Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/31410/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано судом: 13.02.2025. Зареєстровано: 14.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 854/1532/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/31410/24
		 
		Головуючий І інстанції: Дубровна В.А.
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
		суддів - Вербицької Н.В., Скрипченка В.О., 
		розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 16.12.2024р.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югвинпром» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу,- 
		В С Т А Н О В И В:
		07.10.2024р. ТОВ «Югвинпром» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до ГУ ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки.
		В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що оскаржуваний наказ відповідача від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром» було видано з порушенням норм діючого податкового законодавства України. Так, як зазначає позивач у своєму позові, пред`явлена представниками ГУ ДПС в Одеській області ксерокопія наказу не була завірена мокрою печаткою та підписом уповноваженої особи та не містила конкретних підстав для проведення фактичної перевірки, призначеної на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Що ж до правового змісту вказаної норми ПК України в контексті визначення підстави для проведення перевірки, а також застосування абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України в аспекті достатності відображення в змісті наказу підстав для її проведення, то позивач вказав, що наявне в наказі посилання на лист ДПС від 01.10.2024р. №27213/7/99-00-09-02-01-07, всупереч вимогам згаданої вище статті, не дає змоги визначити конкретну підставу для його видання, оскільки останній не містить інформації щодо конкретних порушень з боку підприємства позивача. Відносно ж доданої до наказу доповідної записки від 01.10.2024р. №930/15-32-09-01-12, то позивач звертає увагу на те, що згідно із зазначеними у цій доповідній записці відомостями, інформація з відкритих джерел щодо порушень Товариством відсутня, як не надходила і інформація щодо застосування цим платником податків схем ухилення від оподаткування або ж схем мінімізації. З огляду на вищевказане, а також з метою захисту своїх прав та інтересів, недопущення протиправних дій відносно себе та недопущення реалізації вказаного наказу, позивачем було здійснено не допуск працівників податкового органу до проведення цієї фактичної перевірки.
		Представник ГУ ДПС в Одеській області надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. 
		Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 11.10.2024р. і 24.10.2024р. (які залишено в силі постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2024р. і від 07.01.2025р.) задоволено заяву ТОВ «Югвинпром» про забезпечення позову та відповідно, відмовлено у задоволенні клопотання представника ГУ ДПС Одеській області про скасування заходів забезпечення позову.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ТОВ «Югвинпром» - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС в Одеській області від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром». Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Одеській області на користь ТОВ «Югвинпром» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник ГУ ДПС в Одеській області 13.01.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2024р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
		Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. 
		30.01.2025р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 
		Одночасно, т.б. теж 30.01.2025р., до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач категорично заперечував проти її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
		Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
		Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
		Позивач - ТОВ «Югвинпром» зареєстрований в якості суб`єкта господарювання 01.08.2006р., про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 34274461). Основний вид діяльності Товариства за КВЕД: 11.02 «Виробництво виноградних вин». Підприємство займається виключно ліцензійною діяльністю та відповідно, має 3 діючі ліцензії (реєстр. №990209202100030 від 16.04.2021р., №990108202100101 від 17.09.2021р.; №15270414202000983 від 19.03.2020р.) на виробництво, зберігання та оптову торгівлю алкогольними напоями.
		На початку жовтня 2024р. ГУ ДПС в Одеській області було отримано лист ДПС України №27213/7/99 00-09-02-01-07 від 01.10.2024р., в якому повідомлялося про те, що за результатами аналізу наявної у розпорядженні ДПС інформації стосовно основних показників діяльності виробників сидру за 2024р. були встановлені випадки зазначення виробниками продукції тривалого простою у виробництві, в т.ч. за наявності інформації про придбання сировини, яка може використовуватися для виробництва сидру, зазначення обсягів виробництва, що не відповідають обсягам придбання сировини (сік яблучний концентрований код УКТ ЗЕД 2009). Отже, стосовно суб`єктів господарювання, зазначених у додатку, наявні ризики виробництва алкогольних напоїв без належного відображення в бухгалтерському обліку. У зв`язку з цим, наголошено на необхідності проведення з 02.10.2024р. одночасних фактичних перевірок виробників алкогольних напоїв за адресами, зазначеними у додатку. 
		Також, у вказаному листі зазначено, що під час проведення контрольно-перевірочних заходів, доцільним є встановлення фактичних залишків підакцизних товарів, шляхом проведення інвентаризацій, та співставлення обсягів вироблених та реалізованих підакцизних товарів з обсягами придбання та використання сировини. Інформацію про результати виконаної роботи слід надати Департаменту контролю за підакцизними товарами 14.10.2024р.
		До вказаного листа ДПС також було долучено додаток, в якому в табличній формі наведений весь перелік суб`єктів господарювання, в т.ч. і ТОВ «Югвинпром», із зазначенням їх кодів ЄДРПОУ, адрес та обсягів виробництва сидру за 8 місяців 2024р.
		01.10.2024р. довідковою запискою (вх.№930/15-32-09-01-12) заступника Управління - начальника відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області, адресованою заступнику начальника Головного управління, на виконання вимог листа ДПС України від 01.10.2024р. №27213/7/99-00-09-02-01-07 було висловлено пропозицію, а саме, з метою здійснення контролю за обігом підакцизних товарів, керуючись п.п.1.2.2 п.1.2 розділу І наказу ДПС України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків» від 04.09.2020р. №470, п.2.2 «Положення про управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області щодо організації проведення фактичних перевірок платників податків», на підставі п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України (здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального), надати дозвіл на проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром», за адресами здійснення діяльності: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Зоря, вул.Миру,349, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Кулевча, вул.Свято-Миколаївська,28, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Плахтіївка, вул.Сонячна,208.
		01.10.2024р. уповноваженою особою ГУ ДПС в Одеській області було видано наказ №9948-п, яким, на підставі вимог п.19-1.1.4 п.19-1.1 ст.19-1, пп.19-1.1.14 п.19-1.1 ст.19-1, ст.20, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, та на виконання листа ДПС України від 01.10.2024р. №27213/7/99-00-09-02-01-07, призначено проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром» з 02.10.2024р. тривалістю 10 діб, за період з 13.09.2022р. по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства відносно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		01.10.2024р. посадовим особам ГУ ДПС були видані направлення на перевірку від 01.10.2024р. №19558 і №19558, в яких зазначена мета перевірки: здійснення контролю за додержанням суб`єктом господарювання вимог законодавства, які є обов`язковими при виробництві, обліку, обігу, зберіганні та транспортуванні пального, а також виявлення порушень у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.
		02.10.2024р. посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області було складено акт №6388/15-32-04-01-18 - про відмову від допуску до перевірки ТОВ «Югвинпром», до якого було долучено письмові пояснення директора підприємства. 
		Так, у вказаних вище письмових поясненнях директором ТОВ «Югвинпром» зазначено, що 02.10.2024р. о 13:30 год. ним була отримана ксерокопія наказу від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки Товариства в період з 02.10.2024р. (тривалістю 10 днів). Однак, після уважного ознайомлення з цим наказом та консультації з юристом підприємства, ним були виявлені порушення контролюючим органом положень ст.81 ПК України, які виразилися в тому, що пред`явлена ксерокопія наказу не завірена мокрою печаткою і підписом посадової особи ГУ ДПС в Одеській області, а також не містить конкретних підстав для проведення даної перевірки, вичерпний перелік яких чітко вказаний у ст.80 ПК України. У зв`язку з чим, ним було прийнято рішення про не допуск до проведення фактичної перевірки підприємства. 
		Вважаючи спірний наказ про проведення фактичної перевірки протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом. 
		Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності заявлених позовних вимог та, відповідно, наявності підстав для їх задоволення.
		Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими, з огляду на наступне.
		Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, обов`язки та повноваження посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		Так, як встановлено з приписів п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (окрім НБУ), у тому числі і після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Однак, при цьому слід звернути увагу на те, що статтею 61 ПК України чітко закріплено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення, за змістом п.61.2 якої, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених Кодексом.
		Як загально відомо, відповідно до вимог п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок і звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, що встановлений законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій і опитування посадових, уповноважених осіб та/чи працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.
		Як вже зазначалося вище, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України).
		У свою чергу, за змістом пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, «фактичною» вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Дана перевірка здійснюється контролюючим органом стосовно дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства стосовно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
		Підстави ж для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів безпосередньо закріплені у ст.80 ПК України, в якій, в свою чергу, зокрема, передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків.
		При цьому, у відповідності до п.80.2 зазначеної ст.80 ПКУ, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або ж його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності відповідних підстав. 
		Зокрема, однією з таких підстав - є наявність та/чи отримання в установленому законом порядку інформації стосовно порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, а також цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп.80.2.5).
		Разом з тим, одночасно необхідно звернути увагу на те, що як чітко передбачено п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки виключно лише за наявності чітких і конкретних підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
		- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або ж об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
		- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі та найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (ПІБ фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника чи уповноваженої особи) контролюючого органу, а також скріплення мокрою печаткою контролюючого органу;
		- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу).
		Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених ПК України, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або ж пред`явлення документів, які оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для «недопущення» посадових (службових) осіб до проведення документальної виїзної або ж фактичної перевірки (абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України).
		У той же час, відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абз.5 цього пункту, не дозволяється (абз.6 п.81.1 ст.81 ПК України).
		Як визначено нормами п.81.2 ст.81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у 2-х примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.
		Отже, аналізуючи викладені вище правові норми в їх системному зв`язку, колегія суддів наголошує, що податковим законодавством чітко визначено порядок та підстави для призначення відповідної перевірки платника податків, процедуру її проведення, зібрання та дослідження контролюючим органом необхідних даних та оформлення результатів такої перевірки. У свою чергу, платник має право відмовити у допуску перевіряючих до перевірки, але у випадках, передбачених ПК України.
		Так, як встановлено з матеріалів справи, саме в межах спірних правовідносин, в оскаржуваному наказі відповідача від 01.10.2024р. №9948-п в якості правової підстави для проведення фактичної перевірки ТОВ «Югвинпром» був визначений пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. 
		Втім, як вбачається з матеріалів даної справи та вже вказувалося вище, керівник підприємства позивача не допустив інспекторів-ревізорів ГУ ДПС в Одеській області до проведення спірної фактичної перевірки, призначеної наказом від 01.10.2024р. №9948-п (про що складено акт відмови від допуску до перевірки №6388/15-32-09-01-18). 
		Так, як встановлено по справі, правова позиція Товариства щодо протиправності спірного наказу полягає в недотриманні ГУ ДПС в Одеській області вимог призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, з огляду на відсутність у ксерокопії спірного наказу, який не містив підпису та мокрої печатки, посилань на конкретну інформацію про порушення ТОВ «Югвинпром» відповідного законодавства.
		Відповідач же, свою чергу, наполягає на тому, що пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачає 2 (дві) незалежні одна від одної підстави для проведення фактичної перевірки. Так, перша підстава - це отримання інформації про порушення законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а друга підстава - це здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
		Оцінюючи висновки суду першої інстанції, рішення якого переглядається, у взаємозв`язку із аргументами учасників справи та конкретними обставинами даної справи, колегія суддів звертає увагу на те, що правовий аналіз норми п.80.2 ст.80 ПК України свідчить про те, що здебільшого підстави, передбачені у відповідних підпунктах цієї норми, встановлюють лише єдину передумову для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків вимог законодавства у певній сфері, яка і є фактичною підставою для проведення перевірки.
		Однак, приписи пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України встановлють дві: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері.
		Саме тому цей підпункт 80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України має істотну особливість у його застосуванні порівняно з іншими підпунктами цієї норми, яка і зумовлює однозначний висновок про те, що саме лише посилання на вимоги пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України у рішенні (наказі) про проведення перевірки не є мінімально достатнім обсягом інформації, що має відображатися в наказі відповідно до абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки.
		Судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, з урахуванням актуальної судової практики Верховного Суду, наголошує на тому, що оскільки пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України фактично встановлює в одному підпункті статті 2 (дві) самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки податковий орган, поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення, зобов`язаний відобразити конкретну з цих 2-х фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення (наказу) про проведення перевірки, чи обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.
		Таким чином, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то відповідач, в даному випадку, у своєму рішенні (наказі) про проведення перевірки разом з посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. 
		Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення такої перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні (наказі) про проведення перевірки, поряд із посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, повинен саме про це і зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки згідно із пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні (наказі) про проведення перевірки, поряд із посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, має це відобразити у вищезазначений спосіб.
		Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому згідно з пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, можна вважати «мінімально достатнім» в розумінні абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки це надає платнику податків «загальне розуміння» про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке повне інформування про фактичну обставину має бути наведено серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні ст.81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.
		У цьому контексті, колегія суддів зважає на те, що розкриття змісту та деталізації фактичної обставини, яка стала приводом для прийняття рішення про проведення перевірки у відповідності до вимог пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України (до прикладу, щодо якого саме факту отримана інформація або у якій сфері допущені можливі порушення, їх характер, докази на підтвердження) відповідала б більш високим стандартам правової визначеності і більш повно б забезпечувала розуміння конкретним суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення.
		Аналогічна правова позиція з цього спірного питання викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2024р. у справі №280/1431/23, яка, власне, і була покликана забезпечувати єдиний підхід у правозастосуванні під час розгляду адміністративних спорів, предметом в яких є дотримання контролюючим органом вимог абз.3 п.81.1 ст.81 ПК України під час оформлення рішення щодо призначення перевірки у формі наказу і достатність відображення підстав для проведення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.
		Водночас, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024р. у справі №420/9909/23, не слід залишати поза увагою і той факт, що підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. 
		Відсутність же детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи і оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити, а також перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
		Як слідує зі змісту долученої позивачем до свого позову копії наказу від 01.10.2024р. №9948-п про проведення фактичної перевірки, в ній, поряд із посиланням на пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, також міститься й посилання на лист ДПС України від 01.10.2024р. №27213/7/99-00-09-02-01-07, а також вказана мета проведення такої перевірки  «недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів».
		Так, як вбачається зі змісту вказаного листа, ДПС України, за результатами аналізу наявної у їх розпорядженні інформації стосовно основних показників діяльності виробників сидру за 2024р., було встановлено окремі випадки зазначення виробниками продукції тривалого простою у виробництві, в тому числі за наявності інформації про придбання сировини, яка може використовуватись для виробництва сидру, зазначення обсягів виробництва, що не відповідають обсягам придбання сировини (сік яблучний концентрований код згідно з УКТ ЗЕД 2009). Отже, стосовно суб`єктів господарювання, зазначених у додатку, наявні ризики виробництва алкогольних напоїв без належного відображення в бухгалтерському обліку.
		Крім того, у цьому ж листі також зазначено й про необхідність проведення з 02.10.2024р. одночасних фактичних перевірок зазначених у додатку суб`єктів господарювання, під час яких доцільно встановити фактичні залишки підакцизних товарів шляхом проведення інвентаризацій та співставлення обсягів вироблених і реалізованих підакцизних товарів з обсягами придбання та використання сировини.
		Слід зазначити, що в додатку до вказаного вище листа ДПС України серед переліку суб`єктів господарювання було вказано і ТОВ «Югвинпром».
		У той же час, як вірно зазначив суд першої інстанції, даний додаток не підписаний жодною посадовою особою та не скріплений або не звірений мокрою печаткою органу, який його сформував. 
		Більш того, судами обох інстанцій беззаперечно встановлено і це фактично не заперечується сторонами, що цей лист ДПС України від 01.10.2024р. №27213/7/99 00-09-02-01-07 (чи його копія) не надавалися на ознайомлення представникам ТОВ «Югвинпром» разом із ксерокопією наказу про проведення фактичної перевірки.
		Що ж стосується згаданої вище доповідної записки заступника начальника Управління - начальника відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Одеській області від 01.10.2024р. за вих.№930/15-32-09-01-12 з пропозицією щодо надання дозволу на проведення фактичної перевірки підприємства Позивача за адресами здійснення господарської діяльності, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, звертає увагу на те, що в ній фактично викладена лише загальна інформація відносно ТОВ «Югвинпром», діючих ліцензій, зареєстрованих місць зберігання алкогольних напоїв, залишків вин, виноматеріалів, сидру та пері станом на 01.09.2024р. 
		Тобто, жодної інформації про будь-які можливі порушення в діяльності підприємства позивача у вказаній доповідній записці не зазначено.
		Однак, незважаючи на вказані обставини, під час розгляду справи представником ГУ ДПС в Одеській області було неодноразово наголошено, що контролюючим органом було призначено дану спірну перевірку не тільки з метою здійснення своїх функцій, а й з урахуванням вказаних вище листа ДПС та доповідної записки.
		Під час апеляційного перегляду даної справи, відповідач також зазначив про те, що прийняття оскаржуваного наказу про проведення фактичної перевірки позивача узгоджується з вимогами ПК України, а Головне управління насправді призначило фактичну перевірку ТОВ «Югвинпром» на підставі другої «самостійної» підстави, визначеної пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме: на виконання функцій, визначених законодавством у сфері обігу та реалізації пального, у зв`язку з наявністю інформації про можливі порушення позивачем вимог законодавства в цій частині, про що зазначено у листі ДПС України від 01.10.2024р. №27213/7/99 00-09-02-01-07.
		Водночас, в контексті таких доводів апеляційної скарги не зайвим буде зазначити про те, що в розумінні пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, отримана контролюючим органом інформація на стадії призначення перевірки не обов`язково повинна містити достовірні підтвердження того, що платником податків вже скоєно конкретне порушення, але така інформація повинна вказувати на обставини, які дають конкретні і обґрунтовані підстави вважати, що платник податків з високою імовірністю може порушувати вимоги податкового законодавства у певній сфері. 
		Саме для перевірки дійсної наявності порушень і призначається перевірка. При цьому, як вже зазначалося вище, така інформація повинна бути доведена до платника податків перед початком перевірки.
		Такий висновок випливає з положень абзацу 3 п.81.1 ст.81 ПК України, яким визначені чіткі вимоги до змісту копії наказу, в тому числі і щодо визначення в такому наказі підстав для проведення перевірки.
		В іншому випадку, у платника податків при вирішенні питання про допуск перевіряючих до перевірки буде відсутня можливість впевнитися в тому, що перевірка проводитися саме за наявності інформації, про яку йдеться у нормах пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, і, як наслідок, відсутня можливість визначитися з правомірністю такої перевірки на підставі цього пункту.
		Як вже зазначалося вище, згаданий лист ДПС України від 01.10.2024р. №27213/7/99 00-09-02-01-07 або його копія не надавалась на ознайомлення представникам позивача разом із спірним наказом №9948-п про проведення фактичної перевірки, зміст якого, в свою чергу, не містить в собі жодної інформації, яка в розумінні пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України надавала б підстави для проведення перевірки Товариства згідно з цим пунктом.
		Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу й на ту обставину, що в тексті самого листа ДПС України від 01.10.2024р. за вих.№27213/7/99 00-09-02-01-07 відсутні будь-які посилання на ТОВ «Югвинпром», і таке посилання міститься лише тільки у додатку до цього листа, який, в свою чергу, як вже вказувалося вище, не підписаний жодною посадовою особою ДПС України та не завірений (скріплений) печаткою, що не дає достатніх підстав стверджувати як про належність цього додатку саме до даного листа ДПСУ від 01.10.2024р., так і про належність та допустимість його як доказу.
		Отже, за наведених вище підстав, колегія суддів, як і суд 1-ї інстанції, відхиляє посилання апелянта і на доповідну записку від 01.10.2024р. №930/15-32-09-01-12, як на доказ існування згаданих у пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України підстав для проведення фактичної перевірки, оскільки ця доповідна записка не містить в собі будь-якої інформації щодо можливих порушень в діяльності ТОВ «Югвинпром», які б мали бути перевірені в рамках такої фактичної перевірки.
		Аналогічна правова позиція з цього приводу викладена і по аналогічним спорам (в т.ч. і між цими самими сторонами), зокрема, у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2024р. у справі №420/31059/24 та у постанові Верховного Суду від 11.01.2023р. у справі №160/2357/21.
		Як вже неодноразово зазначалось вище, за змістом ст.81 ПК України однією із обов`язкових умов для початку проведення фактичної перевірки є пред`явлення платнику податків належним чином оформленої та засвідченої копії наказу про проведення перевірки.
		Також, вказаними вище нормами ПКУ визначено й чіткі вимоги до такого наказу, а саме: він має містити: дату видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або ж фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
		Отже, застосовуючи наведені висновки до правовідносин, які виникли і в цій справі, колегія суддів погоджується з висновками суду 1-ї інстанції та вказує, що відповідач, в даному випадку, не дотримався вимог п.81.1 ст.81 ПК України, у відповідності до якого, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки виключно лише за наявності підстав для її проведення, чітко визначених цим Кодексом, та лише за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому, окрім іншого, зазначаються чіткі і конкретні підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом.
		Не чітке та формальне формулювання підстав спірної перевірки в оскаржуваному наказі, на думку суду, фактично не дає платнику податків, який перевіряється, цілковитого розуміння, що ж саме стало реальною підставою перевірки з огляду на те, що вступна частина спірного наказу містить посилання «на виконання листа ДПС від 01.10.2024р. №27213/7/99-00-09-02-01-07 та «з метою недопущення порушень у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів», а його резолютивна частина вказує на проведення фактичної перевірки тільки «з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення контрольних розрахункових операцій, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства відносно укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)». 
		Одночасно колегія суддів також звертає увагу й на те, що як вбачається з письмових пояснень директора Товариства, які були долучені до акту відмови від допуску до перевірки, ТОВ «ЮГВИНПРОМ» фактично відмовило у допуску до цієї перевірки виключно саме у зв`язку з нерозумінням і незгодою з підставами для проведення перевірки, а також, у зв`язку із тим, що пред`явлена ксерокопія оскаржуваного наказу була оформлена з грубими порушеннями та не засвідчена підписом уповноваженої особи контролюючого органу та мокрою печаткою. 
		Таким чином, на думку суду, вищевикладені обставини, свідчать про те, що із наданої перевіряючими копії наказу від 01.10.2024р. №9948-п (незавіреної належним чином), позивач не зміг точно встановити конкретні підстави для призначення та проведення цієї фактичної перевірки, що, в тому числі, і слугувало причиною відмови в допуску до проведення цієї перевірки. 
		При цьому, суд 2-ї інстанції вважає, що правильність оформлення наказу про проведення фактичної перевірки та його повнота є однією із найважливіших передумов для того, щоб контролюючий орган приступив до її проведення. Саме визначені у наказі юридична і фактична підстави окреслюють предмет і межі перевірки, а в подальшому й утворюють предмет доказування в адміністративній справі у разі виникнення спору про правомірність призначення перевірки.
		Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		З огляду на викладене, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про обргунтованість і доведеність заявлених позовних вимог, які, в свою чергу, дійсно підлягають задоволенню. 
		Одночасно колегія суддів, при прийнятті рішення за результатами апеляційного розгляду, також вважає за необхідне прийняти до уваги та додатково звернути увагу й на те, що аналогічна правова позиція з цього спірного питання та щодо подібних спорів між цими ж самими сторонами, вже була неодноразово викладена П`ятим апеляційним адміністративним судом, зокрема у постанові від 21.06.2023р. по справі №420/771/23 (визнано протиправним та скасовано такий самий наказ №115-п від 12.01.2023р.), у постанові від 14.06.2023р. по справі №420/1174/23, а також у постанові від 19.11.2024р. по справі №420/31059/24, яка, в свою чергу, у відповідності до вимог ч.4 ст.78 КАС України, теж підтверджує обставини, встановлені судовою колегією по даній справі. 
		До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		А за правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах обох інстанцій.
		Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права. 
		Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
		Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
		Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року - без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст постанови виготовлено: 12.02.2025р. 
		 
		 
		Головуючий у справі
		суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов 
		 
		 
		 
		Судді: Н.В. Вербицька
		 
		 
		 
		В.О. Скрипченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...