Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26121/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 12.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2025.
Дата набрання законної сили: 11.02.2025
Номер судового провадження: 61-9027ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		11 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 127/26121/23
		провадження № 61-9027св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Національний камерний ансамбль «Київські солісти», 
		третя особа - Державне управління справами,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Дернової В. В., та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національного камерного ансамблю «Київські солісти» (далі - НКА «Київські солісти»), третя особа - Державне управління справами, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що наказом НКА «Київські солісти» від 18 вересня 2015 року № 56-к його призначено на посаду заступника художнього керівника - директора ансамблю «Київські солісти».
		Наказом НКА «Київські солісти» від 02 травня 2023 року № 65/к/тр «Про введення в дію змін до штатного розпису Національного камерного ансамблю «Київські солісти» введено в дію зміни до штатного розпису НКА «Київські солісти». Скорочено із 02 липня 2023 року посаду заступника художнього керівника-директора та введено посаду артиста вищої категорії, 19 тарифний розряд, коефіцієнт 3, 15 (група 1 скрипки). Пунктом 4 цього наказу визначено вручити працівнику, посада якого скорочується, повідомлення про наступне звільнення, запропонувати роботу на інших посадах.
		02 травня 2023 року його повідомлено про те, що посада заступника художнього керівника-директора, яку він обіймав, підлягає скороченню, а він підлягає звільненню з 03 липня 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Йому було запропоновано роботу на наступних вакантних посадах: юрисконсульт, провідний бібліотекар, керівник художній, головний диригент, альти (артист вищої категорії), віолончелі (артист вищої категорії), контрабаси (артист вищої категорії), гобої (артист вищої категорії), валторни (артист вищої категорії), фортепіано (клавесин) (артист вищої категорії).
		08 червня 2023 року він звернувся до НКА «Київські солісти» із заявою, у якій просив перевести його на посаду художнього керівника. Однак 12 червня 2023 року НКА «Київські солісти» у листі зазначило, що посада художнього керівника відсутня, що унеможливлює його переведення.
		Згодом йому знову запропонував згадані вище вакантні посади, а він звернувся із заявою, у якій просив перевести його на посаду керівника художнього.
		Однак НКА «Київські солісти» не вжив заходів щодо його переведення на вказану посаду, чим не виконав вимоги статті 49-2 КЗпП України.
		З 30 червня 2023 року до 07 липня 2023 року та з 10 липня 2023 року до 14 липня 2023 року він перебував на лікарняному, а 17 липня 2023 року вийшов на роботу. Цього ж дня йому було вручено повідомлення, де запропоновано вільні посади станом на цю дату, серед яких була посада керівника художнього, на якому він розписався та зазначив, що згоден перевестися на посаду керівника художнього.
		17 липня 2023 року йому повідомлено, що його звільнено із займаної посади на підставі наказу НКА «Київські солісти» від 03 липня № 99/к/тр як такого, що не надав згоду на переведення на іншу роботу.
		Однак він надав свою згоду на переведення його на посаду керівника художнього, тобто не відмовлявся від запропонованої вакансії, а НКА «Київські солісти», звільняючи його з підстав відмови від переведення на іншу роботу, діяло у порушення вимог чинного законодавства України.
		Також ОСОБА_1 зазначав, що відповідно до пункту 6.1 Положення про НКА «Київські солісти», затвердженого розпорядженням керівника Державного управління справами від 17 січня 2022 року № 11, орган управління майном ансамблю - Державне управління справами погоджує призначення на посади та звільнення з посад заступників директора ансамблю та головного бухгалтера.
		Натомість у даному випадку директор ансамблю не погоджував його звільнення з посади заступника художнього керівника-директора ансамблю, що також свідчить про незаконність його звільнення із займаної посади, оскільки таке звільнення відбулося з порушенням приписів Положення ансамблю, які визначають те, що орган управління майном погоджує звільнення з посад заступників директора ансамблю.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд: 
		 - визнати незаконним та скасувати наказ НКА «Київські солісти» від 03 липня 2023 року № 99/кр/тр «Про звільнення ОСОБА_1 »;
		 - поновити ОСОБА_1 на посаді заступника художнього керівника-директора або на іншій рівнозначній посаді в НКА «Київські солісти» з 17 липня 2023 року;
		 - стягнути з НКА «Київські солісти» середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 липня 2023 року до дня фактичного поновлення на посаді.
		 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		 
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до наказу НКА «Київські солісти» від 02 травня 2023 року № 65/к/тр введено в дію зміни до штатного розпису НКА «Київські солісти» та скорочено із 02 липня 2023 року посаду заступника художнього керівника-директора, яку обіймав ОСОБА_1 .
		ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про наступне звільнення та йому п`ять разів пропонувалися вакантні посади, на які він міг бути переведений.
		Однак, ОСОБА_1 надав згоду на переведення лише на вакантну посаду керівника художнього, про що подав відповідні заяви від 08 червня 2023 року та від 12 червня 2023 року.
		При цьому, ОСОБА_1 повідомлялося, що вакантна посада керівник художній належить до посад з відповідними кваліфікаційними вимогами щодо профільної художньо-артистичної професії чи спеціальності працівника, а також призначення на посади художньо-артистичного персоналу відбувається виключно за результатами конкурсу.
		Суд дійшов висновку, що НКА «Київські солісти» при звільненні ОСОБА_1 виконав вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України, тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі.
		Також суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що погодження, призначення та/або звільнення особи з посади заступника директора ансамблю є виключною компетенцією органу управління майном НКА «Київські солісти» - Державного управління справами, яке у даному випадку не надало свою згоду на звільнення ОСОБА_1 , оскільки орган управління майном погодив наступне звільнення заступника художнього керівника-директора із займаної посади у зв`язку із скороченням штату, виконав контролюючу функцію дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства, тому окреме погодження Державним управлінням справами на звільнення ОСОБА_1 з посади, скорочення якої вже було погоджено, в даному випадку не мало необхідності.
		При цьому, оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, суд вважав, що підстави для її задоволення також відсутні.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У червні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що погодження, призначення та/або звільнення особи з посади заступника директора ансамблю є виключною компетенцією органу управління майном НКА «Київські солісти» - Державного управління справами, яке у даному випадку не надало свою згоду на його звільнення. Отже, НКА «Київські солісти» було порушено порядок його звільнення.
		Також суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив обставини справи № 127/5401/22, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.
		 
		Підставою касаційного оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 та постановах Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у справі № 754/2959/15-ц (провадження № 61-2267св19), від 30 листопада 2020 року у справі № 759/13704/18 (провадження № 61-19640св19), від 17 серпня 2022 року у справі № 757/37126/18 (провадження № 61-406св21), від 06 грудня 2022 року у справі № 904/738/22.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2024 року Державне управління справами подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що погодження звільнення ОСОБА_1 не є додатковою гарантією трудових прав працівника, а лише контролюючою функцією органу управління майном, яка у даних правовідносинах була дотримана. Орган управління майном погодив наступне звільнення заступника художнього керівника-директора із займаної посади у зв`язку із скороченням штату, виконав контролюючу функцію дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства, тому окреме погодження Державним управлінням справами на звільнення                      ОСОБА_1 з посади, скорочення якої вже було погоджено, в даному випадку                       не мало необхідності.
		Таким чином, просило суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		У липні 2024 року НКА «Київські солісти» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що ОСОБА_1 було запропоновано всі вакантні посади, він із запропонованих йому посад обрав посаду керівника художнього, однак на цю посаду не передбачене переведення, а особи призначаються тільки за результатами конкурсу, на участь в якому він документів не подавав. Просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 18 вересня 2015 року наказом НКА «Київські солісти» № 56-к його призначено на посаду заступника художнього керівника-директора НКА «Київські солісти» з 21 вересня 2015 року.
		 
		02 травня 2023 року наказом НКА «Київські солісти» № 65/к/тр «Про введення в дію змін до штатного розпису Національного камерного ансамблю «Київські солісти» та скорочення штату» з 02 липня 2023 року введено в дію зміни до штатного розпису НКА «Київські солісти»; скорочено посаду заступника художнього керівника-директора; введено посаду - артист вищої категорії; наказано вручити працівнику, посада якого скорочується, повідомлення про наступне звільнення згідно із статтею 49-2 КЗпП України, тобто не пізніше 02 травня 2023 року та запропонувати працівнику, посада якого підлягає скороченню, роботу на інших вакантних посадах (за наявності).
		 
		Зазначені зміни до штатного розпису були погоджені Державним управлінням справами.
		 
		02 травня 2023 року ОСОБА_1 вручене повідомлення № 130 про звільнення у зв`язку із скороченням посади та запропоновано роботу на наступних вакантних посадах: юрисконсульт, провідний бібліотекар, керівник художній, головний диригент, альти (артист вищої категорії), віолончелі (артист вищої категорії), контрабаси (артист вищої категорії), гобої (артист вищої категорії), валторни (артист вищої категорії), фортепіано (клавесин) (артист вищої категорії).
		 
		08 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до НКА «Київські солісти» із заявою про переведення його на посаду художнього керівника.
		 
		12 червня 2023 року НКА «Київські солісти» листом № 161 повідомив ОСОБА_1 про усі наявні у НКА «Київські солісти» вакантні посади, зокрема: юрисконсульт, провідний бібліотекар, керівник художній, головний деригент, альти (артист вищої категорії), віолончелі (артист вищої категорії), контрабаси (артист вищої категорії), гобої (артист вищої категорії), валторни (артист вищої категорії), фортепіано (клавесин) (артист вищої категорії).
		Також йому роз`яснено, що згідно з штатного розпису, що уведено в дію 01 січня 2023 року, посада художнього керівника у ансамблі відсутня, що унеможливлює його переведення. 
		 
		Зазначений лист ОСОБА_1 отримав 12 червня 2023 року.
		 
		Того ж дня ОСОБА_1 звернувся до НКА «Київські солісти» із заявою про переведення його на посаду керівника художнього. Також зазначив, що на період дії воєнного стану в країні конкурси не проводяться.
		 
		13 червня 2023 року НКА «Київські солісти» листом № 164 повідомив ОСОБА_1 про те, що згідно з положенням Закону України «Про культуру» призначення на посади художньо-артистичного персоналу відбувається виключно за результатами конкурсу, переведення будь-якого працівника поза межами конкурсної процедури є неможливим. Жодними нормативно-правовими актами, якими у своїй діяльності керується НКА «Київські солісти», зазначені ОСОБА_1 особливості правового регулювання не передбачені.
		Також у цьому листі запропоновано йому взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника художнього або надати посилання на нормативно-правові акти, які ставлять його у привілейоване становище порівняно із іншими кандидатами. 
		Одночасно проінформовано ОСОБА_1 , що за результатами розгляду його заяви прийнято рішення про проведення конкурсу на заміщення вакантної посади керівника художнього у НКА «Київські солісти».
		 
		20 червня 2023 року НКА «Київські солісти» листом № 164 втретє повідомив ОСОБА_1 про усі наявні у НКА «Київські солісти» вакантні посади, зокрема: юрисконсульт, провідний бібліотекар, керівник художній, головний диригент, альти (артист вищої категорії), віолончелі (артист вищої категорії), контрабаси (артист вищої категорії), гобої (артист вищої категорії), валторни (артист вищої категорії), фортепіано (клавесин) (артист вищої категорії).
		Також зазначено, що згідно з Законом України «Про культуру» призначення на посади художньо-артистичного персоналу відбувається виключно за результатами конкурсу.
		Крім того, повідомлено, що з переліком кваліфікаційних вимог він може ознайомитись у відділі по забезпеченню творчої та інформаційно-аналітичної діяльності у робочий час НКА «Київські солісти» за адресою: АДРЕСА_1 . Оголошення про проведення конкурсу було розміщене на офіційних сайтах НКА «Київські солісти» та Міністерства культури та інформаційної політики України.
		 
		03 липня 2023 року НКА «Київські солісти» листом № 193 учетверте повідомив ОСОБА_1 про усі зазначені вище у НКА «Київські солісти» вакантні посади, а також про можливість проходження конкурсу.
		 
		03 липня 2023 року наказом НКА «Київські солісти» № 99/к/тр «Про звільнення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 звільнено з посади заступника художнього керівника-директора, на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, як такого, що не надав згоду на переведення на іншу роботу відповідно до частини другої статті 40 КЗпП; зазначено дату звільнення працівника, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 
		 
		17 липня 2023 року НКА «Київські солісти» листом № 217 уп`яте повідомив ОСОБА_1 про наявні у НКА «Київські солісти» вакантні посади. Також зазначив, що конкурс на заміщення посади керівник художній проведено 29 червня 2023 року та визначено переможця.
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
		 
		Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).
		 
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
		 
		Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених, зокрема у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
		 
		Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
		 
		Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
		 
		При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника, з його згоди, на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.
		 
		Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2021 року у справі № 444/2600/19 (провадження № 61-13999св20), від 22 липня 2021 року у справі № 456/57/20 (провадження № 61-6268св21), від 23 липня 2021 року у справі № 766/12805/19 (провадження № 61-7098св21), від 27 серпня 2021 року у справі № 712/10548/19 (провадження № 61-10299св21), від 09 грудня 2021 року у справі № 646/2661/20 (провадження № 61-7496св21), від 06 квітня 2023 року у справі № 686/2549/22 (провадження № 61-12734св22) та інших.
		 
		Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
		 
		У правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, зазначено, що оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
		Близький за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18).
		 
		У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами першої та апеляційної інстанції встановлено та не спростовано сторонами і матеріалами справи те, що наказом НКА «Київські солісти» № 65/к/тр «Про введення в дію змін до штатного розпису Національного камерного ансамблю «Київські солісти» та скорочення штату» з 02 липня 2023 року введено в дію зміни до штатного розпису НКА «Київські солісти»; скорочено посаду заступника художнього керівника-директора; введено посаду - артист вищої категорії; наказано вручити працівнику, посада якого скорочується, повідомлення про наступне звільнення згідно із статтею 49-2 КЗпП України, тобто не пізніше 02 травня 2023 року та запропонувати працівнику, посада якого підлягає скороченню, роботу на інших вакантних посадах (за наявності). Зазначені зміни до штатного розпису були погоджені Державним управлінням справами.
		 
		02 травня 2023 року ОСОБА_1 вручене повідомлення № 130 про звільнення у зв`язку із скороченням посади та запропоновано роботу на наступних вакантних посадах: юрисконсульт, провідний бібліотекар, керівник художній, головний деригент, альти (артист вищої категорії), віолончелі (артист вищої категорії), контрабаси (артист вищої категорії), гобої (артист вищої категорії), валторни (артист вищої категорії), фортепіано (клавесин) (артист вищої категорії).
		 
		ОСОБА_1 у своїх заявах вказував, що згоден лише на посаду керівник художній. 
		 
		НКА «Київські солісти» неодноразово повідомляло ОСОБА_1 , що призначення на посади художньо-артистичного персоналу відбувається виключно за результатами конкурсу, переведення будь-якого працівника поза межами конкурсної процедури є неможливим  та пропоновано йому взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника художнього.
		 
		ОСОБА_1 не подавав документи для участі у конкурсі на заміщення вакантної посади керівника художнього у НКА «Київські солісти» та не надав згоди на переведення на інші запропоновані йому вакантні посади.
		 
		Таким чином, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що в НКА «Київські солісти» відбулося скорочення посади заступника художнього керівника-директора, яку обіймав ОСОБА_1 , і що НКА «Київські солісти» належним чином виконав положення частини другої статті 40 КЗпП України.
		 
		Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 03 жовтня 2023 року у справі № 752/17592/19 (провадження                № 61-12242св22), від 11 вересня 2024 року у справі № 758/2190/23 (провадження № 61-5749св24).
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що погодження, призначення та/або звільнення особи з посади заступника директора ансамблю є виключною компетенцією органу управляння майном НКА «Київські солісти» - Державного управління справами, яке у даному випадку не надало свою згоду на звільнення ОСОБА_1 , колегія суддів Верховного Суду відхиляє, оскільки суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що орган управління майном погодив наступне звільнення заступника художнього керівника-директора із займаної посади у зв`язку із скороченням штату, виконав контролюючу функцію дотримання роботодавцем вимог трудового законодавства, тому окреме погодження Державним управлінням справами на звільнення ОСОБА_1 з посади, скорочення якої вже було погоджено, в даному випадку не мало необхідності.
		 
		Також колегія суддів Верховного Суду не приймає до уваги доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції обставин, встановлених під час розгляду справи № 127/5401/22, оскільки висновки у цій справі і у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що звільнення позивача відбулося на законних підставах і з додержанням норм трудового законодавства України, тому підстави для поновлення на роботі позивача відсутні.
		 
		Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі, тому підстави для її задоволення також відсутні.
		 
		Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
		 
		Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 лютого 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 червня 2024 року залишити                      без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                               Г. В. Коломієць
		 
		 
		 
		 
		 
		Б. І. Гулько
		 
		 
		 
		 
		Д. Д. Луспеник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...