Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/19183/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 12.02.2025. Зареєстровано: 13.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 854/53134/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/19183/24Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І.
		 
		Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду 
		у складі: головуючої судді  Шевчук О.А.,
		суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.
		при секретарі  Альонішко С.І.,
		за участю представника апелянта  Коротких О.М.,
		представників позивача  Бессараби П.А., Крутіка В.І.
		 
		 
		розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року у справі за позовною заявою Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян "Елкон-Дізайн" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		ВСТАНОВИЛА:
		У червні 2024 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №17921/15-32-07-01-19 від 02.05.2024 р.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9694,30 грн.;
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 782,26 грн.;
		- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 в частині визначення заборгованості (недоїмки) на 7810,00 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає податкові повідомлення-рішення протиправними, а тому звернувся до суду з позовом.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.05.2024 року №17921/15-32-07-01-19. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9694,30 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 782,26 грн. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 в частині визначення заборгованості (недоїмки) на 7810,00 грн. Стягнуто з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» сплачений судовий збір у розмірі 23593,98 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. 
		Доводами апеляційної скарги зазначено, що перевіркою встановлено, що на порушення п.142.1 ст.142, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року N 2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.7, п.17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за N 860/4153, ПГОІ «ЕЛКОН-ДИЗАЙН» недотримано вимоги щодо цільового використання вивільнених в 2022 році від оподаткування коштів в частині надання в грудні 2022 року поворотної фінансової допомоги на адресу ТОВ «ТАІДА» в розмірі 6 500 000 грн. (надання фінансової допомоги не пов`язано з діяльністю ПГОІ «ЕЛКОН-ДИЗАЙН», прибуток від якої звільняється від оподаткування), що призвело до заниження податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2022 рік на загальну суму 1 170 000 грн. Апелянт зазначає, що на порушення вимог ст.1, ч.1, ч.2 ст.9 Закону України від 16.07.1999 N 996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1, п.44.2 ст.44, п.142.1 ст.142, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року N 2755^1 (зі змінами та доповненнями), п.7, п.17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. N 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за N 860/4153, ПГОІ «ЕЛКОН-ДИЗАЙН» недотримано вимоги щодо цільового використання вивільнених в 2017 та 2018 рр. від оподаткування коштів в частині готівкових розрахунків, які непідтверджені первинними документами з ОСОБА_1 (знято з обліку платника податків з 15 січня 2015 року). Зазначає, що на порушення вимог п.п.1.2, п.п. 1.3, п.п.1.4, п.п.1.5 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень, п. 164.2 ст. 164, п.167.1 ст. 167, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755^1 із змінами та доповненнями занижено нарахування військового збору за період з вересня 2017 по грудень 2022 року.
		27 грудня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який зареєстровано судом 30.12.2024 року, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення; рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.
		У відкритому судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 28.01.2025 року, сторони надали свої пояснення та не заперечували, щодо закінчення розгляду справи в порядку письмового провадження.
		Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Зважаючи на відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі, колегія прийняла рішення закінчити розгляд справи, з урахуванням наданих пояснень сторонами, у письмовому провадженні.
		Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області в період з 19.03.2024 року по 08.04.2024 року проведена документальна планова виїзна перевірка Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 року по 31.12.2023 року, за результатами якої складений акт від 15.04.2024 року №15093/15-32-07-01-14.
		Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем:
		- ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 142.1 ст. 142, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7, 17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, в наслідок чого недотримано вимоги щодо цільового використання вивільнених коштів, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 1176390 грн.
		- ст. 51, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п. 52-1 та п. 69.2 ст. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску і Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску» від 13.01.2015 року №4, в наслідок чого подання звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, здійснено не у повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками за III кв. 2017 року, IV кв. 2018, І кв. 2019 року, IV кв. 2022, 1 кв. 2023 року;
		- пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в наслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 13217,20 гривень;
		- пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено нарахування військового збору за період з вересня 2017 року по грудень 2022 року у сумі 999,03 грн.;
		- п. 5, 14 ст. 8, п. 2, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в наслідок чого занижено нарахування та сплату до бюджету єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 10589,58 гривень; несвоєчасна оплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за лютий та липень 2018 року у сумі 3393,07 грн.;
		- пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 20.10.2015 року №897 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств», в частині неподання Податкової декларації (Додаток ПН до рядку 23 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за III квартали 2019 року, 2019 рік, І квартал 2020 року, півріччя 2020 року, III квартали 2020 року, 2020 рік.
		За результатами цієї перевірки позивачу направлено:
		- податкове повідомлення-рішення від 02.05.2024 року №17921/15-32-07-01-19, яким позивачу за порушення вимог ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 142.1 ст. 142, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7, 17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, збільшено суму грошового зобов`язання по податку на прибуток приватних підприємств на 1470488,00 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 1176390,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 294098,00 грн.;
		- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06, яким позивачу за порушення вимог пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 16521,50 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 13217,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3304,30 грн.;
		- податкове повідомлення-рішення від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06, яким позивачу за порушення вимог пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень, п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на 1248,79 грн., у т.ч. за податковими зобов`язаннями - 999,03 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 249,76 грн.;
		- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06, якою позивачу за порушення п. 5, 14 ст. 8, п. 2, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено заборгованість (недоїмку) зі сплати єдиного внеску у сумі 10589,58 грн.
		Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень від 02.05.2024 року №17921/15-32-07-01-19, від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9694,30 грн., від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 782,26 грн., а також з вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 в частині визначення заборгованості (недоїмки) на 7810,00 грн., тому звернувся до суду з цим позовом про їх скасування.
		Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 142.1 ст. 142, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7, 17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» є необґрунтованим та безпідставним, що здійснений без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм законодавства.
		У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.05.2024 року №17921/15-32-07-01-19 є протиправним та підлягає скасуванню.
		Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9694,30 грн. та від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 782,26 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.
		Крім того, суд першої інстанції зазначив, що висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч. 5, 14 ст. 8, ч. 2, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в періоді, який перевірявся, щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, який здійснений без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм законодавства.
		У зв`язку з чим дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 в частині визначення заборгованості (недоїмки) на 7810,00 грн. також є протиправною та підлягає скасуванню судом.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Що стосується податкового повідомлення-рішення від 02.05.2024 року №17921/15-32-07-01-19, колегія суддів виходить з наступного.
		Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» в періоді, який перевірявся, користувалося пільгами з оподаткування податком на прибуток на підставі п. 142.1 ст. 142 Податкового кодексу України відповідно до розпорядження №971/од-2021 від 28.09.2021 року, оскільки відповідало необхідним критеріям, мало соціальну значимість і забезпечувало працевлаштування осіб з інвалідністю.
		За результатами перевірки відповідач встановив заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1176390 грн., у т. ч. за три квартали 2017 року на суму 540 грн., за 2017 рік на суму 4950 грн. (в т. ч. 4 квартал 2017 - 4410 грн.), за перший квартал 2018 року на суму 1440 грн., за півріччя 2018 року на суму 1440 грн., за три квартали 2018 року на суму 1440 грн., за рік 2018 на суму 1440 грн. (в т. ч. 1 квартал 2018 - 1440 грн.), за 2022 рік на суму 1170000 грн., в результаті порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів, що призвело до заниження інших доходів, відображених у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» та заниження фінансового результату, відображеного у рядку у рядку 02 Декларацій «Фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+, -)» на загальну суму 6535500 грн., у т. ч. 2017 рік - на 27500 грн., 2018 рік - на 8000 грн., 2022 рік - 6500000 грн.
		Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. 
		Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
		Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
		Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Згідно до ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
		Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
		Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
		Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.
		Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
		Згідно до п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
		Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).
		Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4 та підпунктом 140.5.16 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.
		Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
		Відповідно до п. 142.1 ст. 142 ПК України звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими об`єднаннями осіб з інвалідністю і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість осіб з інвалідністю, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить протягом звітного періоду не менш як 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці.
		Зазначені підприємства та організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
		У разі порушення вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов`язаний збільшити податкові зобов`язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до цього Кодексу.
		Підприємства та організації, на які поширюється дія цього пункту, реєструються у відповідному контролюючому органі в порядку, передбаченому для платників цього податку.
		Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV визначено, що первинний документ  документ, який містить відомості про господарську операцію.
		Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. 
		Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. 
		Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. 
		Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції. 
		Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.
		Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. 
		Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. 
		Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
		Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. 
		Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування. 
		Відповідно до положень п. 7, 17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за №860/4153, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
		Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).
		Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.
		До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
		До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
		До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
		Отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.
		Судами встановлено, що Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» (замовник) 29.05.2014 року уклало з ФОП ОСОБА_1 (перевізник) договір №05.24/29-01 про надання транспортно-експедиторських послуг, відповідно до умов якого замовник надає для перевезення вантаж або замовник приймає доставлений на його адресу вантаж, а перевізник організовує та забезпечує перевезення і супроводження вантажів, на умовах, обумовлених цим договором, «Правилами перевезень вантажів автотранспортом», затверджених наказом МТУ від 14.10.1997 №363; перевізник за замовленням замовника організовує перевезення вантажів транспортом і за маршрутом, затвердженим перевізником, забезпечує супроводження вантажів при перевезенні; договір набирає чинності з моменту підписання та автоматично пролонгується на наступний рік, якщо жодна із сторін не висловила вимогу про розірвання цього договору у встановленому цим договором порядку (п. 5.1); сторони зобов`язані протягом 10 днів письмово повідомити одна одну про зміну реквізитів, статусу, організаційно-правової форми та інших суттєвих умов (вимог), що є суттєвими для цього договору. У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення винна сторона несе відповідальність у встановленому законом порядку.
		Позивач зазначає, що на дату укладення договору з ОСОБА_1 він перебував у статусі ФОП, а саме надання послуг ним здійснювалося на підставі вказаного договору, який автоматично був пролонгованим на кожний рік на підставі п. 5.1. При цьому, про припинення своєї підприємницької діяльності як ФОП контрагент не повідомляв, хоча відповідно до п. 6.3 договору був зобов`язаний це зробити.
		З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався бухгалтерський облік, виходячи з того, що ОСОБА_1 перебуває у статусі ФОП, та надає відповідні послуги, про що свідчать подані ним Акти виконаних робіт, які досліджувалися податковим органом під час перевірки.
		В ході проведення перевірки встановлено розрахунки готівковими коштами директором Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за послуги автоперевезення згідно наданих до перевірки «Звітів про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт» на загальну суму 35500 грн.
		На підтвердження виконання послуг за вказаним договором позивачем надано акти на виконання робіт, товарно-транспортні накладні.
		Разом з цим, під час перевірки відповідачем встановлено, що згідно бази даних Автоматизованої системи Державної податкової служби України ІКС «Податковий блок» фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 15.01.2015 року знято з обліку платника податків та останню податкову звітність ним подано 29.01.2015 року за звітний податковий період 2014 рік - податкова декларація про майновий стан і доходи з нульовими показниками фінансово-господарської діяльності.
		На підставі зазначених обставин відповідач прийшов до висновку, що надані до перевірки акти виконаних робіт підписані фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 містять недостовірну інформацію, є дефектними і не мають статусу юридичного значимих, так як на дату їх підписання платника податків знято з податкового обліку (припинено, ліквідовано, закрито), відповідно, вони не підтверджують вимоги п. 142.1 ст. 142 ПКУ в частині цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку.
		Колегія суддів зазначає, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів у ланцюгу постачання.
		Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, не є носієм доказової інформації щодо порушення вимог податкового законодавства. Належними та допустимими доказами для висновку про нездійснення контрагентом господарських операцій могли б бути відповідні довідки за результатами зустрічних звірок постачальників.
		Тобто, наявна у відповідача податкова інформація щодо контрагента носить інформативний характер та сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень з боку позивача.
		Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум понесених витрат є підставою для врахування та відображення таких при формуванні об`єкту оподаткування.
		Суд враховує презумпцію добросовісності платника податків, за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
		Тотожних висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 17.10.2023 року у справі №320/17531/21.
		Колегія суддів зазначає, що позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність свого контрагента. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.
		Згідно з положеннями п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.
		Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
		Особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (п. 112.1 ст.112 ПК України).
		Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання (п. 112.2 ст.112 ПК України).
		У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.
		Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством.
		Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (п. 112.7 ст.112 ПК України).
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулося не з вини позивача, що виключає протиправність діянь платника податку, та як наслідок притягнення його до відповідальності.
		Відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний про те, що його контрагент був знятий з податкового обліку як фізична особа-підприємець, тобто не доведено правомірність та обґрунтованість збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток на 6390 грн.
		Судами встановлено, що 12.12.2022 року Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН»(Надавач) уклало з ТОВ «ТАЇДА» (Одержувач) договір поворотної фінансової допомоги №ПБФД-2, відповідно до умов якого надавач надає одержувачу поворотну фінансову допомогу, а одержувач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п. 1); поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податків у користування на визначений строк відповідно до цього Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою для повернення (п. 2); істотними умовами договору є: поворотна фінансова допомога надається в сумі 6500000,00 (шість мільйонів п`ятсот тисяч) гривень (п. 2.1); допомога за цим договором є безпроцентною (п. 2.3); одержувач зобов`язується повернути надавачу допомогу в строк та на умовах, передбачених цим Договором (п. 2.4); повернення одержувачем зазначеної в цьому договорі суми допомоги повинно бути здійснено на вимогу надавача, але в будь-якому разі не пізніше 31 грудня 2023 року (п. 3.2); одержувач має право в будь-який час повністю або частково, достроково повернути допомогу, при цьому надавач зобов`язаний прийняти дострокове виконання відповідної суми, проте вся сума допомоги повинна бути повністю повернена одержувачем не пізніше терміну, зазначеного в п. 3.2 цього договору (п. 3.3); спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів (п. 5.1); в разі недосягнення згоди зацікавлена сторона передає спір на розгляд компетентного судового органу в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п. 5.1); цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту передання допомоги одержувачу і діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань відповідно до умов цього договору (п. 7.1).
		В ході проведення перевірки відповідачем встановлено перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «ТАІДА» згідно платіжної інструкції від 14.12.2022 року №1648 з призначенням платежу поворотна фінансова допомога у розмірі 6500000 грн., які станом на 31.12.2023 не повернуті, за даними бухгалтерського обліку по рахунку 3771 рахується дебіторська заборгованість ТОВ «ТАІДА» в сумі 6500000 грн.
		Позивач зазначає, що метою надання поворотної фінансової допомоги у вказаній вище сумі було придбання генераторів, які необхідні для безперебійного циклу виробництва на підприємстві - Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН», що підтверджується перепискою між контрагентами.
		Відповідно до листа №50 від 23.02.2023 року, адресованого ТОВ «ТАЇДА», Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» повідомляло, що у зв`язку з частими відключеннями енергопостачання є відповідні складнощі на виробництві, тому просило повідомити щодо поставки генератора, який повинен бути придбаний для позивача.
		Листом від 10.03.2023 року №303 ТОВ «ТАЇДА» повідомило Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН», що постачальник - компанія «NUANS SAVUNMA STHALAT SHRICAT SANAYI VE TICARAT LIMITED SIRKETI», підвів їх компанію та не поставив у строки, обумовлені договором товар, за який вони здійснили оплату 15.12.2022 року відповідно до умов контракту №2022/12/130 від 13.12.2022 року.
		Згідно листа №61 від 24.04.2023 року позивач повідомив ТОВ «ТАЇДА», що 04.04.2023 року здійснив оплату генератора у іншого продавця, а тому відпала потреба у генераторі, який одержувач обіцяв поставити. В цьому листі позивач просив повернути поворотну фінансову допомогу по договору №ПБФД-2 від 12.12.2022 року.
		Листом від 17.05.2023 року №312 ТОВ «ТАЇДА» повідомили позивача про відсутність наразі фінансової можливості повернути фінансову допомогу у сумі 6500000 грн.
		Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» 30.10.2023 року повторно звернулося листом №133 до ТОВ «ТАЇДА» з метою уточнення строку повернення суми поворотної фінансової допомоги по договору поворотної фінансової допомоги №ПБФД-2 від 12.12.2022 року.
		Відповідно до листа №343 від 08.11.2023 року ТОВ «ТАЇДА» повідомили, що 02.06.2023 року ним подано позов до компанії «NUANS SAVUNMA STHALAT SHRICAT SANAYI VE TICARAT LIMITED SIRKETI» про стягнення 163800,00 доларів США по контракту №2022/12/130 від 13.12.2022 року (справа №916/2361/23 у Господарському суді Одеської області), та як тільки будуть кошти повернуті контрагентом, вони повернуть поворотну фінансову допомогу.
		08.12.2023 року Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» уклало з ТОВ «ТАЇДА» додаткову угоду №1 до Договору №ПБФД-2 поворотної фінансової допомоги від 12.12.2022 року, відповідно до якої сторони змінили по тексту визначення поворотної фінансової допомоги на поворотну фінансову безвідсоткову позику, а також змінено призначення платежу при поверненні коштів по вказаному договору.
		11.01.2024 року Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» звернулося до ТОВ «ТАЇДА» із претензією про повернення коштів згідно договору №ПБФД-2 поворотної фінансової допомоги від 12.12.2022 року, у відповідь на що отримало лист №340 від 15.01.2024 року, відповідно до якого ТОВ повідомило, що очікує на результат вирішення справи №916/2361/23 у суді.
		19.04.2024 року Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» повідомило TOB «ТАЇДА» про відповідне відображення призначення платежу внаслідок підписання між сторонами додаткової угоди №1 до Договору №ПБФД-2 поворотної фінансової допомоги від 12.12.2022 року.
		Листом №402 від 30.04.2024 р. ТОВ «ТАЇДА» повідомили позивача, що приймає до уваги та у подальшому буде вірно зазначати призначення платежу згідно Додаткової угоди №1 від 08.12.2023 року до Договору №ПБФД-2 поворотної фінансової допомоги від 12.12.2022 року.
		З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення №4 громадської організації інвалідів «ЕЛКОН» від 05.01.2022 року директору Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» надано дозвіл на укладання договорів купівлі-продажу продукції власного виробництва та комплектуючих до неї, договорів фінансування, договорів купівлі обладнання та будь яких інших договорів на суму до 500000,00 гривень та більше 500000,00 гривень строком до 05 січня 2023 року.
		Позивач зазнає, що Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» не заборонялося установчими документами укладання договору поворотної фінансової допомоги №ПБФД-2, беручи до уваги масові відключення енергетики (світла) в Україні, в тому числі і в м. Одесі, що є загальновідомою обставиною, враховуючи факт можливих масових ракетних обстрілів зі сторони РФ, тому між ТОВ «ТАЇДА» та позивачем існували домовленості щодо закупівлі генераторів для Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» за рахунок коштів, які позивач надасть в борг.
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що Підприємством, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» не порушено вимог щодо цільового використання вивільнених коштів в 2022 році від оподаткування коштів, а збільшення відповідачем грошового зобов`язання з податку на прибуток за 2022 рік на загальну суму 1170000 грн. є безпідставним, оскільки метою надання позивачем ТОВ «ТАЇДА» поворотної фінансової допомоги у вказаній вище сумі було придбання генераторів, які необхідні для безперебійного циклу виробництва на підприємстві.
		Апелянт також зазначає, що Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» в 2022 році (в періоді надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «ТАІДА») мало кредитні угоди, укладені з АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», від 29.06.2021 №588, від 08.12.2023 №3878/2023, за якими сплачувало відсотки, і, замість спрямування вивільнених від оподаткування коштів на повернення кредитів, спрямувало їх на надання поворотної фінансової допомоги, що не відповідає цільовому використанню вивільнених коштів (сум податку, що не сплачується до бюджету та залишається в розпорядженні платника податку, а саме: на створення чи переоснащення матеріально-технічної бази, збільшення обсягу виробництва, запровадження новітніх технологій. Використання таких коштів має бути пов`язане з діяльністю платника податку, прибуток від якої звільняється від оподаткування).
		Разом з цим, як вказує позивач, на початок дня - 14.12.2022 року без урахування кредитних коштів на рахунку Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» значилася сума у розмірі 11752380,25 грн. власних коштів (загальна сума 21552380,25 грн., з яких 9800000 грн. кредитні кошти), а на кінець цього ж дня після надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «ТАЇДА» у сумі 6500000,00 грн. у відповідності до договору поворотної фінансової допомоги №ПБФД-2 від 12.12.2022 року на рахунку позивача була наявна сума у розмірі 3384063,78 грн. власних коштів, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 (980) за 14 грудня 2022 року.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на рахунку Підприємства, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» були у достатній сумі власні кошти для погашення кредитних зобов`язань по договорам з АТ «Державний ощадний банк» від 29.06.2021 р. №588 та від 08.12.2023 р. №3878/2023, незважаючи на надання у вказаній вище сумі фінансової допомоги ТОВ «ТАЇДА», а тому твердження податкового органу щодо нецільового використання вивільнених від оподаткування коштів на цій підставі є необґрунтованими.
		Крім того, як вказує позивач, сума коштів у розмірі 6500000 грн. своєчасно не повернута у строк до 31.12.2023 р. згідно умов Договору №ПБФД-2 від 12.12.2022 р. наразі ТОВ «ТАЇДА» повертається частинами, про що свідчать надані платіжні інструкції №7342 від 29.04.2024 р., №7335 від 26.04.2024 р., №7318 від 23.04.2024 р., №7297 від 18.04.2024 р.
		За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток за 2022 рік на загальну суму 1170000 грн.
		Отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 44.1, 44.2 ст. 44, п. 142.1 ст. 142, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 7, 17 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» є необґрунтованим та безпідставним, що здійснений без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм законодавства.
		У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 02.05.2024 року №17921/15-32-07-01-19 є протиправним та підлягає скасуванню судом.
		Що стосується податкових повідомлень-рішень від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9694,30 грн. та від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 782,26 грн. колегія суддів зазнає.
		За результатами перевірки відповідач встановив, що станом на момент отримання доходів в сумі 35500,00 грн. за виконані послуги з перевезення ОСОБА_1 не був підприємцем, а був фізичною особою, в зв`язку з чим Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» при виплаті доходу в сумі 35500 грн. на його користь виступало як податковий агент з обов`язком нарахування, утримання, перерахуванням та сплатою податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
		У зв`язку з зазначеним, податковий орган прийшов до висновку, що Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» не нараховано, не утримано, не перераховано та не сплачено з доходів виплачених фізичній особі ОСОБА_1 податок на доходи фізичних осіб в сумі 6390,00 грн., за що застосовано штрафну санкцію у сумі 1597,50 грн., а також військовий збір у сумі 532,50 грн., за що застосовано штрафну санкцію у сумі 133,13 грн.
		Відповідно до положень пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, ст. 168, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
		До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.
		Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
		Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		Згідно з пп. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.
		Оскільки під час розгляду справи суди дійшли висновку, що неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулося не з вини позивача, а фактично відбулося з вини контрагента - ФОП ОСОБА_1 та відповідачем не доведено, що позивач був обізнаний про те, що його контрагент був знятий з податкового обліку як фізична особа-підприємець, а також не доведено дефектність наданих до перевірки документів по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями на 6390,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1597,50 грн., а також для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями на 532,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 133,13 грн.
		Отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.2 п. 164.2, п. 164.3 ст. 164, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, 170.1.2 п. 170.1 ст. 170, п. 171.2 ст. 171, пп. «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України в періоді, який перевірявся, щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, що здійснений без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм законодавства.
		Крім того, судами встановлено, що податковими повідомленнями-рішеннями від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 та від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями на 6827,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 1706,80 грн., а також збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за податковими зобов`язаннями на 466,53 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 116,63 грн. по взаємовідносинам з гр. ОСОБА_2 .
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №4555 від 24.05.2024 року Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» частково сплачено суму по ППР №18606/15-32-24-06 від 03.05.2024 р., а саме 466,53 грн. (військовий збір щодо взаємовідносин з гр. ОСОБА_3 ), а також згідно платіжного доручення №4554 від 24.05.2024 року частково сплачено суму по ППР №18605/15-32-24-06 від 03.05.2024 р., а саме 6827,20 грн. (ПДФО щодо взаємовідносин з гр. ОСОБА_3 ).
		Відповідно до пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, у разі сплати платником податків протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання податкового повідомлення-рішення, суми податкового зобов`язання, нарахованого за результатами документальних перевірок, які були відновлені або розпочаті з 1 серпня 2023 року та завершені до дня припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, штрафні (фінансові) санкції (штрафи), нараховані на суму такого податкового зобов`язання, вважаються скасованими, а пеня не нараховується.
		Сума грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні, вважається неузгодженою до моменту повної сплати податкового зобов`язання, визначеного в такому податковому повідомленні-рішенні, але не пізніше ніж протягом 30 календарних днів з дня, наступного за днем отримання платником податків такого податкового повідомлення-рішення. Сума податкового зобов`язання, сплаченого у порядку, передбаченому цим підпунктом, не підлягає оскарженню. Норми статей 56 та 57 цього Кодексу застосовуються з урахуванням строків, визначених цим підпунктом.
		З урахуванням зазначеного, оскільки позивачем протягом 30 календарних днів сплачено суму податкового зобов`язання у розмірі 6827,20 грн. (ПДФО щодо взаємовідносин з гр. ОСОБА_3 ), визначену ППР №18605/15-32-24-06 від 03.05.2024 р., а також сплачено суму податкового зобов`язання у розмірі 466,53 грн. (військовий збір щодо взаємовідносин з гр. ОСОБА_3 ), тому нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на ці суми у розмірі 1706,80 грн. та 116,63 грн. є протиправним, а самі штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в силу приписів пп. 69.37 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України вважаються скасованими.
		Тобто, вірним є висновок суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №18605/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 9694,30 грн. та від 03.05.2024 року №18606/15-32-24-06 в частині збільшення суми грошового зобов`язання на 782,26 грн. є протиправними та підлягають скасуванню судом.
		Що стосується вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 зі сплати єдиного внеску у сумі 10589,58 грн. колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 5, 14 ст. 8, ч. 2, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій осіб з інвалідністю, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
		Єдиний внесок для підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, в яких кількість осіб з інвалідністю становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких осіб з інвалідністю становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,5 відсотка визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску для працюючих осіб з інвалідністю.
		Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідно до платіжного доручення №4556 від 27.05.2024 року Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» частково оплатило вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 у сумі 2779,58 грн. (нарахування ЄСВ на суми заробітної плати працівникам).
		При цьому, нарахування ЄСВ в частині суми 7810,00 грн. (35500 грн. * 22%) відповідачем здійснено виходячи з того, що ОСОБА_1 на дату надання послуг з автоперевезення Підприємству, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» не мав статусу ФОП, тому сума наданих послуг у розмірі 35500 грн. визначена податковим органом як база нарахування ЄСВ, оскільки є сумою винагороди фізичній особі за виконання робіт по цивільно-правовому договору.
		Як вже зазналося, Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» (замовник) 29.05.2014 року уклало з ФОП ОСОБА_1 (перевізник) договір №05.24/29-01 про надання транспортно-експедиторських послуг, який не є цивільно-правовим договором, а відповідальність з відповідними наслідками щодо неповідомлення контрагента про юридичний факт припинення підприємницької діяльності після його укладення покладається саме на ОСОБА_1 .
		В свою чергу, Підприємство, яке засноване на власності об`єднання громадян «ЕЛКОН-ДІЗАЙН» не повинно нести відповідальність за порушення податкової дисципліни контрагентом - ОСОБА_1 .
		Колегія суддів зазначає, що тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган та в даному випадку відповідач не довів під час розгляду справи, що неналежне виконання вимог податкового законодавства відбулося саме з вини позивача.
		Отже, висновок відповідача про порушення позивачем вимог ч. 5, 14 ст. 8, ч. 2, 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в періоді, який перевірявся, щодо взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним, який здійснений без належного аналізу наданих первинних документів та з невірним тлумаченням норм законодавства.
		У зв`язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області від 03.05.2024 року №Ю-18607/15-32-24-06 в частині визначення заборгованості (недоїмки) на 7810,00 грн. є протиправною та підлягає скасуванню судом.
		Колегія суддів звертає увагу, що норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
		За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18.
		Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апелянт не довів належними і допустимими доказами порушення позивачем чинного законодавства України та дійшов хибного висновку.
		Отже, враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції цілком правомірно дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
		Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. 
		Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області  залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року  залишити без змін.
		Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуюча суддя: О.А. Шевчук 
		 
		Суддя: А.В. Бойко 
		 
		Суддя: А.Г. Федусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...