Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/6411/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 16.02.2025. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/369/645/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42022112200000337

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 369/6411/22
		Провадження № 1-кп/369/645/25 
		 
		 
		В И Р О К
		іменем України
		13.02.25 року м. Київ
		Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
		головуючої судді                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		                ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , 
		                ОСОБА_8 ,
		прокурора                  ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
		захисника                  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
		обвинуваченої                  ОСОБА_14 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42022112200000337 від 28.04.2022 за обвинуваченням  ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Ірпеня Київської області, громадянки України, яка має середню освіту, незаміжня, працює продавцем-консультантом у ФОП ОСОБА_15 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима, у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, 
		ВСТАНОВИВ:
		24 лютого 2022 року, близько 05:15, збройні сили російської федерації (далі - рф, держава-агресор), діючи з метою фактичного знищення держави Україна, зміни меж території та державного кордону України, вчинили військову агресію відносно народу України, безпосередньо акти насильства щодо цивільного населення, з метою тероризування населення та поєднані з вбивствами цивільних осіб, а також напади на об`єкти військової та критичної інфраструктури.
		У зв`язку з цим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 в Україні з 05:30 24 лютого 2022 року було введено воєнний стан строком на 30 днів. Зазначений Указ було затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався та триває до теперішнього дня. 
		15.03.2022 набув чинності Закон України від 03.03.2022 № 2108-ІХ «Про знесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», яким в Україні передбачено кримінальну відповідальність за вчинення низки діянь, що сприяють збройній агресії на території України.
		З 25.02.2022 по 30.03.2022 територія селища міського типу Бабинці Бучанського району Київської області знаходилась під окупацією збройних та воєнізованих формувань держави-агресора.
		У період з 15.03.2022 по 20.03.2022, більш точні дата та час не встановлені, ОСОБА_14 , діючи з прямим умислом, в селищі Бабинці Бучанського району Київської області добровільно вступила у тісний зв`язок з невстановленими військовослужбовцями збройних сил російської федерації та інших військових формувань держави-агресора, яким добровільно та за власної ініціативи надавала за місцем свого фактичного проживання за адресою:  АДРЕСА_2 , матеріальні ресурси та послуги з надання місця для проживання у вказаному будинку (житло), приміщення на території вказаного домоволодіння для зберігання військового однострою та зброї, готування їжі для воєнізованих формувань держави-агресора, а також продукти харчування впродовж декількох днів.
		Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_14 вину у вчиненні злочину не визнала, при цьому зазначила, що з 2020 року вона проживає в будинку АДРЕСА_2 разом з ОСОБА_16 . У 2022 році жили з ним як чоловік та дружина, тобто у фактичних шлюбних відносинах.  ОСОБА_17  було окуповане військовослужбовцями рф з 07.03.2022, під час тимчасової окупації вона майже завжди перебувала вдома разом з чоловіком. Військовослужбовці рф заходили до них в двір, але всередині будинку не були. Обвинувачена зазначила, що з військовими рф вона не спілкувалася, однак, у період 11 - 12 березня 2022 року солдати рф побили ОСОБА_16 , наказали йому та ОСОБА_14 вийти на вулицю і вони разом з російськими військовими та іншими жителями селища йшли по вулиці. Попереду йшли жителі села, приблизно шість осіб, а за ними - військові рф, Обвинувачена зазначила, що військовослужбовці рф повідомили, що ведуть їх на розстріл, але потім всіх відпустили. 14.03.2022 ОСОБА_14 та ОСОБА_16 пішли до Дому молитви, пробули там два дні, а 16.03.2022 вони пішли в сусіднє селище Клавдієво, де заночували у друга на ім`я ОСОБА_18 . 18.03.2022 вони разом з ОСОБА_16 поїхали до м. Києва, звідти вирушили до м. Львова, а потім - до м. Коломиї, оскільки мали бажання виїхати за межі України, проте були затримані співробітниками поліції.
		Вина обвинуваченої у вчиненні злочину підтверджується такими належними та допустимими доказами, дослідженими судом.
		Показаннями свідка  ОСОБА_19 , який суду пояснив, що 07.03.2022 «кадирівці» проводили зачистку селища Бабинці Бучанського району Київської області, на наступний день заїхала російська військова техніка, а 09.03.2022 солдати рф почати заселятися в покинуті будинки. Під час тимчасової окупації селища ОСОБА_14 привела солдата армії рф до будинку ОСОБА_20 , який проживає по сусідству з ОСОБА_19 . В цей час ОСОБА_19 вийшов зі свого будинку, військовослужбовець армії рф почав розпитувати у нього про ОСОБА_21 та зазначив, що йому повідомили інформацію про наявність зброї у останнього. Потім підійшли інші російські солдати, взяли на приціл ОСОБА_20 та намагалися примусити його показати, де проживає ОСОБА_21 . В цей час ОСОБА_14 вільно себе почувала та звернулася до російського солдата з пропозицією зашити йому дірку на штанах. Крім того, свідок ОСОБА_19 повідомив, що ОСОБА_22 бачила, як він бігав з біноклем та спостерігав за діями солдатів армії рф, потім 13.03.2022 до свідка ОСОБА_19 та його сусіда ОСОБА_20 прийшли російські солдати, повалили їх на землю, били ногами, стріляли між ними та запитували, де вони ховають рацію та хто передає Збройним силам України інформацію про місця перебування російських військовослужбовців. В той день у будинку та автомобілі ОСОБА_19 російські солдати провели обшуки, також обшукали будинок сусіда ОСОБА_20 . Потім російські солдати, погрожуючи зброєю, забрали машину, яка належить ОСОБА_19 . В подальшому жителі селища повідомили ОСОБА_19 , що на нього та ОСОБА_20 російських солдатів навела ОСОБА_14 . Свідок зазначив, що йому відомо, що ОСОБА_14 запрошувала військовослужбовців рф до свого будинку, більше інформації йому невідомо, оскільки він проживає за поворотом від будинку, де проживала обвинувачена ОСОБА_14 .
		Показаннями свідка ОСОБА_21 , який суду пояснив, що він проживає через два будинки від будинку, де живуть ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . Під час тимчасової окупації солдати армії рф під загрозою розстрілу змушували всіх жителів селища носити білі пов`язки. Однак ОСОБА_14 вільно пересувалася по селищу без такої пов`язки. З вікна свого будинку ОСОБА_21 бачив, що в будинку, де живе ОСОБА_14 , постійно проживали солдати рф. Свідок також бачив, як ОСОБА_14 носила російським солдатам їжу, разом з ними їла, під руку з солдатами армії рф заходила до свого будинку. За словами свідка, ОСОБА_14 разом із своїм чоловіком ОСОБА_16 жили за рахунок мародерства, свідок бачив, як ОСОБА_16 заносив в будинок сумки, а ОСОБА_14 була поруч з ним. Свідок пояснив суду, що одного дня ОСОБА_14 прийшла разом з солдатами армії рф до нього додому, повідомила російським солдатам, що він є мисливцем, після чого сестра свідка змушена була віддати військовим рф мисливську рушницю, яка належить ОСОБА_21 . Забравши зброю, солдат спитав у ОСОБА_14 , що робити з ОСОБА_21 , на що ОСОБА_14 щось сказала солдату рф на вухо, після чого російські солдати почали бити ОСОБА_21 та намагалися примусити його показати, де живе ОСОБА_23 , але ОСОБА_21 відмовився це зробити. 
		Показаннями свідка ОСОБА_24 , який суду пояснив, що під час окупації селища Бабинці Бучанського району Київської області ОСОБА_14 приходила до нього в двір разом зі своїм співмешканцем  ОСОБА_16 та військовими рф. Приходили за тютюном, розпитували, хто, де проживає. На той час свідок кожного дня бачив ОСОБА_14 та ОСОБА_16 у супроводі російський військових, інших осіб з ними не було. На території селища російські солдати встановили блокпост та заборонили переміщення людей. Жителі селища сиділи вдома, однак ОСОБА_14 та  ОСОБА_16 вільно переміщалися по вулицях. ОСОБА_24 зазначив, що бачив, як ОСОБА_22 вільно відвідувала будинки, де проживали російські військові. Також російські солдати говорили  ОСОБА_24 про те, що вони давали ОСОБА_14 пайки.
		Показаннями свідка ОСОБА_25 , який суду пояснив, що бачив, як ОСОБА_14 заходила в свій двір та будинок разом з двома солдатами рф, при цьому вільно себе вела, вони всі сміялися і перебували в стані алкогольного сп`яніння, а в інший день свідок бачив як ОСОБА_14 разом із солдатами армії рф їхала в автомобілі і теж вони заходили до її будинку. За словами свідка, ОСОБА_14 вільно поводилася у присутності військовослужбовців рф. 
		Показаннями свідка ОСОБА_26 , яка суду пояснила, що 07.03.2022 в селище Бабинці Бучанського району Київської області зайшли «кадирівці», а через три дні - солдати рф. Військовослужбовці рф дозволяли мешканцям селища ходити по вулиці до 17 години. У дворах, де жили люди, потрібно було вивішувати білі ганчірки. ОСОБА_14 російських солдат не боялася, вела себе вільно, патрала для них курей, готувала їм їжу. Свідок повідомила суду, що була очевидцем того як ОСОБА_14 запрошувала російських солдат випити у неї вдома чай. Приблизно через тиждень після того, як ОСОБА_22 залишила село, до ОСОБА_26 підходив майор армії рф та розшукував ОСОБА_14 . 
		Разом з тим, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_27 ніяких пояснень по суті не надав, а тільки зазначив, що військовослужбовці рф у нього забрали інструменти, техніку та інші речі. 
		Під час допиту свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що він разом з ОСОБА_14 жив однією сім`єю в будинку  АДРЕСА_2 . 07.03.2022 в селище зайшли «кадирівці», а 10-11 березня 2022 року - солдати армії рф. ОСОБА_14 з російськими військовослужбовцями не спілкувалася, дуже їх боялася. Одного разу до будинку зайшли «кадирівці» та запитували хто живе в будинку та чи є там зброя. 13-14 березня 2022 року солдати рф зайшли до будинку ОСОБА_16 та почали його бити, в результаті чого той втрачав свідомість. ОСОБА_14 в цей час плакала. Потім ОСОБА_16 та ОСОБА_14 повели до посадки, при цьому сусід повідомив, що їх ведуть на розстріл. Біля посадки солдати армії рф поспілкувалися між собою, а потім відпустили жителів селища додому. ОСОБА_14 та ОСОБА_16 вирішили покинути селище, два дні пробули в «Будинку молитви», де ОСОБА_16 оглянув лікар. Після цього вони пішли до знайомого ОСОБА_16 , потім поїхали до м. Києва, звідки в складі евакуаційної колони виїхали до м. Коломиї Івано-Франківської області. Там вони стали на облік як внутрішньо переміщені особи. 
		Крім того, допитаний судом свідок ОСОБА_28 пояснив суду, що у березні 2022 року до нього зателефонувала його дружина та попросила зв`язатися з ОСОБА_29 , яка на той час знаходилася під окупацією. 04.03.2022 він поспілкувався з ОСОБА_14 по телефону і вона повідомила, що навколо вибухи, тому вони бояться кудись виходити. Потім 19.03.2022 ОСОБА_14 попросила ОСОБА_28 приїхати та забрати її з району метро Святошино в м. Києві. Вранці наступного дня ОСОБА_28 забрав у м. Києві ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , які при собі мали свої речі та кота, ОСОБА_16 був побитий, тому ОСОБА_14 несла сумки та допомагала своєму чоловіку йти. Потім до автомобіля підсіли ще декілька людей і ОСОБА_28 повіз їх до м. Житомира. Свідок повідомив, що 20-21 березня 2022 року ОСОБА_14 та ОСОБА_16 були у нього вдома, а 22.03.2022 ОСОБА_28 купив ОСОБА_14 та ОСОБА_16 квитки на автобус і вони поїхали до м. Львова. Під час спілкування з ОСОБА_28 ОСОБА_14 плакала через те, що вони все втратили та висловлювала патріотичні думки.
		Окрім показань свідків, винуватість ОСОБА_14 у вчиненні злочину підтверджується сукупністю досліджених судом документів, а саме: протоколами пред`явлення особи для впізнання від 29.04.2022 (т. 1 арк. 81 - 88), які містять фактичні дані про те, що під час досудового розслідування ОСОБА_19 та ОСОБА_30 серед інших пред`явлених для впізнання осіб впізнали ОСОБА_14 . 
		Оцінюючи показання обвинуваченої ОСОБА_14 про те, що вона з російськими солдатами не спілкувалася та не передавала їм матеріальні ресурси, суд визнає їх недостовірними, оскільки такі показання зумовлені бажанням обвинуваченої уникнути відповідальності та спростовуються сукупністю інших належних та допустимих доказів - показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , протоколами пред`явлення особи для впізнання від 29.04.2022 (т. 1 арк. 81-88). Вказані докази містять фактичні дані про те, що під час тимчасової окупації селища Бабинці Бучанського району Київської області збройними та воєнізованими формуваннями рф ОСОБА_14 вільно спілкувалася з представниками цих формувань та надавала їм матеріальні ресурси. З тих самих міркувань суд дає критичну оцінку та визнає недостовірними показання свідка ОСОБА_16 про те, що обвинувачена ОСОБА_14 під час тимчасової окупації не спілкувалися з військовослужбовцями рф та боялася їх. Крім того, показання ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_14 боялася військовослужбовців рф спростовуються показаннями інших допитаних в судовому засіданні свідків. 
		Суд визнає достовірними показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , з огляду на незацікавленість цих свідків в результатах розгляду кримінального провадження, їх показання є переконливими для суду, оскільки вони логічно узгоджуються між собою та з фактичними даними, які містяться у протоколах пред`явлення особи для впізнання від 29.04.2022 року. 
		При цьому суд не надає оцінки протоколу проведення слідчого експерименту від 15.06.2022, за участі свідка ОСОБА_27 , оскільки відповідно до вимог ст. 23 КПК України показання вказаного свідка суд сприймає безпосередньо шляхом допиту в судовому засіданні.
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_28 , суд бере до уваги, що вказаний свідок не був очевидцем подій, які відбувалися під час тимчасової окупації селища Бабинці Бучанського району Київської області, та зокрема й дій  ОСОБА_14  за вказаних обставин. 
		Доводи сторони захисту про те, що пред`явлене ОСОБА_14 обвинувачення засновано на показаннях свідків наданих з чужих слів, є необґрунтованими та спростовуються сукупністю доказів у справі, зокрема показаннями свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_21 , ОСОБА_26 , ОСОБА_25 , ОСОБА_24 , які надали суду пояснення щодо подій, які бачили безпосередньо. Крім того, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_14 не є суб`єктом кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 111-1 КК України є необґрунтованими, оскільки диспозиція вказаної норми закону визначає саме загальний суб`єкт злочину.
		Отже, допитавши обвинувачену та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши надані докази з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд визнає, що вина обвинуваченої ОСОБА_14 доведена в частині пред`явленого їй обвинувачення щодо надання військовослужбовцям воєнізованих формувань держави-агресора матеріальних ресурсів, зокрема місця для проживання (житла), приміщення на території вказаного домоволодіння для зберігання військового однострою та зброї, готування їжі для воєнізованих формувань держави-агресора, а також продукти харчування впродовж декількох днів, оскільки сукупністю належних та допустимих доказів підтверджується наданням ОСОБА_14 добровільно та за власної ініціативи за місцем свого фактичного проживання матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора. При цьому не знайшло підтвердження належними та допустимими доказами факт надання ОСОБА_14 військовослужбовцям воєнізованих формувань держави-агресора алкогольних напоїв, тому пред`явлене обвинувачення в цій частині є необґрунтованим.
		Оцінивши наведені у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_14 у вчиненні злочину поза розумнім сумнівом та кваліфікує її дії за ч.4 ст. 111-1 КК України, а саме передача матеріальних ресурсів воєнізованим формуванням держави-агресора.
		При призначенні ОСОБА_14 покарання суд враховує вимоги ст. 65 КК України, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_14 , судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_14 , є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		При призначенні покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до нетяжкого злочину проти основ  національної безпеки України, конкретні обставини за яким вчинений злочин, особу винної, яка на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має негативні характеристики, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судима,  наявність обставини, яка обтяжує покарання обвинуваченої та відсутність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченої, і вважає за необхідне призначити їй покарання в межах санкції, встановленої ч. 4 ст. 111-1 КК України у виді реального позбавленні волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи пов`язані з наданням публічних послуг на строк десять років з конфіскацією усього особистого майна, крім житла.
		Суд вважає, що вказане покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, при цьому дійшов висновку, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_14 без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання є неможливим.
		Підстав для застосування до обвинуваченої ст. 69 КК України судом не встановлено.
		Цивільний позов у справі не заявлено.
		Строк покарання  ОСОБА_14 необхідно рахувати з моменту обрання їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто з 02.05.2022 року.
		З метою забезпечення кримінального провадження для запобіганню ризику переховування обвинуваченої від суду, враховуючи призначення обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне продовжити їй запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
		На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави.
		Доля речових доказів вирішується в порядку ст. 100 КПК України. 
		Керуючись статтями 100, 124, 369-371, 373, 374 КПК України, суд,
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи пов`язані з наданням публічних послуг на строк 10 (десять) років з конфіскацією усього особистого майна, крім житла.
		До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований до  ОСОБА_14 у виді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», залишити без змін.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_14 рахувати з моменту обрання їй запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто 02.05.2022 року.
		Стягнути з ОСОБА_14 на користь держави 6040 (шість тисяч сорок) грн 96 коп. процесуальних витрат на залучення експерта.
		Речові докази: мобільний телефон Readmi Note 8T з сім-картою та флеш-накопичувач, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Бучанського РУП ГУ НП в Київській області, який належить ОСОБА_14 - конфіскувати в дохід держави.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору; інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді; копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...