Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/1083/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано судом: 11.02.2025. Зареєстровано: 11.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2025.
Дата набрання законної сили: 14.03.2025
Номер судового провадження: 1-кп/243/534/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024052510001175

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/243/534/2025
		Номер справи 243/1083/25
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		« 11 » лютого 2025 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		- секретаря судового засідання - ОСОБА_2 
		- прокурора - ОСОБА_3 
		- обвинуваченого - ОСОБА_4 
		- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 
		розглянувши у підготовчому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12024052510001175, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26 грудня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 05 лютого 2025 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, українця, громадянина України, з середньою технічною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, офіційно не працевлаштований, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу статті 89 КК України,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 частина 1 КК України.
		 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Угода про визнання винуватості досягнута під час досудового розслідування справи.
		Встановлено, що в середині грудня 2024 року (більш точну дату та час в ході судового розгляду кримінального провадження встановити не представилось можливим), ОСОБА_4 знаходячись на березі ріки «Сухий Торець» в районі вул. Серафимовича м. Слов`янська (більш точного місця у ході судового розгляду кримінального провадження встановити не представилось можливим), побачив на землі мішок в середині якого знаходились 4 корпуси оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, 7 корпусів наступальних осколкових ручних гранат типу GHO-1, уніфіковані запали ручних гранат модернізовані дистанційної дії, а саме 3 одиниці УЗРГМ-2 та 3 одиниці УЗРГМ. В цей час у ОСОБА_4 виник протиправний злочинний умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання вищевказаних бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу. 
		Знаходячись у вищевказаному місці в зазначений час, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що виявлені ним предмети є бойовими припасами та вибуховими речовинами, реалізуючи свій протиправний умисел, всупереч вимогам чинного законодавства України, а саме Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», Постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 «Положення про дозвільну систему України», наказу МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», діючи умисно, розуміючи протиправний характер своїх дій, взяв мішок в середині якого знаходились 4 корпуси оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, 7 корпусів наступальних осколкових ручних гранат типу GHO-1, уніфіковані запали ручних гранат модернізовані дистанційної дії, а саме 3 одиниці УЗРГМ-2 та 3 одиниці УЗРГМ, щоб перенести за місцем свого мешкання, тим самим здійснив незаконне придбання бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.
		Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне, без передбаченого законом дозволу носіння бойових припасів та вибухових речовин, в середині грудня 2024 року (більш точного часу та дати в ході проведення судового розгляду кримінального провадження встановити не виявилось можливим), ОСОБА_4 , переніс 4 корпуси оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, 7 корпусів наступальних осколкових ручних гранат типу GHO-1, уніфіковані запали ручних гранат модернізовані дистанційної дії, а саме 3 одиниці УЗРГМ-2 та 3 одиниці УЗРГМ за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , тим самим здійснив умисне, незаконне носіння бойових припасів та вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу. 
		Знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , з метою протиправного, без передбаченого законом дозволу на зберігання бойових припасів та вибухових речовин, поклав 4 корпуси оборонної осколкової ручної гранати Ф-1, 7 корпусів наступальних осколкових ручних гранат типу GHO-1, уніфіковані запали ручних гранат модернізовані дистанційної дії, а саме 3 одиниці УЗРГМ-2 та 3 одиниці УЗРГМ у приміщенні погребу на території домоволодіння та став незаконно зберігати бойові припаси та вибухові речовини, без передбаченого законом дозволу. 
		13 січня 2025 року в період часу з 13 години 48 хвилини до 15 години 28 хвилин, в ході проведення санкціонованого обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у приміщенні погребу, за місцем мешкання ОСОБА_4 , виявлено та вилучено: 
		- корпуси оборонної осколкової ручної гранати типу Ф-1 (4 одиниці), виготовлені промисловим (заводським) способом, які споряджені вибуховою речовиною. Корпус гранати Ф-1 до категорії бойових припасів не відноситься, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно перебачено спорядження даних корпусів гранат, вибуховою речовиною групи бризантних (тротил) масою 50-56 грам.;
		- корпуси наступальних осколкових ручних гранат типу GHO-1 (7 одиниць), виготовлені промисловим (заводським) способом, які спорядженні вибуховою речовиною. Корпус гранати GHO-1 до категорії бойових припасів не відносяться, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в полімерній оболонці). Конструктивно передбачено спорядження даних корпусів гранат, вибуховою речовиною групи бризантних (на основі гексогену) масою 58 грам;
		- засоби підриву (засоби детонування) уніфіковані запали ручних гранат модернізовані дистанційної дії типу УЗРГМ-2 (3 одиниці), УЗРГМ (3 одиниці) виготовлені промисловим (заводським) способом, які спорядженні вибуховою речовиною. Запал до категорії бойових припасів не відносяться, є вибуховою речовиною у вигляді конструктивно оформленого заряду (розташованого в металевій оболонці). Конструктивно передбачено спорядження детонатора даного запалу вибуховою речовиною групи ініціюючих та групи бризантних. 
		У конструктивному поєднанні корпуси гранат Ф-1 (4 одиниці) та запали типу УЗРГМ (2 одиниці), УЗРГМ-2 (2 одиниці), являються оборонними осколковими ручними гранатами типу Ф-1 та відносяться до категорії бойових припасів. 
		ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене статтею 263 частиною 1 КК України - придбання, носіння та зберігання бойових припасів та вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.
		03 лютого 2025 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510001175, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26 грудня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 укладено Угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.
		Згідно наданої суду разом з Обвинувальним актом Угоди про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_4 під час судового розгляду справи повністю визнав свою винуватість у зазначеному діянні і зобов`язується: а) беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні і б) сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 263 частиною 1 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, із застосуванням статті 75 КК України, з випробуванням.
		Згідно даної угоди Прокурор Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510001175, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26 грудня 2024 року та обвинувачений ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 263 частина 1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений визнав свою винуватість у зазначеному кримінальному правопорушенні. Також вказаною Угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_4 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 частиною 1 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, із застосуванням статті 75 КК України, з випробуванням.
		В Угоді передбачені наслідки укладення та затвердження Угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України та наслідки її невиконання.
		Прокурор у судовому засіданні зазначив, що при укладенні Угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України і КК України, та просив суд Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене в Угоді про визнання винуватості покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 263 КК України, в обсязі підозри, та пояснив, що під час укладення угоди діяв добровільно, розуміє свої права та наслідки укладення Угоди про визнання винуватості, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження Угоди про визнання винуватості та заявив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно Угоди про визнання винуватості зобов`язання. Розуміє, що умисне невиконання Угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
		Укладаючи відповідну Угоду про визнання винуватості, він цілком розумів надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної Угоди, визначені ст. 473 КПК України і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1ст. 474 КПК України, в тому числі і наслідки невиконання вказаної Угоди, визначені ст. 476 КПК України. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена Угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь - якого насильства, примусу, погроз.
		Просив Угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
		Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного, та просив призначити йому узгоджену міру покарання, зазначив, що будь-якого тиску на обвинуваченого вчинено не було, всі дії є добровільними, укладення угоди відбувалося в його присутності, просив затвердити Угоду про визнання винуватості.
		Розглядаючи питання про затвердження Угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.
		У відповідності до вимог частини 5 статті 469 КПК України укладення Угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь - який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
		Перед ухваленням рішення про затвердження Угоди про визнання винуватості суд під час судового засідання з`ясував в обвинуваченого чи цілком він розуміє: 1) що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також він має такі права:
		- мовчати і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення;
		- мати захисника у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом або захищатися самостійно;
		- допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь.
		Суд роз`яснив ОСОБА_4 наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України та характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, а також вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
		Сторони просять затвердити Угоду про визнання винуватості.
		Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена Угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно частини 4 ст. 469 КПК України, Угода про визнання винуватості між прокурором, підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода, завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 263 частина 1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким кримінальним правопорушенням, що в силу вимог частини 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення Угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні. 
		При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п.п. 1.4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження Угоди судом.
		Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
		На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладення даної угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді і що угода відповідає вимогам закону і вважає можливим затвердити Угоду про визнання винуватості між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510001175, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26 грудня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 , так як дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за статтею 263 частина 1 КК України, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
		Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» від 11 грудня 2015 року № 13, сторони угоди (незалежно від її виду) зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		Домовленості сторін угоди при узгодженні покарання не мають виходити за межі загальних та спеціальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність. Зокрема, сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи: - положення пунктів 1 - 2 ч. 1 ст. 65 КК, тобто 1) у межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК, та 2) відповідно до положень Загальної частини КК. Зокрема, у випадку, коли в санкції статті (санкції частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, не встановлено мінімальної межі покарання, сторони мають виходити із положень розділу X Загальної частини КК; - ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК). За наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статей 65, 75 КК мають право, використовуючи положення ст. 69 КК, узгоджувати: а) основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, або б) інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК за цей злочин; в) не визначати додаткове покарання, передбачене у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК як обов`язкове, за винятком випадків, встановлених ч. 2 ст. 69 КК України. 
		Врахування зазначених вимог кримінального закону має бути відображено у змісті угоди, а узгоджена міра покарання повинна мати конкретний вираз.
		Із Постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 23 січня 2014 року (справа № 5-48 кс13) вбачається, що загальні засади призначення покарання (ст.65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування статті 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Суд виходить із фактичної тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, зокрема, характеру діяння, обстановки, способу і місця його вчинення, з урахуванням форми, виду, ступеня вини, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення кримінального правопорушення, обставин, що безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, та характеризують поведінку останнього після вчинення кримінального правопорушення, та індивідуальних особливостей обвинуваченого, зокрема способу життя, характеризуючих його даних, його вік, стан здоров`я.
		Приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини по справі, ступень тяжкості скоєного кримінального правопорушення, характер та мотиви протиправних дій, враховуючи вищенаведені дані характеристики особи обвинуваченого і попередню позитивну соціальну поведінку, які знижують ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення і ступінь небезпеки особи обвинуваченого для суспільства, суд, всебічно оцінюючи викладені обставини, приходить до переконання про можливість виправлення ОСОБА_4 без реального виконання покарання у виді позбавлення волі, без ізоляції від суспільства, безпосередньо під наглядом державних органів влади і вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбуття покарання з випробуванням у відповідності до положень ст. 75 КК України.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		На підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2025 року відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Судом встановлено, що ризики передбачені статтею 177 КПК України на даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до покарання, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_4 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.
		Відповідно до вимог ч.3 ст. 118 КПК України витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
		Відповідно до ч.2 ст. 122 КПК України «Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
		У відповідності з вимогами ч.2 ст. 124, п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, рішення про відшкодування процесуальних витрат у разі визнання особи винуватою зазначається у резолютивній частині вироку.
		Згідно Довідки Донецького науково-дослідного експертно - криміналістичного центру МВС України витрати на проведення судової вибухо - технічної експертизи за Висновком № СЕ-19/105-25/502- ВТХ від 23 січня 2025 року проведеної в кримінальному провадженні №12024052510001175, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2024 року складають 7959 грн 00 коп.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Питання про речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 373, 374, 475 КПК України, суд -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити Угоду про визнання винуватості від 03 лютого 2025 року між Прокурором Слов`янської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12024052510001175, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 26 грудня 2024 року та обвинуваченим ОСОБА_4 , з участю його захисника - адвоката ОСОБА_5 
		 
		Визнати ОСОБА_6 винуватим за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 263 частина 1 КК України. 
		 
		Призначити ОСОБА_7 узгоджене сторонами покарання за ст. 263 частина 1 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки.
		 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
		 
		Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_6 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		 
		Відповідно до частини 1 статті 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.
		 
		Виконання Вироку доручити Відділу № 12 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях.
		 
		Запобіжний захід, обраний на підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 січня 2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді - особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили - залишити без змін « особисте зобов`язання».
		 
		Стягнути з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Слов`янська, Донецької області, РНОКПП: невідомий, офіційно не працевлаштований, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави за проведення судової інженерно -екологічної експертизи по кримінальному провадженню № 12024052510001175, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2024 року - Висновок експерта № СЕ-19/105-25/502- ВТХ від 23 січня 2025 року, у розмірі 7959 грн 00 коп ( сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп).
		 
		Речові докази по справі: вилучені в ході обшуку 13 січня 2025 року за адресою Краматорський район, м. Слов`янськ, провулок Зарічний будинок 7: По закінченні експертного дослідження: рідини в 20 (двадцяти) віалах (упаковки експерта, оформлені написами «НОМЕР_1», «НОМЕР_2», «НОМЕР_3», «НОМЕР_4», 
		По закінченні експертного дослідження 9 (дев`ять) віал з рідиною (упаковки експерта, оформлені написом «НОМЕР_5.1», «НОМЕР_5.2», «НОМЕР_5.3», «НОМЕР_5.4», «НОМЕР_5.5», «НОМЕР_5.6», «НОМЕР_5.7», «НОМЕР_5.8», «НОМЕР_5.9»), 8 (сім) скляних предметів, пристрій, первинна упаковка в спец-пакеті №5740699 із полімерного матеріалу (упаковка експерта), верхня частина якого зафіксована клейкою стрічкою синього кольору «Донецький НДЕКЦ МВС До висновку експерта №СЕ-19/105- 25/НОМЕР_5-НЗПРАП від 23 січня 2025 року.
		Залишки об`єктів дослідження, після проведення експертизи, упаковані в первинне упакування, горловину якого перев`язано ниткою, вільні кінці якої скріплено паперовою биркою на поверхні якої є пояснювальні написи з зазначенням номера експертизи, назви експертної установи, назви об`єктів вміщених e ЕКСПЕРТНИХ пакунок, прізвище 2/21 та підпису експерта повертаються ініціаторові призначення судової експертизи разом з висновком експерта, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510001175, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 грудня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 25 січня 2025 року, що передані до камери схову речових доказів ВП № 4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, для подальшого зберігання Квитанції №434 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України - знищити.
		 
		Роз`яснити, що у разі невиконання Угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з Клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.
		 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		 
		Вирок суду першої інстанції на підставі Угоди про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку:
		-обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою ст. 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди.
		 
		-прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України Угода не може бути укладена.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. 
		 
		Вирок, який набрав законної сили, обов`язковий для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб і підлягає виконанню на всій території України.
		 
		Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		Головуючий суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...