Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/31954/23-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 61-15173ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                              
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		                                                                                    
		12 лютого 2025 року                                             
		м. Київ
		 
		справа № 757/31954/23-ц
		провадження № 61-15173св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                  Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - Театрально-видовищний заклад культури «Київський національний академічний театр оперети»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року у складі колегії суддів:    Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Театрально-видовищного закладу культури «Національний академічний театр оперети», у якому просив:
		визнати незаконним та скасувати наказ № 361-1.0.2-06 від 29 червня 2023 року в.о. генерального директора-художнього керівника Театрально-видовищного закладу культури «Національний академічний театр оперети» про припинення контракту, укладеного з позивачем;
		 
		поновити позивача на посаді артиста-вокаліста провідного майстра сцени в Театрально-видовищному закладі культури «Національний академічний театр оперети» за контрактом № 161/К/17 від 29 червня 2017 року;
		 
		стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 46 900,00 грн.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що з 01 вересня 2011 року позивач перебуває у трудових відносинах з відповідачем.
		29 червня 2017 року між сторонами у справі укладено контракт № 161/К/17, згідно з яким позивач призначений на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени (20 тарифний розряд, додатковий коефіцієнт 3,1) Театрально-видовищного закладу культури «Національний академічний театр оперети» строком на три роки, до 30 червня 2020 року. В подальшому строк дії трудового договору був продовжений відповідно до пункту 6.7 Контракту до 30 червня 2023 року.
		Згідно з наказом начальника оркестро-художнього керівника Зразково-показового оркестру Збройних Сил України (далі - ЗСУ) від 19 березня 2022 року № 11 з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації, позивача зараховано до складу ЗСУ, присвоєно військове звання «Солдат» та позивача призначено на посаду артиста вищої категорії оркестрового взводу зразково-показового оркестру ЗСУ ВОС - 917012А.
		Наказом відповідача від 19 березня 2022 №74-1.0.2-06 позивача увільнено від роботи з 19 березня 2022 року у зв`язку з проходженням військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. Підставою для увільнення позивача від роботи став наданий ним витяг з наказу начальника оркесту-художнього керівника Зразково-показового оркестру ЗСУ (по особовому складу) від 19 березня 2022 року № 11.
		Наказом відповідача від 19 липня 2022 року №217-1.0.2-06 позивачу припинено з 19 липня 2022 року нарахування та виплата середнього заробітку.
		29 червня 2023 року наказом відповідача № 361-1.0.2-06 «Про припинення контракту, укладеного з ОСОБА_1 » припинено з 30 червня 2023 року дію контракту від 29 червня 2017 року №161/К/17, укладеного із артистом-вокалістом провідним майстром сцени ОСОБА_1 , на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку дії контракту (підпункт 6.3.2. контракту від 29 червня 2017 року №161/К/17).
		Позивач вказує на порушення відповідачем частини третьої статті 119 КЗпП України, оскільки його як військовослужбовця, а саме працівника, що уклав контракт на проходження військової служби, було неправомірно звільнено під час дії особливого періоду.
		Вважає, що вказаними неправомірними діями відповідача (виданням безпідставного та незаконного наказу про припинення контракту) йому було завдано моральної шкоди. 
		На обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивач вказує на те, що такі неочікувані протиправні дії відповідача у надскладний та небезпечний для країни час призвели до душевних страждань, втрати емоційної рівноваги та погіршення самопочуття. На переконання позивача, незаконне звільнення є приниженням його честі, гідності, ділової репутації та проявом неповаги до конституційних гарантій, як працівника культури та військовослужбовця.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. 
		Стягнуто з Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн. 
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		При ухваленні судового рішення суд першої інстанції прийняв до уваги, що наказом роботодавця № 37-1.0.2-06 від 26 січня 2024 року відновлено раніше порушене право позивача, оскільки при внесенні змін до оскаржуваного наказу від 29 червня 2023 року № 361-1.0.2-06 «Про припинення контракту, укладеного з ОСОБА_1 » відповідач дотримався положень частини третьої статті 119 КЗпП України, у зв`язку із чим наразі за позивачем зберігається місце роботи і посада на період проходження ним військової служби.
		Оскільки раніше порушене право позивача самостійно відновлено відповідачем, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу № 361-1.0.2-06 від 29 червня 2023 року та поновлення на роботі. 
		Водночас суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування відповідачем моральної шкоди у розмірі 2 000 грн, спричиненої його діями позивачеві при звільненні.
		Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через представника - адвоката Суткович М. А. подав апеляційну скаргу,
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Суткович М. А., задоволено частково.
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано незаконним та скасовано наказ № 361-1.0.2-06 від 29 червня 2023 року в. о. генерального директора-художнього керівника Театру про припинення контракту, укладеного з ОСОБА_1 .
		Стягнуто з Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» про поновлення на роботі відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника, у зв`язку із чим позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про припинення контракту підлягають задоволенню.
		Разом із тим, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині поновлення позивача на посаді артиста-вокаліста провідного майстра сцени, оскільки ОСОБА_1 працював за строковим трудовим договором (контрактом), строк дії якого закінчився 30 червня 2023 року у період увільнення від роботи на час проходження ним військової служби за призовом під час мобілізації, і дію трудового контракту сторони не продовжили.
		Крім того, апеляційний суд вважав наявними підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, спричиненої позивачеві, визначивши її розмір у сумі 10 000,00 грн.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		14 листопада 2024 року Театрально-видовищний заклад культури «Київський національний академічний театр оперети» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану в системі «Електронний суд», на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року.
		В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року.
		Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Доводи інших учасників справи
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		29 січня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції
		Судом встановлено, що  з 01 вересня 2011 року ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем.
		29 червня 2017 року між сторонами укладено контракт № 161/К/17 (далі - Контракт), згідно з яким ОСОБА_1 призначений на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени (20 тарифний розряд, додатковий коефіцієнт 3,1) Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети». 
		Цей Контракт є підставою для видання наказу про прийняття працівника на посаду з дати, установленої в цьому Контракті (пункт 1.3.).
		Пунктом 7.1. Контракту встановлено строк його дії: з 30 червня 2017 року до 30 червня 2020 року.
		У відповідності до пункту 6.1. Контракту його зміна та припинення  здійснюються в порядку та на підставах, передбачених законодавством та цим Контрактом.
		Відповідно до підпунктів 6.3.2., 6.3.3. пункту 6.3. Контракту підставами його припинення зокрема є: закінчення строку дії цього Контракту;призов або вступ Працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за Працівником відповідно до законодавства зберігаються місце роботи, посада.
		Пунктом 6.7. Контракту встановлено, що після настання дати закінчення строку дії цього Контракту цей Контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі Сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не поінформувала Іншу Сторону про своє бажання припинити дію цього Контракту.
		В подальшому строк Контракту був продовжений відповідно до його пункту 6.7 до 30 червня 2023 року.
		Згідно з наказом начальника оркестро-художнього керівника Зразково-показового оркестру ЗСУ (по особовому складу) від 19 березня 2022 №11, з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації, позивача зараховано до складу ЗСУ, присвоєно військове звання «Солдат» та призначено на посаду артиста вищої категорії оркестрового взводу зразково-показового оркестру ЗСУ ВОС - 917012А.
		Наказом відповідача від 19 березня 2022 № 74-1.0.2-06 позивача увільнено від роботи з 19 березня 2022 року, у зв`язку з проходженням військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. Підставою для увільнення ОСОБА_1 від роботи став наданий ним витяг з наказу начальника оркесту-художнього керівника Зразково-показового оркестру Збройних сил України (по особовому складу) від 19 березня 2022 року № 11.
		Наказом відповідача від 19 липня 2022 року №217-1.0.2-06 позивачу припинено з 19 липня 2022 року нарахування та виплата середнього заробітку.
		25 квітня 2023 року відповідач звернувся з листом до Міністерства економіки України (вих. №060/19-225/02) з проханням надати роз`яснення: чи правомірним буде з боку адміністрації Театрально-видовищногго закладу культури «Київський національний академічний театр оперети»,припинити дію контракту з професійним творчим працівником (артистом-вокалістом, народним артистом України) у зв`язку з закінченням строку дії контракту, якщо цей працівник уклав контракт про проходження військової служби із Збройними Силами України до оголошення демобілізації (за умови попереднього (за 1 місяць) повідомлення про припинення контракту з професійним творчим працівником відповідно до умов, зазначених у ньому)?
		28 квітня 2023 року відповідач отримав лист-відповідь від Мінекономіки (за вих. № 4706-05/19004-07 від 27 квітня 2023 року), в якому зазначалося: у випадку закінчення строку трудового договору (контракту), укладеного з працівником, призваним на військову службу, за яким зберігається місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, дія трудового договору (контракту) може бути припинена.
		25 травня 2023 року на виконання пункту 6.7. контракту відповідачем на адресу місця реєстрації позивача ( АДРЕСА_1 ), вказану у контракті, на електронну адресу позивача, зазначену у всіх його зверненнях до відповідача ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), а також 30 травня 2023 року на мобільний додаток Вайбер телефонного номеру позивача НОМЕР_1 , який Позивач теж зазначав раніше у всіх своїх заявах та запитах до відповідача, а також месенджер Фейсбук Позивача, були направлені листи                    № 060-19-277/24 з повідомленням про те, що відповідач бажає припинити дію контракту у зв`язку з закінченням його строку.
		29 червня 2023 року наказом № 361-1.0.2-06 «Про припинення контракту, укладеного з ОСОБА_1 » припинено з 30 червня 2023 року дію контракту від 29 червня 2017 року №161/К/17, укладеного із артистом-вокалістом провідним майстром сцени ОСОБА_1 , на підставі пункту 2 частини 1 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку дії контракту (підпункт 6.3.2. контракту від 29 червня 2017 року №161/К/17).
		Під час судового розгляду у суді першої інстанції відповідач наказом                        № 37-1.0.2-06 від 26 січня 2024 року «Про внесення змін до наказу від 29 червня 2023 року № 361-1.0.2-06 «Про припинення контракту, укладеного з                       ОСОБА_1 » вніс зміни до оскаржуваного Наказу, доповнивши його абзацами другим та третім наступного змісту: «Днем фактичного звільнення ОСОБА_1 вважати останній день проходження ним військової служби. Увільнити ОСОБА_1 від виконання роботи у зв`язку з проходженням військової служби із збереженням місця роботи і посади на період проходження військової служби». Вказані зміни внесені, як зазначено в наказі, на виконання вимог частини третьої статті 119 КЗпП України. 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Відповідно частини другої статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
		За приписами частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або  уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
		За змістом частини третьої статті 21 КЗпП України контракт  є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
		Підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
		Встановлено, що 29 червня 2017 року між сторонами укладено Контракт                             № 161/К/17 (далі - Контракт), згідно з яким ОСОБА_1 призначений на посаду артиста-вокаліста провідного майстра сцени Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети»строком на три роки, до 30 червня 2020 року. 
		В подальшому строк Контракту був продовжений відповідно до його пункту 6.7 на три роки - до 30 червня 2023 року.
		Згідно з наказом начальника оркестро-художнього керівника Зразково-показового оркестру Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 березня 2022 №11, з ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби до оголошення демобілізації, позивача зараховано до складу ЗСУ, присвоєно військове звання «Солдат» та призначено на посаду артиста вищої категорії оркестрового взводу зразково-показового оркестру ЗСУ ВОС - 917012А.
		Порядок проходження служби у ЗСУ та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов`язки і відповідальність, встановлюють гарантії військовослужбовцям.
		Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції на час призову позивача) (далі - Закон № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, він також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, отже є спеціальним у частині регулювання гарантій та пільг для громадян України, які призвані на строкову військову службу.
		Згідно з частиною другою статті 39 Закону № 2232-XII громадяни України, призвані на військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53, частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».
		Відповідно до статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 про часткову мобілізацію, затвердженим Законом України від 17 березня 2014 року № 1126-VII, в Україні почав діяти особливий період.
		24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
		Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17, провадження № 11-609апп19).
		Отже, на час виникнення спірних правовідносин в Україні діяв особливий період.
		Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
		Отже, за працівниками, прийнятими на військову службу за контрактом, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову.
		Із матеріалів справи вбачається, що наказом відповідача від 19 березня 2022 № 74-1.0.2-06 позивача увільнено від роботи з 19 березня 2022 року, у зв`язку з проходженням військової служби зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на період проходження військової служби. Підставою для увільнення ОСОБА_1 від роботи став наданий ним витяг з наказу начальника оркесту-художнього керівника Зразково-показового оркестру Збройних сил України (по особовому складу) від 19 березня 2022 року № 11.
		Наказом відповідача від 19 липня 2022 року №217-1.0.2-06 позивачу припинено з 19 липня 2022 року нарахування та виплата середнього заробітку.
		Разом із тим, 29 червня 2023 року наказом відповідача № 361-1.0.2-06 «Про припинення контракту, укладеного з ОСОБА_1 » було вирішено припинити 30 червня 2023 року дію контракту від 29 червня 2017 року №161/К/17, укладеного із артистом-вокалістом провідним майстром сцени ОСОБА_1 , на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, у зв`язку з закінченням строку дії контракту (підпункт 6.3.2. контракту від 29 червня 2017 року №161/К/17).
		Під час розгляду справи у суді першої інстанції, до ухвалення рішення по суті спору, відповідач наказом № 37-1.0.2-06 від 26 січня 2024 року «Про внесення змін до наказу від 29 червня 2023 року № 361-1.0.2-06 «Про припинення контракту, укладеного з ОСОБА_1 » вніс зміни до оскаржуваного наказу, а саме: доповнив наказ абзацами другим та третім наступного змісту: «Днем фактичного звільнення ОСОБА_1 вважати останній день проходження ним військової служби. Увільнити ОСОБА_1 від виконання роботи у зв`язку з проходженням військової служби із збереженням місця роботи і посади на період проходження військової служби». 
		Вказані зміни внесені, як зазначено в наказі № 37-1.0.2-06 від 26 січня 2024 року, на виконання вимог частини третьої статті 119 КЗпП України. 
		Трудове законодавство не містить імперативних норм, які забороняли б роботодавцю скасовувати раніше видані ним накази або вносити до них зміни.
		 
		До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 15 червня 2022 року у справі № 604/1157/19 (провадження № 61-1144св22), від 07 лютого 2024 року у справі № 289/1380/22 (провадження № 61-14153св23).
		Приймаючи до уваги, що наказом № 37-1.0.2-06 від 26 січня 2024 року, який не оскаржено та який є чинним, роботодавцем самостійно відновлено раніше порушене право позивача, у зв`язку із чим наразі за ОСОБА_1 зберігається місце роботи і посада на період проходження ним військової служби, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу № 361-1.0.2-06 від 29 червня 2023 року та поновлення на роботі. 
		При цьому колегія суддів Верховного Суду зауважує, що доводи щодо відмови судами у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 про  поновлення на роботі в касаційній скарзі відсутні.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду також погоджується з висновками  Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 2 000,00 грн з наступних підстав.
		 
		Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).
		 
		Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
		 
		Моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.
		 
		Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.
		 
		Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.
		 
		Положеннями статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		 
		Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі від 01 березня 2021 року в справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
		 
		Суди встановили, що наявні підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, спричиненої його діями позивачеві при звільненні.
		 
		Вказаний висновок судів відповідач не заперечує.
		Разом із тим, врахувавши вищевказані обставини, характер та обсяг душевних страждань ОСОБА_1 у зв`язку із винесенням відповідачем оскаржуваного наказу № 361-1.0.2-06 від 29 червня 2023 року, приймаючи до уваги подальше внесення змін до вказаного наказу, внаслідок чого роботодавцем самостійно відновлено раніше порушене право позивача, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. 
		Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув та скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		 
		Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права та на підставі повно, всебічно з`ясованих обставин справи, а тому це рішення відповідно до статті 413 ЦПК України, необхідно залишити в силі, а постанову апеляційного суду  скасувати.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Театрально-видовищного закладу культури «Київський національний академічний театр оперети» задовольнити.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2024 року скасувати.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 березня 2024 року залишити в силі.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...