Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 480/6138/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано судом: 11.02.2025. Зареєстровано: 12.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 12.02.2025.
Дата набрання законної сили: 06.02.2025
Номер судового провадження: К/990/28103/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		06 лютого 2025 року 
		м. Київ
		 
		справа №480/6138/20
		адміністративне провадження № К/990/28103/23  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Соколова В.М.,
		суддів: Єресько Л.О.,  Білак М.В., 
		за участю:
		секретаря судового засідання Кандиби Є.С.,
		представників Міністерства оборони України - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
		представника відповідача-3 ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/6138/20
		за позовом ОСОБА_1 до Міністра оборони України ОСОБА_7, Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на військовій службі, стягнення середнього заробітку, провадження у якій відкрито
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року (головуючий суддя -Рєзнікова С.С., судді: Курило Л.В., Бегунц А.О.),
		УСТАНОВИВ: 
		І. Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Міністра оборони України ОСОБА_7, Міністерства оборони України (далі - Міноборони, відповідач-2), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-3), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністра оборони України від 31 серпня 2020 року № 143КП (зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151) у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність;
		- поновити полковника ОСОБА_1 на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		- стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 31 серпня 2020 року до дня поновлення на посаді;
		- рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
		За твердженнями позивача, спірний наказ від 31 серпня 2020 року № 143КП містив дві підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності: 1) порушення ОСОБА_1 директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 20 січня 2020 року № Д-З/ДСК «Про організацію комплектування Збройних Сил України особовим складом у 2020 році» щодо прийняття на військову службу за контрактом осіб сержантського складу - прапорщика запасу ОСОБА_2 на посаду техніка групи захисту інформації ITC « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІНФОРМАЦІЯ_2 без письмового дозволу керівництва Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. Крім того, встановлено, що в наказі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 08 травня 2020 року № 10-РС відсутній пункт про укладення контракту із прапорщиком запасу ОСОБА_2 , прийняття його на військову службу та призначення на посаду, який наявний у підписаному полковником ОСОБА_1 витягу з зазначеного наказу від 08 травня 2020 року № 10-РС; 2) підтвердження службовим розслідуванням фактів безперешкодного самовільного виконання будівельних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумська Девелоперська Компанія» на земельній ділянці Міноборони, площею 0,223 га, розташованій на території військового містечка № НОМЕР_1 Сумського гарнізону, та неправомірного вилучення Сумською міською радою із земель оборони земельної ділянки площею 0,014 га, розташованої на території військового містечка № НОМЕР_2 Сумського гарнізону. ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді командира військової частини НОМЕР_3 , у період з 07 листопада 2017 року по 29 січня 2019 року не вжив відповідних заходів щодо недопущення самовільного зайняття сторонніми особами земель оборони.
		Щодо другої підстави позивач вказував, що дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин. Ситуація щодо зазначених в оскаржуваному наказі земельних ділянок відома відповідачам декілька років, а не з часу проведення відповідно до наказу Міноборони від 15 липня 2020 року № 251 службового розслідування. Крім того, рішенням Господарського суду Сумської області у справі № 920/1202/19 було відмовлено у задоволенні позову заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави в особі: Міноборони та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ИНЕКО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська Девелоперська Компанія» про зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. 
		Позивач зазначав, що за висновками скороченої оцінної карти військовослужбовця військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 за період з 01 листопада 2018 року по 01 листопада 2019 року займаній посаді відповідає. Окрім того, відповідачем не взято до уваги оскарження ОСОБА_1 у судовому порядку наказів Міністра оборони України про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року позов задоволено частково.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України від 31 серпня 2020 року № 143КП зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151, в частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність.
		Визнано протиправним та скасовано наказ Міністра оборони України (по особовому складу) № 479 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Визнано протиправним та скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 234 від 16 жовтня 2020 року про виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .
		Поновлено ОСОБА_1 на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17 жовтня 2020 року.
		Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 жовтня 2020 року в сумі 245 818,59 грн.
		Рішення в частині поновлення на військовій службі на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в сумі 22 973,7 грн допущено до негайного виконання.
		У задоволенні інших вимог відмовлено.
		Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , окружний суд виходив із оцінки правомірності його звільнення відповідно до підстав, зазначених у наказі Міністра оборони України № 143КП від 31 серпня 2020року з урахуванням змін, внесених наказом № 151 від 07 вересня 2020 року . 
		Судом першої інстанції на підставі зібраних у справі доказів було надано правову оцінку всім порушенням, які були встановлені відповідачем у ході службового розслідування і, відповідно, за які позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності. 
		За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності, оскільки висновки відповідача є оціночними, відповідачем не надано доказів, які вважаються встановленими та мали вирішальне значення для його прийняття, та не враховано достовірність даних, які були взяті до уваги в ході проведення службових розслідувань. Відтак, на думку суду, твердження відповідача про службову невідповідність ОСОБА_1 за обставин наведених у наказі від 31 серпня 2020 року №143КП з урахуванням змін, внесених наказом від 07 вересня 2020 року № 151, є необґрунтованим та помилковим, а застосоване до нього дисциплінарне стягнення - надмірно суворим та протиправним.
		При цьому, суд першої інстанції, ухвалюючи означене рішення, дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою повного захисту прав позивача, мотивуючи це тим, що оскільки наказ Міністра оборони України від 31 серпня 2020 року №143КП з урахуванням змін, внесених наказом від 07 вересня 2020 року № 151, у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність є протиправним і підлягає скасуванню, то і прийняті на його виконання наказ Міністра оборони України (по особовому складу) № 479 від 21 вересня 2020 року про звільнення позивача з військової служби у запас та наказ тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 234 від 16 жовтня 2020 року про виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 необхідно скасувати.
		Вирішуючи позовні вимоги про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Сумський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що згідно з нормами статті 235 Кодексу законів про працю ОСОБА_1 має бути поновлений на військовій службі попередній роботі, а саме, на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 з 17 жовтня 2020 року.
		При обрахунку кількості днів вимушеного прогулу суд виходив із того, що останнім днем роботи позивача є 16жовтня 2020 року, а отже, період вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 321 робочий день з 17 жовтня 2020 року по 02 вересня 2021 року (день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі). Таким чином середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь, становить 245 818,59 грн. (765,79 грн х 321 робочий день вимушеного прогулу) з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.
		Додатковим рішенням від 05 жовтня 2021 року Сумський окружний адміністративний суд задовольнив частково заяву представника позивача - адвоката Кравченка Павла Андрійовича про розподіл судових витрат. Стягнув на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Міноборони. В задоволенні іншої частини заяви відмовив.
		Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року апеляційну скаргу Міноборони задоволено, рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року у справі № 480/6138/20 скасовано. Прийнято постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Ця постанова мотивована тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції знайшов підстави вважати обґрунтованими висновки відповідача про вчинення ОСОБА_1 таких порушень: у період з 07 листопада 2017 року по 29 січня 2019 року не вжив відповідних заходів щодо недопущення самовільного зайняття сторонніми особами земель оборони; не повідомив правоохоронні органи (Національну поліцію України, органи військової прокуратури) та спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України про факт самовільного зайняття земельної ділянки військового містечка № НОМЕР_1 площею 0,223 га; не виконав обов`язку старшого військового містечка організовувати охорону військового містечка, контролювати стан територій, закріплених за військовими частинами, та прилеглої до них території; не виконав обов`язку начальника гарнізону перевіряти в якому стані тримаються споруди, території військових містечок, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення негайно повідомляти відповідного прокурора, начальника органу управління Служби правопорядку та орган, який проводить досудове розслідування, і передавати останньому всі матеріали. Окрім того судом підтверджено обґрунтованість висновку відповідача про невжиття ОСОБА_1 дій з метою відомчої реєстрації транспортного засобу з дати передання останнього, тобто з 29 березня 2018 року (відповідно до акту прийому-передачі рухового майна) до 02 квітня 2019 року. 
		На переконання суду апеляційної інстанції, допущення ОСОБА_1 описаних вище порушень підтверджується доказами, які наявні в матеріалах справи, та поясненнями представника Міноборони. Відтак, апеляційний суд уважав обґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно правомірності притягнення військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність.
		Додатково суд апеляційної інстанції відмітив, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ), є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноважень суб`єкта його накладення. Законодавство не містить жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.
		Також апеляційним судом ураховано, що під час обрання виду стягнення Міністром оборони України взято до уваги попередню поведінку позивача, зокрема, накладення дисциплінарного стягнення у вигляді 7 доган, 6 суворих доган, попередження про неповну службову відповідальність, а також те, що полковника ОСОБА_1 переміщено на нижчу посаду, а саме з посади командира НОМЕР_4 реактивної артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України на посаду військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		На підставі зазначеного Другий апеляційний адміністративний суд погодився з доводами апеляційної скарги стосовно того, що Міністр оборони України при прийнятті оскаржуваного наказу оцінив ступінь відповідальності військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 на власний розсуд та в межах наданих повноважень, за принципом дискреції, а також на підставі наявних зібраних матеріалів службового розслідування та попередньої поведінки військовослужбовця.
		Окрім того 05 липня 2023 року Другий апеляційний адміністративний суд ухвалив постанову, якою скасував додаткове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 480/6138/20 та прийняв нову постанову, якою у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Кравченка Павла Андрійовича про розподіл судових витрат у справі №480/6138/20 відмовив.
		Вказану постанову мотивовано тим, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, яким частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 скасовано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, а відтак, наявні підстави для скасування додаткового рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, яким здійснено розподіл судових витрат за результатами розгляду справи судом першої інстанції.
		ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
		Не погодившись із постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати вказане рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року.
		На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не застосував частину другу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), яка зобов`язує адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). У цьому аспекті скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 листопада 2019 року у справі №802/1319/16а, від 30 вересня 2020 року у справі № 200/142/20-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 818/1059/18, від 10 вересня 2020 року у справі №360/4790/19, від 27 квітня 2020 року у справі №815/2641/17, від 29 січня 2020 року у справі №480/4809/18, де правовідносини стосувалися непропорційних дій відповідних командирів (начальників) щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності підлеглих їм військовослужбовців та працівників правоохоронних органів.
		У розрізі висновків Верховного Суду в названих справах касатор зазначає, що при вирішенні справи суд апеляційної інстанції внаслідок незастосування частини другої статті 2 КАС України залишив поза увагою те, що Міністр оборони України по відношенню до ОСОБА_1 діяв непропорційно, тобто, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
		Додатково у касаційній скарзі зазначено, що Міністр оборони України є цивільною особою і не був прямим начальником ОСОБА_1 , а тому не мав права застосовувати до нього, як до військовослужбовця, дисциплінарне стягнення як таке. Проте суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, чим допустив неправильне застосування норм Дисциплінарного статуту ЗСУ, відносно чого відсутній висновок Верховного Суду.
		Крім того, спростовуючи висновки Сумського окружного адміністративного суду, суд апеляційної інстанції посилався лише на пояснення представника Міноборони, наданими під час апеляційного перегляду справи. Висновок Верховного Суду про перевагу пояснень представника учасника справи над доказами по справі або про визнання пояснень представника доказами взагалі (крім випадку, коли представник допитаний у якості свідка) відсутній. 
		Також касаційна скарга позивача містить доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягає у грубому порушенні правил оцінки преюдиційних обставин, установлених в інших судових справах в порядку господарського судочинства.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . 
		Від Міноборони та ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких відповідачі просять суд касаційної інстанції відмовити позивачу у задоволенні скарги, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року залишити без змін.
		Ухвалою від 02 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		30 липня 2024 року від представника Міноборони надійшли додаткові пояснення по справі.
		19 серпня 2024 року надійшла заява ОСОБА_1 про часткову відмову від вимог касаційної скарги.
		27 вересня 2024 року від представника Міноборони надійшли заперечення на заяву позивача.
		Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2024 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про часткову відмову від вимог касаційної скарги.
		У судове засідання 06 лютого 2025 року позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив. Водночас у матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 від 30 травня 2024 року про розгляд справи без його участі.
		Представники Міноборони та ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 і просили відмовити у задоволенні її вимог з підстав, наведених у відзивах і поясненнях.
		Відповідно до частини четвертої статті 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
		ІV. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 січня 2019 року №9 полковника ОСОБА_1 , командира НОМЕР_4 реактивної артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, призначено військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 2904002.
		За результатами службових розслідувань, проведених відповідно до наказу № 363 від 14 липня 2020 року та наказу № 251 від 15 липня 2020 року, з урахуванням наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2020 року № 65КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким на військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, наказом Міністра оборони України № 143КП від 31 серпня 2020 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність.
		Наказом Міністра оборони України № 151КП від 07 вересня 2020 року внесено зміни до констатуючої частини та пункту 1 наказу Міністра оборони України №143КП від 31 серпня 2020 року. Зокрема, констатуючу частину після абзацу п`ятого доповнено абзацом 6-17 такого змісту:
		«Крім того, за невиконання (неналежне виконання) службових обов`язків та порушення військової дисципліни стосовно військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 відповідно до наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_4 » Збройних Сил України від 14 липня 2020 року №364 проведено службові розслідування з метою з`ясування причин та умов, що призвели до:
		незаконного прийняття на посаду старшого інспектора відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_5 молодшого сержанта запасу ОСОБА_3 ;
		неналежного виконання умов угод від 16 квітня 2020 року №4 щодо транспортування, хімічного чищення речового майна та технологічного процесу обробки білизни, від 09 квітня 2020 року № 41 щодо закупівлі друкованої рекламної продукції, від 17 квітня 2020 року №112 щодо розміщення інформаційних матеріалів на бігбордах для ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		порушення порядку відомчої реєстрації легкового автомобіля MERCEDES-BENZ S320, 1996року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_5 ;
		формального підходу до відпрацювання документів мобілізаційних тижнів у травні і червні 2020 року у ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
		неналежної організації антитерористичного забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		За результатами проведених службових розслідувань встановлено порушення вимог:
		директиви Генерального штабу Збройних Сил України від 20 січня 2020 року № Д- 3/ДСК «Про організацію комплектування Збройних Сил України особовим складом у 2020 році» щодо прийняття молодшого сержанта запасу ОСОБА_3 на посаду старшого інспектора відділення комплектування ІНФОРМАЦІЯ_7 безпосередньо до ІНФОРМАЦІЯ_8 без рішень керівництва Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, які приймаються за обґрунтованими клопотаннями керівників органів військового управління з персональними списками кандидатів, погодженими у Головному управлінні персоналу Генерального штабу Збройних Сил України;
		пункту 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року № 300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 615/2419 (зі змінами), пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (зі змінами), щодо укладення угод: від 16 квітня 2020 року № 4 щодо транспортування, хімічного чищення речового майна та технологічного процесу обробки білизни; від 09 квітня 2020 року № 41 щодо закупівлі друкованої рекламної продукції; від 17 квітня 2020 року № 112 щодо надання послуг з розміщення інформаційних матеріалів на бігбордах для ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначені послуги під час їх отримання (виконання) належним чином не документувалися, що призвело до їх несвоєчасного виконання, недотримання договірних умов та, як наслідок, безпідставного перерахування бюджетних коштів;
		пунктів 7 та 8 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від ЗО вересня 2009 року № 1032, щодо порядку відомчої реєстрації автомобіля (легковий автомобіль MERCEDES-BENZ S320, 1996 року випуску, синього кольору, кузов № НОМЕР_5 ), безоплатно передано від Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Сумській області за актом прийому-передачі від 29 березня 2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_9 зареєстровано лише в органах Національної поліції України 21 травня 2019 року, однак в експлуатацію не введено, у Військовій інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України не зареєстровано; наказ та паспорт (формуляр) автомобіля відсутні);
		пункту 5 додатка 2 до Тимчасової інструкції з індивідуальної підготовки військовослужбовців, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 28 травня 2013 року № 125, щодо ведення обліку результатів підготовки з мобілізаційних питань (який у ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснювався на низькому рівні). В ході проведення мобілізаційного тижня з 08 по 12 червня 2020 року було проведено залік з підготовки щодо мобілізаційних питань з офіцерами ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами заліку відпрацьована відомість перевірки, до якої включено оцінки про складання заліку офіцерами, які в період проведення заліку були офіційно відсутні на військовій службі;
		підпункту 25 пункту 2 розділу III, пункту 2 розділу VII Інструкції з організації та порядку дій за рівнями терористичних загроз, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 18 серпня 2016 року № 429/дск, щодо особистого проведення щомісячних комплексних тренувань у практичних діях антитерористичних підрозділів, а також сил і засобів, що забезпечують їх застосування; не забезпечено розроблення програм (планів) підготовки антитерористичних підрозділів, якими повинна передбачатися підготовка з тих питань, які неможливо відпрацювати у відповідності з діючими стандартами підготовки, та безпосередньо керувати підготовкою сил та засобів своїх антитерористичних підрозділів.
		У зв`язку з чим абзаци шостий - п`ятнадцятий вважати абзацами вісімнадцятим - двадцять сьомим відповідно.»
		Пункт 1 наказу викладено в такій редакції:
		« 1. За неналежне виконання службових (спеціальних) обов`язків, порушення вимог:
		статей 11, 16, 17, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині обов`язку кожного військовослужбовця свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінного і чесного виконання службових обов`язків, що визначають обсяг завдань, доручених за посадою, виконувати спеціальні обов`язки, обов`язку командира (начальника) встановлювати у військовій частині (підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; статті 30 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України в частині обов`язку старшого військового містечка організовувати охорону військового містечка, контролювати стан територій, закріплених за військовими частинами, та прилеглої до них території; статті 9 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України в частині обов`язку начальника гарнізону перевіряти, в якому стані тримаються споруди, території військових містечок, у разі виявлення ознак кримінального правопорушення негайно повідомляти відповідного прокурора, начальника органу управління Служби правопорядку та орган, який проводить досудове розслідування, і передавати останньому всі матеріали; пунктів 14, 15 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389 (зі змінами), в частині відповідальності за своєчасне і повне виконання завдань, покладених на військові комісаріати; пункту 8.7 Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 19 грудня 2017 року № 680, в частині обов`язку командира військової частини негайно повідомляти правоохоронні органи (Національну поліцію України, органи військової прокуратури) та спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України про факт самовільного зайняття земельної ділянки; пункту 3.1.3 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 16 липня 1997 року №300, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 грудня 1997 року за № 615/2419 (зі змінами), пункту 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (зі змінами), в частині обов`язку забезпечення належного документування отриманих (виконаних) робіт (послуг); пунктів 7 і 8 Порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1032, в частині забезпечення визначеного порядку відомчої реєстрації та ведення обліку транспортних засобів Збройних Сил України; з урахуванням наказу Міністерства оборони України від 29 квітня 2020 року № 65КП "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким на військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 звільнити з військової служби через службову невідповідність.».
		Наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 479 від 21 вересня 2020 року наказано звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на підставі накладеного Міністром оборони України дисциплінарного стягнення - звільнення з військової служби через службову невідповідність (наказ Міністра оборони України від 07 вересня 2020 року № 151 КП).
		Наказом тимчасово виконуючого обов`язки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 234 від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , звільненого наказом Міністра оборони України (по особовому складу) № 479 від 21 вересня 2020 року з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_10 , з 16 жовтня 2020 року виключити зі списків особового складу, зняти з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		V. Джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи. Позиція Верховного Суду
		За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Спір у цій справі виник довкола обставин звільнення з військової служби полковника ОСОБА_1 , військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 , через службову невідповідність. Предметом судового контролю є наказ Міністра оборони України від 31 серпня 2020 року № 143КП (зі змінами, внесеними наказом від 07 вересня 2020 року №151) у частині притягнення полковника ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність.
		При цьому Суд відмічає, що Сумський окружний адміністративний суд вийшов за межі позовних вимог і своїм рішенням від 02 вересня 2021 року також визнав протиправними та скасував наказ Міністра оборони (по особовому складу) № 479 від 21 вересня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказ т.в.о. військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) № 234 від 16 жовтня 2020 року про виключення зі списків особового складу та зняття з усіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .
		Як описано у розділі ІІІ цієї постанови, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на двох самостійних аспектах, перший із яких полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про необхідність надання оцінки оскаржуваному наказу крізь призму частини другої статті 2 КАС України в частині співмірності застосованого виду дисциплінарного стягнення і тяжкістю вчиненого дисциплінарного проступку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а другий - у відсутності висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо повноважень Міністра оборони, який не є прямим начальником військовослужбовця (у даному випадку позивача), застосовувати до нього дисциплінарне стягнення (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Додатковим аргументом касаційної скарги є неналежне, на думку позивача, дослідження зібраних у справі доказів і надання переваги поясненням представника відповідача над преюдиційними обставинами, встановленими в інших судових справах в порядку господарського судочинства.
		При цьому в контексті визначення меж касаційного перегляду зауважимо, що касаційна скарга ОСОБА_1 не містить жодних аргументів і доводів щодо суті порушень, виявлених під час проведення службового розслідування.
		Ураховуючи зазначене колегія суддів, перевіривши касаційну скаргу в установлених статтею 341 КАС України межах, дійшла наступних висновків.
		За приписами частини другої статті 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби) кожен військовослужбовець має обов`язок знати й сумлінно виконувати вимоги цього Статуту.
		Згідно зі статтею 11 цього Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно. 
		Як установлено статтею 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
		Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
		За змістом преамбули Дисциплінарного статуту ЗСУ цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
		Стаття 1 Дисциплінарного статуту ЗСУ закріплює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
		Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі (стаття 2).
		Військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
		Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ в разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
		Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
		Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту ЗСУ дає підстави дійти висновку про те, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.
		Цей Статут не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це в свою чергу наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного проступку.
		Адміністративний суд, у свою чергу, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не може втручатися у дискрецію суб`єкта владних повноважень у межах такої перевірки.
		Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 813/3186/16, від 08 листопада 2019 року у справі № 816/2913/15, від 12 грудня 2019 року у справі № 816/70/16, від 26 грудня 2019 року у справі №815/5749/16 та інших.
		За таких умов колегія суддів погоджується з міркуваннями суду апеляційної інстанції, що відповідач, обираючи вид дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 , діяв у межах власної дискреції, як суб`єкт накладення, водночас це не виключає обов`язку відповідача враховувати критерії, визначені статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ, а саме: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередню поведінку військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
		Перевіряючи чи відповідало застосоване до позивача дисциплінарне стягнення критеріям обґрунтованості й пропорційності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що воно відповідало характеру та обставинам учинення правопорушення, його наслідкам.
		Під час розгляду справи суд апеляційної інстанції установив, що на ОСОБА_1 неодноразово за час проходження війкової служби накладалися дисциплінарні стягнення, зокрема, відповідно до наказів: від 17 травня 2019 року №502/2/4/2/825 (сувора догана); від 22 травня 2019 року № 502/2/4/2/855 (сувора догана); від 27 травня 2019 року № 372 (сувора догана); від 26 червня 2019 року №116/9/8553 (догана); від 02 липня 2019 року №116/9/1/3572 (догана); від 31 липня 2019 року №604 (догана); від 31 серпня 2019 року №116/9/11853 (догана); від 05 серпня 2019 року №613 (сувора догана); від 06 серпня 2019 року №116/9/10682 (догана); від 16 серпня 2019 року № 216 (сувора догана); від 31 травня 2019 року № 116/9/11853 (догана); від 04 вересня 2019 року № 711 (догана); від 08 квітня 2020 року №64/КП (сувора догана).
		Окрім того, 29 квітня 2020 року до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, яке станом на час прийняття оспорюваного наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не було знято та був чинним наказ про його застосування.
		Факти неодноразового притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності врахував й Міністр оборони, обираючи вид дисциплінарного стягнення відносно позивача, про що зазначено безпосередньо у спірному наказі.
		На тлі цього суд апеляційної інстанції резюмував, що Міністр оборони при прийнятті оскаржуваного наказу оцінив ступінь відповідальності військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_1 на власний розсуд та в межах наданих повноважень, за принципом дискреції, а також на підставі наявних зібраних матеріалів службового розслідування та попередньої поведінки військовослужбовця.
		З уваги на зазначене колегія суддів уважає необґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що Другий апеляційний адміністративний суд помилково не врахував норму частини другої статті 2 КАС України та не перевірив оскаржуваний наказ на відповідність зазначеним у ній критеріям.
		Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , які наведені в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
		У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
		Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
		У постановах Верховного Суду від 29 листопада 2019 року у справі 
		№ 802/1319/16-а, від 30 вересня 2020 року у справі № 200/142/20-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 818/1059/18, від 10 вересня 2020 року у справі №360/4790/19, від 27 квітня 2020 року у справі №815/2641/17, від 29 січня 2020 року у справі №480/4809/18, на які посилається позивач, спори стосувалися притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовця, працівників поліції, державного службовця та працівника органу прокуратури.
		В кожній із згаданих справ були різні фактичні обставини (підстави виникнення спірних правовідносин), склад учасників, а також норми правового регулювання (спеціальні закони), які підлягали застосуванню у залежності від того, де та на якій посаді особа проходила публічну службу.
		Однак незмінним при розгляді такої категорії справ (притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб, які перебувають на публічній службі) був і залишається правовий підхід Верховного Суду, який полягає у тому, що в силу вимог частини другої статті 2 КАС України адміністративний суд в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням усіх обставин, пропорційно тощо.
		Цей підхід був застосований судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, адже як бачимо, надаючи правову оцінку правильності та обґрунтованості наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, суд перевірив його на відповідність критеріям, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України.
		В той же час, кожен випадок притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є індивідуальним і самостійним об`єктом контролю у рамках судового провадження. Тому, незважаючи на усталений підхід Верховного Суду, відмінність фактичних обставин кожного окремого випадку випливає на результат вирішення адміністративної справи.
		З огляду на це колегія суддів уважає, що доводи касаційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.
		Відповідаючи на аргументи касаційної скарги про відсутність у Міністра оборони України повноважень щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, Верховний Суд принагідно зазначає, що судами попередніх інстанцій надавалася оцінка цим доводам позивача і зроблено висновок про їх необґрунтованість, з яким колегія суддів не може не погодитись. 
		Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту ЗСУ Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, Міністр оборони України, начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, керівники державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, Голова Служби зовнішньої розвідки України, Голова Служби безпеки України, Голова Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, командувач Національної гвардії України, Голова Державної прикордонної служби України, Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, начальник Управління державної охорони України, керівники інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями користуються дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
		Відповідно до підпункту 19 пункту 10 Положення про Міноборони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (зі змінами), Міністр оборони України призначає на посаду та звільняє з посади керівників підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міноборони, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Згідно з пунктом 1 Положення про військові комісаріати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 червня 2013 року № 389, військові комісаріати є місцевими органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби. Військові комісаріати утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міноборони за поданням начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України.
		Ураховуючи те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 є установою, що належить до сфери Міноборони, то Міністр оборони, який користується усією повнотою дисциплінарної влади, мав право на притягнення до дисциплінарної відповідальності військового комісара ОСОБА_1 .
		Окрім того, з аналізу норм підрозділу «Права командирів (начальників) накладати дисциплінарні стягнення на підлеглих військовослужбовців» розділу ІІІ Дисциплінарного статуту ЗСУ слідує, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби через службову невідповідність (пункт «ж» статті 48) мають право накладати такі командири:
		- Командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ґ", а також пунктами "д"-"ж" (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.
		- Командир корпусу, командувач військ оперативного командування, командувач виду, окремого роду військ (сил) Збройних Сил України має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами "а"-"ж" (до підполковника включно) статті 48 цього Статуту.
		Поряд із тим, на час накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення він мав військове звання «полковника». Більше того, на посаду військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_12 позивач був призначений саме наказом Міністра оборони України (по особовому складу) від 10 січня 2019 року №9.
		Отже в даному випадку саме Міністр оборони України був наділений повноваженнями щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
		На думку позивача, наявність у Дисциплінарному статуті ЗСУ положень про дисциплінарну владу та повноваження Міністра оборони України пояснюється тим, що фактично цей Статут за своїм є своєрідним перекладом Дисциплінарного статуту ЗС СРСР із незначними змінами. При цьому в актуальній редакції ряд його статей щодо Міністра оборони України суперечить не тільки власній преамбулі, але й положенням законів про національну безпеку та про Збройні Сили України.
		Тобто, якщо слідувати за логікою позивача, то Міністр оборони є цивільною особою, яка взагалі не наділена дисциплінарною владою і не може керуватися Дисциплінарним статутом ЗСУ. Проте це прямо суперечить низці нормативно-правових актів, зокрема тим, положення яких наведено вище.
		Таким чином доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права в цій частині є необґрунтованими. 
		У світлі доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що полягає у грубому порушенні правил оцінки преюдиційних обставин, установлених в інших судових справах в порядку господарського судочинства, Суд зазначає.
		Як убачається з матеріалів справи та безпосереднього з рішення суду першої інстанції, під час розгляду справи Сумський окружний адміністративний суд з`ясував, що у грудні 2019 році заступник військового прокурора Сумського гарнізону звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми з позовом до ТОВ «Инеко» про зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки в межах військового містечка № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самочинно збудованого на земельній ділянці об`єкту нерухомого майна за цією адресою.
		Рішенням від 13 липня 2020 року у справі № 920/1202/19 Господарський суд Сумської області відмовив у задоволенні вказаного позову.
		Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 березня 2021 року апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Суми та заступника військового прокурора Сумського гарнізону Центрального регіону України залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 13 липня 2020 року у справі № 920/1202/19 - без змін.
		Окрім того, у квітні 2020 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом про зобов`язання «Инеко» за власний рахунок звільнити самовільно зайняту земельну ділянку в межах військового містечка № НОМЕР_1 , розташовану за адресою: АДРЕСА_1, шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомого майна, за вказаною адресою, на земельній ділянці, яка згідно державного акта на право користування землею серії Б № 018645 перебуває у безстроковому та безоплатному користуванні Міністерства оборони України.
		Рішенням Господарського суду Сумської області від 19 листопада 2020 року у справі № 920/315/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 червня 2022 року, в задоволенні вказаного позову відмовлено.
		У подальшому судові рішення у справі № 920/315/20 були залишені без змін постановою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року.
		Також окружним судом установлено, що Територіальним бюро розслідувань, розташованим у місті Полтаві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42019200350000121 від 04 грудня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 197-1, частиною третьою статті 425 Кримінального кодексу України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва на ній будівель і споруд посадовими особами ТОВ «ИНЕКО» за сприянням військовослужбовців КЕВ м. Полтави, а також за фактом незабезпечення КЕВ м.  Полтави належного зберігання земель Міністерства оборони України, строк досудового розслідування у якому продовжено ухвалою Зарічного районного суду м. Суми до 04 грудня 2021 року.
		Всі ці обставини існували на час проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 .
		Проте, за твердженнями позивача, Другий апеляційний адміністративний суд залишив поза увагою та не надав оцінки обставинам, установленим судом першої інстанції у цій справі та Господарським судом Сумської області у справах №920/1202/19 і №920/315/20, натомість, урахував пояснення представника Міністерства оборони України про те, що відповідачу стало відомо про факт забудови земельної ділянки за результатами проведення перевірки загального стану дотримання військової дисципліни у ІНФОРМАЦІЯ_6 , які оформлені відповідним актом від 05 травня 2020 року.
		Колегія суддів не може погодитися з такою думкою позивача, так як уважає, що вона ґрунтується на помилковому розумінні поняття «преюдиції».
		Відповідно до частини другої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. 
		Отже, преюдиційність - це можливість прийняття судом як беззаперечних обставин (юридичних фактів), що були встановлені іншим судом в іншій справі. Разом із тим, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. 
		При цьому преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
		Загалом наведені доводи зводяться до незгоди позивача з оцінкою, наданою апеляційним судом за результатами дослідження обставин справи та наявних у ній доказів, втім жодним чином не спростовують правильності застосування судом норм матеріального права, про перегляд яких подано касаційну скаргу.
		Таким чином, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні цієї справи суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права та правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.
		За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Оскільки колегія суддів не встановила підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга в силу положень статті 350 КАС України задоволенню не підлягає.
		VІ. Судові витрати 
		З огляду на результат касаційного розгляду справи судові витрати не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2023 року у справі № 480/6138/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Повний текст постанови складено та підписано 11 лютого 2025 року.
		 
		 
		СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько   М.В. Білак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...