Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/6620/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 17.02.2025. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.

Номер судового провадження: 2/703/348/25

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 703/6620/24
		2/703/348/25 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		13 лютого 2025 року м. Сміла
		 
		Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
		головуючого судді Овсієнка І.В.,
		за участю 
		секретаря судового засідання Батаргіної Т.М.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в м. Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору  Смілянська державна нотаріальна контора, про стягнення заборгованості за кредитним договором
		установив:
		12.12.2024 АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» через представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.08.2018 між АТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_2 на умовах публічної оферти було підписано заяву №497507924 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). В рамках вказаного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 на умовах тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку. У рамках даного договору відповідачу на строк дії банківської платіжної картки було встановлено відновлювальну кредитну лінію в розмірі 30000,00 грн зі сплатою 38 % річних за користування кредитними коштами. Кредитний ліміт встановлений на строк дії банківської платіжної картки.
		АТ «Державний ощадний банк України» виконало зобов`язання за вказаним договором, однак ОСОБА_2 свої зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 19.09.2024 по указаному договору рахується заборгованість у сумі 49908,96 грн, яка складається з 47957,53 грн заборгованості по кредиту; 1939,43 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 12,00 грн заборгованості за комісією. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. 04.07.2024 позивач звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори з кредиторською вимогою до спадкоємців боржника, що була долучена до спадкової справи для повідомлення спадкоємців у разі звернення. З метою отримання інформації про осіб, які звернулися за прийняттям спадщини, позивач подав до Смілянського міськрайонного суду заяву про забезпечення доказів шляхом їх витребування, за результатами розгляду якої 29.10.2024 постановлено ухвалу про витребування у Смілянської державної нотаріальної контори відомостей про спадкоємців ОСОБА_2 . 09.12.2024 позивачем отримано інформацію від суду, надану в порядку забезпечення доказів до подання позовної заяви, що після смерті ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Позивач вказує, що зміст його претензій був доведений нотаріусом до відома спадкоємця боржника, однак борг не погашено, у зв`язку із чим позивач просив поновити йому пропущений 10- денний процесуальний строк з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів, на подачу позовної заяви та стягнути на свою користь зі спадкоємця ОСОБА_2 , а саме з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №497507924 від 08.08.2018 у сумі 49908,96 грн та суму сплаченого судового збору.
		Ухвалою суду від 16.12.2024 відкрите провадження у цивільній справі за вказаним позовом, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Смілянську державну нотаріальну контору третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору, встановлений сторонам строк на подання письмових заяв по суті справи.
		Ухвалою суду від 03.02.2025 справу призначено до судового розгляду.
		Представник позивача в судове засідання не прибув, надав на адресу суду заяву про розгляд справи без його присутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
		В судовому засіданні відповідач, ОСОБА_1 позов визнала. Вказала, що ОСОБА_2 був її чоловіком, з яким перебувала в шлюбі з 26.09.2003. Про наявність кредиту та заборгованості їй було відомо, 04.06.2024 повідомила на адресу відділення банку про смерть чоловіка, надала копію свідоцтва, після чого за запевненням працівника банку, припинене нарахування процентів. Додатково вказала, що почала вносити грошові кошти на погашення заборгованості за кредитним договором, однак для погашення всієї суми боргу потребує значного часу. Вона єдина, хто звернувся за прийняттям спадщини після смерті чоловіка. Згідно з свідоцтвом про право на спадщину, успадкувала житловий будинок, який до цього належав її чоловікові, був отриманий за виконання ним договору довічного утримання.
		Заслухавши відповідача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
		08.08.2018 ОСОБА_2 звернувся до АТ «Державний ощадний банк України» із заявою №497507924 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки).
		Відповідно до пункту 3.4 блоку 3 Заяви, банк на підставі наданих відповідачем документів відкриває клієнту поточний рахунок № НОМЕР_2 в гривні України на умовах тарифного пакету «Мій Комфорт», тарифів за обслуговування поточних рахунків з використанням платіжних карток, розміщених на сайті Банку та/або на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ Банку.
		Підписом заяви про приєднання ОСОБА_2 засвідчив укладення між сторонами договору банківського рахунку та кредитного договору.
		Крім того, 08.08.2018 ОСОБА_2 звернувся до позивача з заявою про встановлення відновлювальної кредитної лінії у розмірі 30000,00 грн. Строк кредитування визначено 60 місяців із можливістю продовження.
		Позивач взяті на себе зобов`язання щодо надання позичальнику платіжної картки та встановлення кредитного ліміту виконав належним чином, що вбачається з банківських виписок по картковому рахунку. З цих же виписок вбачається, що ОСОБА_2 користувався кредитними коштами.
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер у м. Одеса, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 26.04.2024.
		04.06.2024 відповідач повідомила банк про смерть чоловіка, надавши свідоцтво про смерть, на якому працівником банку зроблено рукописну відмітку із зазначенням дати його отримання.
		04.07.2024 позивач звернувся до Смілянської державної нотаріальної контори із претензією кредитора до спадкоємців боржника ОСОБА_2 
		02.09.2024 позивачем отримано відповідь від Смілянської державної нотаріальної контори про те, що претензія отримана та долучена до спадкової справи №273/2024, заведеної після смерті ОСОБА_2 , її зміст буде доведений до спадкоємців у разі їх звернення.
		У зв`язку з відсутністю інформації щодо спадкоємців померлого боржника, АТ «Державний ощадний банк України» звернувся до Смілянського міськрайонного суду із заявою про забезпечення доказів, яка ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.10.2024 задоволена.
		Витребувано від Смілянської державної нотаріальної контори відомості про спадкоємців ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Одеса та після смерті якого заведена спадкова справа №273/2024, які прийняли спадщину або отримали свідоцтво про право на спадщину. 
		26.11.2024 на ім`я ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за законом.
		Також позивач долучив до позовної заяви розрахунок заборгованості позичальника ОСОБА_2 , з якого вбачається, що у позичальника станом на 19.09.2024 утворилася заборгованість у сумі 49908,96 грн, яка складається з: 47957,53 грн - заборгованості по кредиту; 1939,43 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 12,00 грн - заборгованості за комісією.
		Спірні відносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за вимогами позивача, як кредитора, до відповідача, ОСОБА_1 як спадкоємця боржника ОСОБА_2 , внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за кредитним договором.
		Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Згідно із ч. 1 ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.
		Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
		Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		За правилом ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
		За змістом ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
		Водночас, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
		Оскільки після смерті боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови договору щодо строків повернення кредиту чи сплати її частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 цієї статті.
		Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу, суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		За змістом наведених норм матеріального права, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання у спадщину жодного майна, у особи відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора спадкодавця.
		Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом ст. 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника, у разі його смерті, за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.
		Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.
		Зазначений висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.10.2021 в справі №552/4892/19, від 09.11.2022 в справі №295/15702/20, від 27.02.2023 в справі №572/1497/22.
		Верховний Суд у постановах від 18.09.2019 в справі №640/6274/16, від 22.11.2023 в справі №296/10420/21 звертав увагу, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: 1) чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; 2) коло спадкоємців, які прийняли спадщину; 3) при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); 4) при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
		Стаття 1282 ЦК України застосовується у випадку дотримання кредитором статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. У свою чергу, недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), має наслідком позбавлення кредитора права вимоги до спадкоємців, а, отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права.
		Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18), постановах Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року у справі № 6-33цс15, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 587/381/15-ц, від 03 квітня 2024 року у справі № 725/1751/22.
		Суд звертає увагу, що банком погоджений із ОСОБА_2 строк кредитування, який складає 60 місяців. При цьому відомості про продовження строку кредитування в порядку, передбаченому договором, в матеріалах відсутні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Отже, станом на день смерті позичальника, строк виконання основного зобов`язання є таким, що настав. Позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження тих обставин, що ним направлялася вимога про повернення суми кредиту за життя позичальника або ж вживалися заходи із дострокового стягнення заборгованості у той же час.
		Звертаючись до суду із даним позовом позивач не вказав, з якого часу йому стало відомо про смерть боржника ОСОБА_2 . 
		Однак з матеріалів справи вбачається, що позивачем дотриманий строк на пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника, оскільки така вимога була направлена на адресу Смілянської державної нотаріальної контори не раніше 04.07.2024. З виписки про рух коштів по рахунку вбачається факт списання частини заборгованості за відсотками, нарахованими після смерті ОСОБА_2 після 06.06.2024. В судовому засіданні встановлено, що кредитор отримав інформацію про смерть ОСОБА_2 04.06.2024
		Шестимісячний строк звернення кредитора до спадкоємців боржника, передбачений ч. 3 ст. 1282 ЦК України, об`єктивно не сплив навіть при його обрахунку із дня смерті ОСОБА_2 . При цьому свідоцтво про право на спадщину видане після дати надіслання претензії кредитора, а саме 26.11.2024. 
		Коло спадкоємців померлого встановлене із інформації, наданої Смілянською державного нотаріальною конторою, такою є ОСОБА_1 , відповідач у справі.
		У постанові в справі №587/381/15-ц від 04.02.2020, з урахуванням положень ст. 1281,1282 ЦК України, Верховний Суд зазначив, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
		Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст. 1281,1282 ЦК України зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
		Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
		Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
		Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Обґрунтовуючи підстави позову, банк посилався на те, що ОСОБА_1 відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , оскільки звернулися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		Водночас в ході судового розгляду встановлено, що відповідач на час смерті боржника була зареєстрована та проживала з ним за адресою АДРЕСА_1 , тобто в будинку, який успадкувала.
		Вказаного недостатньо для встановлення всіх обставин, які підлягають доказуванню в справах даної категорії з огляду на правову позицію, висловлену ВС у постановах від 18 вересня 2019 року в справі №640/6274/16, від 22 листопада 2023 року в справі № 296/10420/21.
		У той же час, обґрунтовуючи позовні вимоги обов`язком спадкоємця сплатити заборгованість в межах вартості спадкового майна, позивачем АТ «Державний ощадний банк України» не надано жодних відомостей про склад спадщини, вартість успадковуваного майна, а лише зазначено про обов`язок доказування відповідних обставин відповідачем. Судом приймається як належне посилання позивача на правовий висновок, сформульований Верховним Судом 18.09.2019 в справі №640/6274/16-ц про те, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість має спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки його відповідальність за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Однак вказана правова позиція не виключає загальний обов`язок доказування, встановлений ст. 12, 81 ЦПК України. Отже, відповідач не мав посилатися на обов`язок відповідача доводити вартість та обсяг спадкового майна, при цьому не наводячи будь-яких відомостей про те, яке майно успадковане особою, до якої заявлений позов та чи відповідає воно вимогам, вказаним у ст. 1282 ЦК України.
		Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
		При цьому суд зауважує, що позивач не був обмежений у можливостях клопотати про вжиття заходів із забезпечення доказів для отримання відомостей та документів на підтвердження вказаних обставин, однак скористався даним правом виключно для встановлення кола спадкоємців, чого недостатньо для виконання обов`язку доказування.
		Згідно з вимогами ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з ч. 7 наведеної статті суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Водночас, відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 КПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
		В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заявила про визнання позову. При цьому судом роз`яснено останній значення вчинення даної процесуальної дії, з`ясовано, що її позиція є усвідомленою та добровільною. Вказана обставина також підтверджується тим, що відповідач фактично вчинила дії, спрямовані на погашення боргу, на підтвердження чого надала письмову заяву та платіжну квитанцію від 30.01.2025.
		При прийнятті рішення судом також враховується, що банком не надано жодних доказів на підтвердження складу успадкованого майна, його вартості, однак як вказано відповідачем, нею успадковане нерухоме майно  будинок, вартість якого об`єктивно є більшою за суму заборгованості, заявленої до стягнення банком.
		Щодо розміру заборгованості та його обґрунтованості суд вказує на наступне.
		На підтвердження наявності заборгованості та її розміру банком надано виписку про рух коштів за рахунком на ім`я ОСОБА_3 за період з 08.08.2018 до 24.09.2024. 
		Верховний Суд у постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц дійшов правового висновку, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
		Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
		Отже надана банком виписка за картковим рахунком позичальника у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальному розрахунку.
		Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2021 в справі №278/2177/15-ц: виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
		Вказаною випискою належним чином підтверджується факт користування ОСОБА_2 кредитним рахунком, а також обставини щодо списання відсотків, нарахованих після смерті позичальника. Однак враховуючи погоджений сторонами строк кредитування, відсутність відомостей щодо його продовження або вжиття кредитором заходів із дострокового повернення заборгованості, не можливо встановити період, за який нараховані відсотки, а також їх розмір. Станом на 07.06.2024, після здійснення списання нарахувань після смерті позичальника, вказана сума  (мінус) 0,99 грн. Викладені обставини неможливо встановити із розрахунку заборгованості за договором №4975079 від 08.08.2018 станом на 01.07.2024, оскільки такий не містить відомостей про період нарахування відсотків.
		У зв`язку із викладеним суд відмовляє у стягненні суми нарахованих відсотків на підставі її необґрунтованості.
		Під час судового розгляду відповідач в справі, ОСОБА_1 надала суду заяву, а також квитанцію про сплату грошей в сумі 500,00 грн на погашення кредитної заборгованості. Отже, дана сума має бути врахована при визначенні суми боргу, належної до стягнення.
		У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №497507924 від 08.08.2018 у розмірі 47457,53 грн.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі статей 525, 627-629, 1054, 1281 ЦК України, керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд
		вирішив:
		Позов Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Смілянська державна нотаріальна контора про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», заборгованість за кредитним договором від 08.08.2018 №497507924 у розмірі 47457 (сорок сім тисяч чотириста п`ятдесят сім) грн 53 коп.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк» 2879 (дві тисячі вісімсот сімдесят дев`ять) грн 27 коп судового збору.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		Позивач: Акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Черкаське обласне управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРПОУ 02767059, адреса місцезнаходження: бульвар Шевченка, 320, м. Черкаси, 18005.
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_2 .
		 
		Повне судове рішення складене 17.02.2025. 
		 
		 
		Суддя                             І.В. Овсієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...