Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/1021/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано судом: 10.02.2025. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 11.02.2025.
Дата набрання законної сили: 10.02.2025
Номер судового провадження: К/990/27155/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа № 420/1021/23
		адміністративне провадження № К/990/27155/23 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянув у порядку письмового провадження без виклику учасників у касаційній інстанції справу № 420/1021/23
		за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов?язання вчинити дії
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович,
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року (головуючий суддя Потоцька Н.В.),
		та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя Ступакова І.Г., судді Бітов А.І., Лук?янчук О.В.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. У січні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діяв адвокат Мандрик Владислав Володимирович, звернувся до Одеського окружного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - відповідач, В/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:
		1.1. визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі, збільшеному до 100 000 грн пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за періоди служби з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 18.09.2022;
		1.2. зобов?язати В/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вищевказану додаткову винагороду за період за періоди служби з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 18.09.2022.
		2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з березня по вересень 2022 року проходив військову службу у В/ч НОМЕР_1 . У період з 01.08.2022 до 06.09.2022 перебував в районі військових дій с. Посад-Покровському Херсонського району Херсонської області, де 03.09.2022 отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої гомілки та за результатом огляду лікаря рекомендацію про звільнення від польових виходів.
		2.1. 08.09.2022 позивач отримав наказ командира роти про наступ - просування в несправній бойовій машині через мінне поле без попередньої вогневої підготовки, через що позивач відмовився від його виконання. Командир В/ч НОМЕР_1 видав наказ від 08.10.2022 № 1170 «Про результати службового розслідування», яким за невиконання бойового наказу ОСОБА_1 позбавлено виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 за вересень 2022 року.
		2.2. На виконання вказаного наказу відповідач не нарахував та не виплатив ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 18.09.2022.
		2.3. Позивач вважає таку бездіяльність незаконною, оскільки, на його переконання, він має безумовне право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за серпень та вересень 2022 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на підставі пункту 1 Постанови № 168, а на момент спірних правовідносин не існувало регуляторних актів Міноборони України у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», нормативно-правових актів або наказів Міноборони, якими б визначалися умови застосування відмови у виплаті додаткової винагороди при участі в бойових діях. 
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		3. Молодший сержант запасу ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_1 як призваний на військову службу по мобілізації під час воєнного стану, у період з 03.03.2022 по 18.09.2022 проходив службу у 3 механізованому взводі 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який перебував у розпорядженні командира В/ч НОМЕР_1 .
		4. За змістом наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 №1170 «Про результати службового розслідування» заступником командира військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення начальником відділення морально-психологічного забезпечення ОСОБА_2  проведено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов за фактом відмови від виконання бойового наказу про наступ, серед інших, молодшим сержантом ОСОБА_1 , механіком-водієм 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.
		5. В межах проведення службового розслідування, призначеного наказом від 09.09.2022 № 1806, молодший сержант  ОСОБА_1  надав письмові пояснення від 12.09.2022, де зазначив, що 08.09.2022 він отримав наказ командира роти про наступ, який був самогубним та злочинним, оскільки наступ без вогневої підтримки, в наступ мали їхати в бойовій машині через мінне поле, на несправній техніці, десант не відкривався зсередини. Не передбачена евакуація поранених. В наступ посилали свідомо не здатних до бойових дій (скарги за здоров`я, поранення, відсутність відпочинку, низький морально-психологічний стан).
		6. Відмову виконати бойовий наказ підтверджують пояснення майора ОСОБА_3 , капітана ОСОБА_4 , капітана ОСОБА_5 , капітана ОСОБА_6 , капітана ОСОБА_7 , старшого лейтенанта ОСОБА_8 , молодшого лейтенанта ОСОБА_9 , капітана ОСОБА_10 .
		7. В ході службового розслідування досліджено службову характеристику та службову картку молодшого сержанта ОСОБА_1 , за змістом яких за час проходження служби військовослужбовець зарекомендував себе з негативної сторони, не дисциплінований, не працьовитий, до виконання службових обов`язків ставиться формально, на критику не завжди реагує адекватно, авторитетом серед командирів та військовослужбовців не користується.
		8. Згідно з витягом з наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 18.09.2022 № 247 молодшого сержанта ОСОБА_1 , механіка-водія 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який перебуває в розпорядженні командира В/ч НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 15.09.2022 №142-РС на посаду сержанта резерву взводу запасної роти В/ч НОМЕР_4 , вважати таким, що 18.09.2022 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в АДРЕСА_1 . З 18.09.2022 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 , а з 19.09.2022 з усіх видів забезпечення цієї військової частини.
		9. За висновками службового розслідування молодший сержант  ОСОБА_1 , механік-водій 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону своїми діями порушив приписи статті 6, абзаців 1, 2, 4 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а також в його діях вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України.
		10. За результатами службового розслідування вирішено не накладати на  ОСОБА_1 , який вибув з пункту постійної дислокації військової частини, дисциплінарне стягнення.
		11. При цьому, пунктом 4 наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 № 1170 наказано помічнику командира В/ч НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби за невиконання бойового наказу не виплачувати, серед інших, ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за вересень 2022 року.
		12. Наказ командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 № 1170 чинний та не оскаржувався позивачем в судовому порядку.
		13. Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено органи досудового розслідування про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України (номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 42022164010000228).
		14. Ухвалою суду першої інстанції від 14.03.2023 витребувано у Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону інформацію щодо стану розгляду кримінального провадження (ЄРДР 42022164010000228) та витяг із ЄРДР за номером 42022164010000228. На виконання цієї ухвали 31.03.2023 за вх. №10057/23 Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Південного регіону надано витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження №42022164010000228 та повідомлено, що досудове розслідування триває.
		15. На адвокатський запит адвоката Задорожньої В.О. від 11.11.2022 В/ч НОМЕР_1 повідомлено, що ОСОБА_1 виплачена додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168 у розмірі 30000,00 грн за серпень 2022 року встановленим порядком (стовпчик 10/2022 Картки особового рахунку військовослужбовця). За вересень 2022 року ОСОБА_1 додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, не виплачувалась, у зв`язку з відмовою виконувати бойовий наказ (розпорядження), що встановлено службовим розслідуванням.
		16. На запит адвоката Задорожньої В.О. В/ч НОМЕР_1 надано довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої молодший сержант ОСОБА_1 дійсно брав участь у таких заходах з 04.05.2022 по 31.07.2022. Підставою для видачі такої довідки слугувало бойове розпорядження командира В/ч НОМЕР_1 від 12.03.2022 № 120 та рапорт командира НОМЕР_2 механізованого батальйону про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях у складі батальйону в період з 04.05.2022 по 31.07.2022 (вх. №30955 від 21.11.2022).
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		17. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2023, залишеним без змін постановою П?ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		18. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що порядок і умови виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у спірному періоді визначалися Міністром оборони України в Окремому дорученні від 23.06.2022№ 912/з/29, яке застосовується з 01.06.2022 та є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України.
		19. Суди обох інстанцій урахували ту обставину, що згідно з довідкою, наданою на адвокатський запит В/ч НОМЕР_1 , безпосередня участь позивача у бойових діях підтверджується за період з 04.05.2022 по 31.07.2022, щодо якого немає спору у цьому провадженні, водночас зауважили, що за спірні періоди з 01.08.2022 по 31.08.2022 та з 01.09.2022 по 18.09.2022 в матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач приймав безпосередню участь у бойових діях, а відтак відсутні підстави для включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за Постановою № 168 у конкретному місяці.
		20. Також суди взяли до уваги, що наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 № 1170 наказано за невиконання бойового наказу не виплачувати ОСОБА_1 додаткову винагороду за Постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за вересень 2022 року. Наказ командира В/ч НОМЕР_1 № 1170 не скасований та позивачем не оскаржувався. У зв`язку з чим, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що позивач не має права на виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за вересень 2022 року на підставі підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		21. Не погодившись з рішеннями попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик В.В., звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2023, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
		21.1. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:  
		1) пункту 1 Постанови № 168, частини 1 статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, частини 1 та 2 статті 24 КУпАП, частини 1 статті 51 КПК України в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв?язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої п. 1 Постановою № 168, внаслідок притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та/або накладення адміністративного стягнення чи призначення кримінального покарання) та вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу про адміністративне правопорушення, внесення відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення).
		2) пункту 2-1 Постанови № 168, пункту 3 та підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022:
		- в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв?язку з використанням зазначеного Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно п. 2-1 Постанови № 168, а саме:
		- визначення вичерпного переліку документів, обов?язкових для нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди;
		- необхідності попереднього звернення військовослужбовця із рапортом для підготовки командуванням частини усіх необхідних документів для нарахування та виплати додаткової винагороди;
		- порядку підготовки та надання необхідних для нарахування та виплати додаткової винагороди документів, коли військовослужбовець набув право на таку винагороду, в тому числі й перебуваючи у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні іншої військової частини (тобто, в особовому складі та на фінансовому утриманні якої він не перебуває).
		21.2. На обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом касатор наголосив, що Окреме доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, на яке посилалися суди попередніх інстанцій, не зареєстроване, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, а тому, на його переконання, положення цього акту не підлягали застосуванню до правовідносин позбавлення позивача права на збільшену до 100 000 грн додаткової винагороди в означеному періоді.
		21.3. За таких обставин позивач зауважив, що на момент спірних правовідносин не існувало жодного наказу Міноборони, який би одночасно зачіпав соціально-економічні права, свободи й законні інтереси військовослужбовців, що проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, а саме визначав порядок та умови нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, містив би відомості про реєстрацію в Мін?юсті, а відтак вважався таким, що пройшов правову експертизу і набрав законної сили у порядку, встановленому законодавством, та підлягав би застосуванню при вирішенні питання про не включення позивача до наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
		21.4. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково застосував до обставин цієї справи пункт 17 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 в частині можливості встановлення за окремим рішенням Міністра оборони України на період дії воєнного стану грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу. Позивач уважає, що пункт 17 вказаного Порядку регламентує питання саме складових грошового забезпечення, визначених Порядком № 260, натомість додаткова винагорода, що є предметом цього спору регламентується виключно Постановою № 168, порядок виплати якої у спірному періоді так і не був врегульований положеннями Порядку № 260.
		21.5. На думку касатора, вчинення військовослужбовцем дисциплінарного правопорушення шляхом невиконання бойового наказу та/або накладення дисциплінарного стягнення не може бути підставою для позбавлення позивача права на виплату йому за додаткової винагороди, передбаченої саме Постановою № 168, оскільки Дисциплінарний Статут Збройних Сил України у переліку видів дисциплінарних стягнень вичерпний та додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення, як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачена нормами цього Статуту. 
		21.6. Касатор також підкреслив, що положення Постанови № 168 також не містять виключень щодо можливості позбавлення додаткової винагороди, яка має виплачуватись військовослужбовцю за перебування на військовій службі у період дії воєнного стану.
		22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.08.2023 відкрито касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.
		23. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25.10.2024 закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами.
		24. У зв`язку з перебуванням судді Білак М.В. у відпустці протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2024 визначено новий склад суду для розгляду касаційної скарги № К/990/32126/24: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді: Соколов В.М., Загороднюк А.Г.,
		Позиція інших учасників справи
		25. Не погодившись із доводами касаційної скарги, В/ч НОМЕР_1 подала письмовий відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		25.1. Відповідач обґрунтував свою позицію обов?язком беззастережно виконувати наказ командира, а подання військовослужбовцем скарги не звільняє від виконання наказу, який позивач не оскаржив. Доказів безпосередньої участі у бойових діях чи заходах у спірному періоді не надано.
		25.2. На думку В/ч НОМЕР_1 позивач помиляється, коли стверджує про відсутність акту, який врегульовує порядок та умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки таким актом у спірному періоді є Окреме доручення Міністра оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022. Відмова від виконання бойового наказу - порушення військової дисципліни та суперечить покладеним на позивача обов?язкам та змісту військової присяги, тому позивачу правомірно невиплачена додаткова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168, за вересень 2022 року.
		25.3. У цьому зв`язку відповідач підкреслює, що вищевказане Окреме доручення прийняте на виконання пункту 2-1 Постанови № 168 та спрямоване на врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Це Окреме доручення не встановлює нових правових норм щодо розміру та підстав виплати, а спрямоване на виконання рішення вищого органу - Постанови КМУ № 168.
		Висновки Верховного Суду
		Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		26. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		27. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		28. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
		29. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю Збройних Сил України, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168.
		30. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
		31. У частині другій статті 9 цього Закону установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
		32. Відповідно абзацу першого частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
		33. Тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та їх розміри визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
		34. Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
		35. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).
		36. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України постановлено ввести в Україні воєнний стан. 
		37. Цього ж дня (24.02.2022) Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. 
		38. Відповідно до пункту 4 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» Кабінет Міністрів України [зобов`язаний] невідкладно: 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. 
		39. Згідно з пунктом 6 Указу Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінету Міністрів України [доручено] забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
		40. На виконання цих указів Кабінет Міністрів України видав постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, якою, серед іншого, передбачив на період дії воєнного стану виплату для військовослужбовців додаткової винагороди.
		41. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній з моменту прийняття цієї постанови до змін, внесених постановою від 09.08.2023 № 836) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми "єПідтримка" виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (з 19.07.2022 з набранням чинності постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 01.06.2022) - в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів , - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
		42. У цій постанові Кабінет Міністрів України визначив перелік військовослужбовців за видами військових формувань, на яких поширено дію цієї постанови, та розмір вищевказаної додаткової винагороди. 
		43. Водночас реалізація цитованих приписів указаної постанови вимагала визначення порядку та умов виплати такої додаткової винагороди, виходячи з того, що формулювання «а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів […] в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах» є нечітким та породжує істотні труднощі у його правозастосуванні, що, насамперед, пов`язано із застосуванням сполучника «або», який має розділовий характер. 
		44. У постанові від 22.11.2023 у справі № 520/690/23 Верховний Суд констатував, що «текстуальний виклад цієї частини пункту 1 Постанови № 168 має широкий зміст, що за певних умов могло б спричиняти неоднакове її розуміння та застосування, наслідком чого може бути необґрунтована невиплата військовослужбовцю додаткової винагороди або, навпаки, виплата за відсутності для цього підстав».
		45. Конкретизація умов, визначених цитованим положенням пункту 1 Постанови №168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим подальшими змінами, внесеними Постановою від 07.07.2022 № 793 (застосовується з 24.02.2022), Постанова № 168 доповнена пунктом 2-1, яким установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
		46. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 №1934-XII Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України, а також інші повноваження, передбачені законодавством, в тому числі визначає порядок виплати грошового забезпечення (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII).
		47. Наказом Міністра оборони України від 01.04.2022 № 98, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2022 за № 382/37718 (застосовується з 24.02.2022), внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
		48. Так з метою врегулювання виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07.03.2022 № 248/1217, від 25.03.2022 № 248/1298, від 18.04.2022 № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) телеграмами (діяли до 01.06.2022), Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29.
		49. В Окремому дорученні від 23.06.2022 № 912/з/29, яке діяло протягом спірного періоду, Міністр оборони України визначив, що необхідно розуміти під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» (далі - бойові дії або заходи), до складу якого, серед іншого, змістовно включено виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення створених (діючих) угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.
		50. Пунктом 3 цього окремого доручення установлено райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави - відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України.
		 
		Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: 
		бойовий наказ (бойове розпорядження); 
		журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);
		рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
		Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угруповання військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.
		51. Пунктом 5 цього ж Окремого доручення установлено виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів:
		командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини;
		керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
		В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 грн за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо.
		52. Підпунктом 9.7 пункту 9 встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн та 30 000 грн не включаються військовослужбовці, які відмовилися виконувати бойові накази (розпорядження) - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення, оголошене наказом командира (начальника).
		53. Касаційне провадження у цій справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги щодо неправильності застосування судами норм матеріального права та необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування у правовідносинах про виплату військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, у порядку та за умов, визначених Окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в тому числі в аспекті питання можливості позбавлення військовослужбовця, який відмовився від виконання бойового наказу (розпорядження), додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, на підставі підпункту 9.7 пункту 9 Окремого доручення.
		54. Після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд сформував висновки щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 у поєднанні з Окремим дорученням від 23.06.2022 № 912/з/29, які мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України, за змістом якої суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. 
		55. Так, питання застосовності у подібних правовідносинах Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 вирішувалися, зокрема, у постановах від 08.05.2024 у справі № 620/546/23, від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23, від 31.07.2024 у справі № 380/2691/23 та багатьох інших.
		56. Висновки судів попередніх інстанцій в частині застосування до спірних правовідносин Окремого доручення від 23.06.2022 № 912/з/29 не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у цих постановах.
		57. Отже, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у вищевказаних справах, доводи скаржника щодо безпідставності застосування Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29 через те, що воно не було зареєстроване, не пройшло правову експертизу та не набрало чинності у встановленому законодавством порядку, не приймаються до уваги, адже прийняття Міністром оборони України такого рішення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, отож це рішення підлягало врахуванню при вирішенні питання про виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
		58. У цій справі суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 у спірному періоді [серпень та вересень 2022 року] проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді механіка-водія 3 механізованого відділення 3 механізованого взводу 6 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, який перебував у розпорядженні командира В/ч НОМЕР_1 .
		59. Відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 № 1170 «Про результати службового розслідування» факт відмови, серед інших, позивачем виконати бойовий наказ про наступ знайшов своє підтвердження за наслідками проведеного службового розслідування, у зв`язку з чим встановлено порушення приписів статті 6, абзаців 1, 2, 4 статті 11, статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а також в його діях вбачалися ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 402 Кримінального кодексу України, про що В/ч НОМЕР_1 повідомлено органи досудового розслідування (номер кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 42022164010000228).
		60. За результатами службового розслідування вирішено не накладати на ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення, оскільки останній вибув з пункту постійної дислокації військової частини (наказ командира В/ч НОМЕР_1 від 18.09.2022 № 247) та з 18.09.2022 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 , а з 19.09.2022 з усіх видів забезпечення цієї військової частини.
		61. Водночас, пунктом 4 наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 № 1170 наказано помічнику командира В/ч НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи начальнику фінансово-економічної служби за невиконання бойового наказу не виплачувати, серед інших, ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, за вересень 2022 року.
		62. Наказ командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.10.2022 № 1170 є чинним і не оскаржувався позивачем в судовому порядку як окремо, так і цьому судовому провадженні. Отже, цей наказ не є предметом судового контролю в межах цієї справи та не підлягає оцінці адміністративними судами.
		63. Додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, встановлена на період дії воєнного стану, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення військовослужбовців, правова природа якої невід`ємно пов`язана з особливим характером служби, із здійсненням спеціальних повноважень, які змістовно випливають із статусу військовослужбовця та передбачені законом і мають компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни.
		64. Важливо розуміти, що виплата цієї винагороди є тим благом, право на яке у військовослужбовця виникає у зв`язку з участю у бойових діях / заходах, але яке [право] не передбачає (не залежить) від (не)бажання цього військовослужбовця (не)брати цю участь. Тут не йдеться про соціальні та/або економічні права військовослужбовців, а чи права і свободи, гарантовані Конституцією України. Цей дискурс стосується військової служби і в цьому зв`язку колегія суддів виходить з того, що у відносинах, основаних на принципі єдиноначальності, підлеглий [військовослужбовець] зобов`язаний беззастережно виконувати накази командира (начальника), крім випадків віддання очевидно злочинного наказу, а не самостійно вирішувати які бойові завдання і на якому напрямку виконувати, тим більше, що спірні правовідносини виникли в особливий період під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
		65. При цьому безпідставними є доводи представника позивача про незаконне позбавлення його права на виплату додаткової винагороди з тих міркувань, що перелік видів дисциплінарних стягнень, визначений частиною першою статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, не передбачає такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення, оскільки в цьому випадку позбавлення позивача виплати додаткової винагороди у спірні періоди здійснено з урахуванням вимог окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, а не на підставі Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України як виду застосованого дисциплінарного стягнення.
		66. Колегія суддів принагідно звертає увагу на те, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Верховний Суд за подібних правовідносин сформував правовий висновок щодо застосування пункту 2-1 Постанови № 168 у взаємозв`язку з пунктом 17 розділу I Порядку № 260 і підпунктом 9.7 пункту 9 Окремого доручення (у контексті невиплати військовослужбовцю додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за невиконання бойового наказу (розпорядження) командира - за місяць, у якому здійснено таке порушення), який викладено, зокрема, у постановах від 27.06.2024 у справі № 380/5880/23, від 28.06.2024 у справі № 560/8818/23, від 09.09.2024 у справі № 480/1613/23, від 12.09.2024 у справі № 420/1473/23, від 10.10.2024 у справі № 460/9718/23, які є застосовним до обставин цієї справи та мають бути враховані і в цій справі в силу частини третьої статті 341 КАС України.
		67. Отже, приймаючи до уваги ту обставину, що факт відмови позивача від виконання бойового наказу від 08.09.2022 про наступ є підтвердженим, Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, коли не нарахував та не виплатив позивачу спірну додаткову винагороду за період з 01.09.2022 по 18.09.2022.
		68. Водночас, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та виплати спірної додаткової винагороди за період з  01.08.2022 по 31.08.2022, суди попередніх інстанцій не надали оцінки відповідним аргументам позивача, обмежившись висновком про відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтвердили його безпосередню участь у бойових діях та заходах в серпні 2022 року.
		69. Суди попередніх інстанцій не відповіли на головне питання, з якого власне й виник спір, що спонукав позивача звернутися з цим позовом до суду. Йдеться про те, які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 у період з 01.08.2022 по 31.08.2022 та чим це підтверджується, зважаючи на встановлені обставини того, що з 04.05.2022 по 31.07.2022 позивач брав безпосередню участь у бойових діях і заходах. Тобто, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час.
		70. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а наголошував, що обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		71. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
		72. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи у наведеній частині позовних вимог, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності у позивача права на отримання додаткової винагороди підвищеному до 100 000,00 грн розмірі за період з 01.08.2022 по 31.08.2022.
		73. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
		74. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
		75. Верховний Суд також звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя. А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
		76. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в частині позовних вимог за період 01.08.2022 по 31.08.2022.
		77. Оскільки вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність висновків суду апеляційної інстанції по суті спору.
		78. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		79. З огляду на викладене, а також ураховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було встановлено обставини, що мають значення для вирішення справи, в той час як їх невстановлення впливає на правильність вирішення спору, і цей недолік неможливо усунути на стадій касаційного перегляду, оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у наведеній частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
		80. Отже, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за період 01.08.2022 по 31.08.2022, - скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.
		81. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам за період 01.08.2022 по 31.08.2022 крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
		82. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мандрик Владислав Володимирович, задовольнити частково.
		2. Скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, які стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період 01 серпня 2022 року по 31 серпня 2022 року, а справу 420/1021/23 в цій частині направити на новий судовий розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
		3. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року та постанову П?ятого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...