Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/10399/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.
Дата набрання законної сили: 11.02.2025
Номер судового провадження: 61-16199ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		Справа № 359/10399/23
		Провадження № 61-16199св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» - адвоката Карапетяна Армена Рафіковича на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року в складі колегії суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.
		у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала Олександра Олександровича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ Європейська», про зобов`язання вчинити дії, скасування акта про дискваліфікацію й повернення гарантійного внеску та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог 
		У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - TOB) «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» звернулося до суду із позовом, у якому зазначило, що 05 січня 2022 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О. О. оголосив про проведення земельних торгів, аукціон № LSE001-UA-20220105-37186, щодо земельної ділянки для індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:3129.
		Для участі в цьому аукціоні позивач подав заяву з усіма необхідними документами, а також сплатив оператору електронного майданчика ТОВ «ТБ Європейська» реєстраційний внесок у розмірі 650,00 грн та гарантійний внесок у розмірі 105 600,00 грн.
		07 лютого 2022 року проведено аукціон, на якому переможцем визнано ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» із ціновою пропозицією в 980 000,00 грн.
		09 лютого 2022 року підписаний протокол про результати земельних торгів.
		ТОВ «ТБ Європейська» перерахувало гарантійний внесок приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Канцедалу О. О. і наразі він перебуває в нього.
		У зв?язку із введенням воєнного стану, що є форс-мажорною обставиною, фактично не здійснювалася діяльність реєстраторів (державних і приватних), тому позивач та відповідач до серпня-вересня 2022 року фізично не мали змоги оформити відносини купівлі-продажу (а саме пред`явити акт про проведені електронні торги нотаріусу) земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:3129 за підсумками земельних торгів.
		05 вересня 2023 року відповідачем було видано акт про дискваліфікацію позивача як переможця аукціону на підставі того, що позивачем не було сплачено зобов`язальний платіж. Вказаний акт позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на те, що на виконання пункту 5 наказу Міністерства юстиції України від 10 червня 2022 року № 2343/5 «Про деякі питання примусової реалізації арештованого майна у виконавчому провадженні в період воєнного стану» за аукціоном повинні були припинитися будь-які дії, спрямовані на примусову реалізацію земельної ділянки. Отже, сплативши забезпечувальний платіж, позивач порушив би вимоги законодавства.
		Тобто відповідач фактично дискваліфікував позивача за правомірну поведінку, тому позивач просив:
		- визнати протиправним тa скасувати акт про дискваліфікацію TOB «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» від 05 вересня 2023 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О. О.;
		- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О. О. зупинити земельні торги, аукціон № LSE001-UA-20220105-37186, щодо земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,12 га з кадастровим номером 3220881300:04:001:3129;
		- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О. О. повернути ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» гарантійний внесок у розмірі 105 600,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		03 червня 2024 року рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області позов ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» залишено без задоволення.
		Рішення суду мотивовано тим, що виконавчий напис нотаріуса від 05 серпня 2021 року № 2175 посвідчений нотаріально та вчинений до набрання чинності Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану», то виконавчі дії щодо виконавчого провадження № НОМЕР_1 підлягали поновленню з 06 травня 2023 року.
		У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивач як переможець земельних торгів сплатив забезпечувальний платіж на рахунок оператора електронного майданчика, тому підстав для скасування акта про дискваліфікацію від 05 серпня 2023 року немає.
		Позивач не довів належними та допустимими доказами наявність підстав, передбачених частиною другою розділу ХІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, для зупинення електронного аукціону.
		Відсутні докази на підтвердження того, що позивач сплатив 923 400,00 грн (сума, яка підлягає сплаті переможцем земельних торгів організатору) на рахунок приватного виконавця, а також докази на підтвердження того, що під час зупинення електронного аукціону позивач відмовився від сплати за придбане на електронному аукціоні майно, а тому вимога щодо повернення гарантійного внеску також задоволенню не підлягає.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		30 жовтня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» задоволено частково. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2024 року скасовано, провадження в справі закрито.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач звернувся до суду із позовом про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О. О., які вчинені останнім як суб`єктом владних повноважень та пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, що відповідно до вимог статей 19, 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) віднесено до юрисдикції судів адміністративного судочинства. 
		Аналогічного змісту правова позиція викладена в пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 229/1026/21.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		05 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» - адвоката Карапетяна А. Р. на постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в якій він просить постанову апеляційного суду скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що спір у справі пов`язаний з порушенням відповідачем процедури земельних торгів, тобто процедури укладення цивільно-правового правочину, а також повернення гарантійного внеску. Отже, позивач звернувся до суду з позовом про захист майнових прав, тому цей спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 229/1026/21.
		Доводи інших учасників справи
		Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		05 серпня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Адамська М. М. вчинила виконавчий напис № 2175 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1 900 698,80 грн. У боржника виявлено земельні ділянки 3220881300:04:001:3129 та 3220881300:04:001:3128 (а. с. 51).
		11 серпня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О. О. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого напису № 2175 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Адамської М. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 1 900 698,80 грн (а. с. 47).
		Згідно з платіжним дорученням від 01 лютого 2022 року № 739 ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» сплатило ТОВ «ТБ Європейська» 105 600,00 грн гарантійного внеску для участі в аукціоні № LSE001-UA-20220105-37186 (а. с. 12).
		З протоколу про результати земельних торгів від 07 лютого 2022 року № LSE001-UA-20220105-37186 вбачається, що переможцем земельних торгів визнано ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП». Оператор, через електронний майданчик якого надано найвищу цінову пропозицію - ТОВ «ТБ Європейська», організатор земельних торгів - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Канцедал О. О., відомості про земельну ділянку (склад лота) - земельна ділянка для індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:3129, ціна продажу лота - 980 000,00 грн, розмір гарантійного внеску - 105 600,00 грн (а. с. 52, 53).
		27 вересня 2022 року ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» написало приватному виконавцю Канцедалу О. О. листа № 27-09 про відміну аукціону № LSE001-UA-20220105-37186 (а. с. 14).
		05 вересня 2023 року приватний виконавець Канцедал О. О. склав акт про дискваліфікацію ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», в якому зазначив, що від оператора електронного майданчика відсутнє підтвердження про зарахування на свій рахунок забезпечувального платежу від переможця земельних торгів, на запит приватного виконавця ТОВ «ТБ Європейська» інформації про зарахування на свій рахунок забезпечувального платежу від переможця земельних торгів не надано (а. с. 15).
		Згідно з протоколом про результати земельних торгів від 05 вересня 2023 року № LSE001-UA-20220105-37186 відомості про земельну ділянку (склад лота): земельна ділянка для індивідуального садівництва загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:3129, земельні торги не відбулися (а. с. 16).
		Відповідно до платіжної інструкції від 12 вересня 2023 року № 290 ТОВ «ТБ Європейська» перерахувало приватному виконавцю Канцедалу О. О. 56 600,00 грн гарантійного внеску переможця ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» згідно з протоколом земельних торгів № LSE001-UA-20220105-37186 (а. с. 59).
		За платіжною інструкцією від 13 вересня 2023 року № 40536 Канцедал О. О. перерахував ОСОБА_2 5 000,00 грн як повернення авансування витрат (а. с. 60).
		Відповідно до платіжної інструкції від 13 вересня 2023 року № 40537 Канцедал О. О. перерахував приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Канцедалу О. О. основну винагороду виконавця (а. с. 61).
		Згідно з платіжною інструкцією від 13 вересня 2023 року № 40538 Канцедал О. О. перерахував ОСОБА_2 46 909,09 грн, призначення платежу - кошти за виконавчим документом, стягнуті на користь стягувача (а. с. 62).
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
		З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
		Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).
		У рішенні від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04, пункт 24) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) закріпив поняття «суд, встановлений законом», яке стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.
		Суд «встановлений законом» має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		Під час вирішення спору насамперед необхідно вирішити питання про його юрисдикційність, а, отже, про належний суд, який має розглядати справу. 
		У частині першій статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
		Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
		Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		Такі висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду в постановах 20 червня 2024 року в справі № 2-а-460/08/2704, від 22 травня 2024 року в справа № 760/30077/19 та інших.
		Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Зміст поняття «публічно-владні управлінські функції» полягає в наявності в суб`єкта суспільно необхідних для невизначеного або певного кола осіб повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин, а «управлінські функції» - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.
		До справ адміністративної юрисдикції віднесені, зокрема, публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення та/або спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень тощо.
		Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі № 229/1026/21, на яку посилається заявник в касаційній скарзі.
		У статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон) закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 жовтня 2022 року в справі № 183/4196/21 виснувала, що в статті 3 Закону № 1404-VIIІ визначено перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню. Їх можна поділити на дві групи:
		а) «судові» - видані судами України, в тому числі на виконання судових рішень:
		- виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
		- судові накази;
		- ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
		б) «несудові» - видані іншими органами чи посадовими особами, як результат реалізації їх компетенції:
		- виконавчі написи нотаріусів;
		- посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
		- постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
		- постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
		- рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
		- рішення ЄСПЛ з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішення інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
		- рішення (постанови) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
		ЦПК України та Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) містять розділи «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
		За вимогами статей 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
		Аналогічні вимоги закріплені у статтях 339, 340 ГПК України.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
		У порядку судового контролю за виконанням судових рішень лише сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Частиною ж першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
		Відповідно до частин першої та другої статті 74 Закону № 1404-VIIІ рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
		Отже, за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинені під час виконання ухвалених в адміністративній справі судових рішень, а також виконавчих документів, виданих іншими, ніж суд, органами та посадовими особами, оскільки закон не встановлює для такого оскарження іншого порядку, ніж у суді адміністративної юрисдикції.
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновок, що з огляду на те, що скаргу подано на дії державного виконавця з виконання виконавчого документа, виданого іншою посадовою особою, а не судом, підвідомчість спору належить адміністративному суду (постанови від 14 березня 2018 року, від 14 листопада 2018 року в справі № 161/15523/17, від 06 лютого 2019 року в справі № 678/1/16-ц, від 02 жовтня 2019 року в справі № 346/79/17).
		Тобто під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, що вчинені під час примусового виконання рішень інших органів та посадових осіб, які підлягають примусовому виконанню, суди здійснюють контроль за порядком реалізації сукупності дій органів і осіб, визначених у Законі № 1404-VIII, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню, що розкриває нормативний зміст поняття «виконавче провадження».
		У справі, що переглядається, ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» звернулося до суду із позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О. О., в якому просило суд визнати протиправним тa скасувати акт про дискваліфікацію TOB «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» від 05 вересня 2023 року, складений приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Канцедалом О. О.; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О.О. зупинити земельні торги, аукціон № LSE001-UA-20220105-37186 щодо земельної ділянки для індивідуального садівництва, загальною площею 0,12 га, кадастровий номер 3220881300:04:001:3129 та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О. О. повернути ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» гарантійний внесок у розмірі 105 600,00 грн.
		Тобто позивач, звертаючись до суду із позовом до приватного виконавця, просить визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Канцедала О. О., які ним вчинені як суб`єктом владних повноважень за положеннями, визначеними Законом № 1404-VIII, та пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій - видачею акта про дискваліфікацію; зобов`язанням зупинити проведення торгів; поверненням гарантійного внеску, що відповідно до вимог статей 19, 287 КАС України віднесено до юрисдикції судів адміністративного судочинства, про що правильно виснував суд апеляційної інстанції.
		Такі висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року в справі №229/1026/21, на яку в своїй касаційній скарзі посилається заявник.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені висновки, правильно виснував про закриття провадження в справі, оскільки позовні вимоги TOB «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
		Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» - адвоката Карапетяна Армена Рафіковича залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...