Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/10894/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2025.
Дата набрання законної сили: 05.02.2025
Номер судового провадження: 61-5581ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 лютого 2025 року                                                                    
		м. Київ
		справа № 296/10894/19
		провадження № 61-5581св24 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
		учасники справи:
		позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
		відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом -  ОСОБА_2 ,
		відповідачі за первісним позовом та за зустрічним позовом: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		відповідачі за зустрічним позовом: Акціонерне товариство «Райффайзен Бан Аваль», Акціонерне товариство «Оксі Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»
		треті особи: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції України (м. Київ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу  ОСОБА_2 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів Коломієць О. С., Талько О. Б., Шевчук А. М.,
		у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції України (м. Київ), ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про скасування арештів та заборон відчуження нерухомого майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Акціонерного товариства «Оксі Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та визнання припиненими зобов`язань, які виникли з договору іпотеки,
		ВСТАНОВИВ
		Короткий зміст позовних вимог 
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування арештів та заборон відчуження нерухомого майна.
		У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до АТ «Райффайзен Банк Аваль», АТ «Оксі Банк», ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів та визнання припиненими зобов`язань, які виникли з договору іпотеки.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 09 січня 2024 року відмовив у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 .
		Житомирський апеляційний суд ухвалою від 09 квітня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
		Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
		У квітні 2024 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки протиправно не визнав зазначені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними.
		Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу. 
		Ухвалою від 16 липня 2024 року Верховний Суд повернув без розгляду відзив АТ «Райффайзен Банк Аваль» на касаційну скаргу ОСОБА_2 .
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Верховний Суд ухвалою від 24 травня 2024 року відкрив касаційне провадження та витребував справу із Корольовського районного суду м. Житомира.
		У липні 2024 року цивільна справа № 296/10894/19 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
		Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2024 року у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.
		ОСОБА_2 04 березня 2024 року через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити нове, яким задовольнити зустрічний позов. Разом зі скаргою ОСОБА_2 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Ухвалою від 02 квітня 2024 року Житомирський апеляційний суд не визнав поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, в зв`язку з чим апеляційну скаргу залишив без руху.
		04 квітня 2024 року від ОСОБА_2 через підсистему електронний суд надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, на обґрунтування якої вказує, що у встановлений законом строк не зміг звернутися із апеляційною скаргою у зв`язку із тим, що, він не знаючи про результати судового засідання, яке було призначене на 09 січня 2024 року, очікував, що у випадку ухвалення рішення, воно має надійти до його електронного кабінету або бути оприлюдненим у ЄДРСР не пізніше 22 січня 2024 року, однак судом першої інстанції були порушені норми процесуального законодавства щодо строку складення повного рішення суду. Оскільки станом на 24 січня 2024 року до його електронного кабінету не надійшло рішення, він зробив висновок, що розгляд справи був відкладений та перестав слідкувати за електронним кабінетом.
		Позиція Верховного Суду 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
		1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
		3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
		У пункті 8 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства належить забезпечення права, зокрема,  на апеляційний перегляд справи.
		Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).
		У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04 грудня 1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив: «…стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права…».
		Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судових рішень Процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).
		Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		Процесуальний порядок реалізації особою права на апеляційне оскарження судового рішення визначений у Главі 1 Розділу V ЦПК України
		Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		За правилами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
		Разом з тим, право суду на поновлення строку не є безмежним.
		Як зазначила колегія суддів Верховного Суду одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
		Зміст рішень ЄСПЛ дає підстави для висновку, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
		Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження остаточного судового рішення є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ.
		Так, у параграфі 41 рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року наголошувалося на тому, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
		Аналогічні висновки викладені ЄСПЛ у справах «Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.
		Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог                               статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
		Право доступу до суду може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання (ухвала ЄСПЛ від 18 жовтня 2005 року щодо прийнятності у справі «МПП «Голуб» проти України»)
		Згідно з частиною четвертою статті 357 ЦПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними.
		Крім того, відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
		Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
		З огляду на зазначені критерії, ЄСПЛ визнав легітимними обмеженнями встановлені державами-членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
		Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані
		Для належного застосування норми процесуального права щодо з`ясування перебігу строку на апеляційне оскарження, суду апеляційної інстанції необхідно визначити межі строку на апеляційне оскарження, встановити факт отримання копії повного тексту оскаржуваного судового рішення ОСОБА_2 , з`ясувати наявність заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та надати оцінку поважності причин пропуску строку на апеляційне  оскарження. 
		Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Повний текст рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 09 січня 2024 року складено 24 січня 2024 року. 
		Отже останній день строку на апеляційне оскарження рішення суду припав на 23 січня 2024 року. Апеляційну скаргу подано 04 березня 2024 року, тобто поза межами строку на апеляційне оскарження.
		За змістом частини третьої статті 272 ЦПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		Відповідно до частини четвертої зазначеної статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді.
		Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
		За приписами частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
		Суд апеляційної інстанції встановив на підставі матеріалів справи, що повний текст оскаржуваного рішення місцевого суду доставлений до електронного кабінету ОСОБА_2 26 січня 2024 року о 19 год 25 хв.
		Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
		За таких обставин судове рішення слід вважати отриманим заявником 29 січня 2024 року. Отже, останній день тридцятиденного строку, протягом якого заявник, подаючи апеляційну скаргу, мав право просити суд про поновлення строку на апеляційне оскарження, припав на 28 лютого 2024 року.
		Однак, незважаючи на чітко визначені обмеження строку апеляційного оскарження, законодавець визначив також дискреційним повноваженням суду право на поновлення строку за заявою особи у разі пропуску з інших поважних причин, яке знайшло своє відображення у частині третій статті 354 ЦПК України, за змістом якої строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Водночас, з врахуванням роз`яснень ЄСПЛ щодо правозастосування норм права при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження такі повноваження національних судів не є обмеженими, оскільки суди зобов`язані встановлювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження в контексті приписів статті 81 ЦПК України, за змістом якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
		Так суд апеляційної інстанції встановив, що як на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження заявник посилався на те, що у встановлений законом строк не зміг звернутися із апеляційною скаргою у зв`язку із тим, що, він не знаючи про результати судового засідання, яке було призначене на 09 січня 2024 року, очікував, що у випадку ухвалення рішення, воно має надійти до його електронного кабінету або бути оприлюдненим у ЄДРСР не пізніше 22 січня 2024 року, однак судом першої інстанції були порушені норми процесуального законодавства щодо строку складення повного рішення суду. Оскільки станом на 24 січня 2024 року до його електронного кабінету не надійшло рішення, він зробив висновок, що розгляд справи був відкладений та перестав слідкувати за електронним кабінетом.
		Колегія суддів зауважує, що поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності у випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, але не вказують чітких підстав такого поновлення.
		Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
		Обмеження національного законодавства щодо апеляційного оскарження судового рішення в сукупності з правозастосовною практикою рішень ЄСПЛ дають підстави для висновку, що належним виконанням процесуальних прав особою є крім іншого вжиття заходів для контролю за отриманням тексту судового рішення місцевого суду в електронному кабінеті. 
		Про обізнаність ухвалення місцевим судом рішення за результатами розгляду позовних вимог свідчить також подання ОСОБА_2 заяви про направлення копії судового рішення від 09 січня 2024 року на його електронну адресу.
		За таких умов суд апеляційної інстанції, надавши оцінку доводам заявника, дійшов обґрунтованого висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які полягали у припиненні заявником за власним бажанням та з огляду на власні суб`єктивні переконання моніторингу особистого електронного кабінету, до якого був доставлений повний текст рішення місцевого суду.
		Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до надання суб`єктивної оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які були предметом оцінки суду апеляційної інстанції та спрямовані на повторну оцінку цих причин судом касаційної інстанції з метою отримання необхідного для заявника результату розгляду описаного процедурного питання, що не є безумовною підставою для скасування законного та обґрунтованого оскаржуваного судового рішення. 
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження. 
		Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів  касаційної скарги, а отже касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат 
		Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Керуючись тим, що суд касаційної інстанції за результатами касаційного перегляду не змінив оскаржувані судові рішення та не ухвалив нові, то підстави для зміни розподілу судових витрати відсутні.
		Керуючись статтями 141, 401, 406, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ :
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:І. В. Литвиненко   А. І. Грушицький   Є. В. Петров

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...