Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/9079/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2025.
Дата набрання законної сили: 06.02.2025
Номер судового провадження: 51-2518км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023030000000047

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		06 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 161/9079/23
		провадження № 51-2518км24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча                               ОСОБА_1 ,
		судді                                        ОСОБА_2 , 
		                                                         ОСОБА_3 ,
		 
		секретар судового засідання   ОСОБА_4 ,
		 
		учасники  судового провадження:
		прокурор                                         ОСОБА_5 ,         
		захисник                                          ОСОБА_6  (у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 22023030000000047, стосовно 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася та проживає в АДРЕСА_1 , засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, виклала вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасуваннясудових рішень і закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).
		На обґрунтування своїх доводів зазначає про невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам справи і ненадання судами належної оцінки доказам. 
		Захисник посилається на порушення права її підзахисної на захист, а саме щодо можливості давати показання, подавати докази та висловлювати свої доводи щодо висунутого обвинувачення. Під час досудового розслідування і судового розгляду ОСОБА_7 викликалася для проведення слідчих дій та судових засідань шляхом розміщення на сайтах Офісу Генерального прокурора та газети «Урядовий кур`єр» оголошень і повісток, проте матеріали провадження не містять даних, що вона була ознайомлена з указаною інформацією.
		Крім того, стверджує про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання від 29 та 30 березня 2023 року за участю свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
		Також уважає, що відсутні суб`єктивна сторона кримінального правопорушення та умисел ОСОБА_7 на вчинення злочину. На думку адвоката, з досліджених доказів не убачається, що її підзахисна добровільно зайняла відповідну посаду.
		Зазначає, що суд апеляційної інстанції не зіставив, не проаналізував і не спростував доводів її апеляційної скарги, не вказав мотивів її відхилення, а лише обмежився висновками суду першої інстанції.
		 
		Зміст судових рішень і встановлені судами обставини кримінального провадження 
		За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 
		2023 року  ОСОБА_7  засуджено за ч. 5 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності або займатися освітньою і виховною діяльністю на строк 15 років, з конфіскацією всього належного на праві приватної власності майна.
		Ухвалою Волинського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року - без зміни.
		Як установили суди, ОСОБА_7 своїми умисними діями, які виразилися в добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, виконуючи в період не пізніше ніж 03 жовтня 2022 року функції заступника так званого «директора Департаменту освіти та науки Запорізької області» і надалі з 22 грудня 2022 року по цей час функції першого заступника так званого «міністра освіти і науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, здійснила колабораційну діяльність, тобто злочин, передбачений ч. 5 ст. 111-1 КК України, за обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій і детально наведених у судових рішеннях.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		Захисник у судовому засіданні підтримала та просила задовольнитикасаційну скаргу. Прокурор заперечила доводам касаційної скарги захисника, просила рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення. Інших учасників судового провадженнябуло повідомлено про дату, час і місце касаційногорозгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися.
		 
		Мотиви Суду
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Як передбачено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями 
		412-414 КПК України.
		Статтею 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Кримінальне провадження стосовно  ОСОБА_7 розглядалося в порядку спеціального судового провадження з обов`язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченої («in absentia»), яка усних показань суду не надавала, будь-яких письмових заяв, клопотань чи запереченьна адресу суду не надходило.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції вжив усіх можливих дій, аби наданий обвинуваченій державою захист був ефективним, та, дотримуючись вимог статей 10, 22, 23 КПК України, перевірив доводи сторони обвинувачення і захисту, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Суд першої інстанції, розглянувши кримінальне провадження, за результатом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність винуватості засудженої за пред`явленим обвинуваченням. Керуючись законом, суд оцінив кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а саме: показання свідка ОСОБА_8 ; протокол огляду від 21 березня 2023 року, складений за наслідками огляду інтернет-ресурсу «официальный сайт Министерства образования и науки Запорожской области»;протокол огляду від 
		21 березня 2023 року, складений за результатами огляду публікації, розміщеної 
		17 грудня 2022 року на каналі багатоплатформового месенджера «Телеграм» «Официальный Telegram-канал «ІНФОРМАЦІЯ_2 »; протокол огляду від 21 березня 2023 року з переглянутим у судовому засіданні диском і додатком до протоколу, складений за наслідками огляду інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3»; протокол огляду від 20 квітня 2023 року з переглянутим у судовому засіданні диском і додатком до протоколу, складений за наслідками огляду інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_4»;протокол огляду від 
		21 березня 2023 року, складений за результатом огляду публікації під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_5 (видео)», датована 08 грудня 2022 року, зафіксована під час огляду інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_3»;протокол огляду від 29 березня 2023 року, складений за результатом огляду диска DVD-R, на якому записана публікація від 
		06 березня 2023 року під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6 (видео)», зафіксована під час огляду каналу багатоплатформового месенджера «Телеграм» «ІНФОРМАЦІЯ_7»;протокол огляду від 30 березня 2023 року, складений за наслідками огляду диска DVD-R, де збережені дані огляду каналу багатоплатформового месенджера «Телеграм» «ІНФОРМАЦІЯ_7»; протокол огляду від 30 березня 2023 року, складений за результатом огляду диска DVD-R, на якому зафіксовані дані огляду 
		інтернет-ресурсу «ІНФОРМАЦІЯ_8»;інформацію з відділу ГВ ЗНД УСБУ у Волинській області № 5/418 нт від 20 березня 2023 року, № 5/555 нт від 21 квітня 2023 року щодо виконання доручень слідчого;протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30 березня 2023 року за участю 
		ОСОБА_9 ; протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29 березня 2023 року за участю ОСОБА_8 .
		Дослідивши надані докази, суд першої інстанції встановив сукупність усіх передбачених законом ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, і, ухвалюючи вирок, дійшов обґрунтованого висновку про те, що  ОСОБА_7 вчинила інкриміноване їй суспільно небезпечне діяння та її винуватість доведена поза розумним сумнівом.
		Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вирок місцевого суду за апеляційною скаргою захисника, доводи в якій за змістом є аналогічними її доводам у касаційній скарзі, на виконання положень статей 404, 405, 407, 412-414 
		КПК України перевірив і проаналізував зазначені в ній вимоги, дав на них вичерпну відповідь, навівши в ухвалі достатні підстави, з яких визнав їх необґрунтованими.
		За результатами апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції, з огляду на конкретні обставини справи, погодився з оцінкою доказів, досліджених судом першої інстанції, належним чином умотивувавши свої висновки.
		У касаційній скарзі захисник, крім іншого, вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та оспорює правильність оцінки судами доказів, на підставі яких постановлені судові рішення. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		З урахуванням зазначеного доводи у скарзі щодо переоцінки фактичних обставин кримінального провадження та оцінки доказів не є предметом дослідження і перевірки касаційним судом.
		Доводи касаційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_7 на захист, а саме щодо можливості давати показання, подавати докази та висловлювати свої доводи стосовно висунутого обвинувачення, є неприйнятними, адже кримінальне провадження щодо  ОСОБА_7 розглядалося в порядку спеціального судового провадження, передбаченому нормами КПК України, з обов`язковою участю захисника і за відсутності обвинуваченої («in absentia»), про що свідчить ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 
		12 жовтня 2023 року. Суди першої та апеляційної інстанцій вживали всіх заходів для виклику ОСОБА_7 до суду, повідомляли про дату і час розгляду справи для забезпечення її права на захист, а також здійснили всі передбачені законом заходи для дотримання прав на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження. Крім того, захисник у судовому засіданні в суді першої інстанції зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою.
		Посилання захисника на відсутність у матеріалах провадження даних про те, що її підзахисна була ознайомлена з оголошеннями і повістками, є неспроможними, оскільки відповідно до ст. 297-5 КПК України з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7  вважається належним чином ознайомленою з її змістом.
		Твердження сторони захисту про недопустимість протоколів пред`явлення особи для впізнання від 29 та 30 березня 2023 року за участю свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , оскільки фотознімки суттєво відрізняються між собою за формою, кольором фону, на якому вони зображені, та формою обличчя зображених на них осіб, були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій, які визнали їх безпідставними, адже вказані слідчі дії було проведено у відповідності до вимог ч. 1 ст. 228 КПК України.
		Місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що старший слідчий перед пред`явленням особи для впізнання з`ясував у свідків, чи зможуть вони впізнати особу, яка працює в незаконному органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, опитав, за якими прикметами і рисами обличчя вони зможуть упізнати цю особу. При цьому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у протоколах пред`явлення особи для впізнання вказали, що зможуть впізнати ОСОБА_7 за загальними рисами обличчя. Ці факти зафіксовані в зазначених протоколах та закріплені підписами свідків.
		Крім того, Суд відхиляє доводи захисника стосовно відсутності суб`єктивної сторони кримінального правопорушення та відсутності умислу  ОСОБА_7 на вчинення злочину. На думку захисника, з досліджених доказів не убачається, що остання добровільно зайняла відповідну посаду.
		Проте зазначені твердження спростовуються дослідженими належними і допустимими доказами, з яких чітко видно, що ОСОБА_7 добровільно почала працювати в незаконному органі «Міністерство освіти та науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області. 
		Крім того, свідок ОСОБА_8 , відповідно до вимог статей 23, 95 КПК України, під час судового розгляду показала, що після військового вторгнення російської федерації до України та окупації частини Запорізької області ОСОБА_7 почала обіймати владну посаду в окупаційній адміністрації, про що свідок бачила особисто публікації в телеграм-каналі та інших електронних виданнях окупаційної влади. Також вказала, що ОСОБА_7 добровільно обійняла посаду в окупаційній владі, це було видно з її поведінки, піднесеного настрою, бажання працювати на російських загарбників. 
		Також факти, висвітлені в мережі «Інтернет» та каналі багатоплатформового месенджера «Телеграм», є свідченням невимушеності поведінки ОСОБА_7 , відсутності будь-якого примусу щодо неї, а отже, і цілковитої добровільності її дій.
		Як правильно зауважив суд апеляційної інстанції, на усвідомленість і добровільність дій ОСОБА_7 також указує їх характер та тривалість, оскільки вона не склала своїх повноважень першого заступника так званого «міністра освіти і науки Запорізької області» на тимчасово окупованій території Запорізької області, не вчиняє жодних дій для дотримання законних інтересів української держави, а навпаки, здійснює пропаганду на цій території з метою дискредитації дій української влади, а також для подальшого встановлення окупаційної влади, штучного створення в місцевих мешканців хибних уявлень про добрі наміри окупаційних військ та незворотне і стабільне існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу».
		Доводи касаційної скарги захисника щодо порушення апеляційним судом правил ст. 404 КПК України не знайшли підтвердження.
		За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК України).
		Судовий розгляд в апеляційному суді не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального провадження. 
		За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, даною місцевим судом, щодо винуватості засудженої у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення. Водночас незгода сторони кримінального провадження з оцінкою доказів, яку здійснив місцевий суд, не є підставою для повторного дослідження доказів.
		Інших доводів, що були б підставами для скасування судових рішень, захисник у поданій касаційній скарзі не навела.
		Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду відповідають приписам статей 370, 419 КПК України. 
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би  безумовними підставами для скасування оскаржуваних рішень, Суд не встановив. Зазначені в касаційній скарзі доводи не містять нових даних, що би ставили під сумнів законність та обґрунтованість судових рішень і давали підстави для їх скасування. Тому касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення. 
		Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 19 лютого 2024 року стосовно  ОСОБА_7  залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                     ОСОБА_2                                      ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...