Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 938/1769/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 07.02.2025. Зареєстровано: 07.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 10.02.2025.
Дата набрання законної сили: 11.03.2025
Номер судового провадження: 1-кп/938/41/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091130000138

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа№ 938/1769/24 
		Судове провадження № 1-кп/938/41/25 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 лютого 2025 року                         селище Верховина
		 
		Верховинський районний суд Івано-Франківської області 
		в складі: головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		за участю: секретаря судового засідання         ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об`єднане кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.11.2024 за №12024091130000138 про обвинувачення
		 
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с.Брустури Косівського району Івано-Франківської області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працевлаштованої, неодруженої, на утриманні одна малолітня дитина, раніше не судимої, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України,
		 
		за участю учасників судового провадження:
		прокурора ОСОБА_4 ,
		потерпілої ОСОБА_5 ,
		обвинуваченої ОСОБА_3 ,    
		в с т а н о в и в :    
		обвинувачена ОСОБА_3 , вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене в умовах воєнного стану та викрадення офіційного документа, вчиненого з корисливих мотивів.
		Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин.
		Обвинувачена ОСОБА_3 , 21.11.2024 близько 15год 30хв., перебуваючи у приміщенні торгового залу міні-маркету під назвою «Наш Край Експрес», що розміщений за адресою: АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільну небезпеку та свідомо бажаючи настання негативних наслідків, враховуючи сприятливу для неї обстановку, а саме те, що її дії ніким не помічені та за нею ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу таємно викрала зі стільця, поруч з яким сиділа, належний потерпілій ОСОБА_5 рюкзак чорного кольору, ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 27.11.2024 становила 259,00грн, із вмістом в ньому двох упаковок сигарет «LM Loft» синього кольору, вартістю 103,95 грн, кожна, та гаманця коричневого кольору з написом «Xinhua», ринкова вартість якого відповідно до висновку експерта від 27.11.2024 становила 28,00грн, в якому знаходились належні потерпілій ОСОБА_5 грошові кошти в загальній сумі 3500,00грн 
		Після вчинення крадіжки, ОСОБА_3 із викраденим чужим майном вийшла із торгового закладу та розпорядилася викраденим чужим майном на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 3994,90грн.
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 вчинила таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.
		Крім того, обвинувачена ОСОБА_3 , 21.11.2024 близько 15год 30хв., перебуваючи у приміщенні торгового залу міні-маркету під назвою «Наш Край Експрес», що розміщений за адресою: АДРЕСА_3 , в умовах воєнного стану введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, діючи умисно, з корисливою метою, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та свідомо бажаючи їх настання, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, таємно викрала належний потерпілій ОСОБА_5 рюкзак чорного кольору, в якому знаходилися належні потерпілій ОСОБА_5 офіційні платіжні документи  банківські картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , якими розпорядилась на власний розсуд. 
		Таким чином, обвинувачена ОСОБА_3 вчинила викрадення офіційного документа з корисливих мотивів, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України.
		Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта згідно з вимогами ст.337 КПК України.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою винуватість у інкримінованих їй кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.185 та ч.1 ст.357 КК України, визнала повністю та пояснила, що вчинила кримінальні правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин, погодилася зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджують її винність у вчиненні інкримінованих правопорушень, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.
		Суду показала, що в кінці листопада 2024 року, точної дати вона не пам`ятає, перебуваючи в приміщенні магазину під назвою «Наш Край», в селищі Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, вона побачила на стільці за сусіднім столиком рюкзак чорного кольору, та коли йшла додому, то вирішила його викрасти. Взявши цей рюкзак, вона оглянула його вміст, та побачила там 2 пачки сигарет, гребінець для волосся, духи та гаманець. Також вона перевірила вміст гаманця, та там були грошові кошти в сумі більше трьох тисяч гривень та банківські картки. Грошові кошти вона поклала собі в кишеню, а решту речей залишила в рюкзаку. Поклавши рюкзак в свій пакет із продуктами, вона вийшла із магазину.
		В подальшому, перебуваючи вже на вулиці, викрадений рюкзак із наявними в ньому речами, вона викинула, а викрадені грошові кошти залишила собі та пішла додому. На наступний день про всі обставини, вона розповіла працівникам поліції.
		Зазначила, що вину визнає повністю, у вчиненому щиро розкаюється, розуміє, що вчинила неправильно та про вчинене шкодує, викрадені кошти повернула потерпілій, просить суворо не карати. 
		Прокурор просив визнати обвинувачену винною у вчиненні інкримінованих діянь та призначити їй покарання за ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу, та за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, та у відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років із звільненням від відбуття призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку.
		Потерпіла ОСОБА_5 зазначила, що немає до обвинуваченої жодних претензій ні майнового ні морального характеру, обвинувачена відшкодувала їй шкоду, тому просить її суворо не карати.
		Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_3 у повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та потерпіла також не оспорюють фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої та дослідженням характеризуючих матеріалів.
		Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану та за ч.1 ст.357 КК України, як викрадення офіційного документу, вчиненого з корисливих мотивів.
		За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
		Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.
		Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду.
		Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
		Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права. Статтею 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.
		У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Так, суд враховує, що інкриміновані обвинуваченій кримінальні правопорушення відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином та проступком. 
		ОСОБА_3 раніше не судима, офіційно не працевлаштована, не одружена, має на утриманні одну малолітню дитину, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває.
		Згідно досудової доповіді від 30.01.2025, складеної Верховинським районним сектором філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області, ризик вчинення обвинуваченою ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства є середній. На думку органу пробації виправлення ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства є можливим.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченій, відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
		Обставин, що відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання, не встановлено.
		Виходячи із загальних засад призначення покарання, враховуючи те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд приходить до висновку, що обвинуваченій слід призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.357 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, та у межах санкції ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, та у відповідності до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
		Разом з тим, враховуючи, що позбавлення волі є одним із найсуворіших покарань, яке слід призначати до реального відбування, тільки тоді, коли у суду є достатнє переконання, що звільнення особи від відбування такого, не сприятиме виправленню засудженого, керуючись принципом індивідуалізації покарання, зважаючи на можливість виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 без відбування покарання, врахувавши ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винної, як у загально-соціальному плані, так і в плані її потенційної суспільної небезпеки, а саме, що вона раніше не судима, повністю визнала вину, за зареєстрованим місцем проживання характеризується позитивно, не одружена, має на утриманні малолітню дитину, не працевлаштована, на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, обставини які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, позицію прокурора, який просив призначити обвинуваченій покарання з випробуванням, позицію потерпілої, яка просила обвинувачену суворо не карати, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченої можливе без її ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, та вважає за можливе на підставі ст.75 КК України звільнити обвинувачену ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши їй іспитовий строк один рік, з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		На думку суду, саме таке покарання у виді позбавлення волі, але з іспитовим строком, буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_3 та попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винної.
		Підстав для застосування ст.69 КК України та призначення обвинуваченій іншого, більш м`якого виду основного покарання, суд не вбачає.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.
		Цивільний позов не заявлено.
		У відповідності до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, слід вирішити питання про скасування арешту майна, а також у відповідності до вимог ст.100 КПК України вирішити питання про долю речових доказів.
		   Крім того у відповідності до ст.ст.122,124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертизи у даній справі.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 349, 368-371, 373-376, 381-382 КПК України, суд,
		 
		у х в а л и в:
		   
		ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357 та ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання:
		-за ч. 1 ст. 357 КК України, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн;
		-за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_3 , призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років. 
		На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов`язки.
		   На підставі ст.76КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки, протягом іспитового строку:
		1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, навчання та роботи;
		3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		   Іспитовий строк ОСОБА_3 рахувати з часу проголошення вироку.
		   Стягнути з ОСОБА_3 в користь Державного бюджету України процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів в загальному розмірі 3183,60 грн.        Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, вжиті ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 27.11.2024 у виді накладення арешту на майно, а саме: на добровільно видані 23.11.2024 ОСОБА_5 , належний їй рюкзак чорного кольору, гаманець коричневого кольору з написом «Xinhua», дві банківські картки «ПриватБанк» № НОМЕР_4 , № НОМЕР_2 та одну банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 та дві упаковки сигарет «LM Loft».
		   
		   Після вступу вироку в законну силу речові докази по справі:
		   - рюкзак чорного кольору, 2 упаковки сигарет «LM Loft», гаманець коричневого кольору з написом «Xinhua», грошові кошти в загальній сумі 3500,00грн, купюрами різних номіналів, дві банківські картки «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та одну банківську картку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_3 , які передані на зберігання власнику ОСОБА_5  вважати повернутими за належністю;
		- оптичний носій інформації DVD-R із відеозаписами події, з камери відеоспостереження, розміщеної в приміщенні торгового залу міні-маркету під назвою «Наш Край Еспрес», що розташований по АДРЕСА_2 - залишити зберігати при матеріалах кримінального провадження №12024091130000138 від 22.11.2024.
		 
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		   З інших підстав вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		   Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		   Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
		 
		Суддя                                         ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...