Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 748/3480/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; Воєнні злочини.
Надіслано судом: 17.02.2025. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/748/109/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024270000000098

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження №1-кп/748/109/25
		Єдиний унікальний № 748/3480/24 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 лютого 2025 року м. Чернігів
		 
		Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:
		головуючої - судді - ОСОБА_1 ,
		при секретарі - ОСОБА_2 , 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22024270000000098 від 04 квітня 2022 за обвинуваченням :
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вірменської РСР, громадянина РФ, росіянина, командира 1 відділення звукометричної розвідки взводу звукометричної розвідки батареї управління і артилерійської розвідки 21 окремої мотострілецької бригади (в/ч НОМЕР_2 ), проживаючого за адресою : АДРЕСА_1 , -
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,
		за участі: 
		прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , 
		захисника ОСОБА_6 , 
		потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		       З лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
		 
		Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ЕБ-І1/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
		 
		Збройне захоплення с. Золотинка Чернігівської області почалося разом із повномасштабним вторгненням РФ в Україну, та з 03.03.2022 територія населеного пункту перейшла під контроль військовослужбовців ЗС РФ.
		 
		Громадянин РФ ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командир 1 відділення звукометричної розвідки взводу звукометричної розвідки батареї управління і артилерійської розвідки 21 окремої мотострілецької бригади ( 21 ОМБСр, військова частина НОМЕР_3 ), з березня 2022 року перебував у тимчасово зайнятому АДРЕСА_2 , тобто брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ та усвідомлював свою участь у збройному конфлікті.
		 
		Так, 15.03.2022, приблизно о 12 год., ОСОБА_3 , діючи умисно, за попередньою змовою з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, одягнуті у військову форму, відкрито демонструючи автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка, перебуваючи в тимчасово зайнятому збройними силами РФ АДРЕСА_2 , зайшли на територію приватного господарства, яке розташоване по АДРЕСА_3 , яке не є військовим об`єктом, де на подвір`ї знаходились цивільні особи ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебували, жодної зброї не мали, участі у бойових діях не брали, до таких дій не готувалися і були одягнені у цивільний одяг.
		 
		Надалі, ОСОБА_11 разом з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, перебуваючи на подвір`ї господарства, усвідомлюючи, що перед ними цивільні особи, які не мають можливості чинити опір, з метою отримання відомостей щодо наявності установки для вироблення електричної енергії, діючи в порушення вимог ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 ДП І, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю фізичною перевагою та наявністю автоматичної вогнепальної зброї невстановленого зразка, наказав ОСОБА_10 слідувати до місця проживання місцевого мешканця ОСОБА_12 , чим умисно позбавили можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи йому обирати за своєю волею місце знаходження, тобто здійснив незаконне позбавлення волі (нелегальне ув`язнення) особи, що перебуває під захистом (ст. 147 ЖК (IV)).
		 
		На виконання наказу ОСОБА_13 та іншого невстановленого на даний час військовослужбовця ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, потерпілий ОСОБА_10 прослідував до місця проживання ОСОБА_12 , а саме по АДРЕСА_2 , звідки вивели ОСОБА_12 , який на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не брав, до таких дій не готувався і був одягнений у цивільний одяг.
		 
		Одразу ж після цього, ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, в порушення вимог ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 ДП І, користуючись своєю фізичною перевагою та наявністю автоматичної вогнепальної зброї невстановленого зразка, наказав ОСОБА_12 вийти з подвір`я господарства, чим умисно позбавили можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи йому обирати за своєю волею місце знаходження, тобто, здійснили незаконне позбавлення волі (нелегальне ув`язнення) особи, що перебуває під захистом (ст. 147 ЖК (IV)).
		 
		ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, доставили потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до тимчасового місця дислокації ЗС РФ, яке розташовувалось на території господарства по АДРЕСА_2 , де незаконно утримували потерпілих упродовж невстановленого досудовим розслідуванням часу.
		 
		Таким чином, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_11 , діючи за попередньою змовою з іншим на даний час не встановленим військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, вчинив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме нелегальне ув`язнення (незаконне позбавлення волі) цивільних осіб, які перебувають під захистом - ОСОБА_10 та ОСОБА_12 ,чим порушив вимоги ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		У подальшому, в середині березня 2022 року, більш точна дата та час не встановлені в ході досудового розслідування, невстановлені на даний час військовослужбовці ЗС РФ, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, доставили ОСОБА_10 та ОСОБА_12 до підвалу Ягіднянської філії опорного закладу «Количівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» по вул. Лісовій, буд. 1а в с. Ягідне Чернігівської області, звідки в подальшому, невстановлені на даний час військовослужбовці ЗС РФ, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, вивели потерпілих на подвір`я, та вчинили їх умисне вбивство, шляхом розстрілу.
		 
		Так, 04.04.2022, на подвір`ї господарства по АДРЕСА_4 , виявлені тіла ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , з ознаками насильницької смерті, а саме з вогнепальними пораненнями голови та тулубу.
		 
		Відповідно до положень ч.5 ст.374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав  ОСОБА_3 , як підозрюваних та обвинувачених на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		 
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, суд виходив із того, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2 ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		 
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		 
		За повідомленням Чернігівської дирекції АТ «Укрпошта» від 26.01.2023 з 24.02.2022 року припинене приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації. (том 2 а.п.145)
		 
		Повістки про виклик  ОСОБА_3 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення». ( том 1 а.п. 29,32, 43, 103, 104, том 2 а.п.159-162, 185-189, 198-202, 254) Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		 
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Чернігівській області у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.46, 47 КПК України, адвоката ОСОБА_6 уповноважено забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_3 .
		 
		Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.07.2024 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування за ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України стосовно ОСОБА_3 .( том 2 а.п.179-182)
		 
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку  ОСОБА_3 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		 
		Після постановлення ухвал слідчим суддею Новозаводського районного суду міста Чернігова від 24.07.2024, якими надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_3 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51 КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) ОСОБА_3 здійснював його захисник ОСОБА_6 , який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		 
		Крім цього, згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.10.2024 року відносно  ОСОБА_3 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_6 , який був захисником на стадії досудового розслідування і ознайомлений з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		 
		Важливо звернути увагу, що судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті Чернігівського районного суду Чернігівської області.
		 
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого : приймав участь у дослідженні доказів, допиті потерпілих, свідка, виступав у дебатах.
		Суд вважає, що стороною обвинувачення були здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав  ОСОБА_3 , як підозрюваного, обвинуваченого, зокрема на захист та доступ до правосуддя в кримінальному провадженні, в якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), що відповідає правовій позиції Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Колоцца проти Італії», рішення від 12 лютого 1985 року; справа «Шомоді проти Італії», рішення від 18 травня 2004 року). Серед іншого, ОСОБА_3 завчасно належним чином викликалися до слідчого, є повідомленим про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, про висунуте обвинувачення у визначеному КПК України порядку, стороною обвинувачення вживалися всі заходи щодо обов`язкової участі захисника тощо.
		Таким чином, права ОСОБА_3 як на стадії досудового розслідування, так і судового провадження, був забезпечений на рівні реального використання, що гарантується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
		Згідно з ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 03.10.2024 року провадження у справі відносно ОСОБА_3 здійснюється за його відсутності, як спеціальне судове провадження, оскільки обвинувачений переховується на території російської федерації, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором. Відповідно показань обвинувачений не надавав.
		 
		Разом з тим, винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України, підтверджується показами потерпілих, що були допитані в судовому засіданні, свідка, зібраними у кримінальному провадженні та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні належними та допустимими доказами.
		 
		Потерпілий ОСОБА_8 суду повідомив, що ОСОБА_12 його брат, він жив в с.Золотинка один. В десятих числах березня 2022 року перестав виходити на зв`язок. Він звернувся до правоохоронних органів та в подальшому йому повідомили, що його брата немає в живих. Його брат не був військовослужбовцем. Просив про сувору міру покарання.
		 
		Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що 03.03.2022 в с.Золотинка зайшли військові рф. Вона, разом з сином ОСОБА_10 , його сім`єю, та донькою перебували у будинку по АДРЕСА_3 . В подальшому ці військові рф виїхали та заїхали інші. 15.03.2022 її син ОСОБА_10 разом з донькою ОСОБА_9 принесли води та з ними зайшли два військових рф. Вони наказали її сину йти з ними та віддати телефон, а також спитали про ОСОБА_12 . Ці два військові рф наказали її сину ОСОБА_14 йти з ними до ОСОБА_12 . Потім вона бачила як ОСОБА_12 та її сина вивели на вулицю та повели. Вона з донькою вийшли на вулицю, донька пішла слідом за ними, але один військовий рф розвернувся, пригрозив їй автоматом та сказав не йти далі. Потім вона з невісткою ходила до штабу військових рф звідки виходив той військовий, якого вона впізнала, та сказав, що ОСОБА_15 та ОСОБА_12 у них немає і вони в полоні. Цього військового рф вона впізнала по очах та носу та він досі у неї перед очима. В подальшому її донька з зятем їздили до с.Ягідне, де впізнали ОСОБА_15 та ОСОБА_12 . Просила про найсуворішу міру покарання.
		 
		Свідок ОСОБА_9 пояснила, що під час повномасштабного вторгнення перебувала в АДРЕСА_3 , разом з мамою ОСОБА_7 , братом ОСОБА_10 , його дружиною та сином, а також своїм сином. 03.03.2022 на територію с.Золотинка зайшли військові рф, які через тиждень виїхали та в подальшому заїхали інші. 15.03.2022 вони з братом ОСОБА_10 повернулися з водою та за ними зайшли військові рф і наказази її брату йти з ними до сусіда ОСОБА_12 , про якого попередньо питали. Це були двоє військових рф та у них у руках була зброя, якою також погрожували їй, щоб вона не йшла слідом за ними. Потім вони забрали ОСОБА_12 та повели його та її брата ОСОБА_16 по вулиці. В подальшому вона ходила до їх штабу, але там повідомили, що ОСОБА_16 та ОСОБА_12 забрали в полон. Коли військові рф виїхали, то вона почала шукати брата, розпитувала місцевих і в с.Ягідне знайшли два тіла, вона впізнала свого брата ОСОБА_15 та ОСОБА_12 . 
		 
		З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що за ч.2 ст.438 КК України було зареєстроване кримінальне провадження 04.04.2022, в подальшому виділене та зареєстроване кримінальне провадження № 22024270000000098 за ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України за матеріалами правоохоронних органів, розпочато досудове розслідування. ( том 1 а.п. 107-182,224-228)
		 
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 05.04.2022 в приміщенні моргу було оглянуто труп невідомого цивільного чоловіка, якого в подальшому опізнано як ОСОБА_10 . ( том 1 а.п.183)
		 
		За висновком судово-медичної експертизи № 609 смерть ОСОБА_10 настала в березні 2022 року, причиною смерті стало наскрізне вогнепальне поранення голови. ( том 1 а.п.186-187)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотозніками від 19.12.2023 ОСОБА_7 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_3 , який незаконно затримав в с.Золотинка її сина ОСОБА_15 , що більше не повернувся. ( том 1 а.п. 192-194)
		 
		В ході огляду місця події від 31.01.2024 оглянута місцевість навпроти господарства по АДРЕСА_5 та подвір`я даного господарства, позначено будинок по АДРЕСА_5 , де проживав ОСОБА_12 , позначено, де перебували ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в момент затримання останнього, позначено місце незаконного затримання ОСОБА_10 ( том 1 а.п.198-206)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотозніками від 29.12.2023 ОСОБА_17 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_3 , який незаконно позбавив волі її брата ОСОБА_10 ( том 1 а.п. 212-214)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотозніками від 29.12.2023 ОСОБА_9 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_3 , який незаконно затримав в с.Золотинка її брата ОСОБА_10 ( том 1 а.п. 215-217)
		 
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 05.04.2022 в школі в с.Ягідне оглянуто труп невідомого цивільного чоловіка, який розстріляний на території двору АДРЕСА_4 за парканом. ( том 1 а.п.229-231)
		 
		Як слідує з протоколу огляду місця події від 27.05.2022 зі слів учасників слідчої дії ОСОБА_18 та ОСОБА_19 в один із днів березня-квітня 2022 року, на земельній ділянці, що прилягає до дерев`яного паркану, який огороджує двір по АДРЕСА_4 , ними виявлено два трупа невідомих їм чоловіків, в яких були зв`язані руки та які, як їм відомо, були вбиті військовослужбовцями рф. ( том 1 а.п.244-247)
		 
		За висновком судово-медичної експертизи № 607 смерть ОСОБА_12 настала в березні 2022 року, причиною смерті сталі вогнепальні поранення голови та тулубу, які супроводжувались руйнацією життєво важливих органів. ( том 1 а.п.233-234)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотозніками від 18.12.2023 ОСОБА_20 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_3 , який вів по АДРЕСА_5 ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ( том 1 а.п. 248-250)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотозніками від 18.12.2023 ОСОБА_21 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_3 , який вів по АДРЕСА_5 ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ( том 2 а.п. 1-3)
		 
		Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотозніками від 18.12.2023 ОСОБА_22 впізнав військовослужбовця рф ОСОБА_3 , який вів по АДРЕСА_5 ОСОБА_12 та ОСОБА_10 ( том 2 а.п. 4-6)
		 
		Протоколом оглядом місця події від 19.06.2024 встановлено загальний вигляд господарства по АДРЕСА_2 , детальний вигляд ділянки місцевості біля даного господарства та навпроти нього відповідно в напрямку с.Ягідне та с.Друцьке. ( том 2 а.п.7-10)
		 
		За повідомленням військової частини НОМЕР_4 в період окупації зс рф в районі АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 та області зосереджувався один з підрозділів рф БТГр 74 омсбр, 55 омсбр 41 А Центрального військового округу, а також підрозділів 40 інженерного саперного полку (в/ч НОМЕР_8 ). Повідомлені дані щодо ОСОБА_3 , а саме його дату народження, належність автомобіля, номери мобільних операторів, місце реєстрації. До широкомасштабного вторгнення на територію Чернігівської області залучались в тому числі 21 окрема мотострілецька бригада 2 ЗА с.Тоцьке Оренбурзька область в/ч НОМЕР_3 . ( том 2 а.п.13-17, 61-62))
		 
		Служба зовнішньої розвідки надали інформацію щодо даних ОСОБА_3 , його коду, паспортних даних, місця проживання. ( том 2 а.п. 20)
		 
		На підставі даних розпізнавача обличчя встановлено фотозображення ОСОБА_3 , які розміщені на сайтах. ( том 2 а.п.23-54)
		 
		За результатом опрацювання інформації встановлено, що ОСОБА_3 ймовірно командир 1 відділення звукометричної розвідки взводу звукометричної розвідки батареї управління і артилерійської розвідки 21 окремої мотострілецької бригади ( в/ч НОМЕР_3 ) 2 загановійськової армії Центрального військового округу зс рф . Встановлено його анкетні дані, номера телефонів. ( том 2 а.п.57)
		 
		В ході опрацьованої інформації, відповідно до повідомлення УКР ГУНП в Чернігівській області встановлено, що ОСОБА_3 перебував на території с.Ягідне та може бути причетний до скоєного злочину. ( том 2 а.п.71)
		 
		Відповідно до рапорту на виконання доручення встановлено дані ОСОБА_3 , номери телефонів, місце реєстрації, проживання, сторінки в соціальних мережах, електронна пошта. ( том 2 а.п.74-75)
		 
		Відповідно до протоколу огляду речей від 11.12.2023 та протоколу огляду від 12.07.2024 оглянуто сторінки в соціальних мережах «Вконтакті», «Однокласники», профіль у месенджері «Телеграм», які належать особі на ім`я ОСОБА_3 . ( том 2 а.п. 78-80, 83-84, 230-241)
		 
		Відповідно до протоколу огляду від 25.01.2024 номер мобільного телефону, що належить ОСОБА_3 фіксувався під час його активних з`єднань на території Чернігівської області. ( том 2 а.п.105-141)
		 
		Під час слідчого експерименту, проведеного 31 січня 2024 року, потерпіла ОСОБА_7 на місці показала та детально розповіла про обставини незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .. Вказала, що два військові рф, які увійшли до її господарства запитували про наявність генератора. Потім вони спитали про ОСОБА_23 та наказали її сину ОСОБА_24 йти з ними до господарства ОСОБА_12 , потім вони повели її сина ОСОБА_15 та ОСОБА_12 по вулиці. Повідомила, що одного військовослужбовця рф вона добре запам`ятала. ( том 2 а.п.207-212)
		 
		Під час слідчого експерименту 20 червня 2024 року свідок ОСОБА_17 на місці показала та детально розповіла про обставини затримання військовими рф її брата ОСОБА_15 та ОСОБА_12 та вказала напрямок дороги, куди їх повели. ( том 2 а.п.214-219)
		 
		Відповідно до слідчого експерименту, проведеного 31 січня 2024 року за участі ОСОБА_9 , остання на місці показала та детально розповіла про обставини незаконного затримання військовими рф ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .. ОСОБА_9 показала місце куди вона дійшла за військовими рф, які вели її брата та ОСОБА_12 та вказала як один військовий рф заборонив їй далі йти. Також, описала одного військового рф. ( том 2 а.п.221-228)
		 
		За загальним визначенням воєнні злочини - це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права (порушення законів і звичаїв війни), за вчинення яких передбачена кримінальна відповідальність фізичних осіб на національному та міжнародному рівнях. Посилання на серйозні порушення заборон містяться як у договірному, так і у звичаєвому міжнародному гуманітарному праві.
		        Положеннями Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, що ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03.07.1954 закріплений статус осіб, які перебувають під захистом, та яким має бути поводження з ними, зокрема містяться положення, спільні для територій сторін конфлікту та для окупованих територій.
		       Згідно з положеннями статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана ВР України, є частиною національного законодавства України.
		У розділі XV «Перехідні положення» Конституції України, а саме у статті 1 зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.
		Статтями 6, 7 Закону України «Про правонаступництво України» передбачено, що Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.
		Конвенція про захист цивільного населення під час війни підписана 12.08.1949, набрала чинності 21.10.1950.
		Українською РСР ця Конвенція була ратифікована Указом Президії Верховної Ради від 03.07.1954 із застереженнями та набрала чинності для України 03.01.1955.
		Отже, Женевські конвенції від 12.08.1949 безумовно є частиною національного законодавства, застосовними до збройного конфлікту на території України, діючи для України у порядку правонаступництва, як і для РФ. Україна також є стороною усіх Додаткових протоколів до ЖК від 12.08.1949.
		Відповідно до ч. 5 ст. 3 КК України закони України про кримінальну відповідальність мають відповідати положенням, що містяться в чинних міжнародних договорах, згоду на обов`язковість яких надано ВР України, й положення ст. 438 КК України в частині інкримінованого злочину такими є.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 Конвенції на додаток до положень, які втілюються в мирний час, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
		Як передбачено ст.6 Конвенції, ця Конвенція повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2.
		На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій.
		На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій, але окупаційна держава, настільки, наскільки вона виконує функції уряду на цій території, буде пов`язана на строк окупації положеннями таких статей цієї Конвенції: 1 - 12, 27, 29 - 34, 47, 49, 51 - 53, 59, 61 - 77 та 143.
		Особи, що перебувають під захистом, звільнення, репатріація або влаштування яких відбудуться після цих строків, будуть протягом зазначеного часу перебувати під захистом цієї Конвенції.
		Отже, міжнародне гуманітарне право (далі - МГП), у т.ч. Конвенція та Додаткові протоколи до неї, застосовується під час збройного конфлікту, поняття якого відсутнє у договірному міжнародному праві.
		Разом з тим, визначення збройного конфлікту міститься у п. 70 Рішення Апеляційної палати МКТЮ у справі ОСОБА_25 від 2 жовтня 1995 року («The Prosecutor v. Dusko Tadic»), згідно з яким «… збройний конфлікт існує тоді, коли має місце застосування збройної сили між Державами або тривале збройне насильство між урядовими силами та організованими збройними групами, або між такими групами в межах Держави. Міжнародне гуманітарне право застосовується з часу початку таких збройних конфліктів і виходить за межі припинення військових дій, поки не буде укладено мир; або, у випадку внутрішніх конфліктів, поки не буде досягнуто мирного вирішення конфлікту. До того моменту міжнародне гуманітарне право продовжує діяти на всій території ворогуючих Держав або, у випадку внутрішніх конфліктів, всій території, підконтрольній одній стороні, незалежно від того, чи ведуться там фактичні бої".
		Суд також ураховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації РФ окремих територій України є 19.02.2014 року.
		Окремі об`єкти нафтогазовидобування в межах континентального шельфу України є окупованими РФ з 19.02.2014 року. Перелік таких об`єктів визначається Кабінетом Міністрів України.
		Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими РФ з 20.02.2014 року.
		Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими РФ (у тому числі окупаційною адміністрацією РФ) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України.
		Крім того, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні на підставі Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України № 2102-IX, із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року введено і діє на даний час воєнний стан.
		Таким чином, з 19.02.2014 року на території України має місце міжнародний збройний конфлікт.
		Суд також ураховує, що не має бути доведено, що збройний конфлікт мав саме «причинний зв`язок» із вчиненим воєнним злочином, але існування збройного конфлікту має щонайменше відігравати істотну роль у здатності винного вчинити злочин, у його рішенні вчинити злочин, у способі його вчинення або тієї мети, з якою він був вчинений (справа «The Prosecutor v. Kunarac, Kovac and Vukovic», МТКЮ).
		Отже, діяння, викладені в обвинувальному акті щодо ОСОБА_3 , та які мали місце у березні 2022 року під час окупації ЗС РФ с. Золотинка Чернігівського району Чернігівської області, відбувалися під час міжнародного збройного конфлікту і безпосередньо пов`язані з наявністю такого конфлікту.
		 
		Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Конвенція, ЖК(ІУ)), особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
		 
		Статтею 29 ЖК (IV) передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
		 
		Відповідно до ст. ст. 31-32 ЖК (IV) забороняється, зокрема: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
		 
		Статтею 147 Конвенції передбачено, що серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції, зокрема нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом.
		 
		Згідно з положеннями ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
		 
		Виходячи з положень ст.75 Протоколу кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх осіб, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом. Заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні;a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; c) взяття заручників; d) колективне покарання; e) погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій. Жінки користуються особливою повагою і їм забезпечується захист, зокрема, від зґвалтування, примусу до проституції і будь-яких інших форм непристойних посягань. Діти користуються особливою повагою, і їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань. 
		 
		Сторона обвинувачення, на яку покладено тягар доведення висунутого обвинувачення, подала суду істотні докази та достатні пояснення стосовно обставин порушення законів та звичаїв війни обвинуваченим ОСОБА_3 . 
		 
		Водночас, й з урахуванням форми цього судового розгляду, важливо відзначити, що сторона захисту у будь-якому разі не діяла формально.
		 
		Суд, дотримуючись вимог ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочині доведеною, що ніяк не можна вважати припущенням суду, а є сукупністю вагомих підстав для прийняття відповідного процесуального рішення.
		 
		ОСОБА_3 разом з іншим військовслужбовцем здійснили нелегальне ув`язнення (незаконне позбавлення волі) цивільних осіб, що перебувають під захистом - ОСОБА_10 та ОСОБА_12 , чим порушив вимоги ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
		 
		Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд  вважає доведеною винуватість обвинуваченого  ОСОБА_3  у вчиненні іншого порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що передбачено ч.2 ст.28 ч.1 ст.438 КК України.
		 
		Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з ч.1 ст.65 КК України  суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Як передбачено ч.2. ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Суд враховує, що ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні умисного, закінченого, особливо тяжкого злочину, а саме порушення законів та звичаїв війни.
		Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 не встановлено.
		 
		Обставинами, що обтяжують покарання  ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою. 
		 
		Вирішуючи питання про призначення покарання суд враховує ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке являється злочином проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, порушення законів і звичаїв ведення війни і становить значну суспільну небезпеку з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства, дані про особу обвинуваченого, який хоча і не притягувався до кримінальної відповідальності і органу досудового розслідування не вдалося здобути даних щодо особи обвинуваченого, але його протиправні дії характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів, співчуття, совісті й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних, судом враховується що потерпілі не мали жодного відношення до військовослужбовців, не чинили опору, перебували у своєму житловому будинку, їх житло не відносились до військових об`єктів, при цьому ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем збройних сил російської федерації, достеменно розумів, що в складі військового формування вторгається на територію незалежної та суверенної держави, відчував свою безкарність, отже чітко усвідомлював наслідки своїх дій, вчиняти які, його ніхто не змушував, судом також враховується відсутність обставин, які пом`якшують покарання та наявність обтяжуючих покарання обставин, а отже суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання саме у виді позбавлення волі у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 438 КК України, що в даному випадку є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень.
		 
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		 
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		 
		Речові докази слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		 
		Прокурор просив обрати щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
		Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
		Як слідує з повідомлення УКР ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_3 перебуває на території російської федерації, що визнана Верховною Радою державою-агресором. Також ОСОБА_3 був оголошений в розшук. ( том 2 а.п.170-173)
		 
		Враховуючи, що ОСОБА_3 перебуває на території РФ, а отже наявний ризик переховування від суду, з метою запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження, є підстави обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою за його відсутності.  
		 
		Частиною четвертою статті 183 КПК України при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного який перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 94, 135, 139, 297-1, 297-5, 323, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.1 ст.438 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
		 
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з дня його фактичного затримання.
		 
		Обрати стосовно ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
		 
		Речові докази: оптичні носії - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		 
		На вирок може бути подана апеляція до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику обвинуваченого, якому вручались всі процесуальні рішення у цьому провадженні на підставі ч. 2 ст. 297-5 КПК України, та з урахуванням положень ч. 4 ст. 46 КПК України про те, що захисник користується процесуальними правами обвинуваченого, захист якого він здійснює. 
		 
		Повідомлення про ухвалений вирок опублікувати на офіційному веб-сайті суду, в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, де і здійснювались публікації повісток про виклик обвинуваченого протягом всього судового розгляду.
		 
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...