Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 680/935/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 15.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.
Дата набрання законної сили: 06.02.2025
Номер судового провадження: 61-2500ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		06 лютого 2025 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 680/935/20 
		провадження № 61-2500св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., 
		 
		учасники справи:  
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицька селищна рада Хмельницької області, 
		 
		розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2024 року у складі колегії суддів Корніюк А. П., П`єнти І. В., Талалай О. І. у справі за заявою ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування записів у Поземельній книзі, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору 
		 
		У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, Новоушицької селищної ради Хмельницької області, у якому просила: 
		 
		- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою проїздом / заїздом до її домоволодіння шляхом знесення (демонтажу) новозбудованої огорожі (бетонного фундаменту з металевими стовпчиками) та приведення земельної ділянки у попередній стан (влаштування проїзду) за рахунок ОСОБА_2 ; 
		 
		- скасувати у Поземельній книзі записи від 17 лютого 2020 року № 003 і № 004 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823387000:02:001:0053. 
		 
		Новоушицький районний суд Хмельницької області рішенням від 01 червня 2023 року позов задовольнив частково. Усунув перешкоди у користуванні земельною       ділянкою - проїздом / заїздом до домоволодіння ОСОБА_1 шляхом знесення (демонтажу) новозбудованої огорожі (бетонного фундаменту з металевими стовпчиками), яка розміщена на проїзді до домоволодіння ОСОБА_1 , та приведення земельної ділянки у попередній стан (влаштування проїзду) за рахунок ОСОБА_2 . Скасував у Поземельній книзі запис від 17 лютого 2020 року № 003 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823387000:02:001:0053 (Земельна ділянка. Загальні відомості). Скасував у Поземельній книзі запис від 17 лютого 2020 року № 004 на земельну ділянку з кадастровим номером 6823387000:02:001:0053 (Кадастровий план земельної ділянки та експлікація земельних угідь) та привів кадастровий план земельної ділянки, координати поворотних точок меж земельної ділянки, експлікацію земельних угідь у відповідність до кадастрового плану земельної ділянки, координат поворотних точок меж земельної ділянки, експлікації земельних угідь, які містяться у записі від 13 липня 2016 року № 002 у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6823387000:02:001:0053. В іншій частині позову відмовив. 
		 
		Новоушицький районний суд Хмельницької області додатковим рішенням                         від 14 червня 2023 року стягнув із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 38 434,32 грн, з яких: 420,40 грн - за подання заяви про забезпечення позову; 2 522,40 грн - за подання позовної заяви; 6 000,00 грн - за проведення земельно-технічного дослідження (залучення спеціаліста, експерта); 5 491,52 грн - за проведення комплексної судової експертизи; 24 000,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу. 
		 
		Хмельницький апеляційний суд постановою від 28 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнив частково. Рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 01 червня 2023 року в частині задоволених позовних вимог щодо скасування записів у Поземельній книзі та вчинення дії скасував і ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Додаткове рішення Новоушицького районного суду Хмельницької області від 14 червня 2023 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат змінив шляхом зменшення стягнутої загальної суми понесених судових витрат та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до 20 752,72 грн, з яких: 8 000,00 грн - на професійну правничу допомогу; 840,80 грн - судовий збір. У іншій частині додаткове рішення суду першої інстанції залишив без змін. Стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 522,40 грн. 
		 
		Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення та її обґрунтування 
		 
		26 грудня 2023 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила: поновити пропущений строк для подання цієї заяви;стягнути з позивача на свою користь витрати, понесені на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у розмірі 25 000,00 грн. 
		 
		ОСОБА_2 мотивувала заяву тим, що причини пропуску строку для звернення до апеляційного суду з цією заявою є поважними, оскільки за час судового процесу, який тривав більше трьох років, стан її здоров`я на фоні постійного стресу значно погіршився, що вимагало регулярного лікування у медичних закладах. 
		 
		У зв`язку з наданням консультацій, підготовкою та поданням апеляційної скарги вона понесла витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 25 000,00 грн, що підтверджується: угодою про надання правової допомоги від 03 листопада             2020 року; додатком № 1 до цієї угоди від 06 вересня 2023 року; актом виконаних робіт від 06 вересня 2023 року, доданими до заяви. 
		 
		Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції 
		 
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення залишив без задоволення. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишив без розгляду. 
		 
		Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що у разі, якщо до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення. 
		 
		З`ясовано, що заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, а також документи, які підтверджують понесені витрати, ОСОБА_2 подала до апеляційного суду лише 26 грудня 2023 року, тобто після того, як суд 28 серпня                   2023 року ухвалив рішення у справі. До цього відповідач та її представник адвокат Яворська В. М., яка брала участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, не зверталися із заявами такого змісту ані в усному, ані в письмовому вигляді. 
		 
		Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. 
		 
		На обґрунтування клопотання про поновлення строку для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення ОСОБА_2 посилалася на те, що за час судового процесу, який тривав більше трьох років, стан її здоров`я на фоні постійного стресу значно погіршився, що вимагало регулярного лікування у медичних закладах. 
		 
		Однак, ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження того, що вона перебувала на лікуванні у період з часу подання апеляційної скарги (29 червня 2023 року) до ухвалення апеляційним судом постанови у цій справі (28 серпня 2023 року). 
		 
		За таких обставин колегія суддів вважала, що наведені ОСОБА_2 причини пропуску строку для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення не є поважними, тому, як наслідок, наявні правові підстави для залишення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу без розгляду. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		У лютому 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2024 року та ухвалити додаткове рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу. 
		 
		На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України      (далі - ЦПК України), заявник зазначила, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема помилково залишив без розгляду її заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, застосувавши частину восьму статті 141 ЦПК України. 
		 
		Вказує, що вона надала належні докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи. 
		 
		У разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат. 
		 
		Аргументи інших учасників справи 
		 
		У травні 2024 року  ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу, вякому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 10 квітня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Новоушицького районного суду Хмельницької області. 
		 
		04 квітня 2024 року справу № 680/935/20 передано до Верховного Суду. 
		 
		Фактичні обставини, з`ясовані судами 
		 
		За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на основне та додаткове рішення суду першої інстанції 28 серпня 2023 року Хмельницький апеляційний суд ухвалив постанову по суті спору у цій справі (том 3, а. с. 253-262). 
		 
		У суді апеляційної інстанції представництво інтересів відповідача  ОСОБА_2 здійснювала адвокат Яворська В. М., яка брала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку 28 серпня 2023 року (том 3, а. с. 247-251). 
		 
		З матеріалів справи відомо, що ані в апеляційній скарзі, яку подано 29 червня             2023 року, ані в інших процесуальних документах, поданих до прийняття судом апеляційної інстанції постанови по суті спору, відповідач  ОСОБА_2 та її представник Яворська В. М.  не наводили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона понесла та які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, а також не заявляли до закінчення судових дебатів про відшкодування витрат на правничу допомогу та не надали докази щодо розміру понесених витрат. 
		 
		26 грудня 2023 року ОСОБА_2 подала до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просила: поновити пропущений строк для подання цієї заяви;стягнути з позивача на свою користь витрати, понесені на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, у розмірі 25 000,00 грн (том 4, а. с. 61-62). 
		 
		Апеляційний суд також з`ясував, що надані  ОСОБА_2 на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі документи (довідка Дунаєвецької центральної районної лікарні від 12 травня 2023 року, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань          від 12 травня 2023 року, заява про залучення відповідача до кримінального провадження як потерпілої від 15 травня 2023 року, психологічне заключення                від 22 грудня 2023 року, фототаблиці) стосуються іншого періоду, ніж період розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи. 
		 
		Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 15 січня 2024 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення залишив без задоволення. Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення залишив без розгляду (том 4, а. с. 99-101). 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення. 
		 
		Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. 
		 
		За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні, питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. 
		 
		Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал). 
		 
		Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати. 
		 
		Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення. 
		 
		Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. 
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України). 
		 
		Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. 
		 
		У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами:        - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;                        - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат». 
		 
		Згідно зі статтею 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. 
		 
		У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 459/2350/23 (провадження                № 61-1802св24) Верховний Суд навів правовий висновок щодо застосування статті 134 ЦПК України про необхідність подання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, зазначивши, що аналіз положень статті 134 ЦПК України свідчить про те, що у разі неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Надання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у їх стягненні, якщо такий розрахунок попередньо (з першою заявою по суті спору) не надавався, оскільки закон використовує термін «може відмовити», а не «відмовляє». Для цього суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернувся до суду, їх значення для заявника. Таким чином, хоча відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу у зв`язку з неподанням заявником попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат є правом суду, а не обов`язком, суд має враховувати конкретні обставини справи та принцип диспозитивності цивільного судочинства. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою як позовної заяви (апеляційної та касаційної скарг), так і відзиву, оскільки з огляду на положення процесуального закону попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи. При цьому слід зауважити, що поданий стороною попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. 
		 
		У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. 
		 
		З огляду на зміст частини восьмої статті 141 ЦПК України сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. 
		 
		Тобто для відшкодування понесених судових витрат учасник справи повинен подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс чи які очікує нонести у зв`язку з розглядом справи, до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були чи будуть понесені, а також заявити клопотання про компенсацію судових витрат до закінчення судових дебатів та надати докази щодо розміру понесених витрат у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України. 
		 
		Отже, кожна судова інстанція має вирішувати питання про розподіл судових витрат, тому за наведеними положеннями статті 134 ЦПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду тієї інстанції, де такі витрати були понесені. 
		 
		За вказаних обставин вирішення питання стосовно витрат, які заявники понесли у судах першої та апеляційної інстанцій, має вирішуватися з урахуванням положень частини другої статті 134 ЦПК України, а саме того, чи подавала особа відповідний розрахунок до цього суду. 
		 
		Аналогічний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 569/20104/21 (провадження № 61-8219св22). 
		 
		У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. 
		 
		Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. 
		 
		Згідно з частинами першою-п`ятою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. 
		 
		За змістом наведених правових норм суд може поновити пропущений строк лише у разі пропуску такого строку з поважних причин. 
		 
		При цьому поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. 
		 
		Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню із відповідною заявою, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. 
		 
		Отже, згідно з положеннями статті 126, частини восьмої статті 141 ЦПК України у випадку неподання доказів витрат протягом визначеного частиною восьмою          статті 141 ЦПК України п`ятиденного строку заява про розподіл судових витрат, зроблена стороною до закінчення судових дебатів у справі (в суді касаційної      інстанції - до прийняття постанови у справі), повинна залишатися судом без розгляду, якщо причини пропуску цього строку не є поважними (пункт 44 додаткової постанови Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 753/23417/19 (провадження № 61-3364св23)). 
		 
		У справі, яка переглядається, апеляційний суд встановив, що надані ОСОБА_2 на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі докази стосуються іншого періоду, ніж період розгляду судом апеляційної інстанції цієї справи, що унеможливлює його поновлення. 
		 
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється під час вирішення спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду                від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20). 
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		 
		За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак. 
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		 
		За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. 
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 
		 
		Верховний Суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасне подання доказів понесення додаткових витрат на професійну правничу допомогу, зробив такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах: 
		 
		- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, керуючись положеннями статей 124, 129 ГПК України (аналогічні положення закріплені й у статтях 134, 141 ЦПК України), кореспондується з її обов`язками:               по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (пункт 1.20 постанови Верховного Суду від 19 липня    2021 року у справі № 910/16803/19); 
		 
		- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27 січня 2022 року у справі № 921/221/21, пункт 20 постанови від 31 травня 2022 у справі № 917/304/21); 
		 
		- правила подання до закінчення судових дебатів у справі доказів на підтвердження понесених сторонами судових витрат встановлюються у випадку, коли справа слухається у відкритому судовому засіданні. В іншому випадку, коли справа призначається до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін для вирішення судом питання розподілу судових витрат у справі достатнім буде зазначити про ці докази у прохальній частині позовної заяви або ж надати їх протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови попередження про це до прийняття рішення по суті (постанова Верховного Суду              від 21 жовтня 2021 року у справі № 620/2936/20). 
		 
		У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 зазначено, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі. 
		 
		Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (у суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу                       (постанова Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18). 
		 
		Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц (провадження № 61-18762св19) зазначив, що, враховуючи відсутність у матеріалах справи попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, відсутність у заяві переліку витрат, про відшкодування яких йдеться, незаявлення до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та неподання особою заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відшкодування витрат. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зробила висновок про те, що «законодавцем визначено процесуальний наслідок незаявлення до закінчення судових дебатів вимоги на відшкодування судових витрат на правничу допомогу або подання доказів таких витрат із пропуском п`ятиденного строку з моменту ухвалення рішення у справі. У такому випадку суд залишає заяву сторони про ухвалення додаткового судового рішення без розгляду». 
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17 березня 2020 року у справі № 520/8309/18 (адміністративне провадження № К/9901/17118/19), від 27 липня 2023 року у справі № 759/29344/21 (провадження № 61-4746св23). 
		 
		З огляду на викладене, встановивши, що ні в апеляційній скарзі, ні до прийняття судом апеляційної інстанції постанови по суті заявлених вимог, сторона відповідача не подавала попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на правничу допомогу, які вона понесла, або які очікувала понести у зв`язку з розглядом справи, а також не заявляла до закінчення судових дебатів про відшкодування судових витрат та не подавала заяви про намір подати докази на підтвердження судових витрат після ухвалення судового рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення заяви відповідача про стягнення з позивача таких судових витрат без розгляду. 
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат, тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат, не заслуговують на увагу, оскільки за обставинами цієї справи сторона відповідача не лише не подала попереднього розрахунку судових витрат, а й взагалі не заявляла до закінчення судових дебатів клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а отже, апеляційний суд обґрунтовано не розглядав питання про розподіл таких витрат. 
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та обґрунтовано спростував, а тому Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСПЛ,право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення від 09 грудня    1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99). 
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у оскаржуваній ухвалі, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України. 
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення. 
		 
		Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:Є. В. Петров   А. І. Грушицький   І. В. Литвиненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...