Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 730/112/25 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 11.02.2025. Зареєстровано: 12.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/730/28/2025
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024270000001092

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД
		ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653)21202
		Справа №730/112/25
		Провадження № 1-кп/730/28/2025
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"11" лютого 2025 р. м.Борзна
		Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		з участю секретаря ОСОБА_2 , 
		прокурора ОСОБА_3 , 
		потерпілого ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Борзнянського районного суду Чернігівської області в м. Борзні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024270000001092 від 23.11.2024 року, за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Борзна Ніжинського району Чернігівської області, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні дітей 2019 та 2023 року народження, працюючого у ТОВ «Плиски-Агро» трактористом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		Судом встановлено, що 23.11.2024 близько 11 год. 20 хв ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом - телескопічним навантажувачем марки «DieciAgriplus», р.н. НОМЕР_1 , рухався по території зернових складів ТОВ «Плиски-Агро», розташованій за адресою: с. Плиски, вул. Молодіжна, 94-б Ніжинського району Чернігівської області, із складу № 5 до складу № 1.
		Під час руху транспортного засобу заднім ходом між вищевказаними складами ОСОБА_5 проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при виникненні перешкоди для руху, яку водій об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка у цей час перебувала на території підприємства, та яку ОСОБА_5 об`єктивно спроможний був виявити, з подальшим переїздом тіла потерпілої.
		У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження в області голови у вигляді відкритої поєднаної травми, яка виражалась просторою рваною раною в ділянці її волосистої частини, просторим синцем обличчя, рваною раною нижньої губи зліва, дифузним крововиливом у м`які покрови, багатоуламковим переломом кісток мозкового та лицевого черепа з розчавленням головного мозку та частковим видавлюванням його з черепної порожнини; в області тулуба у вигляді закритої поєднаної травми грудей та живота, яка виражалась множинними переломами ребер з обох боків, розривами обох легень, серця та печінки, а також крововиливом у грудну та черевну порожнини; в області поясу та вільних відділів верхніх кінцівок у вигляді закритих переломів тіл обох ключиць, синців лівого плеча, лівого ліктьового суглобу та лівого передпліччя; в області поясу та вільних відділів нижніх кінцівок у вигляді відкритої травми тазу, яка виражалась просторою рваною раною промежини зліва, множинними переломами його кісток з обох боків та центральним вивихом голівки лівої стегнової кістки, відкритого перелому нижньої третини тіла лівої великогомілкової кістки, рваних ран лівого стегна, лівої гомілки, лівої ступені та синців лівого стегна, які мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя та знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, від яких вона померла на місці пригоди.
		У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_5 порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п.2.3 б) (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху) та п. 10.9 (під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, а для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, що стало причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв`язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
		Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, підтвердив обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема, в частині часу, місця та способу. 
		Так, обвинувачений указав, що 23.11.2024 дійсно керував на території складів ТОВ «Плиски-Агро» навантажувачем марки «DieciAgriplus», р.н. НОМЕР_1 . На території товариства знаходився законно, оскільки офіційно працює на даному товаристві. Досвід керування даним ТЗ становить один рік. У цей день він був вдома, але директор подзвонив та сказав приїжджати та вантажити насіння. Він приїхав та почав виконувати роботу - набирати ковшем насіння та вантажити його у інший склад. Був тверезим. До моменту наїзду на потерпілу встиг зробити 20-30 ходок. Приблизно о пів на дванадцяту він заїхав до складу № 1, завантажив до ковша насіння, підняв його та потроху поїхав. У дзеркалах при цьому нікого не бачив. Коли рухався заднім ходом, відчув поштовх у ТЗ. Зупинився, вийшов подивитися, що сталося, побачив розчавлене тіло. Він переїхав жінку. Швидкість руху була невелика, приблизно 5 км/год. У ТЗ два дзеркала, інших дзеркал, в тому числі, у сліпих зонах, немає. Загальний стаж водія 3 роки, а навантажувачем 1 рік. За вчинене дуже шкодує, розуміє, що вбив матір молодого хлопця. Кається, виплатив синові загиблої матеріальну та моральну шкоду у розмірі 60000 грн., про що мається розписка. Сам має повних 28 років, проживає з дружиною, яка не працює, а доглядає вдома за дітьми. Він утримує 3 малолітніх дітей, двох рідних та одну дитину дружини. Дружина має статус багатодітної сім`ї, отримує відповідну невелику допомогу. Переконаний, що така подія сталося виключно через його неуважність, просить вибачення у суду та перед потерпілим. Звертає увагу суду на те, що також має на утриманні матір, яка має своїх двох малолітніх дітей. Вона живе недалеко від нього. Її чоловік - його батько, воює. Просить не позбавляти волі, оскільки висновки зробив, йому тепер з цим жити далі, фактично, він залишився єдиним чоловіком у сім`ї, який працює та утримує дітей.
		Потерпілий в судовому засіданні пояснив, що обвинуваченого він не знає, обставини вчинення кримінального правопорушення не знає. Вперше побачив обвинуваченого, коли вони зустрілися для відшкодування шкоди. Підтвердив, що обвинувачений дійсно добровільно сплатив йому 60000 гривень у якості відшкодування шкоди. Така сума потерпілого влаштувала, більше йому не треба, вважає суму нормальною. До обвинуваченого жодних претензій ані матеріального, ані морального характеру не має. Коли обвинувачений з ним спілкувався та просив вибачення, то у нього на очах були сльози, а тому він вірить, що каяття обвинуваченого було щире. Обвинуваченого пробачив, просить не призначати йому покарання у виді реального позбавлення волі. Крім того, вважає, що позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, із врахуванням того, що він має дітей та їх треба утримувати, є недоцільним.
		Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, обвинувачений просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього кримінального правопорушення, оскільки повністю погоджується з встановленими обставинами.
		Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
		Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		У цьому випадку, повне визнання вини, не заперечення обвинуваченим фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікації своїх дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин діяння, в якому він обвинувачується, правових наслідків розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення останнім цих обставин є передумовами для здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.
		Відповідно, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом.
		З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. 
		У даному провадженні суд провів розгляд виключно в межах пред`явленого обвинувачення прокурором.
		Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено, а також це б порушувало права обвинуваченого.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України,  щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. її час, місце, спосіб учинення та активне сприяння розкриттю злочину.
		Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).
		Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне, визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанови ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к; від 09.10.2018 року у справі № 756/4830/17-к).
		Обвинувачений висловив щирий жаль з приводу учинених ним дій та осуд своєї поведінки, відшкодував шкоду.
		Активне сприяння у встановленні обставин, регламентованих ст. 91 КПК України, яке виразилось у тому, що обвинувачений повно та всебічно розповів про обставини, які мали місце у той час, та тим самим активно та відкрито сприяв суду у встановленні обставин, регламентованих  ст. 91 КПК України, тобто розкриттю злочину.
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
		Також, суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; має місце проживання, спосіб життя (див. дані установочної частині цього рішення), відношення обвинуваченого до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій. 
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		Призначаючи покарання, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Обираючи вид покарання, суд приймає до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, те, що він щиро розкаявся у вчиненому, характеризується виключно позитивно.
		Також, суд враховує думку потерпілого, який просить визначити міру покарання обвинуваченому, не пов`язану з позбавленням волі, претензій ані морального, ані матеріального характеру до обвинуваченого не має, отримав від обвинуваченого матеріальне відшкодування.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, у мінімальних межах санкції статті, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, як про те, в тому числі, просить сторона обвинувачення.
		Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 року в справі № 634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
		Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючих обставин, відсутності обставин, що обтяжують покарання, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, позиції прокурора у судовому засіданні, який не наполягав на реальному позбавленні волі обвинуваченого, заяви потерпілого, щодо міри покарання, стану здоров`я обвинуваченого, те, що обвинувачений є особою молодого віку, працює, утримує двох власних дітей та дитину співмешканки, допомагає утримувати малолітніх дітей своєї матері, оскільки її чоловік бере безпосередню участь у захисті держави від військової агресії рф, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, скоїв необережний тяжкий злочин, в стані сп`яніння не перебував, у добровільному порядку повністю відшкодував потерпілому заподіяну матеріальну і моральну шкоду, суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки, таким чином давши шанс на виправлення.
		У даному випадку, звільнення від покарання з іспитовим строком перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, в той час як покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами, зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з урахуванням того, що оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого (див. постанову ВС від 10 червня 2020 року в справі № 161/7253/18), що, власне, і має місце в цій ситуації, при застосуванні наведеного судом інституту звільнення від покарання щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
		З урахуванням особи обвинуваченого та обставин вчинення кримінального правопорушення, суд вважає, що іспитовий строк має становити один рік та шість місяців.
		Згідно до п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23 грудня 2005р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, відповідно.
		Обмірковуючи питання доцільності призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, як про то просить прокурор, суд виходить з такого.
		Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є альтернативним. Таким чином, суд має мотивувати доцільність застосування до винного додаткового покарання у кожній конкретній справі з урахуванням її обставин.
		На думку суду, у даній конкретній справі, з урахуванням особи обвинуваченого, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, є недоцільним.
		Так, як було встановлено судом, обвинувачений має на утриманні 3 малолітній дітей: двох рідних та одну дитину дружини. Його матір, яка проживає поруч з обвинуваченим, також має двох малолітніх дітей. Батько обвинуваченого проходить військову службу. Тобто, фактично обвинувачений є єдиним чоловіком на дві сім`ї, який має утримувати дітей, дружину, матір. При цьому, основна спеціальність обвинуваченого - водій. Працевлаштований обвинувачений офіційно на посаді водія-тракториста, його постійна робота пов`язана з керуванням транспортними засобами. На думку суду, призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами може призвести до звільнення його з роботи, що не відповідає інтересам його сім`ї та дітей, яких він має утримувати, та може додатково стати тягарем для усієї сім`ї, оскільки бюджет є спільним, а це не буде відповідати інтересам малолітніх дітей обвинуваченого. Обвинувачений є годувальником сім`ї, і він не має іншого виду заробітку, тому позбавлення останнього водійських прав позбавить його сім`ю коштів для існування.
		Ситуацію з приводу можливого звільнення з роботи обвинуваченого суд також оцінює в розрізі уведення в країні воєнного стану обумовленого збройною агресією російської федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, унаслідок чого частина території України (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) є анексованою, деякі райони Донецької та Луганської областей є тимчасово окупованими, та яка (збройна агресія), починаючи з 24 лютого 2022 року, набула повномасштабного характеру (див. п. 5.1 Рішення КС України від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі № 3-192/2020( 465/20), відповідно, і в т.ч. фінансова ситуація, в якій знаходяться громадяни України, є складною з наведеного періоду.
		Крім того, сам потерпілий не наполягає на призначенні такого виду покарання та вважає його недоцільним.
		А тому, враховуючи принцип пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, суд вважає за можливе не призначати обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
		Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 № 15-рп/2004 зазначив, що: «окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України».
		Запобіжний захід, до вступу вироку в законну силу, має бути залишений без змін.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови у цивільному позові.
		А тому заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного ухвалою суду, - підлягають скасуванню.
		Процесуальні витрати у справі відсутні.
		Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання, призначеного вироком суду, з випробуванням з іспитовим строком в 1 рік 6 місяців, поклавши на нього відповідно до ст. 76 КК України такі обов`язки:
		?не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		?повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
		?періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, до вступу вироку в законну силу, залишити без змін.
		Скасувати арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.11.2024 року (а.п. 29-30).
		Речовий доказ: телескопічний навантажувач марки «DieciAgriplus», р.н. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «Плиски-Агро» та який передано останньому на зберігання (а.п. 27-29), - залишити ТОВ «Плиски-Агро» за належністю.
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		Сторони мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		 
		 
		 
		Суддя                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...