Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 227/2119/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 13.02.2025. Зареєстровано: 14.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.04.2025
Номер судового провадження: 1-кп/199/386/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024052230000167

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 227/2119/24
		(1-кп/199/386/25) 
		ВИРОК 
		іменем України
		 
		13.02.2025                                        місто Дніпро
		Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
		головуючого судді  ОСОБА_1 ,
		секретаря судового засідання  ОСОБА_2 ,
		номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань №12024052230000167 від 02.04.2024, відносно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Білозерське, м. Добропілля Донецької області, із середньою спеціальною освітою, яка перебуває у цивільному шлюбі, не маючої на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не офіційно працюючої поваром у кафе «Піца»,-
		обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України,-
		за участю:
		прокурора  ОСОБА_4 ,
		захисника  ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
		обвинуваченої  ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_3 , достовірно знаючи про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», вчинила умисне кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.
		21.03.2024 приблизно об 11:00 годині, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_3 під час виконання своїх професійних обов`язків на посаді молодшої сестри КНП «Добропільська ЛІЛ», здійснюючи догляд за хворими, в тому числі за потерпілим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала від останнього належну йому банківську картку банку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яку потерпілий добровільно передав ОСОБА_3 , повідомивши при цьому PIN-код від своєї банківської картки, для безготівкового розрахунку в торгівельній організації під час придбання води, на його прохання.
		Того ж дня, тобто 21.03.2024, близько 12:00 години, точного часу не встановлено, у ОСОБА_3 , яка перебувала в приміщенні кофейні, виник злочинний умисел на несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, асаме грошових коштів з банківської картки банку AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , що належить потерпілому ОСОБА_6 .
		Реалізували свій злочинний умисел, спрямований на несанкціонованевтручання вроботу інформаційних(автоматизованих)систем,з метоюздійснення таємноговикрадення чужогомайна (крадіжка),діючи умисно,в умовахвоєнного стану,з корисливихмотивів, ОСОБА_3 21.03.2024 приблизно о 12:58 годині прибула до банкомату банку AT «Ощадбанк», що розташований у ТЦ «Добропілля» за адресою: Донецька область, Покровський район. м. Добропілля, мікрорайон Молодіжний, 30А, де з метою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, впевнившись,що заїї злочиннимидіями ніхтоне спостерігає,усвідомлюючи таємнийхарактер своїхзлочинних посяганьі суспільно-небезпечні наслідки та, бажаючи їх настання, без дозволу власника, вставила банківську картку ОСОБА_6 № НОМЕР_1 в банкомат, ввела заздалегідь відомий їй PIN-код та сформувала заявку від імені потерпілого на    зняття грошовихкоштів ізбанківського рахунку НОМЕР_2 , відкритого у банку AT «Ощадбанк». 
		У свою чергу, система банкомату, сприймаючи дану операцію, як операцію проведену потерпілим ОСОБА_6 , того ж дня, тобто 21.03.2024, о 12:59 годині видала ОСОБА_3 через банкомат банку AT «Ощадбанк», що розташований у ТЦ «Добропілля» за адресою: м. Добропілля, м-н Молодіжний, 30А, який згідно із Законами України «Про платіжні послуги», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», є інформаційною (автоматизованою) системою, грошові кошти в сумі 10000 гривень, у результаті чого ОСОБА_3 здійснила несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем. 
		Після чого, ОСОБА_3 , доводячи свій умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану, до кінця, з місця вчинення кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденими грошовими коштами в сумі 10000 гривень на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на вищевказану суму.
		 
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, 25.03.2024 приблизно о 22:10 годині  ОСОБА_3 , знаходячись на своєму робочому місці у КНП «Добропільська ЛІЛ», що розташовано за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Гагаріна, 3, попросила у ОСОБА_6 мобільний телефон зателефонувати, на що останній погодився та передав їй свій мобільний телефон.
		Отримавши телефон, ОСОБА_3 побачила, що у мобільному телефоні встановлено додаток мобільного банкінгу «Ощад-24», який згідно з положеннями Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є електронним платіжним засобом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» с інформаційною (автоматизованою) системою та в цей час у неї виник злочинний умисел на несанкціоноване втручання в роботу інформаційної (автоматизованої) системи, а саме: мобільного банкінгу «Ощад-24», з метою таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, належними ОСОБА_6 .
		Реалізовуючи свій раніше виниклий злочинний умисел, вчиняючи злочин повторно, ОСОБА_3 25.03.2024 в нічний час доби, більш точного часу встановити не виявилось можливим, перебуваючи в будівлі КНП «Добропільська ЛІЛ», розташованої за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Гагаріна, 3, не маючи на те дозволу від ОСОБА_6 , з метою здійснення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, керуючись корисливим мотивом, спрямованим на отримання грошових коштів, які перебували у власності ОСОБА_6 , знаючи пароль від мобільного банкінгу «Ощад-24», таким чином отримавши доступ до особистого кабінету мобільного банкінгу «Ощад-24» користувача ОСОБА_6 , маючи можливість розпоряджатись коштами та функціями банківського рахунку НОМЕР_2 відкритого на ім`я ОСОБА_6 , за яким закріплена банківська картка AT «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , того ж дня, тобто 25.03.2024 приблизно о 22:20 годині перерахувала на особистий рахунок AT «Приватбанк» № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 1000 гривень, після чого повернула мобільний телефон ОСОБА_6 , не повідомивши останнього про вчинені дії.
		 
		Допитана всудовому засіданніобвинувачена ОСОБА_3  свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України за обставин викладених вище визнала повністю і пояснила, що вона працювала на посаді молодшої сестри терапевтичного відділення з неврологічними ліжками КНП «Добропільської ЛІЛ», де серед її функціональних обов`язків було здійснення догляду за хворими пацієнтами. З початку березня 2024 року, виконуючи свої посадові обов`язки, вона доглядала за пацієнтом КНП «Добропільської ЛІЛ» - ОСОБА_6 21.03.2024, перебуваючи на робочому місці, під час розмови з ОСОБА_6 , останній попросив її купити води та добровільно передав їй свою банківську карту, а також назвав від неї PIN-код. Вона погодилась. Того ж дня у денний час вона пішла до кав`ярні, розташованої за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, пр. Перемоги, де придбала на прохання потерпілого воду, розрахувавшись банківською карткою, яку ОСОБА_6 їй передав. Потім вона вирішила викрасти грошові кошти з банківської карти потерпілого ОСОБА_6 та підійшла до банкомату банку АТ «Ощадбанк», розташованого у ТЦ «Добропілля», де зняла грошові кошти в сумі 10000 гривень. 25.03.2024, перебуваючи на робочому місці, вона попрохала ОСОБА_6 дати їй мобільний телефон з метою здійснення дзвінка, на що він погодився та надав їй свій мобільний телефон. Вийшовши з палати, вона зайшла з мобільного телефону ОСОБА_6 до мобільного додатку «Ощад-24» та перерахувала з банківської карти ОСОБА_6 на свою банківську картку АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти в сумі 1000 гривень. Після чого вона повернулась до палати, де віддала ОСОБА_6 його мобільний телефон. Про вчинені операції ОСОБА_6 не повідомляла. У вчиненому кається. Спричинену шкоду потерпілому, вона відшкодувала його сину ОСОБА_7 . Викрала грошові кошти в сумі 10000гривень з причини тяжкого матеріального становища, про що дуже жалкує, їй соромно за свої дії. 
		 
		Суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, в межах пред`явленого обвинувачення, за обставин, викладених у вироку, які повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		-протоколом прийняття заяви законного представника потерпілого ОСОБА_7 про вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до якої в період часу з 21.03.2024 по 25.03.2024 з банківської картки банку АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , яка належить його батьку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час знаходився на лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Добропільська ЛІЛ», розташованої за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Добропілля, вул. Гагаріна, 3, невідомі особи, шляхом вільного доступу, викрали грошові кошти в сумі 11000 гривень (т. 2 а.к.п. 14-15);
		- протоколом тимчасового доступу та опису речей та документів від 15.05.2024, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2024, та долученої до них інформації, відповідно до якої встановлено, що 21.03.2024 із банківськогорахунку НОМЕР_2 ,відкритого убанку AT«Ощадбанк»,за допомогоюбанківської карти№ НОМЕР_1 ,відкритою наім`я ОСОБА_6 ,через банкоматзнято готівковікошти всумі 10000гривень (т. 2, а.к.п. 51-61). 
		- протоколом тимчасового доступу та опису речей та документів від 07.05.2024, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2024, та долученої до них інформації, відповідно до якої встановлено, що 25.03.2024 на банківськийрахунок забанківською картою№ НОМЕР_3 ,відкритого убанку ATКБ «Приватбанк»на ім`я ОСОБА_3 ,з банківськогорахунку НОМЕР_2 , відкритого у банку AT «Ощадбанк», відкритою на ім`я ОСОБА_6 , за яким закріплено банківську карту № НОМЕР_1 , було здійснено перерахування грошових коштів в сумі 1000 гривень (т. 2, а.к.п. 42-45); 
		- копією графіку роботи працівників терапевтичного відділення з неврологічними ліжками КНП «Добропільської ЛІЛ» за березень 2024 року, відповідно до якого встановлено, що 21.03.2024 та 25.03.2024 ОСОБА_3 перебувала на робочому місці у терапевтичному відділенніз неврологічнимиліжками КНП«Добропільської ЛІЛ»,розташованої заадресою:Донецька область,Покровський район,м.Добропілля,вул.Гагаріна,3,що засвідченопідписом останньої (т. 2 а.к.п. 66-70);
		- речовими доказами.
		 
		Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ХІ від 18.07.2024, який набрав чинності 09.08.2024, внесено зміни до КУпАП, а саме ст. 51 КУпАП викладено в редакції, яка визначає, що дрібною крадіжкою є викрадення майна вартістю від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян.
		З вказаного слідує, що розмір вартості майна за яким розмежовується адміністративне правопорушення та кримінальне правопорушення з 0,2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян визначених ст. 51 в редакції Закону № 1449-VI від 04.06.2009, що становило 302,80 гривень збільшено до 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що становить 3028 гривень, тобто кримінальна відповідальність настає у випадку викрадення майна вартістю понад 3028 гривень.
		Внесені законодавцем зміни про кримінальну відповідальність призвели до декриміналізації діяння, і дія Закону має зворотну дію у часі, тому скасовує кримінальну відповідальність у разі заподіяння злочином меншої шкоди, ніж встановлено нормою закону.
		Судом встановлено, що на момент розгляду даного кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.185 КК України за епізодом від 25.03.2024, втратив чинність Закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, у зв`язку з тим, що Законом України № 3886-ХІ від 18.07.2024 внесено зміни до ст. 51 КУпАП та збільшено розмір вартості майна, який впливає на розмежування адміністративного правопорушення та кримінального правопорушення та кваліфікацію дій особи.
		Як убачається з обвинувального акту, протиправними діями, які не є триваючими, а окремим злочином, 25.03.2024 ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 заподіяно шкоду загальною вартістю 1000 гривень, тобто встановлена органом досудового розслідування заподіяна шкода потерпілому ОСОБА_6 обвинуваченою ОСОБА_3 не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів громадян, що складає 3028,00 гривень.
		Враховуючи вищевикладене, ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.01.2025 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024042230000167 від 02.04.2024 відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України за епізодом від 25.03.2024  закрито на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
		Але, незважаючи на декриміналізацію дій обвинуваченої ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 185 КК України, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені в умовах воєнного стану, вчинені повторно (епізод від 25.03.2024), залишається кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_8 за вищевказаним епізодом, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 361 КК України, як спосіб вчинення крадіжки. 
		 
		Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_3 знайшла своє підтвердження в процесі судового розгляду.
		Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_3 за епізодом від 21.03.2024 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, як такі, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені в умовах воєнного стану.
		Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_3 за епізодом від 21.03.2024 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 361 КК України, як такі, що виразилися у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.
		Умисні дії обвинуваченої ОСОБА_3 за епізодом від 25.03.2024 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 361 КК України, як такі, що виразилися у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинені повторно.
		 
		Згідно із ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. 
		Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
		Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать одне одному і узгоджуються між собою.
		Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєні інкримінованих кримінальних правопорушень поза всяким розумним сумнівом доведена і підтверджується обсягом досліджених судом в судовому засіданні доказів в їх сукупності та взаємозв`язку та не викликають у суду сумнівів. 
		Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Зокрема, під врахуванням особи винного слід розуміти врахування позитивних і негативних, соціальних, фізичних, психічних і правових елементів характеристики особи, що вчинила кримінальне правопорушення, які мають кримінально-правове значення. 
		Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, які скоєно умисно, і відповідно до ст.12КК України відносяться до тяжкого злочину, нетяжкого злочину та кримінального проступку, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_3 , яка раніше не судима, свою вину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях щиро визнала, перебуває у цивільному шлюбі, не офіційно працює поваром у кафе «Піца», за місцем проживання характеризується позитивно, конфліктних ситуацій та скарг від сусідів за час проживання не надходило, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, добровільно відшкодувала спричинену потерпілому шкоду, що підтверджується розпискою законного представника потерпілого ОСОБА_7 від 27.05.2024 (т. 2, а.к.п. 130).
		Суд відносить щире каяття до обставини, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання, оскільки обвинувачена визнав свою вину, що характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчинених нею кримінальних правопорушень, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює кримінальне правопорушення, демонструє готовність понести заслужене покарання.
		Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_3 згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлені і на такі обставини сторона обвинувачення не посилається.
		Відповідно до ст.ст. 50,65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи із вказаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		У рішенні № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбаченихКонституцією України.
		Визначені устатті 65 КК Українизагальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
		Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушенняозначає з`ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст.12 КК України) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що уст. 12 КК Українидається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретних кримінальних правопорушень, враховуючи їх характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
		Під особою обвинуваченогорозуміється сукупність фізичних, соціально-демографічних, психологічних, правових, морально-етичних та інших ознак індивіда, щодо якого ухвалено обвинувальний вирок, які існують на момент прийняття такого рішення та мають важливе значення для вибору покарання з огляду мети та засад його призначення. Тобто поняття особа обвинуваченого вживається у тому ж значенні, що й у п. 3) ч. 1 ст. 65КК Українипоняття особа винного.
		Термін явно несправедливе покарання означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частиниКК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		При призначенні покарання, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена у справі «Езе і Коннорс проти Сполученого Королівства» від 09.10.2003, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету  покарання і стримування від вчинення нових злочинів. 
		Призначаючи покарання ОСОБА_3 , суд враховує вищенаведені обставини, позицію прокурора, обвинуваченої та сторони захисту, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченій, характер таступінь суспільноїнебезпеки вчиненихкримінальних правопорушень,їх фактичніобставини,дані проособу обвинуваченої, яка щиро каялась у вчиненому та добровільно відшкодувала спричинену потерпілому шкоду, та, виходячи із сукупності зазначених обставин, приходить до висновку, що поведінка обвинуваченої ОСОБА_3 свідчить про її бажання ставати на шлях виправлення і поважати Закон, а тому з метою попередження скоєння нею нових злочинів, вважає, що під чассудового розглядукримінального провадженнябули встановленіпідстави дляпризначення покарання ОСОБА_8 у виді позбавлення волі в межах санкції статей пред`явленого обвинувачення, із застосуванням вимог ст. 70 КК України, а також ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, оскільки обвинувачена не становить великої суспільної загрози, а її виправлення можливо досягти шляхом здійснення контролю за поведінкою під час іспитового строку, який може бути наближений до мінімального.
		Втім, судом не встановлено правових підстав для призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 з урахуванням приписів ст. 69 КК України. 
		Призначене покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , на переконання суду, буде відповідати його меті, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через приму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи,  воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).
		Тому саме таке покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню не обирався.
		Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України. 
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
		Керуючись ст.ст. 369, 370, 373, 374, ч. 15 ст. 615 КПК України, суд 
		УХВАЛИВ:
		ОСОБА_3  визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, і призначити їй покарання:
		- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років;
		- за ч. 1 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;
		- за ч. 2 ст. 361 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання більш суворим покаранням менш суворого покарання остаточно призначити  ОСОБА_3  покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити  ОСОБА_3  від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченій іспитовий строк 1 (один) рік. 
		На підставі п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_3  обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Міра запобіжного заходу відносно  ОСОБА_3  по даному кримінальному провадженню не обиралась.
		 
		Речові докази (постанови слідчого від 16.05.2024):
		- CD-R диск з інформацією, наданою АТ «Ощадбанк» щодо руху коштів за банківською картою № НОМЕР_1 та CD-R диск з інформацією, наданою АТ КБ «Приватбанк» щодо руху коштів за банківською картою № НОМЕР_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання. 
		 
		На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
		Учасникам судового провадження, які не були присутні при проголошенні резолютивної частини вироку, направити копію повного тексту вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку (ч. 7 ст. 376 КПК України).
		На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя:                                      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...