Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/5940/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 10.02.2025. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2025.
Дата набрання законної сили: 10.02.2025
Номер судового провадження: К/990/32023/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 240/5940/24
		адміністративне провадження № К/990/32023/24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Соколова В.М.,  Загороднюка А.Г., 
		розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №240/5940/24
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов?язання вчинити дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джумеля Володимир Володимирович,
		на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року (головуючий суддя - Єфіменко О.В.),
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (головуючий суддя - Сторчак В.Ю., судді - Граб Л.С., Мойсюк М.І.)
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 , яка полягає в невиплаті йому суми грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
		- зобов?язати в/ч НОМЕР_1 здійснити виплати йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв`язку з поданням до адміністративного суду цієї позовної заяви після закінчення місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України для вирішення спорів для звернення до суду у справах, зокрема, щодо проходження громадянами публічної служби без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. Суд визначив, що вищевказаний недолік позовної заяви має бути усунутий шляхом подання до суду окремої заяви відповідно до частини шостої статті 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням обґрунтувань причин такого пропуску. 
		2.1. Суд першої інстанції з доданих до позовної заяви матеріалів констатував, що позивача виключено зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 наказом її командира від 17.12.2022 № 344, а у відповідь на подану ним заяву від 04.01.2024 про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно отримав від відповідача лист від 16.01.2024 № 702 про відсутність заборгованості за недоотримане речове майно та відсутність підстав для виплати грошової компенсації. Тож оскільки позивач звернувся до суду із цим позовом лише 26.03.2024, то суд дійшов висновку про пропущення позивачем місячного строку звернення до суду із таким позовом.
		2.2. Залишаючи без руху позовну заяву з наведених мотивів, суд першої інстанції урахував правові висновки Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19, де визначено природу компенсації за неотримане речове майно як особливий окремий вид належних військовослужбовцю сум, який не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а також висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №380/1785/21, за змістом якого зазначена природа грошової компенсації за неотримане речове майно вказує на застосування до такого спору спеціального строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		3. На виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв представник Джумеля В.В., подав заяву про усунення недоліків, у якій сторона позивача доводила, що при визначенні строків для звернення до суду у цій справі підлягає шестимісячний строк звернення до адміністративного суду відповідно до частини другої статті 122 КАС України.
		3.1. У цій заяві, спираючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17, відповідно до якої право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було ним отримане під час проходження служби, у разі звільнення з військової служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби не тільки при звільненні з військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), а і після його звільнення з військової служби, сторона позивача підкреслила, що підставою звернення з цим позовом до адміністративного суду є невиплата відповідачем грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не при звільненні, а після такого звільнення. 
		3.2. Сторона позивача доводила, що у цьому випадку обов`язок щодо виплати такої компенсації у військової частини виникає не автоматично у день звільнення, як про це зазначає суд першої інстанції, а лише після звернення із відповідною заявою. Відповідно порушення прав військовослужбовця матиме місце у разі відмови у виплаті такої грошової компенсації за зверненням особи або ненадання відповіді на нього.  
		3.3. У цьому зв`язку представник позивача наголосив на тому, що із відповідною заявою за місцем військової служби позивач звернувся до відповідача 04.01.2022 вже після його звільнення з військової служби, а відповідач, своєю чергою, за наслідками розгляду цієї заяви листом від 16.01.2024 № 702 повідомив позивачу про відсутність заборгованості за недоотримане речове майно та відсутність підстав для виплати грошової компенсації. 
		3.4. На переконання сторони позивача, суд помилково застосував спеціальні строки, передбачені частиною п`ятою статті 122 КАС України, відповідно до якої для звернення до суду у справах про прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Представник позивача наголосив на тому, що позивач, звертаючись до відповідача із відповідною заявою, вже не був військовослужбовцем і суть його звернення стосувалася не питання проходження, звільнення з публічної служби, а захисту його прав та інтересів у зв`язку з бездіяльністю відповідача, а тому спір у цій справі виник не щодо звільнення з військової служби, а щодо майнового права позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за його заявою після звільнення з військової служби.  
		4. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. 
		4.1. Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції з урахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постановах від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 та 14.12.2023 у справі № 380/1785/21, виснував, що спеціальним строком звернення до суду з цим позовом є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		4.2. Цим, на думку суду першої інстанції, спростовується твердження позивача про те, що процесуальний строк звернення до суду з даним позовом становить 6 місяців з дня одержання письмової відповіді на подану заяву про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
		4.3. Суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача в тій частині, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Однак, суд цієї інстанції зауважив, що це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.
		4.4. Ураховуючи, що позивач 04.01.2024 подав до Військової частини НОМЕР_1 заяву, в якій просив нарахувати йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а листом цієї Військової частини від 16.01.2024 № 702 позивачу відмовлено у такій виплаті, суд цієї інстанції констатував, що позивач ще з січня 2024 року знав про порушення своїх прав, однак з цим позовом до суду звернувся тільки 26.03.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті. 122 КАС України.
		4.5. Поряд із цим суд першої інстанції вважав за необхідне зауважити на тому, що про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаним з часу його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини, а тому звернення позивача до відповідача із заявою про виплату компенсації за неотримане грошове майно 04.01.2024 і отримання у відповідь листа від 16.01.2024 не змінює моменту, з якого останній повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.
		4.6. У цьому зв`язку, суд першої інстанції звернув увагу також на те, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими не був забезпечений під час служби, він повинен був звернутися із відповідною заявою про надання інформації, при цьому без зайвих зволікань, у розумний строк.
		4.7. Суд підкреслив, що тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судових рішень у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення до адміністративного суду з поважних причин. Отже саме «поважність причин» є предметом доказування при вирішенні питання про поновлення строку звернення до суду. При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
		4.8. Оцінюючи доводи сторони позивача, викладені у заяві, поданій на усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою про залишення цієї позовної заяви без руху, суд цієї інстанції дійшов висновку про те, що позивач не навів будь-яких об`єктивних перешкод щодо неможливості своєчасно (у межах місячного строку) звернутися до відповідача із запитом щодо компенсації за неотримане речове забезпечення та за захистом своїх порушених прав до суду позивач, у зв`язку з чим недоліки позовної заяви в установлений ухвалою про залишення позову без руху строк позивачем не усунуті.
		5. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 апеляційна скарг ОСОБА_1 залишена без задоволення, а ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 - без змін.
		5.1. Залишаючи ухвалу суду першої інстанції без змін, апеляційний суд цілком погодився з висновками суду цієї інстанції.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		6. Не погодившись з рішеннями попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джумеля В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою, у якій просив скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15.04.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024, а справу № 240/5940/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		6.1. На переконання касатора, суди попередніх інстанцій неправильно у його спорі застосували норму частини п`ятої статті 122 КАС України, якою встановлено місячний строк звернення до суду із позовною заявою, у той час як до спірних правовідносин мав застосовуватися загальний шестимісячний строк звернення до суду відповідно до частини другої статті 122 КАС України, причиною чому, на його думку, стало помилкове ототожнення судами попередніх інстанцій предмету цієї справи, який стосується виплати грошової компенсації, із справами щодо звільнення з публічної служби, до яких означені справи не належать. 
		6.2. За доводами касаційної скарги, спираючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17, відповідно до якої право військовослужбовця на отримання грошової компенсації за речове майно, яке не було ним отримане під час проходження служби, у разі звільнення з військової служби може бути реалізоване шляхом подання відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження служби не тільки при звільненні з військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу), а і після його звільнення з військової служби, скаржник наголосив на тому, що підставою звернення з цим позовом до адміністративного суду є невиплата відповідачем грошової компенсації вартості за неотримане речове майно не при звільненні, а після такого звільнення. У цьому випадку обов`язок щодо виплати такої компенсації у військової частини виникає не автоматично у день звільнення, як про це зазначає суд першої інстанції, а лише після звернення із відповідною заявою. Відповідно порушення прав військовослужбовця матиме місце у разі відмови у виплаті такої грошової компенсації за зверненням особи або ненадання відповіді на нього.
		6.3. Ураховуючи, що звертаючись 04.01.2024 до відповідача із відповідною заявою, вже не був військовослужбовцем і суть його звернення стосувалася не питання проходження, звільнення з публічної служби, а захисту його прав та інтересів у зв`язку з бездіяльністю відповідача, то касатор доводив, що спір у цій справі виник не щодо звільнення з військової служби, а щодо майнового права позивача на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за його заявою після звільнення з військової служби.
		6.4. На підставі наведеного, касатор зауважує, що не має чіткого розуміння щодо застосування норм статті 122 КАС України у подібних правовідносинах з огляду на їх неоднозначність, що порушує принцип правової визначеності. 
		7. Ухвалою Суду від 02.09.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
		8. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 27.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.
		9. У зв`язку з перебуванням судді Білак М.В. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 визначено новий склад суду для розгляду цієї касаційної скарги: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді: Соколов В.М., Загороднюк А.Г.
		Позиція інших учасників справи
		10. Не погоджуючись із доводами касаційної скарги Військова частина НОМЕР_1 подала відзив, за змістом якого просила відмовити у її задоволенні через безпідставність, оскільки оскаржувані судові рішення постановлені судами першої та апеляційної інстанцій з дотриманням норм процесуального права.
		Висновки Верховного Суду, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		11. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.
		12. Спірним питанням, яке стало предметом касаційного розгляду, є визначення строку звернення до адміністративного суду з позовом про виплату звільненому військовослужбовцю грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та його дотримання позивачем.
		13. За змістом статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, та є різновидом публічної служби за визначенням пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
		14. Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 2-а-3097/2007.
		15. Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
		16. До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
		17. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
		18. Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178, згідно з пунктом 3 якого грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.
		19. На підставі наведеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
		20. З наведених мотивів Суд відхиляє доводи касатора про те, що цей спір не пов`язаній із звільненням з публічної (військової) служби. 
		21. Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов`язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
		22. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звільнений з військової служби на підставі наказу командира В/ч НОМЕР_1 № 344 від 17.12.2022, заяву, в якій просив нарахувати йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, 04.01.2024 подав до В/ч НОМЕР_1 , за результатом розгляду якої листом В/ч НОМЕР_1 № 702 від 16.01.2024 йому відмовлено у такій виплаті.
		23. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 ще з 16.01.2024 знав про порушення своїх прав, однак з даним позовом до суду звернувся тільки 26.03.2024, тобто з порушенням строку, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України.
		24. Колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що подання відповідачу заяви від 04.01.2024 про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно та отримання листа-відмови в/ч НОМЕР_1 № 702 від 16.01.2024 у відповідь не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права і ця дата не пов?язана з початком перебігу строку звернення до суду.
		25. Верховний Суд не заперечує, що військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.
		26. Суд наголошує, що чинне законодавство не дозволяє виключити військовослужбовця зі списків особового складу військової частини без його згоди, у разі відсутності повного розрахунку, зокрема компенсації за неотримане речове майно. Це надає можливість останньому впевнитися, що всі фінансові питання з ним були вирішенні до звільнення.
		27. Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховний Суд від 28.09.2023 у справі № 260/4686/22 та 14.12.2023 у справі № 380/1785/21.
		28. Суд відхиляє доводи касатора про те, що до спірних правовідносин мав би застосовуватися загальний шестимісячний строк звернення до суду відповідно до частини другої статті 122 КАС України. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд уже сформував висновки щодо застосування норм статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, відповідно до яких у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців (постанова Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 у справі № 240/532/20).
		29. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
		30. За приписами частини четвертої статті 121 КАС України заява про поновлення процесуального строку подається одночасно із вчиненням відповідної процесуальної дії (подання заяви, скарги, документів тощо), стосовно якої пропущений строк.
		31. Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. 
		32. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
		33. Матеріалами справи підтверджується, що позивач, в інтересах якого діяв адвокат, разом із позовною заявою не подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням поважних причин пропуску такого строку, у зв`язку з чим суд першої інстанції ухвалою від 01.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення вказаного недоліку шляхом подання до суду окремої заяви відповідно до частини шостої статті 161 КАС України про поновлення строку звернення із вказанням обґрунтувань причин такого пропуску.
		34. Однак на виконання вказаної ухвали суду першої інстанції позивач, в інтересах якого діяв адвокат, подав заяву про усунення недоліків, за змістом якої наполягав, що цей спір не пов`язаний зі звільненням з публічної служби, а тому до цього спору необхідно застосовувати шестимісячний строк, встановлений частиною другою статті 122 КАС України. Оцінку цим доводам Судом надано вище. Водночас заява про поновлення пропущеного строку звернення із обґрунтуванням поважності причин такого пропуску, які б могли бути оцінені судом, так і не була подана стороною позивача. 
		35. Отже доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 122 КАС України не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.
		36. Частиною 1 статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		37. Приписами частини 1 статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		38. Оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій порушень норм процесуального права не допустили, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		39. З огляду на результат касаційного розгляду у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Джумеля Володимир Володимирович, залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов   А.Г. Загороднюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...