Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 154/4399/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Умисне знищення або пошкодження майна.
Надіслано судом: 14.02.2025. Зареєстровано: 15.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 17.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/154/304/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024030510001230

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		154/4399/24
		1-кп/154/304/25
		 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 лютого 2025 Володимир-Волинський міський суд Волинської області під головуванням судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Володимирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024030510001230 від 06.11.2024 по обвинуваченню:    
		 
		ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Володимирі Волинської області, громадянки України, українки, з неповною середньою освітою, одруженої, яка має на утриманні четверо неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , не судимої, не працюючої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.194 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_4 05.11.2024, приблизно о 21-00год, маючи умисел направлений на знищення чужого майна, на ґрунті неприязне них відносин та з мотивів помсти ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись поблизу буд.№1 по вул.Смотрицького м.Володимир Волинської області, підпалила запальничкою паперові рушники, в подальшому, через відчинене скло заднього правого вікна автомобіля марки «ВАЗ», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , помістила їх до салону, внаслідок чого відбулось займання вказаного автомобіля, таким чином знищила чуже майно шляхом підпалу, чим спричинила ОСОБА_9 майнову шкоду на суму 40000грн.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованого їй злочину визнала повністю, фактичні обставини справи підтвердила, пояснила, що щиро кається у вчиненому і дала показання, які повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку. Зібрані по справі докази визнає та їх не оспорює. Підтвердила, що з потерпілий є товаришем її чоловіка, в них були дружні відносини, 05.11.2024 вона чоловіком приїхала додому, зайшла в гараж і побачила, що з вікна була витягнута труба, внаслідок чого був пошкоджений її автомобіль. ЇЇ це дуже обурило, вона зайшла у будинок, взяла паперові рушники, запальничку, повернулась на вулицю, підійшла до машини потерпілого, яка стояла біля паркану, підпалила рушники і через відкрите вікно вкинула їх в салон автомобіля. Вибіг її чоловік, викликав пожежників, які потушили пожар, але машина згоріла. Дуже шкодує про вчинене, щиро кається, у повній мірі відшкодувала потерпілому спричинену шкоду, вони з ним примирились, просить суворо не карати.
		 
		Потерпілий ОСОБА_9 підтвердив обставини спричинення йому майнової шкоди, яка на теперішній момент відшкодована йому у повному обсязі, з обвинуваченою вони примирились, щодо призначення покарання просить обрати мінімальне покарання з передбаченого.
		За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин кримінального провадження, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч.3ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, щохарактеризують її особу.
		При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченою змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності її позиції, а також роз`яснив обвинуваченій, та всім учасникам справи що вона буде позбавлена права оспорювати ці обставини справи та кваліфікацію інкримінованого правопорушення в апеляційному порядку.
		Таким чином, вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненніінкримінованого злочину, є повністю доведеною, а дії правильно кваліфікованими за ч.2ст.194 КК Українияк умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу.
		При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченої, яка вперше притягається до кримінальної відповідальності, має сім,ї, на утриманні четверо малолітніх дітей, на теперішній момент перебуває у декретній відпустці, отже наявні міцні соціальні зв`язки, постійне місце реєстрації та проживання, за яким характеризується позитивно, щодо її протиправної поведінки відомості не надходили, до адміністративної відповідальності не притягалась, на обліках в спеціалізованих установах не перебуває. Вину у скоєному злочині визнавала на протязі всього розгляду, активно сприяла розкриттю злочину, мала належну процесуальну поведінку, добровільно відшкодувала задані збитки.
		Обставинами, що пом`якшує покарання обвинуваченої, суд визнає активне сприяння розкриттю злочину, щире каяття та добровільне відшкодування шкоди.
		Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
		Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_10 покарання враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
		При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_4 суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також вимоги ст.65 КК України, ступінь тяжкості 
		 
		вчиненого злочину, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізаціїпокарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
		У відповідності до вимогст.50 КК Українипри призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших злочинів.
		Беручи до уваги дані про особу обвинуваченої, її ставлення до скоєного, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, потерпілого, який просив обрати покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією статті, відсутності обставин, що обтяжують покарання винного та ряд пом`якшуючих обставин, суд,реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за можливим призначити обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі в мінімальних межах санкції статті кримінального закону з випробуванням виходячи з такого.
		Так, згідно зі статтями50,65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчиненню нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Відповідно до вимогст. 75 ККякщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Загальні засади призначення покарання (ст. 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосуванняст. 75 КК, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
		Таким чином, вирішення судом питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання ґрунтується на наведених вище вимогах.
		Повною мірою врахувавши вказані обставини, а також зваживши на другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку про те, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 є можливим без відбування покарання у виді позбавлення волі з встановленням іспитового строку, який буде достатнім для того, щоб засуджена в умовах здійснення контролю за її поведінкою довела своє виправлення, що на думку суду відповідає меті покарання, є справедливим і достатнім для досягнення, передбачених ч.2ст.50 КК Україниметі покарання та відповідатиме принципу верховенства права, закріпленогост.8 КПК України, а також буде співрозмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам та особі винної.
		При цьому судом не встановлено обставин, якісвідчили б про неможливістьвиправлення обвинуваченої без відбування покарання у виді позбавлення волі.
		Заходи забезпечення по даному кримінальному провадженні не застосовувались.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Процесуальні витрати та речові докази по справі - відсутні.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд 
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		 
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.194 КК Українита призначити їй покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		 
		На підставіст. 75 КК Українизвільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на неї обов`язки.
		 
		Відповідно дост. 76 КК України, в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. 
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 Суддя : ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...