Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/11741/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару.
Надіслано судом: 10.02.2025. Зареєстровано: 12.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 13.02.2025.
Дата набрання законної сили: 31.03.2025
Результат оскарження 31.03.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд: повернуто скаргу
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 лютого 2025 року справа № 580/11741/24 м. Черкаси 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тайрс до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Тайрс (далі  позивач) з позовом до Львівської митниці (далі  відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100562/3 від 07.11.2024 р. та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/002891.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у митного органу були відсутні підстави для відмови у митному оформленні товару на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що дозволяла визначити митну вартість за основним методом.
		Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.
		04.12.2024 від позивача, до суду, надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
		Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження і постановлено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі. 
		Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що під час розгляду поданих позивачем документів для митного оформлення товару встановлено, що документи, які подані до митного оформлення містили розбіжності, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Для визначення митної вартості митницею використано резервний метод визначення митної вартості.
		На підставі ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає таке.
		ТОВ «Тайрс» з метою митного оформлення імпорту в Україну товару 06.09.2024 подано до Львівської митниці в електронному вигляді митну декларацію №24UA209230082767U8 на вищевказаний товар. 
		На підтвердження заявленої митної вартості за основним (базовим) методом, разом із даною декларацією товариством надані митному органу копії документів, перелік, яких наведено в ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України та визначені в гр. 44 декларації.
		За наслідками розгляду вказаних документів, митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА209000/2024/100562/3 від 07.11.2024, яким відмовлено у митному оформленні Товару за митною декларацією №24UA209230082767U8 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/002891.
		Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови у прийнятті митної декларації, позивач звернувся в суд з цим позовом.
		Під час вирішення спору по суті суд зазначає таке.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі  МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
		За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 
		Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
		Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).
		Так, частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
		Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
		Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 
		1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 
		2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;
		3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;
		4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
		У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).
		Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
		За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
		Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
		У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).
		Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
		Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
		В той же час частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
		1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
		2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
		3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
		4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
		Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
		1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
		2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
		3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
		4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
		5) інформацію про:
		а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:
		у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
		у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
		б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
		У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).
		Для вирішення спору суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 у подібних правовідносинах.
		Верховний Суд з аналізу викладених норм зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
		При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
		Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
		Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, відповідно до яких наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
		Суд встановив, що відповідно до міжнародного контракту №30092020001 від 02.10.2020 та комерційного інвойсу XTG-SCT2463 від 01.07.2024 ТОВ Тайрс придбало в компанії QINGDAO AWESOME INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (КНР) шини пневматичні гумові для вантажних автомобілів: 
		- розміром 8.25R20-16PR - 259 шт., посадочний діаметр навантаження - 139/137, символ швидкості - K, категорія використання - всесезонна, комплектація  шини з камерою та обідною стрічкою, торговельна марка: ANNAITE, виробник - QINGDAO AWESOME INTERNATIONAL TRADE CO., LTD країна виробництва: CN;
		- розміром 385/55R19.5-18PR - 72 шт., посадочний діаметр - 19,5 , тип протектора (модель) - 706, індекс навантаження - 156, символ швидкості - J, категорія використання - всесезонна, комплектація  шини без камери та обідної стрічки, торгівельна марка: ANNAITE, виробник - QINGDAO AWESOME INTERNATIONAL TRADE CO., LTD країна виробництва: CN. 
		Умови поставки товару за даним інвойсом згідно міжнародних правил комерційних термінів (Інкотермс-2010) - CFR (Гданськ, Польща), із подальшим транспортуванням в Україну. А всього загальна вартість товару за інвойсом (із вартістю фрахту судна ), складає - 43 367,00 доларів США.
		06.09.2024 року ТОВ «Тайрс» з метою митного оформлення імпорту в Україну товару було подано до Львівської митниці в електронному вигляді митну декларацію № 24UA209230082767U8 на вищевказаний товар.
		На підтвердження заявленої митної вартості за основним (базовим) методом, разом із даною декларацією товариством були надані митному органу копії документів, перелік, яких наведено в ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі  МКУ) та визначені в гр. 44 декларації.
		За результатами перевірки поданої митної декларації та поданих документів митним органом позивачу направлено повідомлення №629705 від 06.09.2024, із вимогою про надання додаткових документів (ч.3 ст.53 МК України), в яких було зазначено про необхідність надання таких документів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Суд звертає увагу, що із змісту вказаного повідомлення не вбачається, які саме документи (із обов`язкового переліку документів, що передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ ) декларантом не було надані разом із декларацією № 24UA209230082767U8, та в чому саме є суперечності у поданих документах або в чому полягає обґрунтований сумнів митного органу у правильності визначення митної вартості товару декларантом, та які конкретні документи, що мають бути надані декларантом, надають можливість митному органу пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості та перевірити їх числове значення, а не всі документи, які передбачені статтею 53 МК України. Таким чином, вказані повідомлення мали лише загальний ( а не конкретний характер), тобто без конкретизації які саме суперечності чи невідповідності у поданих декларантом документах були виявлені митним органом, та які документи на усунення вказаних обставин мають бути подані декларантом.
		На виконання вказаного повідомлення декларантом додатково (повторно) митному органу подані наступні документи:
		- прайс-лист від 01.06.2024 року; 
		- копія митної декларації країни відправлення 435020240000059793 від 02.07.2024.
		За наслідками розгляду поданих документів Львівською митницею було прийнято рішення Львівської митниці про корегування митної вартості товарів № UA209000/2024/100562/3 від 07.11.2024 з оформленням картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2024/002891. 
		В обґрунтування вказаного рішення митний орган зазначив, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість не може бути прийнята в зв`язку із неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу та відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а подані декларантом документи містять розбіжності, які на переконання митного органу полягають у наступному:
		- умови поставки згідно інвойсу CFR (CostandFreight (... namedportofdestination)) Вартість і фрахт (... назва порту призначення) Термін означає, що поставка здійснена продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в названий порт призначення. Ціна CFR (CFR price) означає, що контрактна (фактурна вартість ) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару і експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки (фрахту) до порту призначення, без розвантаження в порту призначення. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, згідно заявлених умов поставки, для підтвердження митної вартості товарів подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно - експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка фактури. Згідно наданих декларантом комерційних документів для підтвердження витрат на транспортування до митного кордону, відсутні витрати на страхування товару під час перевезення морським видом транспорту;
		- розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 688 км, а вартість 37200 грн. - що становить 54.07 грн/км, відстань по території України 61 км, а вартість 16200 грн. - що становить 265,57 грн/км). Методичними рекомендаціями з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65 (далі  Методичні рекомендації), визначено єдині засади формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті. Пунктом 49 розділу VI Методичних рекомендацій "Облік і калькулювання собівартості перевезень" визначено: "Вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень включається до їх собівартості за прямою ознакою. Якщо деякі мастильні та інші експлуатаційні матеріали неможливо віднести до певних видів перевезень, їх вартість включається у собівартість окремих об`єктів калькулювання шляхом розподілу пропорційно до вартості витраченого пального". Пунктом 51 Методичних рекомендацій аналогічний підхід застосовано до розподілу амортизаційних відрахувань. Таким чином, очевидним є факт, що рахунок від 03.09.2024 № СФ-0000046 містить відомості щодо вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу;
		- згідно з проформою-інвойсом від 21.06.2024 № XTG-SCT2463, яка є невід`ємною частиною Контракту та з урахуванням якої складається загальна вартість Контракту, вартість шин визначена на умовах поставки FOB QINGDAO без включення попередньої вартості їх доставки та страхування. З урахуванням пунктів 2.1 і 2.4 Контракту в комерційному інвойсі від 01.07.2024 № XTG-SCT2463 окрім вартості партії товару включено вартість її доставки (морський фрахт). Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах, а саме: від 24.06.2024 № 71, згідно з графою 70 якої передоплата здійснена за шини на підставі проформи-інвойсу від 21.06.2024 № XTG-SCT2463; від 20.08.2024 № 96, згідно з графою 70 якої передоплата здійснена за шини на підставі проформи-інвойсу від 28.06.2024 № XTG-SCT2463/1. З огляду на викладене та умови пункту 4.1 Контракту покупцем згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах від 24.06.2024 № 71 здійснено оплату продавцю лише за партію товару, відвантажену згідно з інвойсом від 01.07.2024 № XTGSCT2463. Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 24.06.2024 № 71 не підтверджує суму всіх платежів, які повинні бути здійснені покупцем оцінюваного товару на користь продавця, а саме за вартість доставки товару (морський фрахт). Окремо слід відмітити, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 24.06.2024 № 71, від 20.08.2024 № 96 не відповідають вимогам Постанови № 216, а саме не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такими платіжними інструкціями. У зв`язку з зазначеним вище скаржником не надано належних документальних підтверджень ціни, що підлягає сплаті за оцінюваний товар; 
		- відповідно до вимог п. 2.2 зовнішньоекономічного контракту від 01.10.2020 №30092020001 (зі змінами та доповненнями) визначено, що проформа  інвойс має складатись на підставі Замовлення Покупця. Проте даний документ декларантом не надано до митного оформлення, що є порушенням положень даної угоди; 
		- згідно із заявкою до Договору 1 від 27.08.2024 № 270824-3 вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України у порту Gdansk (Польща), куди входять локальні витрати у порту Gdansk (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи з контейнером) та оформлення Т1, визначена у розмірі еквіваленту 440 дол. США в гривні за офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку, що станом на дату рахунку-фактури від 28.08.2024 № LS4584020 складає 18172,35 гривень. Однак згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 06.09.2024 № UA209230/2024/082767, декларантом включено такі витрати лише у розмірі 17346,34 грн, що свідчить про заявлення неповних відомостей про митну вартість товару
		- відповідно до вимог п. 4.1.3.1. договору транспортно-експедиційного обслуговування від 01.11.2023 №01123 визначено, що платежі за послуги з перевезення вантажу здійснюються протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивезення вантажу з порту. Проте банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати такої послуги, декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди
		- копія митної декларації країни відправлення від 02.07.2024 № 435020240000059793 не може бути достатнім підтвердженням заявленої декларантом митної вартості товару, у зв`язку з відсутністю в ній відміток митних органів країни відправлення, що свідчили б про факт експорту оцінюваного товару саме на підставі такої митної декларації.
		Також, у вказаному рішенні Львівська митниця дійшла до висновку, що для визначення митної вартості товару неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б ( ст. 60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; не застосовано методи 2в і 2г з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Використано метод 2 ґ ( ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості: - для шин з посадочним діаметром R 20, слугувала мд № UA100330/2024/516460 від 09.09.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 155,48 дол. США/шт; - для шин з посадочним діаметром R 19.5, слугувала мд № UA110050/2024/003715 від 23.08.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 159,6 дол. США/шт; Коригування на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови не здійснювалось.
		Надавши оцінку вказаним посиланням відповідача, суд зазначає таке.
		Стосовно доводів митного органу у спірному рішенні щодо відсутності у наданих комерційних документах витрат на страхування товару під час перевезення морським видом транспорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів. Водночас, постачання вказаного товару здійснювалось відповідно до міжнародного контракту № 30092020001 від 02.10.2020 р. та комерційного інвойсу № XTGSCT2463 від 01.07.2024 року положення яких не передбачали обов`язковість страхування товару під час його перевезення морським транспортом, а тому страхування вказаного товару при здійсненні його морського перевезення із порту Циндао (Китай) до м. Гданськ (Польща) не здійснювалось, а відтак витрати на страхування не включались до митної вартості товару в зв`язку із фактичною відсутністю. При цьому, умови базису поставки CFR (англ. Cost and Freight (… named port of destination)), (Вартість і фрахт (… назва порту призначення)) (правил Інкотермс 2010), на які помилково посилається митний орган в своїх обгрунтуваннях, також не передбачають положень щодо обов`язковості страхування товару при його перевезенні за даний базисом поставки. Стандартизованими умовами постачання за даним базисом є те, що продавець зобов`язаний своїм коштом доставити товар у порт відвантаження, завантажити його на судно і сплатити фрахт для доставки товару в зазначений порт призначення. У разі міжнародних перевезень за умовами CFR на продавця покладається також обов`язок митного оформлення товару для експорту. Даний термін може вживатися лише при перевезенні товару морським чи внутрішнім водяним транспортом. Водночас умови зі страхування товару для даного базису постачання є альтернативною умовою (тобто такою, що має дотримуватись лише в разі відповідних домовленостей сторін), що в даному випадку не відбувалось. Доказів зворотного, зокрема те, що страхування товару відбувалося, але такі витрати не були включені до складників митної вартості Львівською митницею не наведено.
		Стосовно доводів митного органу у рішенні про корегування щодо непропорційності формування транспортних витрат в рахунках про надані послуги із перевезення вантажу автомобільним транспортом в частині вартості перевезень до перетину кордону України та після його перетину відносно всього кілометражу транспортування товару, всупереч п. 49,51 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65. Так, у доводах спірних рішень митний орган зазначає, що в рахунку на перевезення товару автомобільним транспортом № СФ-0000046 від 03.09.2024 містяться відомості щодо вартості перевезень автомобільним транспортом до перетину кордону України та після його перетину, які сформовані з порушенням принципів пропорційного розподілу, а саме: розмір транспортних витрат не пропорційно розбитий відносно всього кілометражу (відстань по іноземній території 688 км, а вартість 37200 грн. - що становить 54.07 грн/км, відстань по території України 61 км, а вартість 16200 грн. - що становить 265,57 грн/км). На спростування таких доводів слід зазначити, що правовий господарський порядок в Україні формується на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб`єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів (ст. 5 ГК України). Також, приписами статті 190 ГК України унормовано, що вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньо-господарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Також, відповідно до положень ст. 11 ЗУ «Про ціни та ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Відповідно до приписів ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Вказане свідчить, що встановлення цін у господарських правовідносин відбувається на основі вільної самостійності їх учасників, що надає можливість суб`єкту підприємництва самостійно встановлювати та обраховувати вартість товарів або послуг, окрім випадків державного регулювання цін на певні товари/послуги, у встановленому законодавством порядку та випадках. Відносини із вартості перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України так і за її межами України не є предметом державного цінового регулювання. При цьому, посилання митного органу на необхідність застосування виконавцями послуг із перевезення при встановленні вартості перевезень методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, є помилковим, оскільки вказаний наказ по-перше: має лише рекомендаційний, а не обов`язковий характер, та може застосовуватися перевізниками для цілей планування, ведення облiку i калькулювання собiвартостi перевезень вантажiв i пасажирiв, робiт i послуг для забезпечення ведення бухгалтерського обліку. При цьому собiвартiсть перевезень (робiт, послуг) - це вираженi в грошовiй формi поточнi витрати транспортних пiдприємств, безпосередньо пов`язанi з пiдготовкою та здiйсненням процесу перевезень вантажiв i пасажирiв, а також виконанням робiт i послуг, що забезпечують перевезення ( п. 3 Наказу). Положення вказаного Наказу не розповсюджується на декларанта, оскільки він є лише замовником (отримувачем) відповідної послуги з перевезення. 
		Витрати на перевезення Товару автомобільним транспортом із порту Гданськ (Польща) до митного кордону України (Рава-Руська) включаються до митної вартості та встановлюються і підтверджуються наданим рахунком від перевізника  ТОВ «ПРОФЕНЕРДЖИ» № CФ-0000046 від 03.09.2024 в якому зазначено, що вартість наданих послуг із перевезення Товару із порту Гданськ до митного кордону України (Рава-Руська) становить 37 200,00 грн. Також на підтвердження надання вказаних послуг декларантом подана договір із вказаним перевізником, заявка на перевезення та автотранспортна накладна (CMR), які у своїй сукупності підтверджують як вартість перевезення оцінюваного товару вантажним автомобільним транспортом так і зміст наданих послуг, дійсність договірних відносин із вказаним перевізником, та містять усі числові данні та відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, що відповідно до положень ст. 58 та 53 МКУ є підставою для включення таких витрат до складників митної вартості товару. При цьому суб`єктивне непогодження митного органу із розміром таких витрат не впливає на їх дійсність та реальність їх понесення декларантом.
		Стосовно доводів Львівської митниці щодо ненадання декларантом замовлення покупця на підставі якого складалась проформа інвойс. На спростування таких доводів митного органу слід зазначити, замовлення покупця на підставі якого складається проформа-інвойс (п. 2.2. зовнішньоекономічної угоди) не є документом, що підтверджує числові показники митної вартості товару, та не входить до переліку документів, подання яких митному органу є обов`язковим відповідно до приписів ч. 2 статті 53 МК України, або додатковими, подання яких передбачено частиною 3 статті 53 МКУ. Водночас, митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 МКУ). Таким чином, подання вказаного документу митному органу для підтвердження митної вартості не передбачено митним законодавством, вимога митного органу щодо необхідності їх надання є протиправною. Водночас, митним органом в оспорюваному рішенні не наведено обґрунтувань, які саме невідповідності, розбіжності або суперечності у поданих позивачем документах із обов`язкового переліку ( ч. 2 ст. 53 МК України) мають підтверджуватись вказаними документами, в частині перевірки кількісних та вартісних складників заявленої митної вартості товару та заявлений позивачем розрахунку митної вартості, та які нормативно-правові підстави або існує інша об`єктивна необхідність («розумний сумнів»), для подання такого документа декларантом.
		Стосовно доводів митного органі про не підтвердження оплати за поставлений товар. На обґрунтування доводів спірного рішення в цій частині митний орган зазначив, що згідно з проформою-інвойсом від 21.06.2024 №XTG-SCT2463, яка є невід`ємною частиною Контракту та з урахуванням якої складається загальна вартість Контракту, вартість шин визначена на умовах поставки FOB QINGDAO без включення попередньої вартості їх доставки та страхування. З урахуванням пунктів 2.1 і 2.4 Контракту в комерційному інвойсі від 01.07.2024 № XTG-SCT2463 окрім вартості партії товару включено вартість її доставки (морський фрахт). Для підтвердження ціни, що фактично сплачена за товар, декларантом надано платіжні інструкції в іноземній валюті або банківських металах, а саме: від 24.06.2024 № 71, згідно з графою 70 якої передоплата здійснена за шини на підставі проформи-інвойсу від 21.06.2024 № XTG-SCT2463; від 20.08.2024 № 96, згідно з графою 70 якої передоплата здійснена за шини на підставі проформи-інвойсу від 28.06.2024 № XTG-SCT2463/1. З огляду на викладене та умови пункту 4.1 Контракту покупцем згідно з платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах від 24.06.2024 № 71 здійснено оплату продавцю лише за партію товару, відвантажену згідно з інвойсом від 01.07.2024 № XTGSCT2463. Таким чином, платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 24.06.2024 № 71 не підтверджує суму всіх платежів, які повинні бути здійснені покупцем оцінюваного товару на користь продавця, а саме за вартість доставки товару (морський фрахт). Окремо слід відмітити, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 24.06.2024 № 71, від 20.08.2024 № 96 не відповідають вимогам Постанови № 216, а саме не містять належних відомостей про виконавця надавача платіжних послуг чи його ID ключа, які б підтверджували виконання операцій за такими платіжними інструкціями. У зв`язку з зазначеним вище скаржником не надано належних документальних підтверджень ціни, що підлягає сплаті за оцінюваний товар; Натомість із такими доводами митного органу також погодитись неможливо з огляду на наступне. Вказана міжнародна поставка товару здійснювалась відповідно до міжнародного контракту № 30092020001 від 02.10.2020 р. та комерційного інвойсу XTG-SCT2463 від 01.07.2024 року.
		Положеннями п. 2.1. контракту № 30092020001 від 02.10.2020 р. (в редакції додаткової угоди від 14.03.2023) визначено, що попередня ціна, кількість та сума зазначається у проформі-інвойсі. Остаточна вартість товару покупцю, вказується в Комерційному інвойсі на кожну партію товару. Також положеннями п. 2.4 контракту сторони визначили, що остаточна номенклатура Товару кількість та сума кожної партії товару вказується в Комерційному інвойсі. Комерційний інвойс крім вартості товару може включати вартість доставки Товару Покупцю та страхування його вартості. 
		Також умовами міжнародного контракту сторони передбачили, що оплата товару здійснюється на підставі Проформи-інвойсу шляхом перерахування коштів з рахунку Покупця на рахунок Продавця, який зазначений в Проформі-інвойсі та контракті. Покупець здійснює оплату Товару в межах вартості кожної відвантаженої партії Товару, яка може включати вартість доставки та страхування його вартості ( п. 4.1 контракту, в редакції д/у від 14.03.2023 р.). Оплата за цим Контрактом здійснюється перерахуванням коштів на рахунок Продавця таким чино м: 100% передоплата кожної партії Товару до його отримання Покупцем в порту призначення. ( п. 4.2 контракту). 
		Вказане свідчить, що попередній запланований загальний обсяг товару, що підлягає постачанню за вказаним міжнародним контрактом визначається сторонами в Проформі-інвойсі (проформах-інвойсах), натомість основним визначальним та остаточним товарно-супровідним документом, який підтверджує поставку партії товару ( номенклатура, кількість, вартість ), в її остаточному вигляді є Комерційний інвойс, а в даному випадку Комерційний інвойс № XTG-SCT2463 від 01.07.2024 року, а не проформа-інвойс від № XTG-SCT2463/1 від 28.06.2024.
		А тому, оскільки проформа-інвойс є попереднім рахунком, виставленим за оплату товару постачальником вона не може підтверджувати вартість товару, а основним документом, який підтверджує вартість товару є інвойс. Проформа інвойс не є тим обов`язковим документом, який надається для підтвердження митної вартості товару. Аналогічна за змістом правова позиція міститься в постанові Верховного Суду в постанові від 31 липня 2024 року у справі № 815/2564/18, касаційне провадження № К/9901/25881/19.
		Вказане свідчить, що основним та визначальним товарно-супровідним документом, який підтверджує поставку конкретно-визначеної сторонами контракту партії товару є Комерційний інвойс, і в даному випадку Комерційний інвойс №XTG-SCT2463 від 01.07.2024 року на загальну вартість 43 367,00 доларів США, та який передбачав поставку частини (певного траншу) від усього запланованого обсягу товару визначеного за попередньою проформою-інвойс № XTG-SCT2463/1 від 28.06.2024. 
		При цьому підставою для оплати товару є відповідна проформа-інвойс, в межах вартості кожної відвантаженої партії товару.
		В свою чергу, при декларуванні митному органу були надані документи, які підтверджували повну 100% оплату вартості товару, за комерційним інвойсом №XTGSCT2463 від 01.07.2024 року на загальну вартість 43 367,00 доларів США, що підтверджується зокрема: платіжною інструкцією № 71 від 24.06.2024 на суму 15 000,00 дол США, та платіжною інструкцією № 96 від 20.08.2024 на суму 28 367,00 дол США, а всього на загальну суму 43 367,00 доларів США що свідчить про повну оплату поставленого товару за вказаним комерційним інвойсом. 
		Наведене підтверджує проведення повного фактичного розрахунку позивачем за поставлений товар та виконання умов контракту, а тому доводи митного органу щодо неможливості упевнитись у проведенні такої оплати, та перевірки числових значень заявленої митної вартості в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
		Стосовно невідповідності платіжної інструкції вимогам законодавства слід зазначити, що зміст платіжної інструкції встановлено Постановою правління НБУ № 216 від 28.07.2016 «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах». 
		Положеннями п. 14 розділу II Постанови визначено, що Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер документа для ініціювання платіжної операції (може містити цифри та літери); 2) дату складання документа для ініціювання платіжної операції (число - цифрами, місяць - цифрами або словами, рік - цифрами); 3) унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку платника в іноземній валюті або банківських металах, адресу платника; 4) найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг платника (назви країни і міста); 5) цифровий або літерний код іноземної валюти або банківського металу відповідно до Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 лютого 1998 року № 34 (у редакції постанови Правління Національного банку України від 19 квітня 2016 року № 269) (зі змінами) (далі - Класифікатор); 6) суму платіжної операції або масу банківських металів у тройських унціях цифрами (ціла частина числа відокремлюється комою) та словами; 7) унікальний ідентифікатор отримувача або найменування отримувача/прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), номер рахунку отримувача в іноземній валюті або банківських металах, на який перераховуються кошти або банківські метали (для отримувача - фізичної особи, який не має рахунку, реквізит номера рахунку не заповнюється); 8) найменування надавача платіжних послуг отримувача (для банку - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача; для небанківського надавача платіжних послуг отримувача - SWIFT-код/(BIC) або інший ідентифікатор банку отримувача, у якого небанківський надавач платіжних послуг має відкритий розрахунковий рахунок та номер розрахункового рахунку небанківського надавача платіжних послуг); 9) комісійні - зазначається порядок сплати комісійних винагород (витрат) надавачу платіжних послуг платника й іншим надавачам платіжних послуг за перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів за рахунок платника (OUR) або отримувача (BEN) або платника та отримувача (SHA), надається право надавачу платіжних послуг платника утримувати комісійну винагороду без платіжної інструкції платника; 10) призначення платежу; 11) код країни отримувача (три символи) відповідно до його місцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) або країни реєстрації (заповнюється платником або надавачем платіжних послуг платника); 12) ідентифікаційний код платника - для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) або обліковий номер, який присвоюється контролюючими органами, для фізичних осіб зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті/запис в електронному безконтактному носії або в паспорті проставлено слово відмова); 13) підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації; 14) резидентність - зазначає платник - фізична особа свою та отримувача резидентність словами резидент чи нерезидент під час перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на користь іншої фізичної особи в межах України. 
		Надавач платіжних послуг має право передбачати в платіжній інструкції в іноземній валюті або банківських металах додаткові реквізити. 
		В зв`язку із цим слід зазначити, що надані митному органу платіжні інструкції № 71 від 24.06.2024 та № 96 від 20.08.2024 на суму 28 367,00 дол. США сформовані з електронної форми та містить усі вищенаведені реквізити, а тому доводи митного органу про невідповідність її вимогам законодавства є безпідставними та необґрунтованими.
		Стосовно доводів митного органу щодо заявлення неповних відомостей про митну вартість товару та ненадання доказів оплати виконавцю за послуги із транспортно - експедиційного обслуговування за договором від 01.11.2023 №01123, суд зазначає таке.
		На обґрунтування вказаних доводів митний орган зазначає, що згідно із заявкою до Договору 1 від 27.08.2024 № 270824-3 вартість транспортно-експедиторського обслуговування за межами державного кордону України у порту Gdansk (Польща), куди входять локальні витрати у порту Gdansk (в тому числі вантажно-розвантажувальні роботи з контейнером) та оформлення Т1, визначена у розмірі еквіваленту 440 дол. США в гривні за офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку, що станом на дату рахунку-фактури від 28.08.2024 № LS4584020 складає 18172,35 гривень.
		Однак згідно з графою 21 декларації митної вартості, поданої до ЕМД від 06.09.2024 № UA209230/2024/082767, декларантом включено такі витрати лише у розмірі 17346,34 грн, що свідчить про заявлення неповних відомостей про митну вартість товару. 
		Відповідно до вимог п. 4.1.3.1. договору транспортно-експедиційного обслуговування від 01.11.2023 №01123 визначено, що платежі за послуги з перевезення вантажу здійснюються протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку, але до вивезення вантажу з порту. Проте банківський платіжний документ який підтверджує факт оплати такої послуги, декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог даної угоди.
		Суд зазначає, що відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
		Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. 
		Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. 
		Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. 
		Частиною 11 вказаної статті передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. 
		Вказане свідчить про те, що до складників митної вартості включаються також витрати (складники митної вартості) перелік яких чітко визначений ч. 10 ст. 58 МК України які пов`язані із переміщенням товару до митної території України. 
		Водночас, при декларуванні товару за вищевказаними деклараціями, на підтвердження експедиційних послуг в порту призначення м. Гданськ (Польща) декларант подав: договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 01123 від 01.11.2023 року укладений між декларантом та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ», заявка № 270824-3 від 27.08.2024 (ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ) умовами яких передбачалося надання вказаним Виконавцем послуг щодо розвантаження товару в порту призначення (м. Гданськ, Польща), що включало локальні витрати порту (в т.ч. вантажно-розвантажувальні роботи з контейнером, зберігання контейнеру, використання контейнерного обладнання). 
		На виконання вказаних послуг виконавцем було встановлено рахунок № LS-4584020 від 28.08.2024 (ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ») в яких були зазначені зміст та вартість наданих виконавцем послуг, а саме: транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону в розмірі : 17 346,34 грн та експедиторська винагорода в розмірі 688, 35 грн (місце постачання послуг територія України, згідно п. «ж» п. 186.3 Податкового Кодексу України в розмірі. ( в т.ч. ПДВ 20%), а всього на загальну суму згідно рахунку 18 034,69 грн. 
		Як вбачається із змісту наданих вказаним Виконавцем послуг: транспортно-експедиторське обслуговування за межами державного кордону в розмірі 17 346,34 грн були надані декларанту за межами території України та стосувалися експедиційних послуг із вантажем позивача в порту призначення ( м. Гданськ, Польща ). 
		А тому відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України були включені декларантом до складової частини митної вартості. Водночас, в зазначеному рахунку № LS-4584020 від 28.08.2024 (Виконавець - ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ») міститься зміст та вартість наданих послуг вказаним виконавцем з яких зокрема є - експедиторська винагорода (місце постачання послуг - територія України, згідно п.п. «ж» п. 186.3 Податкового Кодексу, в сумі 688,35 грн. (в т.ч. ПДВ  137,67 грн), що не є тими витратами, які відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України підлягають включення до складників митної вартості. 
		Крім цього, така винагорода виконавця є такою, джерелом походження яких є територія України. 
		Відповідно до положень п. 186.3 ст. 186 Податкового Кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: ж) надання транспортно-експедиторських послуг; А тому, хоча відповідні послуги виконавця ( ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» код ЕДРПОУ 40551877 адреса: м. Одеса, Військовий узвіз, 12 оф. 401 ) надавалися останнім за межами території України (а саме: в порту м. Гданськ, Польща), натомість враховуючи, що виконавець є резидентом України, а надання експедиторських послуг відповідно до положень п. 186.3 ст. 186 ПК України пов`язано саме із місцем, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання, тому місцем надання послуг для вказаного Виконавця є  територія України, що і було відображено у відповідному рахунку. Відтак, позивачем правомірно не було включено суми експедиторської винагороди в розмірі 688,35 грн. ( в т.ч. ПДВ 20%) до складників митної вартості товару, а тому доводи митного органу з цього в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.
		Стосовно доводів митного органу про відсутність в експортній декларації країни відправлення відміток митних органів країни відправлення, а отже вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, суд зазначає таке.
		Міжнародна декларація не є документом, який підтверджує митну вартість товару (ч. 2 ст. 53 МК України). В той же час, надана митному органу міжнародна декларація країни експортера №435020240000059793 має форму електронного документа та містить усі необхідні ідентифікатори створення цього електронного документу країною відправлення (зокрема штрих-кодовий ідентифікатор та QR код), що в свою чергу надає митному органу, відповідно до приписів п. 5 ч. 5 ст. 54 МКУ перевірити її автентичність, а в разі наявності відповідних сумнівів, звернутися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості. 
		Крім того, в цій частині висновок відповідача також не містить правових обґрунтувань, які б підтверджували необхідність подання вказаного документа (створеного в електронній формі) із наявністю у такому документі відмітки (печатки) митних органів країни відправлення, та в чому саме полягають розбіжності або невідповідності вказаного документа для підтвердження митної вартості задекларованого товару. Доказів того, що вказана експортна декларація країни відправлення є підробленою або є такою, що не створювалась країною експортером, або містить інші недостовірні дані в рішеннях митного органу відсутні. 
		Водночас, які саме наявні розбіжності числового значення заявленої митної вартості має підтверджувати вказаний документ митним органом не наведені, а посилання митного органу що країною ( регіоном) поставки зазначеного в ній товару є Україна (а не Польща), не суперечить наданим декларантом документам, з яких вбачається, що вказаний товар постачався саме в Україну.
		З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позивач вірно провів розрахунок митної вартості, надав всі документи, що підтверджують митну вартість, ці документи підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Заявлена позивачем митна вартість товару, визначена за першим методом, підтверджується належними документами, які містять повні та достовірні відомості про митну вартість товару, отже відсутні підстави для застосування другорядних методів визначення митної вартості товару.
		Крім того, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
		Суд встановив, що джерелом інформації для коригування митної вартості: - для шин з посадочним діаметром R 20, слугувала мд № UA100330/2024/516460 від 09.09.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 155,48 дол. США/шт. та для шин з посадочним діаметром R 19.5, слугувала мд № UA110050/2024/003715 від 23.08.2024 де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 159,6 дол. США/шт.
		Однак, спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
		Відповідач не довів, що вартість товару, яку взято за основу для коригування вартості згідно зі спірним рішенням, визначено з урахуванням індивідуальних ознак (фірми-виробника, якості тощо).
		Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості товару позивача, суд дійшов висновку, що спірні рішення є необґрунтованими та підлягають скасуванню.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.
		Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
		Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Зважаючи на те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UА209000/2024/100562/3 від 07.11.2024 та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення № UА209230/2024/002891.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., м.Львів, вул. Костюшка Т., 1, код ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тайрс» (18007, Черкаська обл., м.Черкаси, вул. Смілянська, 127/11, код ЄДРПОУ: 39790780) витрати зі сплати судового збору в розмірі 5906 (п`ять тисяч дев`ятсот шість) грн 50 коп.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...