Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/17260/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 61-18495ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 369/17260/21
		провадження № 61-18495св23
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		треті особи: державний реєстратор Пристоличної сільської ради Тимошенко Ольга Олександрівна, Дочірнє підприємство «Дніпровський круг»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія» на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Білич І. М., Березовенко Р. В.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія» (далі - ТОВ «УБК») звернулось до суду з позовом до 
		ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Пристоличної сільської ради (далі - державний реєстратор) Тимошенко О. О., Дочірнє підприємство «Дніпровський круг» (далі - ДП «Дніпровський круг»), про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.
		 
		Позов мотивовано тим, що 08 серпня 2013 року між Товариством 
		з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «АРМА» (далі - ТОВ «КБ «АРМА») і ТОВ «УБК» укладено біржову угоду договір купівлі-продажу № 3-167, відповідно до умов якого ТОВ «КБ «АРМА» передало у власність ТОВ «УБК» майнові права за кредитним договором від 22 грудня 2006 року 
		№ 14/01/980-K.L/190, укладеним із ДП «Дніпровський круг». 
		 
		06 вересня 2013 року між ТОВ «КБ «АРМА» і ТОВ «УБК» укладено договір відступлення права за іпотечним договором від 21 листопада 2008 року, укладеним між ТОВ «КБ «АРМА» і ДП «Дніпровський круг». 
		 
		Таким чином, ТОВ «УБК» стало новим кредитором та новим іпотекодержателем за вказаними кредитним та іпотечним договорами. 
		 
		У зв`язку з невиконанням вимоги про усунення порушення кредитного зобов`язання 04 березня 2020 року державний реєстратор Остапчук В. П. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесла запис про реєстрацію права власності № 35780364 щодо об`єкта нерухомого майна - нежитлового приміщення № СХLVІ, загальною площею 42,50 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «УБК». 
		 
		У липні 2021 року під час перевірки стану нерухомого майна представниками 
		ТОВ «УБК» встановлено, що спірному приміщенню № СХLVІ, загальною площею 42,50 кв. м, надано інший номер, а саме № 18 та зареєстровано право власності за ОСОБА_1 
		 
		ТОВ «УБК» вказувало на те, що у 16-ти поверховому житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , наявне тільки одне нежитлове приміщення під № СХLVІ, загальною площею 42,50 кв. м, що підтверджується технічним паспортом. 
		 
		Позивач вважав, що оскільки в житловому будинку на 
		АДРЕСА_3 існує тільки одне нежитлове приміщення під № СХLVІ, загальною площею 42,50 кв. м, власником якого є ТОВ «УБК», то реєстрація права власності на це приміщення під іншим номером (№ 18, загальною площею 
		42,50 кв. м), яка відбулася на підставі рішення державного реєстратора від 
		16 червня 2021 року, є незаконною.
		 
		ТОВ «УБК» просило скасувати рішення державного реєстратора 
		Тимошенко О. О. № 58770639 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2021 року та припинити запис номер 42522282 від 10 червня 
		2021 року про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення № 18 на АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта 2386435132224, за ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 
		31 травня 2023 року, з урахуванням ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 червня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги задоволено частково.
		 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 
		16 червня 2021 року, індексний номер 58770639, прийняте державним реєстратором Тимошенко О. О., щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення 
		АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта 2386435132224, за ОСОБА_1 .
		 
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на спірний об`єкт нерухомого майна заОСОБА_1 проведена на підставі рішення державного реєстратора Тимошенко О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 16 червня 2021 року, індексний номер 58770639 (номер запису про право власності 42522282 від 10 червня 2021 року) є незаконною у зв`язку з тим, що набуття позивачем права власності на спірне приміщення у порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» ніким не оскаржувалося та є чинним і не скасованим у судовому порядку. Крім того, вказано, що суд не вправі надавати оцінку правомірності набуття позивачем права власності на вказане приміщення, оскільки це не 
		є предметом розгляду у цій справі.
		 
		Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мельника О. С. задоволено.
		 
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 
		31 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову 
		в задоволенні позову.
		 
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що 10 вересня 2008 року 
		ОСОБА_1 оплатила повну вартість та придбала у ДП «Дніпровський круг» майнові права на нежиле приміщення № 18, загальною площею 42,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3 , тоді як договір іпотеки між ТОВ «КБ «АРМА» 
		і ДП «Дніпровський круг» було укладено 21 листопада 2008 року, тобто пізніше, після продажу ДП «Дніпровський круг» майнових прав на нерухомість ОСОБА_1 . Рішення державного реєстратора Тимошенко О. О. про державну реєстрацію права власності від 16 червня 2021 року № 58770639 за 
		ОСОБА_1 на нежитлове приміщення, загальною площею 42, 5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2386435132224) жодним чином не порушує права власності позивача, оскільки розбіжність у повній характеристиці нежитлових приміщень спростовує доводи позивача про те, що придбане ОСОБА_1 нерухоме майно є саме майном, переданим ДП «Дніпровський круг» в іпотеку ТОВ «КБ «Арма».
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		22 грудня 2023 року ТОВ «УБК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, 
		у якій, з урахуванням уточненої редакції, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 
		31 травня 2023 року.
		 
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що 18 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Будівельна компанія «Дніпроінвестбуд (далі - 
		ВАТ «БК «Дніпроінсвестбуд», підрядник) і ДП «Дніпровський круг» (замовник) укладено договір підряду в капітальному будівництві № 2/06, за умовами якого підрядник зобов?язується за завданням замовника на свій ризик із застосуванням власних ресурсів (матеріалів, обладнання, робочої сили тощо) виконати та здати йому в установлений цим договором строк закінчені роботи (об?єкт будівництва), а замовник - надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проєктну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об?єкт будівництва) та оплатити їх. Додатками 
		№ 1, № 2 до договору підряду встановлено техніко-економічні показники об?єкта та визначені об?єкти будівництва, власником яких до введення об?єкта 
		в експлуатацію є підрядник ВАТ «БК «Дніпроінвестбуд». 
		 
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 17 грудня 2009 року у справі 
		№ 17/284, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір підряду 
		у капітальному будівництві від 18 травня 2007 року № 2/06, укладений між ВАТ «БК «Дніпроінвестбуд» і ДП «Дніпровський круг», об`єктом будівництва якого був житловий будинок АДРЕСА_3 .
		 
		Заявник вказує, що за таким договором ДП «Дніпровський круг» не міг набути прав на об?єкти будівництва - нежилі та жилі приміщення, які мали йому перейти у власність у визначений відповідним договором момент, що виникли 
		б в силу такого договору, якщо б він був укладений з дотриманням чинного законодавства, в іпотеку. Передача в іпотеку майнових прав на нерухоме майно, яке не може стати власністю іпотекодержателя в силу недійсності договору № 2/06 суперечить частині другій статті 5 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору.
		 
		Вказує, що підставою для реєстрації за відповідачем спірного нежитлового приміщення були документи, які видані у 2021 році, тоді як право власності 
		ТОВ «УБК» на нежитлове приміщення № CXLVI було зареєстроване ще на початку 2020 року.
		 
		Згідно з висновком щодо відповідності поштових адрес, виданим Генеральним проєктувальником ФОП ОСОБА_2 , приміщення № 18 не існує. Суд не перевірив повноти оплати вартості майнових прав за договором від 10 серпня 2008 року № 10/09/08-Б-О. 
		 
		Державний реєстратор порушив порядок здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та безпідставно зареєстрував право власності за відповідачкою, чим фактично змінив власника майна.
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд апеляційної інстанції 
		в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі 
		№ 922/2589/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		02 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ «УБК» відмовити, а постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року залишити в силі.
		 
		Відзив мотивовано тим, що відповідачка добросовісно набула право власності на приміщення № 18, як інвестор, за договором від 10 вересня 
		2008 року № 10/09/08-Б-О. На виконання вказаного договору ОСОБА_1 сплатила кошти в сумі 247 350,00 грн за приміщення № 18 на поточний рахунок ДП «Дніпровський круг», про що свідчить квитанція від 11 вересня 2008 року № PN 169, яку було надано до суду першої інстанції. Не відповідають обставинам справи твердження заявника про те, що усі документи, які були надані відповідачкою для реєстрації за нею права власності, були виготовлені у 2021 році, оскільки договір купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення було укладено 11 вересня 
		2008 року, в цей же день було здійснено його оплату, а решта документів (додаткова угода, акт приймання-передачі, довідки про відсутність заборгованості, витяг з переліку інвесторів, технічний паспорт тощо) мають похідний характер від договору та їх складання було обумовлено фактом введення будинку в експлуатацію. Договір, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності, є дійсним та позивачем не оспорюється. Вказує, що приміщення, які є предметом іпотеки, не є тотожними нежитловому приміщенню, яке є власністю відповідачки.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		 
		14 березня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		22 грудня 2006 року між ТОВ «КБ «АРМА» і ДП «Дніпровський круг» укладено кредитний договір № 14/01/980-К.L/190, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 9 000 000,00 грн строком до 22 січня 2007 року.
		 
		10 вересня 2008 року між ДП «Дніпровський круг» і ОСОБА_1 укладено договір № 10/09/08-Б-О, відповідно до умов якого ДП «Дніпровський круг» продало, а ОСОБА_1 купила майнові права на нежиле приміщення № 18, загальною площею 42,5 кв. м, на АДРЕСА_3 .
		 
		На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 
		21 листопада 2008 року між ТОВ «КБ «АРМА» і ДП «Дніпровський круг» укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кара В. В. та зареєстрований в реєстрі за 
		№ 1978, відповідно до умов якого ДП «Дніпровський круг» передав ТОВ «КБ «АРМА» майнові права на п`ятдесят три приміщення (житлові та нежитлові), які розташовані в 16-ти поверховому трисекційному житловому будинку АДРЕСА_2 .
		 
		08 серпня 2013 року між ТОВ «КБ «АРМА» і ТОВ «УБК» укладено біржову угоду договір купівлі-продажу № 3-167, відповідно до умов якого ТОВ «КБ «АРМА» передало у власність ТОВ «УБК» майнові права за кредитним договором, укладеним з ДП «Дніпровський круг».
		 
		06 вересня 2013 року між ТОВ «КБ «АРМА» і ТОВ «УБК» укладено договір відступлення права за іпотечним договором, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О. В. та зареєстрований в реєстрі за номером 8079.
		 
		Рішенням виконавчого комітету Боярської міської ради Київської області від 
		14 червня 2018 року № 37/14 16-ти поверховому трисекційному житловому будинку на АДРЕСА_3 (будівельна адреса № 2) присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 , згідно 
		з сертифікатом, серія КС, № 162181561339 від 05 червня 2018 року, яким департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київський області засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта.
		 
		Згідно з висновком щодо відповідності поштових та проєктних адрес від 
		19 вересня 2019 року, наданим генеральним проектувальником ФОП 
		ОСОБА_3 , будівельний номер нежитлового приміщення № 3а за адресою: АДРЕСА_1 , площею 48,10 кв. м, відповідає фактично присвоєній поштовій адресі: 
		АДРЕСА_1 , площа 42,50 кв. м.
		 
		У зв`язку з невиконанням КП «Дніпровський круг» своїх зобов`язань за кредитним договором № 14/01/980-КL/190 ТОВ «УБК» 06 вересня 2013 року направило ДП «Дніпровський круг» вимогу про погашення заборгованості за цим кредитним договором та повідомило, що у випадку невиконання цієї вимоги новий кредитор реалізує процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному статтями 37 і 38 Закону «Про іпотеку». Цю вимогу отримано ДП «Дніпровський круг» 17 вересня 2013 року.
		 
		04 березня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 35780364 щодо реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення № CXLVI, загальною площею 42,50 кв. м, за ТОВ «УБК».
		 
		Після зміни в проєкті та технічній документації об`єкта, присвоєння адреси будинку та уточнення площі і нумерації приміщень, 29 липня 2020 року між ОСОБА_1 і ДП «Дніпровський круг» укладено додаткову угоду № 01/20 до договору від 10 вересня 2008 року № 10/09/08-5-0, відповідно до якої проінвестоване відповідачкою нежитлове приміщення має таку характеристику: нежитлове приміщення № 18, під`їзд 2, підвальний (цокольний) поверх, № CXLVI (42,50), загальна площа 42,50 кв. м, адреса будинку, в якому знаходиться нежитлове приміщення: АДРЕСА_2 .
		 
		Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 листопада 2021 року № 286962615, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2021 року індексний номер 58770639, прийнятого державним реєстратором Тимошенко О. О., до Державного реєстру внесено запис № 42522282 про право власності 
		ОСОБА_4 на нерухоме майно: об`єкт нерухомого майна: група нежитлових приміщень № CXLVI, загальна площа 42,5 кв. м, опис: літ. «А» група нежитлових приміщень, адреса: 
		АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта 2386435132224).
		 
		Згідно з довідкою від 29 липня 2020 року № 29-07-1/2020, виданою 
		ДП «Дніпровський круг», саме за вказаний об`єкт інвестування ОСОБА_1 сплатила всі платежі та на підставі акта приймання-передачі від 29 липня 
		2020 року отримала його після закінчення будівництвом від ДП «Дніпровський круг».
		 
		ОСОБА_1 оскаржувала до Міністерства юстиції України дії державного реєстратора Остапчука В. П., пов`язані з проведенням державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна за ТОВ «УБК» й за результатами розгляду скарги висновком Київської регіональної колегії Міністерства юстиції України від 27 липня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених частиною п?ятою статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки заявник не підтвердила факт порушення своїх прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення.
		 
		Зокрема, у пункті 3 мотивувальної частини висновку зазначено таке: «скаржниця зазначає, що між нею та ДП «Дніпровський круг» було укладено договір, відповідно до якого вона придбала майнові права на об`єкт нерухомого майна № 18 у цокольному поверсі площею 42,5 кв. м, яке після зміни в проєкті та технічній документації об`єкта, присвоєння адреси будинку та уточнення площі і нумерації приміщень має таку характеристику: нежитлове приміщення № 18 у цокольному поверсі загальною площею 
		42,5 кв. м. Водночас заявницею разом із скаргою не подано документів, які спростовували б факт окремого існування об`єкта нерухомого майна або підтверджували, що об`єкт нерухомого майна, який зареєстрований за ТОВ «УБК», і об`єкт нерухомого майна № 18, який належить скаржниці, є фактично одним і тим же об`єктом нерухомого майна».
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Зі змісту заявлених вимог вбачається, що метою заявлених позовних вимог 
		є визнання спірного майна предметом іпотеки. Тобто ТОВ «УБК» фактично просить визнати спірне майно предметом іпотеки.
		 
		У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		 
		Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		 
		Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист 
		є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
		 
		Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
		 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
		 
		Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
		 
		Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, а також в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
		 
		Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
		 
		Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника 
		у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).
		 
		Згідно зі статтею 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.
		 
		Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця 
		і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором 
		в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
		 
		У статтях 1 та 2 ЦПК України зазначено про призначення ЦПК України 
		і визначені завдання та основні засади цивільного судочинства.
		 
		ЦПК України визначає юрисдикцію і повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Аналогічно статті 1 та 2 ГПК України визначають призначення ГПК України та завдання і основні засади господарського судочинства.
		 
		ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
		 
		Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		 
		Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		 
		Частина перша статті 19 ЦПК України встановлює, що суди розглядають 
		у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, 
		з цивільних правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		 
		У пункті 6 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких 
		є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи 
		у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
		 
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, зокрема 
		у постановах від 01 березня 2018 року у справі № 461/12052/15 (провадження № 14-14цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16 (провадження 
		№ 14-597цс18) та інших, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, по-друге, спеціальний суб`єктний склад спору, у якому однією із сторін є, як правило, фізична особа. 
		 
		Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що з 15 грудня 2017 року - дати набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» - спір щодо правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання, належить до юрисдикції господарського суду, якщо таке основне зобов`язання 
		є господарським і спір щодо нього підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 753/12916/15 (провадження № 14-409цс18)).
		 
		Відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 29 листопада 2023 року у справі № 372/4145/19 (провадження № 61-2150св22), від 07 лютого 2024 року 
		у справі № 953/4958/20 (провадження № 61-1267св23), від 27 березня 
		2024 року у справі № 607/1125/22 (провадження № 61-17154св23) та інших.
		 
		У справі, що переглядається Верховним Судом, спір фактично стосується договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання умов кредитного договору, сторонами якого є юридичні особиТОВ «КБ «Арма» 
		і ДП «Дніпровський круг», тобто стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.
		 
		У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 (провадження № 61-4378сво23) Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зазначила, що справи щодо правочину, у тому числі оскарження реєстраційних дій щодо такого правочину, укладеного на забезпечення виконання основного зобов`язання між юридичними особами, належать до юрисдикції господарського суду, оскільки такий правочин 
		є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		 
		Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, 
		є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.
		 
		Аналогічний за змістом висновок щодо наслідків порушення правил юрисдикції також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 2а-15020/11/2670 (провадження 
		№ 11-169апп19) та в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2024 року 
		у справі № 369/1759/22 (провадження № 61-2328св24).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		З огляду на те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
		 
		Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.
		 
		Отже, закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів із дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.
		 
		Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд не ухвалює судового рішення по суті спору.
		 
		Керуючись статтями 255, 409, 414, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд 
		у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія» задовольнити частково.
		 
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 
		31 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 
		08 листопада 2023 року скасувати.
		 
		Провадження у справі № 369/17260/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія» до ОСОБА_1 , треті особи: державний реєстратор Пристоличної сільської ради Тимошенко Ольга Олександрівна, Дочірнє підприємство «Дніпровський круг», про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно - закрити.
		 
		Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська Боргова Компанія», що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду, 
		і протягом десяти днів з дня отримання копії судового рішення позивач може звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська        Судді: А. Ю. Зайцев       Є. В. Коротенко       В. М. Коротун         М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...