Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/5241/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 06.02.2025. Зареєстровано: 07.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 07.02.2025.
Дата набрання законної сили: 06.02.2025
Номер судового провадження: К/990/39328/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 лютого 2025 року 
		м. Київ
		справа № 480/5241/24
		адміністративне провадження № К/990/39328/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Уханенка С.А.,
		суддів - Кашпур О.В., Соколова В.М.,
		розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 (суддя Прилипчук О.А.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 (суддя-доповідач Мельнікова Л.В., судді: Бегунц А.О., Курило Л.В.),
		УСТАНОВИВ:
		1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 09.06.2024 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі - ГУ НП в Сумській області), в якому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог:
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
		- зобов`язати ГУ НП в Сумській області здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати йому доплати в належному розмірі за службу в нічний час (в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час) за період з 07.11.2015 по 10.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язати ГУ НП в Сумській області здійснити нарахування та виплату доплати в належному розмірі за службу в нічний час (в розмірі 35% посадового окладу за кожну годину служби в нічний час) за період з 07.11.2015 по 10.05.2024, з урахуванням раніше виплачених сум;
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати йому додаткової доплати до грошового забезпечення в розмірі 50 % посадового окладу за період з 01.12.2020 по 30.07.2023 у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
		- зобов`язати ГУ НП в Сумській області здійснити нарахування та виплату йому додаткової доплати до грошового забезпечення за період з 01.12.2020 по 30.07.2023, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, з урахуванням фактичної кількості відпрацьованих у вказаний період днів/діб/змін та нарахованого у кожному місяці грошового забезпечення;
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати йому при звільненні грошової компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки.
		- зобов`язати ГУ НП в Сумській області здійснити йому нарахування та виплату при звільненні грошової компенсації за невикористані 14 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки;
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ НП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати за період квітень-червень 2023 року та серпень-грудень 2023 року додаткової грошової винагороди до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168, з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язати ГУ НП в Сумській області здійснити нарахування та виплату за період квітень-червень 2023 року та серпень-грудень 2023 року додаткової грошової винагороди до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням раніше виплачених сум.
		2. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/4931/24.
		3. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 у справі №480/4931/24, зокрема, роз`єднано та виділено в самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ НП в Сумській області про:
		- визнання протиправною бездіяльність ГУ НП в Сумській області щодо ненарахування та невиплати за період квітень-червень 2023 року та серпень-грудень 2023 року додаткової грошової винагороди до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з урахуванням раніше виплачених сум;
		- зобов`язання ГУ НП в Сумській області здійснити нарахування та виплату за період квітень-червень 2023 року та серпень-грудень 2023 року додаткової грошової винагороди до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з урахуванням раніше виплачених сум.
		3.1. Виділені у самостійне провадження вимоги ОСОБА_1 зареєстровані за номером справи №480/5241/24.
		4. До Сумського окружного адміністративного суду 10.07.2024 надійшло клопотання про залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки позивачем пропущений строк звернення до суду з адміністративним позовом.
		5. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.07.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано десятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали шляхом надання суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних причин його пропуску.
		6. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 11.07.2024 від позивача до суду надійшла заява, у якій позивач просив поновити строк на звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання ГУ НП в Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду.
		6.1. В обґрунтування заяви позивач зазначив, що він вважав, що при звільненні йому буде виплачено всі складові суми грошового забезпечення, в тому числі додаткової грошової винагороди, що не були виплачені протягом часу, коли не було фінансування в належному розмірі. 
		6.2. Також позивач зазначив, що він ніс службу в прикордонних районах області, віддалених від нормального дорожнього сполучення, часто за відсутності мобільного зв`язку та мережі Інтернет. Здійснював захист прикордонних районів області задля недопущення ворога на територію України, відсічі спробам проникнення ДРГ тощо. На момент несення служби не міг передбачити та не мав жодних думок з приводу грошової складової, єдиним пріоритетом був захист держави від військової агресії. Певний час навіть не знав, яка сума винагороди йому належить до виплати. У зв`язку із погіршенням умов проходження служби був вимушений подати рапорт на звільнення, при цьому стикнувся з рядом грубих порушень з боку відповідача як роботодавця з приводу можливості звільнення зі служби.
		6.3. Крім того позивач зазначив, що на даний час він проходить службу в Державній прикордонній службі України за контрактом, де також продовжує брати участь у заходах із забезпечення оборони України, у зв`язку з чим не має достатньо часу та можливості для вчасного реагування на відповіді з приводу судових проваджень, але намагається здійснювати їх в найкоротші строки.
		7. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з цим позовом відмовлено. 
		7.1. Клопотання ГУ НП в Сумській області про залишення позовної заяви без розгляду задоволено.
		7.2. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.
		8. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 - без змін.
		9. Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, посилаючись на порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024, а справу направити для продовження розгляду.
		9.1. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржених судових рішеннях вказано лише на сам факт пропущення процесуального строку, але не надано оцінку саме поважності причин пропуску. Таким чином, судами допущений формалізм з розгляду питання можливості поновлення процесуального строку позивачу для подання позову.
		9.2. Позивач наголосив, що запровадження воєнного стану може бути підставою, яка повинна враховуватися при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку має прямий причинний зв`язок із такими обставинами. Військовослужбовців та інших підрозділів, які залучаються до виконання бойових завдань, наразі в України дуже багато, і не всі з них можуть захищати свої порушені права та інтереси в установлений законодавством строк. В умовах воєнного стану, за відсутності нормального доступу до інтернет-з`єднання (а деколи навіть до нормальної їжі, води, санітарних умов, хвилювання за своє життя та здоров`я та товаришів по службі), захист своїх прав та інтересів в судовому порядку стає, об`єктивно, ускладненим.
		9.3. Натомість апеляційний суд у постанові від 10.09.2024 повторює мотиви суду першої інстанції, не беручи до уваги аргументи позивача і не зазначаючи, чому вони не взяті до уваги.
		9.4. Крім того, позивач указав, що в період з 26.01.2024 по 09.05.2024 проходив лікування, що підтверджується витягами з особистого кабінету позивача Пенсійного фонду України, що унеможливило здійснення дій щодо судового захисту своїх порушених прав. 
		10. Ухвалою від 28.10.2024 Верховний Суд відкрив касаційне провадження з підстав правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
		11. До Верховного Суду від представника ГУ НП в Сумській області надійшов відзив на касаційну скаргу, відповідно до змісту якого ухвала Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 прийняті з додержанням вимог процесуального законодавства, є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 необхідно відмовити. 
		12. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
		13. Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
		14. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
		15. Частиною п`ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячним строком.
		16. За правилами частин першої-другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, що діяла до 19.07.2022) працівник міг звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		17. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ (далі - Закон №2352-ІХ) запроваджено ряд змін у трудовому законодавстві, зокрема, положення частини другої статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
		17.1. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
		17.2. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
		18. Закон України №2352-ІХ та, відповідно, і нова редакція статті 233 КЗпП України набрали чинності з 19.07.2022.
		19. Варто зауважити, що підпунктом 3 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2352-ІХ Кабінет Міністрів України зобов`язано протягом двох місяців з дня набрання чинності цим Законом: забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону; привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
		20. Відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).
		21. Згідно з пунктом 11 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
		21.1. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
		21.2. Приписи вказаного пункту Порядку №260 залишилися чинними і після набрання чинності Законом №2352-ІХ та змін не зазнали.
		22. За висновком судів попередніх інстанцій позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ), який суди обчислювали з урахуванням строку дії карантину на території України.
		23. Однак Верховний Суд вважає такі висновки помилковими з огляду на таке.
		24. У контексті обставин справи, що розглядається, Верховний Суд зауважує, що спірні правовідносини виникли щодо ненарахування та невиплати позивачу за спірні періоди додаткової грошової винагороди до 100 000 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		24.1. Так, на виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України встановив, що на період дії воєнного стану, з-поміж інших, поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. 
		24.2. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абзац 4 пункту 1 Постанови №168).
		25. За своєю правовою природою передбачена Постановою №168 додаткова винагорода до 100 000 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, що за приписами пункту 3 розділу І Порядку №260 входить до складу грошового забезпечення поліцейських.
		26. Верховний Суд звертає увагу на те, що саме Порядком №260 запроваджено умови виплати грошового забезпечення поліцейським й іншої процедури законодавцем наразі не визначено. Тому питання, пов`язані з виплатою грошового забезпечення поліцейського необхідно вирішувати через призму гарантій, установлених абзацом 2 пункту 11 розділу І "Загальні положення вказаного Порядку.
		27. У цій справі позов заявлено щодо невиплаченого грошового забезпечення військовослужбовця, який звернувся до суду через місяць після звільнення. Отже, ключовим питанням є визначення дати, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
		28. Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на дату звільнення) було встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
		29. За такого правового регулювання, Верховний Суд констатує, що у випадках звільнення поліцейського зі служби в поліції та в разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби.
		30. Тому запроваджені частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ) не поширюються на період, що передував даті звільнення, а отже, висновки судів у цій частині є помилковими.
		31. Повертаючись до матеріалів цієї справи, Верховний Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься витяг з наказу (по особовому складу) начальника ГУ НП в Сумській області від 02.05.2024 №186 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. У цьому наказі також указано, які види грошового забезпечення мають бути виплачені позивачу при звільненні.
		31.1. Отже, саме дата одержання письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні, є датою обізнаності позивача про порушення його прав, що є предметом спору у цій справі.
		32. Механізм і розмір виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди поліцейським, передбаченої пунктом 1 Постанови №168, визначають Порядок та умови виплати додаткової винагороди поліцейським на період дії воєнного стану, які затверджені наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.11.2022 №775 (далі - Порядок №775, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		33. Відповідно до підпунктів 2-3 пункту 2 Порядку №775 на період дії воєнного стану додаткова винагорода поліцейським виплачується в розмірах:
		2) до 30000 гривень - поліцейським, які проходять службу на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць.
		3) до 100000 гривень - поліцейським, зазначеним у підпунктах 1, 2 цього пункту, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах. 
		34. У продовження вказаного пункт 3 Порядку №775 визначає, здійснення поліцейським у районах проведення воєнних (бойових) дій яких завдань відноситься до безпосередньої участі в бойових діях або заходах. 
		35. Отже, виникнення права поліцейського на виплату передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди до 100 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно участі в бойових діях або заходах зумовлюється одночасним дотриманням двох умов:
		1) поліцейський проходить службу на територіях, визначених у підпункті 2 пункту 2 Порядку №775;
		2) поліцейський бере безпосередню участь у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів.
		36. Реалізація ж права поліцейського на виплату зазначеної додаткової винагороди відбувається у формі наказу, виданого командиром (начальником) відповідно до положень абзацу 4 пункту 1 Постанови №168.
		37. Втім, як вбачається зі змісту оскаржених судових рішень, суди попередніх інстанцій, не з`ясували обставини, пов`язані з наявністю/відсутністю у позивача права на виплату передбаченої Постановою №168 додаткової винагороди до 100 000 грн за спірні періоди. Також суди не встановили обставини щодо наявності/відсутності наказів командира щодо виплати позивачу спірної додаткової винагороди.
		38. До того ж, суди обох інстанцій аргументували недотримання позивачем строку звернення до суду лише щодо позовних вимог, які стосуються квітня 2023 року, водночас за інші місяці спірних періодів будь-які мотиви щодо пропуску строку в оскаржених рішеннях відсутні.
		39. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		40. За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
		41. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово підкреслював, що під час вирішення  адміністративних спорів, суди насамперед повинні керуватися принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі та виходячи з презумпції «винуватості» суб`єкта владних повноважень (стаття 77 КАС України).
		41.1. Зокрема, у постанові від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		42. З огляду на зазначене суди обох інстанцій порушили принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання, у зв`язку з чим дійшли передчасних висновків щодо пропуску позивачем строку на звернення з цим позовом до суду.
		43. Як наслідок, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для застосування положень пункту 8 частини першої статті 240 КАС України щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду є помилковими та свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
		44. У силу положень статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		45. За правилами пункту 1 частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		46. Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		47. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим судові рішення підлягають скасуванню, а справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		48. Ураховуючи результат касаційного розгляду, витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.
		49. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		2. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2024 скасувати, а справу №480/5241/24 направити для продовження розгляду до Сумського окружного адміністративного суду.
		3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
		Суддя-доповідач          С.А. Уханенко
		Судді:           О.В. Кашпур
		                                                                                                   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...