Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/19350/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності.
Надіслано судом: 17.02.2025. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/521/1169/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024163470000812

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 521/19350/24
		 
		                                                        Пр-ня по справі № 1кп/521/1169/25
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		17 лютого 2025 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі: 
		Головуючого судді - ОСОБА_1 
		із секретарем судового засідання - ОСОБА_2 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 12024163470000812 від 08.11.2024 року, у відношенні:
		        ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Руда, Білоцерківського району Київської області, який має неповну середню освіту, не офіційно працюючий вантажником, не одружений, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК. 
		       Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		       з боку обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 
		       з боку захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник - адвокат ОСОБА_5 
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		       
		       1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		       1.1. ОСОБА_3 , 08.11.2024 року о 19 годині 12 хвилин, перебуваючи у невстановленому місці, діючи умисно, з метою неправдивого повідомлення про підготовку вибуху для порушення громадської безпеки і штатного функціонування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи, що його завідомо неправдиве повідомлення викличе обстановку страху у населення, порушить громадську безпеку, із використання належного йому мобільного телефону марки «Cubot» з номером НОМЕР_2 , здійснив на спецлінію оператора «102» виклик, після з`єднання в телефонному режимі, повідомивши неправдиву інформацію оператору «102» ГУНП в Одеській області, про те, що він прямує до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , при цьому маючи при собі гранату в рюкзаку, з метою замінування військової частини. 
		       Під час огляду території військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 та споруд, які на ній розташовані, співробітники відділення поліції № 3 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області провели слідчі та оперативно-розшукові заходи з пошуку можливого замінування та вибухового пристрою. За результатами відпрацювання завідомо неправдивого повідомлення по закінченню проведення огляду місця події вибухових пристроїв чи небезпечних речовин не виявлено. 
		       В той же день був затриманий в порядку ст. 208 КПК ОСОБА_3 , у якого в ході проведення особистого обшуку при собі вибухонебезпечних предметів, пристроїв або речовин не виявлено. 
		       Вказаними діями, ОСОБА_3 здійснив завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей та іншими тяжкими наслідками, порушивши громадську безпеку та штатне функціонування військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Як наслідок, його неправомірними діями задіяно сили правоохоронних органів для перевірки неправдивого повідомлення та пошуку вибухового пристрою. 
		       1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 259 КК, за кваліфікуючими ознаками: завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, яке загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
		 
		       2.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		       2.1.Обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю. Показав, що справді 08 листопада 2024 року о 19 годині 12 хвилин, він, рухаючись по вулиці, зателефонував на спецлінію «102» та повідомив, що йде заміновувати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України. Підставою таких дій назвав конфлікт з командиром військової частини ОСОБА_6 , який, на його думку, не правильно вчинив, що раніше за часом надав наказ до його затримання та супроводження до військової частини. 
		       Попередньо за обставинами його конфлікту з командиром військової частини показав, що з 2018 року він проходив строку військову службу. В подальшому був переведений на службу до ІНФОРМАЦІЯ_2 та був відправлений на Схід України, безпосередньо на лінію зіткнення. Прослужив декілька років, самовільно залишив місце служби. В подальшому його затримали і намагались перевести до Національної гвардії України, де у нього і вийшов конфлікт з командиром ОСОБА_7 . 
		       В теперішній час він усвідомив власний вчинок. Обіцяє нових кримінальних правопорушень не вчиняти. 
		       2.2.За згодою учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_3 правопорушень, які ніким не оспорюються і на підставі ч. 3 ст. 349 КПК обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого та обтяжують чи пом`якшують покарання. При цьому, судом з`ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз`яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		       2.3.Таким чином, суд ухвалює вирок в особливому порядку, без дослідження будь-яких доказів обставин, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 91 КПК.
		 
		       3.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		       3.1.Обставинами які пом`якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття, вчинення правопорушення вперше.
		       3.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом під час судового розгляду не встановлено.
		 
		       4.Мотиви призначення покарання.        
		       4.1.Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання суд враховує як зміст кримінального правопорушення, так і його наслідки для суспільства і держави. Окрім того, судом враховується особа обвинуваченого, його вік, характер, мотиви та обставин вчиненого правопорушення. 
		       4.2.Судом встановлено, що ОСОБА_3 знаходиться у віці 24 років. Народився і виріс в с. Руда, Білоцерківського району, Київської області. Отримав лише повну середню освіту (9 класів). Закінчив Білоцерківську школу-інтернат. Його батьки померли коли йому було приблизно 7 років. Серед рідних був тільки брат, старший на 4 роки, якого також віддали до школи-інтернат. З бабусею були дуже погані стосунки, тому вона не забрала дітей до себе і не виховувала. Жодної спеціальності не отримав. У 2018 році пішов на строку службу у збройні сили України. Потім перейшов на контракт. Зі слів, безпосередньо брав участь у бойових діях у складі ІНФОРМАЦІЯ_2 . Документальних доказів слів обвинуваченого матеріали провадження не містять. Знаходячись у м. Одесі, він знайшов тимчасово собі роботу вантажником на залізничних путях. Постійного місця проживання не має. Разом з тим, тимчасово проживав у орендованому житлі за адресою АДРЕСА_2 .
		       4.3.Зі слів обвинуваченого також встановлено, що він своєї сім`ї не створив. Його рідний брат у 2024 році загинув під Бахмутом . Сам ОСОБА_3 самовільно залишив місце служби, оскільки вже втомився воювати та не хотів загинути, а тому бажав перевестись до іншої військової частини, яка не бере участі безпосередньо у бойових діях. Разом з тим, до іншої військової частини Національної гвардії України також не з`явився. 
		       4.4.Конфлікт, який начебто стався між ОСОБА_3 та командиром військової частини Національної гвардії України, насправді є штучним (якщо він і мав місце), оскільки причиною його стали неправомірні дії ОСОБА_3 , у вигляді відмови проходити службу у Національній гвардії України. 
		       4.5.Допитуючи обвинуваченого, суду не вдалось дізнатись справжні розумні мотиви вчинення даного правопорушення. Штучний конфлікт, якщо і мав місце, був створений самим ОСОБА_3 , а тому підстав для будь-якої незгоди з керівництвом військової частини не тільки не було, але й і не могло бути. Очевидно, що надуманість власних навіювань і певного суб`єктивного бачення стосунків між керівництвом військової частини та особисто ОСОБА_3 і призвели останнього до вчинення правопорушення. 
		       4.6.Разом з тим, під час спілкування з обвинуваченим суду вдалось зробити власні висновки щодо особистості обвинуваченого, який насправді не є злісним порушником закону, або системним та послідовним аспідом. Вчинок обвинуваченого є більше спорадичний, ніж константний. Його екзистентність не можна визнати як зловмисність у бажаннях або навіть недоброзичливість у намірах. Скоріш за все, це відсутність освіченості та невихованість; нетерпимість і несприйняття думки іншого. На фоні не розуміння наслідків від власних дій для держави, суспільства та громади в цілому, особистість ОСОБА_3 ярко виразно показує вчинення дій за інстинктами, а не за розумом. 
		       4.7.Відомо, що воля людини загалом несе (серед іншого) і вину. Не всі потяги волі розумні. Як природна, воля може бути і нерозумною, частиною суперечить розуму, частиною випадковою. Відчуття, що супроводжують будь-яке діяння і відрізняють його від простої випадковості є: намір і воля. У даному випадку те, що представилось ОСОБА_3 як можливою дією (наміром), була помилкова думка, що за допомогою замінування військової частини він зможе досягнути якоїсь, навіть примарної мети. Наприклад, щоб його почав поважати командир військової частини; або що він досягне власної егоцентричної переваги в очах командира, якщо здійснить свою погрозу. Очевидно, що окрім злочинних наслідків, у вигляді порушення кримінального закону, жодних інших результатів наступити не могло. 
		       4.8.Під час допиту ОСОБА_3 можливо було побачити в його висловах, емоціях та невербальній комунікації, що він дещо по іншому ніж доросла, середня людина сприймає власні дії та наслідки. Їх можливо охарактеризувати як нерозвинута дитячість. Це те, що Кант називав «Неповноліття». Так, він зазначає, що «Неповноліття є нездатність користуватися своїм розумом без керівництва когось іншого. Неповноліття з власної вини - це таке, причина якого полягає не в нестачі розуму, а в нестачі рішучості та мужності користуватися ним без керівництва когось іншого. Sapere aude! - май мужність користуватися власним розумом! - таким є девіз Просвітництва»1.
		       4.9.Відповідно, така поведінка та здатність (а точніше не здатність) сприймати навколишню обстановку також впливають на зміст виду та міри покарання. Окрім того, поведінка обвинуваченого насторожила і орган досудового розслідування, який призначив та провів обвинуваченому судово-психіатричну експертизу.
		       4.10.Так, згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 821 від 21.11.2024 року, ОСОБА_3 в період часу, який відноситься до скоєння інкримінованих йому діянь на будь-яке хронічне психічне захворювання, недоумство не страждав, у тимчасовому розладі психічної діяльності, або у іншому хворобливому стані психіки (який міг би суттєво вплинути на його свідомість та дії) не перебував. Виявляв клінічні ознаки психічних порушень у вигляді: «Дисоціального розладу особистості» (що відповідає діагностичним критеріям рубриці «F60.2», за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), у поєднанні з вживанням психоактивних речовин та алкоголю, без формування залежності та потреби у медичному втручанні, які за ступенем виразності та впливу на його когнітивні, вольові і критичні функції були не настільки виражені та, не позбавляли його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час підозрюваний (обвинувачений) ОСОБА_3 , також не страждає на хронічне захворювання, недоумство, або інший хворобливий стан психіки. Виявляє клінічні ознаки психічних порушень у вигляді «Дисоціального розладу особистості» (що відповідає діагностичним критеріям рубриці «F60.2», за Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду), у поєднанні з вживанням психоактивних речовин та алкоголю за анамензом, без формування залежності та потреби у медичному втручанні, що також не позбавляє та не обмежує його у здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом може приймати участь у проведенні з ним процесуальних дій, самостійно реалізувати своє право на захист. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. 
		       4.11.Враховуючи встановлені обставини, з урахуванням особистості ОСОБА_3 , суд вважає, що обвинувачений ще здатний принести користь в умовах війни і безпосередньо Збройним Силам України, оскільки незважаючи на свою загально культурну недорозвинутість, він має досить високий досвід воєнних навичок, навіть в умовах бойових дій. Таким чином, суд погоджується з прокурором в частині виду та міри покарання і приймає рішення, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 і попередження вчинення нових злочинів, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. Разом з тим, відповідно до ст. 75 КК, суд приймає рішення про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що його виправлення можливо без відбуття покарання у вигляді позбавлення волі. Суд також призначає певні обов`язки які передбачені ст. 76 КК і виконання яких буде необхідною складовою покарання для ОСОБА_3 .
		       4.12.Суд також вважає за необхідне передбачити, що у випадку призову ОСОБА_3 на військову службу, у період дії покарання, за даним вироком суду, з іспитовим строком, відповідно до ч. 4 ст. 76 КК нагляд за обвинуваченим ОСОБА_3 повинен здійснюватися командиром військової частини. Пробаційна служба у такому випадку передає відповідні матеріали особової справи у відповідну військову частину.
		       4.13.Саме таке покарання, буде відповідати як особистості обвинуваченого, так і фактичним обставинам, що стали наслідком від дій ОСОБА_3 .
		 
		       5.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		       5.1.Питання щодо скасування арешту майна, суд приймає на підставі ч. 4 ст. 174 КПК, відповідно до якої, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		       5.2. Речові докази - 1)DVD-R диск, відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 100 КПК зберігати в матеріалах кримінального провадження;        2)мобільний телефон марки «Cubot» в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з сім картою ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 , який виявлено та вилучено у ОСОБА_3 , відповідно до п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК конфіскувати, як майно, яке використано як засіб вчинення кримінального правопорушення.
		       5.3.Враховуючи вид покарання та його порядок відбуття, запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		       5.4.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		       РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		       1.1.Визнати ОСОБА_3 , винним у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки. 
		       1.2.Відповідно до ст. 75 КК, звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, поклавши на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК:
		       -періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, або у випадку проходження військової служби до командира військової частини; 
		       -повідомляти уповноважений орган з питань пробації або командира військової частини (у випадку проходження військової служби) про зміну місця проживання (місця знаходження);
		       -не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації або командира військової частини (у випадку проходження військової служби).
		       1.3.Початок строку відбування покарання обвинуваченому з іспитовим строком обчислювати з моменту проголошення вироку суду.
		       1.4.Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти у залі суду. 
		       1.5.Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 у строк покарання строк попереднього ув`язнення, а саме знаходження під вартою під час досудового розслідування і судового розгляду, а саме з 08.11.2024 року по день звільнення з під варти за вказаним вироком суду, тобто по 17.02.2025 року.
		       1.6.До набрання вироком суду законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому не обирати.
		       1.7.Скасувати арешт майна, який накладений ухвалою слідчого судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15.11.2024 року, а саме з: 1) мобільного телефону марки «Cubot» в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з сім картою ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 .
		       1.8.Скасувати заборону, накладену ухвалою слідчого судді у вигляді заборони розпоряджатись та користуватись вказаним майном.
		       1.9.Речові докази - 1) DVD-R диск - зберігати в матеріалах кримінального провадження; 2) мобільний телефон марки «Cubot» в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_3 , ІМЕІ 2: НОМЕР_4 з сім картою ТОВ «Лайфселл» НОМЕР_2 , який виявлено та вилучено у ОСОБА_3 - конфіскувати. 
		       1.10.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		       1.11.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		       1.12.Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
		       1.13.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		                С У Д Д Я: ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1]Іммануїл Кант, «Відповідь на питання: Що таке Просвітництво?» 1784 р., Збірник Творів в 6 Томах, Том 6 на 742 стор., Видавництво «Думка» 1965 р., С. 27.
		 
		 
		 
		 
		1 Іммануїл Кант, «Відповідь на питання: Що таке Просвітництво?» 1784 р., Збірник Творів в 6 Томах, Том 6 на 742 стор., Видавництво «Думка» 1965 р., С. 27.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...