Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/513/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 51-4040км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42014140000000209

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 466/513/15-к
		провадження № 51-4040км23
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,         
		засудженого                                               ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		захисника                                                    ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року щодо 
		ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кримінального кодексу України (надалі - КК),
		ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця м. Вязьма Смоленської області рф, жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		ОСОБА_9 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
		ОСОБА_10 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця с. Стоянкі Мостиського району Львівської області, жителя АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
		засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК.
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 рокузасуджено до покарання:
		ОСОБА_6  за ч. 2 ст. 365 КК (в редакції від 12 лютого 2014 року)у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на той самий строк, та згідно зі ст. 54 цього Кодексу позбавлено спеціального звання - майор міліції.
		Вказаним судовим рішенням ОСОБА_6 виправдано за  ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 127 КК.
		Цим же вироком також засуджено ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , та ОСОБА_10 , судові рішення щодо яких в касаційному порядку не оскаржено.
		 
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		За обставин, викладених у вироку,   ОСОБА_6 , будучи працівником правоохоронного органу, під час здійснення своїх службових обов`язків, маючи на меті забезпечити розкриття низки крадіжок з підвалів будинків по вул. Шевченка, 54, 56, що на території Шевченківського району м. Львова, явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, діючи узгоджено, за попередньою змовою із дільничним інспектором СДІМ Шевченківського РВ ОСОБА_10 , помічником дільничного інспектора СДІМ Шевченківського РВ ОСОБА_9 , помічником дільничного інспектора СДІМ Шевченківського РВ ОСОБА_11 , перебуваючи у службовому приміщенні опорного пункту міліції Шевченківського РВ за адресою: м. Львів, вул. Академіка Кучера, 8, умисно в період часу з 09:00 по 11:30 утримували ОСОБА_12 . Так, для отримання від останнього зізнання у вчиненні вказаних вище крадіжок, ОСОБА_13 висловлював потерпілому погрози про застосування насильства, а ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_8 , реалізуючи ці погрози, нанесли ОСОБА_12 руками та ногами у взутті численні удари по різних частинах тіла, що призвело до відчуття фізичного болю та тілесних ушкоджень. У цей час ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні цього опорного пункту міліції, будучи особою керівного складу Шевченківського РВ, а також ОСОБА_13 , будучи старшим за посадою від ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , забезпечували невтручання у незаконні дії стосовно потерпілого сторонніх осіб, у тому числі інших працівників міліції.
		Потім, за мовчазної згоди ОСОБА_6 , ОСОБА_12 перевезли до опорного пункту міліції Шевченківського РВ за адресою: м. Львів вул. Єрошенка, 20, для продовження вчинення насильницьких дій з метою отримання зізнання. ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_14 і ОСОБА_8 , продовжуючи свої незаконні дії, 03 грудня 2011 року, близько 11:30, без будь-яких на те законних підстав та волі ОСОБА_12 , доставили його у вказаний опорний пункт міліції, куди в цей же час також прибув ОСОБА_6 . Перебуваючи у службовому кабінеті, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 , за присутності ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , продовжили вимагати від ОСОБА_12 зізнання у вчиненні крадіжок майна громадян. Отримавши від потерпілого відмову, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поклали ОСОБА_12 на лавку спиною уверх, при цьому ОСОБА_9 утримував потерпілого, а ОСОБА_8 у цей час наносив йому удари дерев`яною палицею в різні частини тіла. Водночас ОСОБА_6 , зайшовши у приміщення, де вчинялись насильницькі дії відносно ОСОБА_12 , вимагав від останнього зізнання у вчиненні крадіжок. Не витримавши фізичного болю від нанесених ударів, потерпілий погодився визнати вчинення ним крадіжок з підвалів у будинках по АДРЕСА_5 , які в дійсності не вчиняв. Лише після такої згоди ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_8 припинили застосування щодо нього насильства. ОСОБА_6 у цей час, перебуваючи в приміщенні вказаного опорного пункту міліції, будучи особою керівного складу Шевченківського PB, а також ОСОБА_13 , будучи старшим по посаді від ОСОБА_9 і ОСОБА_16 , забезпечували невтручання у незаконні дії стосовно ОСОБА_12 сторонніх осіб, у тому числі інших працівників міліції.
		Після завершення цих дій, 03 грудня 2011 року, орієнтовно у обідній час, ОСОБА_13 разом із ОСОБА_8 і ОСОБА_9 на автомобілі Шевроле Авео, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував дільничний інспектор СДІМ Шевченківського PB ОСОБА_17 , з метою ознайомлення ОСОБА_12 з місцем нібито вчинених ним злочинів, про яке останній у подальшому повинен був надавати показання при складанні процесуальних документів, незаконно, всупереч волі потерпілого, доставили його за адресою: АДРЕСА_5 , після чого ОСОБА_14 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було проведено ОСОБА_12 у підвали будинків та ознайомлено із місцями, де вчинено крадіжки.
		Того ж дня, ОСОБА_13 разом із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , продовжуючи свої дії, близько 14:30, на вказаному автомобілі всупереч волі ОСОБА_12 , повторно доставили його у службове приміщення опорного пункту міліції Шевченківського PB за адресою: м. Львів, вул. Академіка Кучера, 8, де потерпілий внаслідок його попереднього побиття написав процесуальні документи - явки з повинною у вчиненні крадіжок з підвалів по вул. Шевченка, 54, 56 у м. Львові, після чого переодягнувся у одяг, наданий йому у поліетиленовому пакеті ОСОБА_10 .
		Після 17:00, ОСОБА_13 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_8 доставили ОСОБА_12 у опорний пункт міліції за адресою: м. Львів, вул. Єрошенка, 20, де ОСОБА_9 , без будь-яких на те законних підстав та складення відповідних процесуальних документів, з метою утримування потерпілого для подальшого проведення із ним процесуальних дій у робочий день - понеділок 05 грудня 2011 року, у службовому кабінеті зазначеного опорного пункту, прикував його спецзасобом - кайданками до батареї опалення, де ОСОБА_12 без надання йому можливості справити свої природні потреби, без їжі та води перебував під охороною ОСОБА_9 орієнтовно до 10:30 04 грудня 2011 року. У подальшому таке ж незаконне утримання потерпілого продовжив ОСОБА_8 до 10:00 05 грудня 2011 року. У ОСОБА_12 виявлені легкі тілесні ушкодження, які могли утворитися в період 03-05 грудня 2011 року, від ударів рукою, дерев`яною палицею, ногою у взутті, як про це вказує потерпілий.
		Зазначені дії ОСОБА_18 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 призвели до порушення прав ОСОБА_12 на повагу до його гідності, свободу, особисту недоторканість, гарантованих ст. ст. 28, 29 Конституції України.
		Крім того, згідно обвинувального акта, ОСОБА_6 обвинувачувався за ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 365 КК України у організації та керуванні катуванням, тобто організації та керуванні умисним заподіянням сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення, насильницьких дій з метою примусити потерпілого вчинити дії, що суперечать його волі, у тому числі отримати від нього визнання, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, оскільки перебуваючи згідно наказу ГУ МВС України у Львівській області № 377 від 02 листопада 2011 року  на посаді заступника начальника Шевченківського районного відділу Львівського міського управління Головного управління МВС України у Львівській області - начальника міліції громадської безпеки, маючи спеціальне звання майор міліції, організував та керував перевищенням підлеглими йому працівниками СДІМ Шевченківського РВ наданої їм влади та службових повноважень, надав незаконну вказівку підлеглим працівникам, а саме старшому дільничному інспектору ОСОБА_19 , помічнику дільничного інспектора ОСОБА_9 , помічнику дільничного інспектора ОСОБА_20 домогтися отримання будь-яким незаконним шляхом, у тому числі шляхом застосування до потерпілого фізичного та психологічного насильства, визнавальних показань у вчиненні зазначених крадіжок у ОСОБА_12 , який попередньо був доставлений в Шевченківський РВ працівниками ППС з вул. М. Яцкова у м. Львові.
		За ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Між тим апеляційний суд постановив звільнити ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК, ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 - ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 27 - ст. 365 КК, ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК, ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК, від призначеного покарання на підставі ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
		Верховний Суд постановою від 31 січня 2024 року скасував ухвалу апеляційного суду від 03 квітня 2023 року і призначив новий розгляд у цьому суді.
		За наслідками нового апеляційного розгляду Львівський апеляційний суд постановив ухвалу від 28 травня 2024 року про залишення без змін вироку Шевченківського районного суду м. Львова від 06 березня 2019 року.
		Водночас, апеляційний суд постановив звільнити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності: ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365 КК, ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК, ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК, ОСОБА_10 за ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК.
		Вимоги й узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді. 
		Обґрунтовуючи викладені в касаційній скарзі вимоги, вказує, що суд апеляційної не дав оцінки законності доказів, отриманих у кримінальній справі в порядку КПК 1960 року.
		Зазначає, що після скасування прокурором постанови про порушення кримінальної справи від 19 грудня 2011 року, 04 січня 2012 року було повторно винесено постанову про порушення кримінальної справи, однак апеляційний суд не навів достатніх даних про належність цієї постанови саме до обставин кримінальної справи щодо ОСОБА_6 , а тому докази зібрані в порядку КПК 1960 року до внесення відомостей в ЄРДР слід визнати недопустимими.
		Водночас касатор наголошує на неврахуванні судом апеляційної інстанції мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року, за якою було скасовано попередню ухвалу апеляційного суду у цьому кримінальному провадженні.
		Крім цього ОСОБА_6 звертає увагу на проведенні апеляційного розгляду за відсутності потерпілого, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		У зв`язку з наведеним вище, засуджений уважає, що ухвала апеляційного суду постановлена усупереч вимогам ст. 370 КПК.
		Позиції інших учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали та просили задовольнити касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення скарги. 
		Мотиви Суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості й вмотивованості судового рішення, убачається, що: законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Касаційні скарги від інших учасників кримінального провадження не надійшли, а тому беручи до уваги положення ст. 433 КПК, Верховний Суд переглядає оскаржувану  ухвалу апеляційного суду лише в межах доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 .
		Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений не ставить питання щодо доведеності винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, а наполягає на недопустимості зібраних доказів, унаслідок порушення процесуального порядку порушення кримінальної справи і відсутності законних для цього приводів.
		Згідно з постановою Верховного Суду від 31 січня 2024 року ухвала апеляційного суду була скасована у зв`язку з тим, що цей суд не здійснив ретельної перевірки доводів щодо допустимості доказів, зібраних в порядку КПК 1960 року з урахуванням відсутності серед матеріалів кримінального провадження постанов про порушення кримінальної справи.
		Під час нового апеляційного розгляду, суд апеляційної інстанції врахував наведене у вказаній вище постанові.
		Так, провівши аналіз документів, долучених до доповнень апеляційної скарги ОСОБА_6 , а саме копії постанови про порушення кримінальної справи від 19 грудня 2011 року (т. 8, а. п. 245-246), копії постанови про скасування постанови про порушення кримінальної справи від 28 грудня 2011 року (т. 8, а. п. 242-243), копії облікової-статистичної картки Ф-1 по кримінальній справі № 183-0279 (т. 8 а. п. 240) та копії постанови про порушення кримінальної справи від 04 січня 2012 року (т. 8 а. п. 244), апеляційний суд установив, що після скасування 28 грудня 2011 року прокурором постанови про порушення кримінальної справи її було вдруге порушено вже 04 січня 2012 року старшим слідчим прокуратури Шевченківського району м. Львова за заявою ОСОБА_21 .
		Також апеляційний суд зауважив, що серед врахованих місцевим судом та наведених у вироку доказів, окрім заяви ОСОБА_21 прокурору Шевченківського району м. Львова про вчинення злочину щодо її сина ОСОБА_12 від 08 грудня 2011 року, заяви ОСОБА_22 прокурору Шевченківського району м. Львова щодо неправомірних дій працівників міліції від 09 грудня 2011 року, протоколу прийняття усної заяви ОСОБА_12 про вчинення злочину від 08 грудня 2011 року щодо його незаконного утримання на опорних пунктах вул. Академіка Кучера та Золотій та нанесення тілесних ушкоджень, на будь-які інші докази, які були зібрані органом досудового розслідування до 04 січня 2012 року, тобто часу коли кримінальну справу було порушено вдруге, місцевий суд у своєму рішенні не покликався.
		Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов переконання про те, що місцевий суд у своєму рішенні обґрунтовано покликався на докази, які було зібрано органом досудового розслідування як у порядку КПК України 1960 року, так і в порядку КПК 2012 року, а підстав для визнання недопустимими цих доказів не встановив.
		Колегія суддів погоджується з указаними висновками суду попередньої інстанції, оскільки зі змісту постанови про порушення кримінальної справи від 04 січня 2012 року вбачається, що її порушено на підставі звернення ОСОБА_21 за фактом вчинення працівниками міліції злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК щодо ОСОБА_12 .
		Більше того, зазначену постанову було долучено безпосередньо ОСОБА_6 до своїх доповнень до апеляційної скарги, а також до поданої касаційної скарги.
		Підстав для визнання згаданої постанови незаконною колегія суддів не убачає, у зв`язку з чим мотиви апеляційного суду щодо доцільності врахування місцевим судом доказів, які були зібрані органом досудового розслідування як у порядку КПК України 1960 року, так і в порядку КПК 2012 року обґрунтовані.
		Що стосується доводів касаційної скарги засудженого про порушення, на його думку, процесуальних прав потерпілої під час розгляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, то вони є безпідставними та суперечать положенням, визначеним у п. 1 та п. 7 ч. 1 ст. 425 КПК.
		Зазначена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 02 березня  2023 року у справі № 441/698/18.
		Отже, за наслідками касаційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційний суд, керуючись статтями 404, 405, 407, 412-414 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції, у тому числі щодо ОСОБА_6 за його скаргою з доповненнями, ретельно перевірив зазначені в ній доводи, проаналізував їх, дав на них переконливі відповіді, вказавши в ухвалі підстави необґрунтованості таких доводів.
		Суд уважає, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, постановлена ухвала не суперечить приписам статей 370, 419 КПК, а тому твердження засудженого про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є безпідставним, а тому його скаргу слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Львівського апеляційного суду від 28 травня 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                             ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...