Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 766/7293/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші кримінальні правопорушення проти здоров'я населення; Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 18.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 51-4946км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023232040000121

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 766/7293/23
		провадження № 51-4946км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на вирок Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023232040000121, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Гола Пристань Херсонської області, зареєстроване місце проживання у АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 Кримінального кодексу України(далі - КК). 
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2024 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		Вирішено питання, які стосуються речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.  
		За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_6 , порушуючи вимоги ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15 лютого 1995 року № 60/95-ВР, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, 25 березня 2023 року замовила на невстановленому інтернет-ресурсі та оплатила, а 29 березня цього ж року отримала у поштоматі ТОВ «Нова Пошта» № 35882 (м. Херсон, вул. Херсонської Гвардійської дивізії, 22-а) в особливо великому розмірі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - РVР - масою 33,2781 г та зберігала її до моменту вилучення працівниками поліції 29 березня 2023 року в період з 18:05 до 18:35 під час огляду місця події за тією ж адресою.
		Суд кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 309 КК як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин в особливо великих розмірах без мети збуту.
		Херсонський апеляційний суд вироком від 13 серпня 2024 року скасував 
		вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_6 в частині призначення покарання та звільнення від його відбування, призначив ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 309 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Вирішив питання щодо початку строку відбування покарання та зарахування строку перебування під цілодобовим домашнім арештом у строк покарання.
		В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через суворість, просить змінити вирок Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року щодо ОСОБА_6 
		і призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і на підставі 
		ст. 75 КК звільнити її від відбування призначеного покарання з випробуванням 
		з іспитовим строком 2 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
		Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, призначаючи покарання, обґрунтовано врахував міцні соціальні зв`язки ОСОБА_6 (перебуває у фактичних шлюбних стосунках з чоловіком, має постійне місце реєстрації та проживання), яка визнала свою винуватість, щиро розкаялася (на цей час не вживає наркотичних засобів, засуджує свою поведінку та готова нести покарання), активно сприяла розкриттю злочину.
		У зв`язку з цим вважає призначене місцевим судом покарання ОСОБА_6 із застосуванням до неї приписів ст. 75 КК необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. 
		Водночас стверджує про несправедливість призначеного покарання судом апеляційної інстанції через його суворість. 
		На переконання захисника, вирок апеляційного суду є незаконним, оскільки призначене ОСОБА_6 цим судом покарання з необхідністю його реального відбування не відповідає загальним засадам кримінального провадження.
		Позиції учасників судового провадження 
		У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 , навівши відповідні пояснення, висловив заперечення щодо задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційний скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України 
		(далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
		Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Під час вирішення питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. 
		Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення за обставин, установлених та перевірених місцевим судом у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК, а також правильності кваліфікації її діяння за ч. 3 ст. 309 КК Верховний Суд не перевіряє, оскільки законності й обґрунтованості судового рішення у цій частині захисник не оскаржує.
		Доводи захисника в касаційній скарзі про невідповідність призначеного апеляційним судом покарання ОСОБА_6 тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості є безпідставними.
		Частиною 1 ст. 420 КПК установлено, що суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок, зокрема, в разі необхідності застосування більш суворого покарання, неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
		Водночас за приписами ч. 1 ст. 421 КПК обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.
		Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що апеляційний суд дотримався цих вимог закону.
		Згідно зі статтями 50 і 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. 
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 75 КК (у редакції Закону, що діяла на час вчинення діяння), якщо суд, крім визначених у цій нормі випадків, при призначенні покарання у виді, серед інших, позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується лише в тому разі, коли для цього наявні умови і підстави, визначені приписами ст. 75 КК. Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням закон визначає переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання, яке ґрунтується на оцінці даних про вчинене кримінальне правопорушення, мету й мотиви, тривалість та інтенсивність протиправної поведінки тощо. Істотне значення для вирішення питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням мають відомості, що характеризують: особистісні прояви винуватого в основних сферах життєдіяльності; його соціально-демографічні властивості; спосіб життя; соціальні зв`язки; посткримінальну поведінку; наявність джерел правомірного отримання доходів; наскільки його ціннісні орієнтири та поведінка збігаються із загальнопоширеними в суспільстві нормами моралі; соціально-психологічну характеристику винуватого та інше.
		Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування.
		Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винуватого, а також обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.
		Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
		За правилами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		Як убачається зі змісту вироку, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, яка офіційно не працевлаштована, не одружена, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має зареєстроване місце проживання, постійно проживає за іншою адресою вимушено, у зв`язку з тим, що м. Херсон є зоною бойових дій, на підставі ст. 89 КК судимості не має, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває, повністю визнала винуватість, щиро розкаялася у вчиненому, жодних перешкод під час досудового розслідування не чинила, не намагалася уникнути відповідальності, наявність обставин, що пом`якшують покарання, - визнання винуватості, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відсутність обтяжуючих покарання обставин.
		Врахувавши наведені обставини в їх сукупності, суд призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 309 КК із застосуванням статей 75, 76 цього Кодексу.
		Не погоджуючись із вироком місцевого суду, прокурор подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ст. 75 КК, що призвело до призначення засудженій необґрунтовано м`якого покарання, просив скасувати вирок місцевого суду і ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання увиді позбавлення волі на строк 5 років.
		Здійснюючи апеляційний розгляд за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність застосування судом першої інстанції до ОСОБА_6 положень ст. 75 КК та, дотримуючись вимог ст. 420 КПК, скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та звільнення від його відбування з випробуванням і призначив їй покарання в межах санкції ч. 3 ст. 309 КК у виді позбавлення волі без застосування положень статей 75, 76 КК.
		На обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, повною мірою не врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення яке згідно зі ст. 12 КК є умисним тяжким злочином, його підвищену суспільну небезпечність, конкретні обставини його вчинення, а також дані про особу засудженої, її репутацію як особи схильної до вчинення кримінальних правопорушень.
		Також колегія суддів апеляційного суду не погодилася з висновком суду першої інстанції щодо наявності у ОСОБА_6 щирого каяття, оскільки її позиція під час судового та апеляційного розгляду щодо посилання на щире каяття має лише формальний характер, не є послідовною, не ґрунтується на реальних діях засудженої, спрямованих на усунення наслідків її неправомірних дій, та висловлена виключно з метою отримання більш м`якого покарання.
		Крім того, апеляційний суд акцентував на тому, що поширення наркоманії і зростання злочинності, пов`язаної із незаконним обігом психотропних речовин, набувають все більших масштабів та стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на здоров`я та благополуччя людей та суспільства в цілому, а отже кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин становлять підвищену суспільну небезпеку. 
		Апеляційний суд, зваживши на наявність у ОСОБА_6 на утриманні двох малолітніх дітей, а також на те, що вона офіційно не працевлаштована, не одружена, має зареєстроване місце проживання, на підставі ст. 89 КК судимості не має, погодився з висновком місцевого суду про можливість призначення засудженій мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, за якою її засуджено, з реальним його відбуванням, без застосування положень ст. 75 КК.
		Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, установлених КК.
		Такі висновки апеляційного суду, з огляду на обставини цього кримінального провадження, відповідають принципам законності, індивідуалізації та справедливості призначення покарання.
		Водночас захисник у касаційній скарзі не навела жодних обґрунтованих аргументів або нових обставин, які би давали підстави для призначення ОСОБА_6 покарання з можливістю звільнення від його відбування.
		Верховний Суд зазначає, що ті позитивні дані про особу засудженої, на яких акцентує захисник у своїй касаційній скарзі, а також обставину, що пом`якшує покарання, апеляційний суд обґрунтовано врахував під час визначення покарання за ч. 3 ст. 309 КК у мінімальних його межах, і за обставин цього кримінального провадження вони не знижують суспільної небезпеки вчиненого нею кримінального правопорушення настільки, щоб досягти мети покарання можливо було без реального його відбування засудженою.
		З огляду на викладене призначене  ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років є справедливим, співмірним характеру скоєних дій, необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а доводів на спростування вищевказаних висновків судів касаційна скарга захисника не містить, тому, на думку Верховного Суду, немає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через суворість.
		Вирок апеляційного суду є належним чином мотивованим та відповідає вимогам статей 370 і 420 КПК. 
		Зважаючи на наведене вище, колегія суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, авирок апеляційного суду щодо ОСОБА_6 - без зміни.
		Керуючись статтями433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Херсонського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року щодо  ОСОБА_6 - без зміни.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, 
		є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:
		ОСОБА_1                                ОСОБА_2                                   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...