Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14503/23 : не визначено.
Надіслано судом: 14.02.2025. Зареєстровано: 14.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.
Дата набрання законної сили: 10.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 лютого 2025 року 
		м. Київ
		cправа №   910/14503/23 
		 
		Верховний Суд у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду:
		Кролевець   О.   А. - головуючий, Бакуліна   С.   В., Баранець   О.   М., Вронська   Г.   О., Губенко   Н.   М., Кібенко   О.   Р., Кондратова   І.   Д., Мамалуй   О.   О., Студенець   В.   І.,
		за участю секретаря судового засідання - Грабовського   Д.   А.
		та представників:
		позивачів   1, 2 - Рудніцький   О.   Л.,
		відповідача - не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"
		про ухвалення додаткового рішення
		у справі №   910/14503/23
		за позовом  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 
		до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ"
		про визнання недійсним рішення загальних зборів
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.           ОСОБА_1 (позивач 1) та ОСОБА_2 (позивач 2) звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.
		 
		Хід розгляду справи
		2.          Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів членів АГК "Північ" від ряду № 20, яке оформлене протоколом загальних зборів членів кооперативу від ряду № 20 від 17.02.2022.
		3.          Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 змінено та викладено мотивувальну частину в редакції даної постанови
		4.          Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення. Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 18 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" 500 грн витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		5.          Постановою Верховного Суду від 27.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 залишено без змін. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 залишено без змін.
		 
		Стислий виклад вимог заяви та аргументи учасників справи
		6.          Автогаражний кооператив по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" звернувся до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №   910/14503/23 у якій просить стягнути з   ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь заявника 40   000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом у суді касаційної інстанції касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 у справі №   910/14503/23.
		7.          Представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 3   000 грн. Заперечення щодо зменшення обґрунтовані тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт.
		 
		Щодо суті поданої заяви про ухвалення додаткового рішення
		8.          За приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		9.          Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
		10.          Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		11.          Згідно з частиною другою статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
		1)           розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2)          розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		12.          Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
		13.          Згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)   складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2)   часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)   обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)   ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		14.          У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).
		15.          Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
		16.          Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		17.          Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		18.          Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
		19.          У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи 
		Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №   922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №   915/237/18, від 24.10.2019 у справі №   905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №   904/3583/19.
		20.          Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1)   має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2)   з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
		21.          При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
		Такий висновок міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №   755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №   904/4507/18.
		22.          Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").
		23.          Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №   910/12876/19).
		24.          Так, з матеріалів справи вбачається, що 06.12.2023 між Автогаражним кооперативом по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" та Адвокатським об`єднанням "Президіум Партнерс" укладено Договір про надання правової допомоги №   06/12/2023.
		25.          Як вбачається з п.1.1 Договору, клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, обсязі та на умовах, визначених цим договором.
		26.          За умовами п.4.1 Договору, вартість правової допомоги за договором визначається на основі погодинних ставок адвокатського об`єднання відповідно до загальної кількості годин, фактично витрачених на надання правової допомоги за договором. Поточні ставки адвокатського об`єднання містяться у Додатку №   1, який є невід`ємною частиною цього договору. Адвокатське об`єднання зазначає загальну суму винагороди за надану правову допомогу у рахунках на оплату та у актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Розрахунок вартості правової допомоги міститься у Додатку до акта приймання-передачі виконаних робіт, який є його невід`ємною частиною.
		27.          У пункті 6.1 Договору сторони погодили, що договір укладений на невизначений строк і вступає в дію з дати його підписання сторонами.
		28.          Додатком №   1 до Договору №   06/12/2023 про надання правової допомоги від 06.12.2023 сторони погодили ставки адвокатського об`єднання на надання правової допомоги.
		29.          27.01.2025 між адвокатським об`єднанням та кооперативом складено Акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) №   27/01/2025, у якому зазначено про надання виконавцем правової допомоги загальною вартістю 40   000 грн а саме:
		-          підготовка відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №   910/14503/23 на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2024 у справі №   910/14503/23, з загальною кількістю витраченого часу - 16 год., вартістю - 16   000 грн;
		-          підготовка відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №   910/14503/23 на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2024, з загальною кількістю витраченого часу - 8 год., вартістю - 8   000 грн;
		-          участь в касаційному розгляді 14.11.2024 об 11 год 15 хв. за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №   910/14503/23, з загальною кількістю витраченого часу - 1 год., вартістю - 3   000,00 грн;
		-          участь в касаційному розгляді 21.11.2024 об 11 год 20 хв. за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №   910/14503/23, з загальною кількістю витраченого часу - 1 год., вартістю - 3   000,00 грн;
		-          участь в касаційному розгляді 17.12.2024 о 15 год за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №   910/14503/23, з загальною кількістю витраченого часу - 1 год., вартістю - 3   000,00 грн;
		-          витрати на підготовку додаткових пояснень у справі №   910/14503/23, з загальною кількістю витраченого часу - 4 год., вартістю - 4   000 грн;
		-          участь в касаційному розгляді 27.01.2025 о 14 год 30 хв. за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі №   910/14503/23, з загальною кількістю витраченого часу - 1 год., вартістю - 3 000,00 грн.
		30.          Дослідивши надані відповідачем докази на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, Суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на позивачів витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
		31.          Разом з цим, як вже було зазначено вище, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Такий же правовий висновок викладено і в пункті 6.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №   922/445/19.
		32.          Відтак в цій частині доводи позивачів, які викладені у запереченнях, зокрема щодо ненадання відповідачем доказів фактичної оплати наданих адвокатом послуг, відхиляються Судом як необґрунтовані.
		33.          Під час розгляду справи у порядку господарського судочинства, враховуючи принцип змагальності та обов`язок доказування у справі з огляду на приписи статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		34.          У постанові від 25.05.2021 у справі №   910/7586/19 Верховний Суд викладав такий правовий висновок: 
		"Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Таким чином, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад, написання процесуального документа чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок зі вчинення комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні".
		35.          У контексті оцінки доказів, поданих відповідачем на обґрунтування заяви, Суд також зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №   922/1964/21 наведені такі висновки:
		"…учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права".
		"…У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо".
		36.          Водночас згідно з приписами частини п`ятої статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		37.          Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
		Такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №   755/9215/15-ц.
		38.          Таким чином, у розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
		39.          Як вже було зазначено вище, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано до Верховного Суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в яких позивачі заперечують проти задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції та просять зменшити розмір заявлених відповідачем до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в зв`язку з розглядом цієї справи в суді касаційної інстанції до 3   000 грн.
		40.          Заперечення щодо зменшення обґрунтовані тим, що заявлений відповідачем розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт. Позивачі зазначають, зокрема, що: відповідачем завищено розмір послуг адвоката у цій справі; матеріали справи містили усі необхідні докази, що виключало необхідність для представника відповідача вчиняти дії для доведення своїх вимог і збирання доказів; правова позиція відповідача у справі не змінювалась з суду першої інстанції; наразі судами в інших справах у період з травня 2023 року по травень 2024 року з ОСОБА_1 стягнуто витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 80   000 грн, що є надмірним фінансовим тягарем для останнього, враховуючи його майновий стан. Крім того, з ОСОБА_2 у рамках справи №   910/14503/23, також вже стягнуто 19   000,00 грн.
		41.          У пунктах 127, 129, 130, 133-135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №   922/1964/21 зазначено таке:
		"127. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №   755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №   910/12876/19)…
		129. Частинами першою та другою статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		130. З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.
		133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
		134. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
		135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18".
		42.          Суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №   922/1964/21 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №   922/445/19 наведено такі висновки:
		"… У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи".
		"Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу".
		"У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи".
		43.          Як вже вказувалась вище, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
		44.          Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №   922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №   915/237/18, від 24.10.2019 у справі №   905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №   904/3583/19).
		45.          У справі, що розглядається, Суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних; їх обсягом та значенням справи для сторони), дійшов висновку не присуджувати відповідачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.
		46.          Верховний Суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №   910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №   927/153/22).
		47.          З огляду на викладене, вирішуючи питання, чи є розмір витрат відповідача на правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням складності та значення справи для сторін, Суд враховує, що під час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій позиція відповідача не змінювалася, а представництво його інтересів здійснювалося тим самим адвокатським об`єднанням, зокрема і адвокатом.
		48.          Окрім цього, Верховний Суд також враховує, що Адвокатським об`єднанням "Президіум Партнерс", зокрема і представником відповідача - адвокатом Янушевичем Олександром Юрійовичем також здійснювалось представництво відповідача (Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ") у справах №   910/15128/23 та №   910/11661/23, які є аналогічними до справи, яка розглядається, та у яких позиція відповідача була подібною до цієї справи.
		49.          Відтак, правова позиція відповідача вже була сформована до касаційного розгляду цієї справи, а доказів додаткового комплексного та всестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин на стадії касаційного перегляду не надано та з матеріалів справи не вбачається, що свідчить про розумну необхідність зменшення розміру судових витрат, оскільки розмір заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності); такі витрати не мають характеру необхідних і не співмірні з виконаною роботою в суді касаційної інстанції (40   000 грн).
		50.          Ураховуючи заперечення позивачів щодо часу витраченого адвокатом, обсягом робіт, їх співмірністю та за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених відповідачем на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, Суд дійшов висновку про необхідність покладення на позивачів судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді касаційної інстанції, у розмірі 9   000 грн.
		Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Заяву Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" про ухвалення додаткового рішення у справі №   910/14503/23 задовольнити частково.
		2.          Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код 25661903) 4   500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
		3.          Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Автогаражного кооперативу по експлуатації гаражів та зберіганню транспортних засобів "Північ" (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 93; ідентифікаційний код 25661903) 4   500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
		4.          Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.
		 
		Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                             О. А. Кролевець
		 
		Судді                                                                                           С. В. Бакуліна
		 
		                                                                                          О. М. Баранець
		 
		                                                                                          Г. О. Вронська
		 
		                                                                                          Н. М. Губенко
		 
		                                                                                          О. Р. Кібенко
		 
		                                                                                          І. Д. Кондратова
		 
		                                                                                          О. О. Мамалуй
		 
		                                                                                          В. І. Студенець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...