Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 354/2244/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано судом: 13.02.2025. Зареєстровано: 13.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 14.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/354/78/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024091110000090

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 354/2244/24
		Провадження № 1-кп/354/78/25
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 лютого 2025 року м.Яремче
		 
		       Яремчанський міський суд Івано-Франківської області у складі:
		головуючої судді                         ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091110000090 від 04 липня 2024 року про обвинувачення
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, із повною вищою освітою, фізичної особи-підпримємця, одруженого, на утриманні перебуває одна малолітня дитина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.296 КК України,-
		       за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5                          
		                                        В С Т А Н О В И В :
		 
		        ОСОБА_3 вчинив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб. Кримінальні правопорушення вчинено за наступних обставин. 
		Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		У відповідності до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
		Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Пунктом 9 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку» від 21.06.2018 № 2469-VIII (далі - Закон «Про національну безпеку») визначено, що національна безпека України - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз.
		У відповідності до п. 2 ст. 1 Закону «Про національну безпеку», воєнна безпека - це захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності і демократичного конституційного ладу та інших життєво важливих національних інтересів від воєнних загроз.
		Згідно п. п. 44-45 рішення Ради національної безпеки та оборони України від 14.09.2020, основним завданням у сфері воєнної безпеки є розвиток потенціалу стримування. Безумовним пріоритетом є боєздатні Збройні Сили України, підготовлений і вмотивований військовий резерв та ефективна територіальна оборона, які у поєднанні зі спроможностями інших органів сектору безпеки і оборони здатні завдати таких неприйнятних для противника втрат на землі, у повітрі, на морі та у кіберпросторі, що унеможливить реалізацію його агресивних намірів. Держава врахує уроки гібридної агресії проти України, бойових дій на Близькому Сході у нових доктринальних підходах до забезпечення воєнної безпеки.
		Пунктом 22 частини III Стратегії забезпечення державної безпеки, ухваленої рішенням Ради національної безпеки та оборони України від 16.02.2002 року (далі - Стратегія) визначено, що державна політика у сфері державної безпеки спрямовується на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам державній безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних, диверсійних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що призводять до цих загроз та причин їх виникнення.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-ХП (далі - Закон) Збройні Сили України (далі ЗСУ) - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
		Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
		У відповідності до ст. З Закону організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
		Згідно ст.12 Закону підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.
		У відповідності до ст.1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-ХП (далі - Закон «Про оборону України») військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
		Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Збройна агресія - застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України вважається збройною агресією.
		Статтею 4 Закону «Про оборону України» визначено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях.
		Положеннями ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3542-XII (далі - Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		Цим же законом особливий період визначено як період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Пунктом 8 ст.4 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		Згідно п.5 ст.22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади.
		Пунктами 1, 3 цієї ж статті Закону зобов`язано громадян з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
		Пунктом 2 ст.26 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Згідно ст.17 Закону «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХП (далі - Закон «Про військовий обов`язок і військову службу») захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов`язок у запасі відповідно до законодавства.
		Відповідно до ст. 1 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
		Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення) Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
		Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.
		Пунктом 8 Положення визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі -Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
		Відповідно до п.9 Положення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		24 лютого 2022 року президент російської федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		Після того, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України, перетнувши лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.
		Указані дії супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі людей, у тому числі дітей, отримання ними тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості та заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури.
		Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30        діб, який в подальшому було неодноразово продовжено, і наразі він діє
		строком до 09 листопада 2024 року.
		Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України від 03.03.2022 № 2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, оголошено проведення загальної мобілізації.
		Строк        проведення        загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України і наразі його продовжено з 12 серпня 2024 року на 90 діб.
		На виконання вимог розпорядження 31 Прикордонного загону від 13.05.2024 року №214-Р «Про проведення спільної спеціальної прикордонної операції «Захід-Південь 2024» та розпорядження Західного регіонального управління від 28.06.2024 року № 02.2/6087-Вих «Про проведення заходів» 31 прикордонним загоном в період з 04.07.2024 у взаємодії з представниками Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області
		забезпечено виставлення прикордонного наряду «Контрольний пост» поблизу с. Ворохта Ворохтянської селищної громади Надвірнянського району.
		04 липня 2024 року згідно із додатком 1 до наказу коменданта Верховинського району №7 від 07 березня 2024 року «Про внесення змін до наказу коменданта Верховинського району №1 від 01.03.2023» наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) №16 від 24.01.2024 та відповідним добовим нарядом старших солдатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залучено до проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних при спільному відпрацюванні з особовим складом Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) у селищі Ворохта Надвірнянського району, а саме несення служби на блокпості, який розташовувався на відрізку автомобільної дороги Р-24 зі сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський» (8 км), навпроти опори лінії електропередач № 54 за геолокаційними координатами «48°18'30.3"N 24°34'37Л"Е», у напрямку руху зі сторони с. Татарів до с. Ворохта поряд із очисними спорудами.
		04 липня 2024 року у період часу з 07 год 00 хв до 08 год 00 хв, на виконання зазначених наказів військовослужбовці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули до визначеного місця несення служби на автомобілі марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , де в цей час вже перебували військовослужбовці військової частини № НОМЕР_2 НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ.
		Того ж дня о 12 год 05 хв на вказаний переносний блокпост для виконання своїх службових обов`язків прибув поліцейський офіцер громади Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 .
		Функціонування блокпоста викликало незадоволення з боку жителів селища Ворохти, які вважали, що це перешкоджає туризму.
		У зв`язку із цим 04 липня 2024 року місцеві жителі за участі голови Ворохтянської селищної ради ОСОБА_9 провели зібрання поблизу приміщення Ворохтянської селищної ради, розташованої в селищі Ворохта, вулиця Данила Галицького, 41, на яке для роз`яснень підстав та процедури функціонування вищевказаного блокпоста запросили представника прикордонного загону ОСОБА_10 .
		На вищевказаному зібранні місцевого населення ОСОБА_10 особисто роз`яснив правомірність, підстави та обов`язок розвертання контрольного пункту пропуску за участі інших учасників з числа військовослужбовців, представників ІНФОРМАЦІЯ_5, поліції, а також, з метою дотримання військової етики повідомив, що додатково узгодить процедуру щодо прискорення пропускного режиму подорожуючих громадян України та пересування місцевого населення.
		У зібранні приймали участь місцеві жителі, які вислухавши роз`яснення, самовільно на власних автомобілях попрямували до розвернутого блокпоста.
		У подальшому, близько 12 год 20 хв, указані невстановлені особи та ОСОБА_3 на власних автомобілях прибули до місцезнаходження блокпоста, а саме до ділянки автомобільної дороги Р-24 зі сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський» (8 км), навпроти опори лінії електропередач № 54 за геолокаційними координатами «48°18'30.3"N 24°34'37.1"Е» поряд із очисними спорудами.
		У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання виконання службових обов`язків військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 № НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ та ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом демонтування встановленого в законному порядку блокпоста.
		       При цьому, ОСОБА_3 одразу припаркував власний автомобіль марки «Ssang yong», д.н.з НОМЕР_4 , на узбіччі дороги перед автомобілем ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , який вирізнявся характерними рисами (захисним забарвленням) та на якому прибули і переміщались представники ІНФОРМАЦІЯ_5, чим заблокував безперешкодний його виїзд.
		У подальшому, невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, та ОСОБА_3 розпочали самовільне демонтування встановленого блокпоста та дорожніх знаків, які забезпечували його функціонування. При цьому, ОСОБА_3 разом із іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, оточили працівників, які забезпечували функціонування контрольного пункту пропуску, не давши змоги їм пересуватись та вжити своєчасних дій щодо унеможливлення демонтування чи пошкодження контрольного пункту. Вказане створило перепони для виконання покладених на них функціональних обов`язків щодо проведення контрольних заходів із переміщення осіб встановленим маршрутом, перевірки документів, вручення відповідних повісток, забезпечення інших мобілізаційних заходів представниками ІНФОРМАЦІЯ_5.
		Представники прикордонного загону залишились без засобів забезпечення функціонування контрольованого пункту пропуску, були обмеженні у пересуванні, що унеможливлювало здійснювати зупинку транспорту, перевірку документів водіїв, оскільки присутність сторонніх осіб в межах робочої зони та на проїзній частині, відсутність демонтованих знаків дорожнього руху, які сприяють безпечності, створення штучного обмеження пересування працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 та військовослужбовців внаслідок оточення, створювало небезпечні аварійні ситуації та загрожували життю і здоров`ю присутніх осіб.
		Разом з тим, для поглиблення конфліктної ситуації та провокації військовослужбовців прикордонного загону, ІНФОРМАЦІЯ_5, поліції, спрямованої на припинення виконання функціональних обов`язків останніми, ОСОБА_3 разом із іншими невстановленими місцевими жителями продовжував викрикувати нецензурні слова, а також шляхом фізичного оточення не давали їм переміщуватись, фізично відбирали особисті речі, заблокували службовий автотранспорт, демонтували встановлений контрольний пункт пропуску, після чого функціонування його було неможливим.
		Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_3 із іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, побачивши представника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , оточили його поблизу заблокованого автомобіля, не давши йому покинути місце скупчення місцевих жителів. Невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, виявляючи агресію, стали безпричинно, з хуліганських спонукань наносити удари по корпусу ОСОБА_6 , заблокували його пересування та розпочали провокативні дії шляхом відеозйомки його поведінки на мобільні телефони і висловлюванні особистих образ.
		У зв`язку із тим, що військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не змогли виконувати покладені на них службові обов`язки, останні, проштовхуючись через натовп, пройшли до автомобіля марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_6 сів в автомобіль на водійське місце та з метою переміщення автомобіля в більш безпечне місце спробував від`їхати від місця події.
		Діючи з метою перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України в особливий період, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що перед ним знаходиться військовослужбовець Збройних Сил України, який перебуває при виконанні своїх службових обов`язків, умисно заблокував рух автомобіля марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , наніс сильний удар рукою по вікні лівих передніх дверцят автомобіля, розбивши скло, та, застосовуючи фізичну силу, спільно із іншими особами став витягувати ОСОБА_6 з салону автомобіля.
		Не зумівши витягнути ОСОБА_6 з салону автомобіля через вікно, ОСОБА_3 зробив спробу виламати передні двері справа у вказаному транспортному засобі. Усвідомлюючи, що внаслідок агресивних дій з боку ОСОБА_3 його життю та здоровлю загрожує небезпека, ОСОБА_6 , щоб уникнути фізичної розправи, розпочав рух автомобіля. В цей час невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, через вікно автомобіля стали наносити йому удари в голову та верхню частину тіла.
		       Внаслідок вищевказаних дій невстановлених осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, ОСОБА_6 спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з вираженим цефалгічним та вестибуло-атактичним синдромами, множинними забоями, саднами, підшкірними гематомами обличчя, волосистої частини голови, тулубу, живота та верхніх кінцівок, забійної травми носа та викривлення носової перетинки з частковим порушенням функції носового дихання.
		Транспортний засіб марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовувався під час виконання визначених обов`язків ОСОБА_6 , та був пошкоджений ОСОБА_3 та іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, після вищевказаних подій став не придатний до експлуатації, оскільки розбито передню ліву фару, пошкоджено капот, кришку багажника, передні праві двері, переднє праве крило, деформовано передні ліві двері, розбито скло передніх лівих дверей та заднє скло, пошкоджено ліву задню боковину, задній бампер, задні праві двері не закриваються.
		Окрім цього, на виконання вимог розпорядження 31 Прикордонного загону від 13 травня 2024 року № 214-Р «Про проведення спільної спеціальної прикордонної операції «Захід-Південь 2024» та розпорядження Західного регіонального управління від 28 червня 2024 року № 02.2/6087-Вих «Про проведення заходів» 31 прикордонним загоном в період з 04 липня 2024 у взаємодії з представниками Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області забезпечено виставлення прикордонного наряду «Контрольний пост» поблизу с. Ворохта Ворохтянської селищної громади Надвірнянського району.
		04 липня 2024 року згідно із додатком 1 до наказу коменданта Верховинського району № 7 від 07 березня 2024 року «Про внесення змін до наказу коменданта Верховинського району № 1 від 01.03.2023», наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) № 16 від 24 січня 2024 року та відповідним добовим нарядом старших солдатів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 залучено до проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних при спільному відпрацюванні з особовим складом Державної прикордонної служби України (далі - ДПСУ) у селищі Ворохта Надвірнянського району, а саме несення служби на блокпості, який розташовувався на відрізку автомобільної дороги Р-24 зі сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський» (8 км), навпроти опори лінії електропередач №54 за геолокаційними координатами «48°18'30.3"N 24°34'37.1"Е», у напрямку руху зі сторони с. Татарів до с. Ворохта поряд із очисними спорудами.
		04 липня 2024 року у період часу з 07 год 00 хв до 08 год 00 хв, на виконання зазначених наказів військовослужбовці ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прибули до визначеного місця несення служби на автомобілі марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебуває у користуванні ОСОБА_6 , де в цей час вже перебували військовослужбовці військової частини № НОМЕР_2 НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ.
		Того ж дня о 12 год 05 хв на вказаний переносний блокпост для виконання своїх службових обов`язків прибув поліцейський офіцер громади Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 .
		Функціонування блокпоста викликало незадоволення з боку жителів селища Ворохти, які вважали, що це перешкоджає туризму.
		У зв`язку із цим 04.07.2024 року місцеві жителі за участі голови Ворохтянської селищної ради ОСОБА_9 провели зібрання поблизу приміщення Ворохтянської селищної ради, розташованого в селищі Ворохта, вулиця Данила Галицького, 41, на яке для роз`яснень підстав та процедури функціонування вищевказаного блокпоста запросили представника прикордонного загону ОСОБА_10 .
		На вищевказаному зібранні місцевого населення ОСОБА_10 особисто роз`яснив правомірність, підстави та обов`язок розвертання контрольного пункту пропуску за участі інших учасників з числа військовослужбовців, представників ІНФОРМАЦІЯ_5, поліції, а також, з метою дотримання військової етики повідомив, що додатково узгодить процедуру щодо прискорення пропускного режиму подорожуючих громадян України та пересування місцевого населення.
		У зібранні приймали участь місцеві жителі, які вислухавши роз`яснення, залишились незадоволеними та самовільно на власних автомобілях попрямували до розвернутого блокпоста.
		У подальшому, близько 12 год 20 хв, указані невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, та ОСОБА_3 на власних автомобілях прибули до місцезнаходження блокпоста, а саме до ділянки автомобільної дороги Р-24 зі сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський» (8 км), навпроти опори лінії електропередач № 54 за геолокаційними координатами «48°18'30.3"N 24°34'37Л"Е» поряд із очисними спорудами.
		У цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, спрямований на перешкоджання виконання службових обов`язків військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 № НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ та ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом демонтування встановленого в законному порядку блокпоста.
		При цьому ОСОБА_3 одразу припаркував власний автомобіль марки «Ssang yong» д.н.з НОМЕР_4 на узбіччі дороги перед автомобілем ВАЗ 211540, д.н.з. НОМЕР_1 , який вирізнявся характерними рисами (захисним забарвленням), та на якому прибули і переміщались представники ІНФОРМАЦІЯ_5, чим заблокував безперешкодний його виїзд.
		Прибувши на ділянку автомобільної дороги Р-24 зі сполученням «Татарів-Кам`янець-Подільський» (8 км), навпроти опори лінії електропередач №54 за геолокаційними координатами «48°18'30.3"N 24°34'37Л"Е» поряд із очисними спорудами, невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, та ОСОБА_3 , грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, розпочали самовільне демонтування встановленого блокпоста та дорожніх знаків, які забезпечували його функціонування.
		При цьому, ОСОБА_3 разом із іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, умисно, з хуліганських спонукань, оточили працівників, які забезпечували функціонування контрольного пункту пропуску, не давши змоги їм пересуватись та вжити своєчасних дій щодо унеможливлення демонтування чи пошкодження контрольного пункту. Вказане створило перепони для виконання покладених на них функціональних обов`язків щодо проведення контрольних заходів із переміщення осіб встановленим маршрутом та проведених заходів щодо перевірки документів, вручення відповідних повісток, забезпечення інших мобілізаційних заходів представниками ІНФОРМАЦІЯ_5.
		Представники прикордонного загону залишились без засобів забезпечення функціонування контрольованого пункту пропуску, були обмеженні у пересуванні, що унеможливлювало здійснювати зупинку транспорту, перевірку документів водіїв, оскільки присутність сторонніх осіб в межах робочої зони та на проїзній частині, відсутність демонтованих знаків дорожнього руху, які сприяють безпечності, створення штучного обмеження пересування працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 та військовослужбовців внаслідок оточення, створювало небезпечні аварійні ситуації та загрожували життю і здоров`ю присутніх осіб.
		Дії невстановлених осіб, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, та ОСОБА_3 , розпочаті як перешкоджання законній діяльності військовослужбовців Збройних Сил України, після демонтажу блок поста переросли в хуліганство, вчинене групою осіб.
		Група невстановлених осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, та ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що своїми діями вони грубо порушують громадський порядок, виражаючи тим самим неповагу до суспільства, встановлених правил поведінки та моралі, та бажаючи цього, виявляючи особливу зухвалість, яка виразилась в нахабному поводженні, нецензурних висловлюваннях, безпричинній агресивній поведінці, порушенні нормальної діяльності військовослужбовців Збройних Сил України, умисно оточили їх та не дали змогу вільно переміщатись, заблокували службовий автотранспорт, демонтували встановлений контрольний пункт пропуску, після чого функціонування його стало неможливим.
		Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_3 із іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, усвідомлюючи, що їх хуліганські дії вчиняються в громадському місці стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, побачивши представника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_6 , демонструючи явну зневагу до загальноприйнятих в суспільстві правил поведінки та моральності, оточили його поблизу заблокованого автомобіля, не давши йому покинути місце скупчення місцевих жителів. Невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, виявляючи агресію, стали безпричинно, з хуліганських спонукань наносити удари по корпусу ОСОБА_6 , заблокували його пересування та розпочали провокативні дії шляхом відеозйомки його поведінки на мобільні телефони і висловлюванні особистих образ.
		У зв`язку із тим, що військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не змогли виконувати покладені на них службові обов`язки, останні, проштовхуючись через натовп, пройшли до автомобіля марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 . ОСОБА_6 сів в автомобіль на водійське місце та з метою переміщення автомобіля в більш безпечне місце спробував від`їхати від місця події.
		Діючи з хуліганських спонукань, ОСОБА_3 , усвідомлюючи, що перед ним знаходиться військовослужбовець Збройних Сил України, який перебуває при виконанні своїх службових обов`язків, за відсутності зовнішнього приводу для конфлікту з ним, виявляючи особливу зухвалість, як виклик соціальному оточенню, умисно заблокував рух автомобіля марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та, діючи з хуліганських мотивів, безпричинно наніс сильний удар рукою по вікні лівих передніх дверцят автомобіля, розбивши скло, та, застосовуючи фізичне насильство, спільно із іншими невстановленими особами, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, став витягувати ОСОБА_6 з салону автомобіля.
		Не зумівши витягнути ОСОБА_6 з салону автомобіля через вікно, ОСОБА_3 , діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, зробив спробу виламати передні двері справа у вказаному транспортному засобі. Усвідомлюючи, що внаслідок агресивних дій з боку ОСОБА_3 його життю та здоров"ю загрожує небезпека, ОСОБА_6 , щоб уникнути фізичної розправи, розпочав рух автомобіля. В цей час невстановлені особи, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, через вікно автомобіля стали наносити йому удари в голову та верхню частину тіла.
		Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_3 та інших невстановлених осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, ОСОБА_6 спричинено легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з вираженим цефалгічним та вестибуло-атактичним синдромами, множинними забоями, саднами, підшкірними гематомами обличчя, волосистої частини голови, тулубу, живота та верхніх кінцівок, забійної травми носа та викривлення носової перетинки з частковим порушенням функції носового дихання.
		Також внаслідок хуліганських дій з боку ОСОБА_3 та невстановлених під час досудового розслідування осіб, матеріали стосовно яких виділено в окреме провадження, у транспортному засобі марки ВАЗ 211540, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_6 , розбито передню ліву фару, пошкоджено капот, кришку багажника, передні праві двері, переднє праве крило, деформовано передні ліві двері, розбито скло передніх лівих дверей та заднє скло, пошкоджено ліву задню боковину, задній бампер, задні праві двері не закриваються.
		Вказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
		       04 листопада 2024 року між прокурором у кримінальному провадженні - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника -адвоката ОСОБА_5 , за письмовою згодою потерпілого ОСОБА_6 , на підставі ст.ст. 468-470, 471-471 КПК України у приміщенні Івано-Франківської обласної прокуратури  укладено угоду про визнання винуватості.
		Згідно даної угоди, прокурор та обвинувачений дійшли згоди, щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.296 КК України. Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчинені зазначених злочинних діянь у повному обсязі сформульованої підозри; зобов`язався беззастережно визнати в суді винуватість у обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.296 КК України за обставин, в обсязі підозри; сприяти розслідуванню та встановленню обставин вказаного кримінального провадження, співпрацювати з прокуратурою Івано-Франківської області у викритті кримінальних правопорушень, пов`язаних із перешкоджанням законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період. 
		Сторони угоди дійшли згоди щодо всіх істотних для даного кримінального провадження обставин  та визначили узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_3 повинен понести за вчинені кримінальні правопорушення: за ч.1 ст.114-1 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 10600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 180200,00 грн; за ч.2 ст.296 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000,00 грн. На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України остаточне покарання визначено у виді штрафу у розмірі 10600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 180200,00 грн.
		При узгодженні покарання із застосуванням ч.1 ст.69 КК України сторонами угоди враховано фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, наявність декількох обставин, що відповідно до ч.1 ст.66 КК України пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, таких як щире каяття, яке виразилося в тому, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася; активне сприяння розкриттю злочинів, яке полягає в тому, що обвинувачений дав детальні показання з приводу обставин вчинених правопорушень, в тому числі й тих, що не були відомі органу досудового розслідування; добровільне усунення спричиненої шкоди, а також дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4 та є особою з інвалідністю третьої групи загального захворювання. В якості обставини, що відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжує покарання враховано вчинення злочину із використанням умов воєнного стану.
		В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, які роз`яснені обвинуваченому. 
		У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю за обставин, викладених в обвинувальному акті, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди та просив затвердити вказану угоду про визнання винуватості і призначити узгоджену міру покарання, вказавши, що здатний виконати взяті на себе обов`язки. 
		Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання, враховуючи те, що потерпілим надано свою письмову згоду на укладення зазначеної угоди, яку останній підтримав та підтвердив у поданій до суду заяві, підписаній також його представником. 
		Прокурор у підготовчому судовому засіданні підтримав зазначену угоду про визнання винуватості, просив суд її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання, зазначивши, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України.
		Потерпілий ОСОБА_6 та його представник адвокат ОСОБА_12 у судове засідання не з`явились, подали через канцелярію суду клопотання, у якому вказали, що потерпілий надає свою згоду на укладення угоди про визнання винуватості від 04 листопада 2024 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024091110000090 від 04 липня 2024 року та її затвердження судом. Потерпілий поінформований про обставини справи, передбачений умовами угоди вид покарання обвинуваченому та правові наслідки укладення та затвердження даної угоди, претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов уданому провадженні подавати на бажає. Судове засідання з розгляду угоди про визнання винуватості та всі можливі наступні судові засідання у даному провадженні просили проводити у відсутності потерпілого та його представника. 
		Розглядаючи в порядку п.1 ч.3 ст.314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить із такого.
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
		Згідно з п.1 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією).
		Відповідно до абз.5 ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
		Кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.296 КК України, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим у підготовчому судовому засіданні, відповідно до ст.12 КК України є тяжким та нетяжким злочинами, внаслідок яких завдано шкоду державним та суспільним інтересам, а також правам потерпілого ОСОБА_6 .
		Потерпілий ОСОБА_6 надав прокурору письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості із обвинуваченим ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні, яку підтримав у поданій до суду письмовій заяві.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, права обвинуваченого, визначені ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України, те, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
		Суд також переконався, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.
		       Зміст угоди про визнання винуватості, умови та порядок її укладення відповідають вимогам ст.ст.469, 470, 472 КПК України, підстав, передбачених ч.7 ст.474 цього Кодексу, для відмови в її затверджені не встановлено.
		За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що дії ОСОБА_3 кваліфіковані вірно за ч.1 ст.114-1КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період та за ч.2 ст.296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, за якими належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.
		Враховуючи положення ст.50 КК України, за якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, беручи до уваги суспільну небезпеку та ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та негативно ставиться до своїх дій, позитивно характеризується, займається підприємницькою діяльністю, одружений, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_4 та є особою із інвалідністю третьої групи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, його ставлення до скоєного, а саме щире розкаяння, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне повне усунення заподіяної шкоди, суд вважає за можливе визнати вказані обставини такими, що пом`якшують покарання обвинуваченому та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і дають підстави призначити покарання, застосувавши ч.1 ст.69 КК України, та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статтей обвинувачення, яке узгоджено сторонами при укладенні угоди, а саме: за ч.1 ст.114-1 КК України у виді штрафу у розмірі 10600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч.2 ст.296 КК України у виді штрафу у розмірі 5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 
		Суд вважає, що вказане покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, передбаченим ст.65 КК України, не суперечить інтересам суспільства, є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання ОСОБА_3 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
		Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_3 за згодою потерпілого ОСОБА_6 відповідають вимогам КПК України та КК України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують прав, свобод та інтересів потерпілого та інших осіб, угода укладена на добровільних засадах і обвинувачений в змозі виконати взяті на себе зобов`язання, суд, враховуючи заслухані доводи учасників кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження даної угоди та призначення ОСОБА_3   узгодженої сторонами міри покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.296 КК України. 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
		Речові докази та процесуальні витрати відсутні. 
		Запобіжний захід у даному кримінальному провадженні обвинуваченому не обирався.
		Керуючись ст. ст. 314, 370, 373, 374, 376, 468, 469, 475 КПК України, суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 04 листопада 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024091110000090 від 04 липня 2024 року, між прокурором - начальником відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_11 та обвинуваченим ОСОБА_3 за участі захисника ОСОБА_5 за згодою потерпілого ОСОБА_6 . 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.296 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 04 листопада 2024 року покарання:
		- за ч.1 ст.114-1 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 10600(десять тисяч шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 180200(сто вісімдесят тисяч двісті) гривень;
		-за ч.2 ст.296 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 5000(п`ять тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 85000(вісімдесят п`ять тисяч) гривень.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу у розмірі 10600(десять тисяч шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 180200(сто вісімдесят тисяч двісті) гривень.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду через Яремчанський міський суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. 
		Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:  ОСОБА_13

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...