних обліках у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває. 
		Крім того, суд бере до уваги думку потерпілої, яка вказала, що не примирилася з потерпілим та наполягала на призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуванням.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		З огляду на наведене, враховуючи особу обвинуваченого, а також негативні наслідки, які настали для потерпілої внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, які його обтяжують, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину, суд приходить до висновку про доцільність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної межі санкції статті, за якою кваліфіковано правопорушення.
		При цьому, за означених обставин визначені законом підстави для застосування статті 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому відсутні.
		На думку суду належна правова охорона будь-яких соціальних цінностей, у тому числі й таких найбільш соціально значимих, як власність, забезпечується лише тоді, коли застосовується ефективний кримінально-правовий засіб, яким є кримінальна відповідальність.
		Зважаючи на ці обставини в сукупності з характером встановлених конкретних дій обвинуваченого, суд вважає неможливим досягнення мети попередження вчинення нових злочинів і виправлення обвинуваченого без ізоляції його від суспільства.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому покарання із застосуванням статей 69, 75 КК України за встановлених обставин не відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.
		Призначення ОСОБА_3 саме покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
		Речові докази, а саме:
		-мобільний телефон сірого кольору торгової марки iPhone 15 Pro Max об?ємом пам?яті 256 GB із серійним номером НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , картонну коробку від мобільного телефону iPhone 15 Pro Мах об?ємом пам?яті 256 GB, на якій наявні надписи: Serial No. FRWJ6PW59P, IМЕI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , та захисне скло до вказаного мобільного телефону, які поміщено в спец пакет НПУ №SUD2036380, та передані на зберігання у ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області,  повернути потерпілій ОСОБА_5 ; 
		- 900 доларів США, 100 доларовими купюрами, на кожній із яких здійснено надпис: «it's not the money it's a joke» ігрову, які знаходяться в білому поштовому конверті, поміщений в прозорий поліетиленовий пакет, що зберігається у ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області,  залишити у матеріалах кримінального провадження.
		- оптичний диск з відеозаписами, долучений до матеріалів кримінального провадження,  залишити у таких матеріалах. 
		Арешт майна, а саме мобільного телефону та сувенірних 900 доларів США, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 03.10.2024 у справі № 464/6721/24 (провадження № 1-кс/464/1358/24) необхідно скасувати.
		Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Обраний обвинуваченому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання необхідно залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		Керуючись статтями 370, 374 КПК України, суд, 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років. 
		Запобіжний захід  ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити без зміни  особисте зобов`язання.
		Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з часу набрання вироком законної сили та звернення такого до виконання.
		Речові докази, а саме:
		-мобільний телефон сірого кольору торгової марки iPhone 15 Pro Max об?ємом пам?яті 256 GB із серійним номером НОМЕР_4 , IMEI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , картонну коробку від мобільного телефону iPhone 15 Pro Мах об?ємом пам?яті 256 GB, на якій наявні надписи: Serial No. FRWJ6PW59P, IМЕI: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , та захисне скло до вказаного мобільного телефону, які поміщено в спец пакет НПУ №SUD2036380, та зберігаються у ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області,  повернути потерпілій ОСОБА_5 ; 
		- 900 доларів США, 100 доларовими купюрами, на кожній із яких здійснено надпис: «it's not the money it's a joke» ігрову, які знаходяться в білому поштовому конверті, поміщений в прозорий поліетиленовий пакет, що зберігаються у ВП №2 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області,  залишити у матеріалах кримінального провадження;
		- оптичний диск з відеозаписами, долучений до матеріалів кримінального провадження,  залишити у таких матеріалах. 
		Арешт означеного майна, накладений ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 03.10.2024 у справі № 464/6721/24 (провадження № 1-кс/464/1358/24) скасувати.
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Відповідно до ч. 6 ст.376КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Головуючий                         ОСОБА_8

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...