Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 458/699/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 06.02.2025. Зареєстровано: 07.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/458/25/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024140000000122

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 458/699/24
		1-кп/458/25/2025
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06.02.2025                                 м. Турка
		 
		Турківський районний суд Львівської області у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		а також сторін кримінального провадження:
		прокурора ОСОБА_3 
		обвинуваченого ОСОБА_4 , 
		захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м Турка Львівської області кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024140000000122 від 22.05.2024 про обвинувачення 
		ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця м. Львова, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно-технічною освітою, працездатного тимчасово не працюючого, неодруженого, проживає з братом, який має ІІ групу інвалідності, не є депутатом, адвокатом, нотаріусом, військовозобов`язаного, раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
		 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним, у зв`язку із прийняттям Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-IX, який неодноразово продовжувався Указами Президента України, востаннє Указом Президента України № 735/2023 від 6 листопада 2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України 8 листопада 2023 року № 3430-IX, будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, прибувши 12 лютого 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний придатним до військової служби.
		В подальшому, ОСОБА_4 12.02.2024 вручалась повістка, згідно якої він мав з`явитися 13.02.2024 на 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, однак останній відмовився від отримання повістки, про що було складено відповідний акт про відмову від отримання повістки, тому діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, та без поважних причин, маючи можливість прибути 13.02.2024, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року № 2105-ІХ «Про загальну мобілізацію», тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Таким чином, ОСОБА_4 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України.
		Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України визнав повністю, не заперечив фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті, у вчиненому щиро розкаявся, просив суд його суворо не карати. Зазначив, що в лютому 2024 року 2 дні проходив військово-лікарську комісію, за результатами якої визнаний придатним до військової служби, йому вручалась бойова повістка, згідно якої він мав з`явитися у ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби, проте він відмовився від такої повістки, у ІНФОРМАЦІЯ_3 не з`явився, бо має проблеми із зором та не хотів залишати самого брата, який є психічно хворий, брат є особою з ІІ групою інвалідності та проживає лише з ним, не бажає бути мобілізованим.
		Прокурор в судовому засіданні просив суд призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений ст. 336 КК України.
		Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, його вина повністю та об`єктивно доведена доказами, які суд вважає належними та допустимими доказами, а саме:
		- направленням на медичний огляд військово-лікарською комісією № 309 від 09.02.2024;
		- картою обстеження та медичного огляду ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з результатами медичного обстеження спеціалістами, відповідно до якої його визнано здоровим та придатним до військової служби (а.с. 94-95);
		-довідкою військово-лікарської комісії №31/5 від 12.02.2024, відповідно до якої рядового запасу ОСОБА_4 , 1977р.н., визнано здоровим та придатним до військової служби (а.с. 92);
		- повісткою на відправку на 13.02.2024 о 09:00 год. (а.с. 89);
		- актом про відмову від отримання повістки від 12.02.2024, згідно якого від отримання повістки на виклик до територіального центру для призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився (при цьому в акті вказано, що військовозобов`язаному оголосили про необхідність прибуття о 09:00 год. 13.02.2024 за адресою територіального центру) (а.с.90).
		Дослідивши всі подані сторонами докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ст. 336 КК України знайшло своє підтвердження під час судового розгляду.
		Таким чином суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 дій, які виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
		При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який є нетяжким злочином, особу винного, який визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, згідно досудової відповіді органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення: середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб: середній, виправлення особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та становить середню небезпеку для суспільства (окремих осіб), його позитивну характеристику, надану виконавчим комітетом Боринської селищної ради Самбірського району Львівської області, обставини вчинення діяння, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		При цьому суд не враховує як обставину, що пом`якшує покарання ОСОБА_4 , щире каяття, оскільки повне визнання вини ще не свідчить про щире каяття. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, включає в себе щирий жаль щодо вчиненого правопорушення. Обвинувачений не шкодує про вчинене, не бажає виправити ситуацію, що склалася. В період воєнного стану, під час військової агресії ворога, усвідомлюючи особливу важливість перебування в складі Збройних Сил України, відкрито відмовився виконати передбачений ст. 65 Конституції України обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України. 
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 усвідомлював та усвідомлює наслідки своєї протиправної поведінки, не висловлює жаль щодо такої поведінки, під час судового розгляду жодним чином не намагався виправити ситуацію, яка склалася.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
		З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, згідно якої метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону, особі, яка вчинила правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує також вимоги ст.65 КК України щодо призначення судом покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, з урахуванням того, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи сукупність зазначених обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що покарання обвинуваченому ОСОБА_4 слід призначити у межах санкції, передбаченої ст. 336 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
		Суд вважає, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи ступінь суспільної небезпеки вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення та той факт, що на території України введений воєнний стан, а тому дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс, у зв`язку з чим суд не призначає покарання із застосуванням ст.75 КК України, оскільки це не сприятиме його меті - виправленню та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
		На переконання суду, відсутність судимостей та позитивна характеристика не є обставинами, які пом`якшують покарання, а лише характеризують особу, тому враховуються судом при призначенні мінімального покарання, передбаченого санкцією інкримінованої статті.
		Крім того, судом досліджені інші відомості про особу обвинуваченого, зокрема, те, що він здійснює догляд за братом з ІІ групою інвалідності ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який потребує постійного стороннього догляду та лише з 01.11.2024 по 30.04.2025 йому призначено щомісячну грошову допомогу по догляду за братом, проте на час судового розгляду провадження не скористався правом на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», також щодо доводів обвинуваченого про його проблеми із зором, суд зазначає, що згідно картки обстеження медичного огляду, в якій зазначено висновок лікаря офтальмолога, та довідки військово-лікарської комісії обвинуваченого визнано здоровим та придатним до військової служби, в матеріалах провадження відсутні докази оскарження вказаних документів.
		Щодо твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_4 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність підстав для відстрочки та не подав відповідних документів, бо не знав норм законів і працівники територіального центру комплектування не роз`яснили йому і не надали відповідну правничу допомогу, суд зазначає, що порядок та підстави відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації чітко врегульований нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
		При цьому суд звертає увагу, що обвинувачений є особою працездатного віку, не має будь-яких захворювань, не працює, не займається волонтерською діяльністю чи допомогою внутрішньо-переміщеним особам, матеріали справи не місять жодних відомостей про те, що обвинувачений за весь цей час вчиняв будь-які дії задля допомоги Збройним Силам України, які б були відмінними від військової служби.
		Зазначені обставини у розглядуваному випадку жодним чином не зменшують суспільної небезпеки вчиненого правопорушення.
		Оскільки Україна перебуває в умовах збройної агресії російської федерації, то конституційний обов`язок кожного громадянина захищати Батьківщину, отже вчинений ОСОБА_4 умисний нетяжкий злочин представляє значну суспільну небезпеку, а тому звільнення від відбування покарання з випробуванням військовозобов`язаного за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання конституційного обов`язку, пов`язаного із захистом Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
		Згідно висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 09.12.2024 у справі № 146/1811/23 та постанові від 03.12.2024 у справі № 591/6556/23, відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
		Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
		Процесуальні витрати - відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст. 100, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,-
		у х в а л и в:
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
		Строк відбування покарання рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
		Процесуальні витрати - відсутні.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Речові докази, а саме: картку обстеженнята медичногоогляду ОСОБА_4 від 12.02.2024;повістку навідправку зрозпискою на ОСОБА_4 ;акт провідмову ОСОБА_4 від отриманняповістки від12.02.2024,довідку військово-лікарськоїкомісії №31/5,вид.12.02.2024,рапорт начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_7 про виявленняознак вчиненнязлочину вдіях ОСОБА_4 ;облікову карткуна ОСОБА_4 ,направлення намедичний оглядвійськово-лікарськоюкомісієюповернути у ІНФОРМАЦІЯ_3  після вступу вироку в законну силу.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, надіслати копію даного вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...