Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 334/836/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 17.02.2025. Зареєстровано: 18.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 19.02.2025.

Номер судового провадження: 1-кп/334/254/25
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022080010000103

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Дата документу 17.02.2025 
		Справа № 334/836/24
		Провадження № 1-кп/334/254/25
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		17 лютого 2025 року                                                        м. Запоріжжя
		Колегія суддів Ленінського районного суду м. Запоріжжя у складі: 
		головуючої судді                                         ОСОБА_1 , 
		суддів                                                         ОСОБА_2 ,
		                                                                ОСОБА_3 ,
		за участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                 ОСОБА_5 ,
		захисника                                                 ОСОБА_6 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі спеціального судового провадження в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за № 62022080010000103 від 28.07.2022 року за звинуваченням
		        ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Тернівка Якимівського району Запорізької області, українця, громадянина України, який перебував на посаді інструктора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
		 
		ВСТАНОВИЛА: 
		Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області № 20 о/с від 12.01.2021 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
		Наказом № 542 о/с від 23.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 звільнено зі служби в поліції.
		Таким чином, ОСОБА_7 до 23.05.2022 являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу.
		Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. 
		       Відповідно до ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний:
		       1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
		       2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва;
		3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;
		4) надавати невідкладну, зокрема до медичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я;
		5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків;
		6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
		Відповідно до ст. 64 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 присягнув на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.
		Водночас, ОСОБА_7 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст. 1, 2, 17 Конституції України, ст.ст. 2, 64 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив українській державі та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
		Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил рф на територію України.
		       Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил рф, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		       Згідно з указом президента ОСОБА_9 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб 
		       В подальшому, відповідними указами президента ОСОБА_9 , правовий режим воєнного стану на всій території України продовжувався і діє до теперішнього часу.
		       Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
		Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф було тимчасово взято під контроль Мелітопольський район та частину інших населених пунктів на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.
		З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. 
		У свою чергу, ОСОБА_7 будучи громадянином України, перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території смт. Якимівки, Мелітопольського району, Запорізької області та інших населених пунктів Запорізької області, усвідомлюючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади рф, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації рф та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, смт. Якимівки, Мелітопольського району системи органів державної влади рф, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, в період часу з 08 квітня 2022 року до 28 квітня 2022 року (більш точного часу в ході проведення досудового розслідування встановити не виявилось за можливе) і до теперішнього часу, в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою рф, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, здійснював «патрулювання» на території Якимівської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, розшукував та доставляв до незаконно створеного «правоохоронного органу» осіб, які не підтримували та чинили спротив незаконній владі, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Так, ОСОБА_7 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації рф, а саме у незаконно створеному органі - «народній міліції смт. Якимівки», а в подальшому у незаконно створеному «правоохоронному органі» так званому «Отделе полиции №3 (дислокации пгт. Акимовка) УВД по г. Мелитополю и Мелитопольскому району ГУВД в Запорожской области», завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та почав проходи службу в незаконно створеному окупаційною владою «правоохоронному органі».
		Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України - державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
		У судовому засіданні допит обвинуваченого ОСОБА_7 не здійснювався через проведення судового розгляду в порядку спеціального судового провадження на підставі ч.3 ст.323 КПК України, при цьому обвинувачений викликався до суду через засоби масової інформації у передбачений законом спосіб, однак у судове засідання не з`явився.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось за участю захисника - адвоката ОСОБА_6 , яка була забезпечена державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в у Донецькій та Запорізькій областях. 
		Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_7 до слідчого (прокурора), направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безоплатно. Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Натомість, ОСОБА_7 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
		Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, вважає, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати у нього правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_7 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні. 
		Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку російської федерації частини території України (у т.ч. смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області), яка розпочалася із повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування. 
		Відповідно до ст. ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. 
		Дослідивши під час спеціального судового провадження в судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, за викладених у вироку обставинах у межах висунутого обвинувачення, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:
		Згідно витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 62022080010000013 від 16.04.2022 року внесено відомості до ЄРДР за фактом можливої причетності до державної зради в умовах воєнного стану працівників Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, його територіальних підрозділів, працівників УПО в Запорізькі області та інших працівників підрозділів ГУНП в Запорізькій області, які надали згоду на співпрацю з ворогом в умовах воєнного стану та вступили до лав незаконно створеного правоохоронного формуванням ворога, яке утворилось в м.Мелітополі Запорізької області та розпочато проведення досудового розслідування за правовою кваліфікацією ч.2 ст. 111 КК України (т.1, а.с.157-165). 
		Відповідно постанови від 28.07.2022 року про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження, з кримінального провадження № 62022080010000013 від 16.04.2022року виділено в окреме провадження матеріали досудового розслідування за епізодом за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України (т.1, а.с.53-58).
		Згідно витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 62022080010000103 від 28.07.2022 року внесено відомості до ЄРДР за фактом того, що громадянин України ОСОБА_7 , працівник поліції ВП № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, надав згоду на співпрацю з ворогом у мовах воєнного стану та вступив до лав незаконно створеного правоохоронного формування ворога, яке утворилось в смт. Якимівка Мелітопольського району Запорізької області та надає допомогу ворогу (т.1, а.с.52). 
		З рапорту старшого оперуповноваженого другого оперативного відділу ( з дислокацією у місті Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі майора ДБР ОСОБА_10 від 27.04.2022 року слідує, що після початку збройної агресії військами рф та окупації населених пунктів, де розташовані територіальні підрозділи поліції, після фактичного припинення правоохоронної діяльності вказаними підрозділами, деякі співробітники відділу поліцій № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області перейшли на бік ворога та почали здійснювати правоохоронну діяльність в інтересах рф, серед таких значиться ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а.с. 183). 
		     Відповідно  до рапорту старшого оперуповноваженого Запорізького управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 16.05.2022 року ОСОБА_11 , наданого на виконання доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України, встановлено анкетні дані діючих працівників ВП № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області, які ймовірно причетні до державної зради, надали згоду на співпрацю з ворогом в умовах воєнного стану та вступили до лав незаконно утвореного правоохоронного формування ворога, яке утворилось в смт. Якимівці Мелітопольського району Запорізької області, зокрема, серед вказаних осіб зазначений  ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , обіймає посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції, старший лейтенант поліції (т. 1, а.с. 192-194).
		Відповідно до протоколу про результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (електронних інформаційних систем) від 06.06.2022, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 10.05.2022, проводилось зняття інформації з терміналу мобільного зв`язку з номерами мобільних телефонів НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , яким користується керівник незаконно створеного правоохоронну органу, так званої «народній міліції смт. Якимівка» ОСОБА_12 , в ході якого були зафіксовані телефонні розмови останнього з іншими особами, які вступили до лав незаконно утвореного правоохоронного формування ворога, під час яких ОСОБА_12 дає вказівки щодо організації роботи зазначеного незаконно створеного органу. Зокрема, встановлено, що 30.05.2022 о 14:54 з номеру телефону НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_7 , здійснений вхідний дзвінок на термінал стільникового зв`язку за номером НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_12 , під час якого ОСОБА_12 з`ясовує у ОСОБА_18 з приводу машини швидкої допомоги, яку той зупиняв (т. 2, а.с. 95-120). 
		Відповідно протоколу огляд у від 25.01.2024 року, згідно якого проведено огляд протоколу проведення негласної слідчої розшукової дії - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 10.11.2022 року, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 02.11.2022, проводилось зняття інформації з акаунту месенджеру «Телеграм», який прив`язаний до номеру мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який призначений окупаційною владою на посаду заступника голови т.зв. «військово-цивільної адміністрації Запорізької області», в ході якого було зафіксовано чат, в якому виявлено фото документів, надісланих 14.06.2022 о 14-10год. користувачем « ОСОБА_14 », а саме: документ російською мовою з назвою «Список сотрудников май 2022г. Главного управления МВД в Запорожской области», в якому наявні дані, а саме посади та ПІБ із зазначенням сум заробітних плат працівників незаконних правоохоронних органів тимчасово окупованих міст Запорізької області. Оглядом встановлено, що у вказаному списку під номером 211 наявні дані особи « ОСОБА_7 » із зазначенням посади «ППС» та заробітної плати в сумі 45000рублів. (т.2, а.с.1-45).
		Відповідно протоколу огляду від 05.01.2024року, згідно якого проведено огляд протоколу про результати аудіо-, відеоконтролю за особою, дозвіл на проведення якого надано ухвалою слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 21.12.2022, проводився аудіо-, відеоконтроль за особою ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який за його згодою залучений до конфіденційного співробітництва та проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, в ході якого зафіксовано відеозапис тривалістю 10 хвилин 22 секунди. Так, 09.01.2023 близько 10 години 40 хвилин ОСОБА_15 був здійснений зв`язок за допомогою месенджеру «WhatsApp», зареєстрованого на номер НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , який зайняв посаду дільничного у незаконно створеному окупаційною владою рф правоохоронному органі «народна міліція смт.Якимівка». Між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 відбулася розмова, під час якої ОСОБА_16 , серед іншого, повідомив, що ОСОБА_7 працює разом з ним дільничним у незаконно створеному окупаційною владою рф правоохоронному органі (т.2, а.с.59-81).
		Відповідно до змісту присяги від 14.05.2015 року ОСОБА_7 присягнув на вірність Українському народові (т. 1, а.с. 199).
		Згідно послужного списку ОСОБА_7 , останній має звання - старший лейтенант поліції ( наказ ГУНП №484о\с від 30.06.2017) (т. 1, а.с. 200-205).
		У відповідності до витягу з наказу по особовому складу від 23.05.2022 року № 542 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 , інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції, з 23 травня 2022 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). На день звільнення стаж служби в поліції становив 8 років 03 місяці 07 днів, вислуга років на пільгових умовах - не має (т. 1, а.с. 198).
		        Допитаний в судовому засіданні свідок  ОСОБА_17  пояснив суду, що він обіймає посаду начальника відділу поліції № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області. ОСОБА_18 працював у відділі поліції № 1 Мелітопольського РУП ГУНП, займав посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції. 24.02.2022 року, у зв`язку із повномасштабним вторгненням рф на територію України, весь особовий склад ВП №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області отримав усний наказ від керівництва ГУНП в Запорізькій області про негайну дислокацію до м. Мелітополя.  ОСОБА_18 спочатку виїхав до Мелітополя, а потім, нікому не повідомивши,  повернувся назад до с. Велика Тернівка Якимівського району, де мешкав. До кінця березня вони не мали змоги виїхати і перебували в смт.Якимівка, ходили в цивільному одязі і патрулювати по місту, щоб уникнути мародерства серед населення. ОСОБА_18 теж був з ними. Після того, як в середині березня була дана команда особовому складу виїхати до м. Запоріжжя, більшість співробітників виїхали, а ОСОБА_18 залишився і перейшов на бік ворога, на яку посаду невідомо. Про те, що ОСОБА_18 пішов на співпрацю з окупантами також відомо зі слів мешканців смт.Якимівка, які залишились на тимчасово окупованій території. Також додав, що наказ про необхідність працівникам поліції покинути тимчасово окуповану територію смт. Якимівка та прибути для несення служби до м. Запоріжжя, доводився до відома особового складу, який залишився на тимчасово окупованій території, через групу, яка була створена в телеграм-каналі та телефонні дзвінки. ОСОБА_7 вказаний наказ не виконав, залишився на тимчасово окупованій території, погодився на співпрацю з окупаційною владою та добровільно зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі - так званій «народній міліції», при цьому у розмові з ОСОБА_18 , який приходив до нього (свідка) разом з ОСОБА_19 , він (свідок) повідомляв їм особисто, що буде виїжджати до м.Запоріжжя і не буде працювати на окупаційну владу, що дуже засмутило ОСОБА_18 . Пізніше він (свідок) телефонував всім, хто залишився в окупації, в тому числі і ОСОБА_18 . Той сказав, що виїжджати не буде і що йому запропонували роботу. Потім дізнався, що він пішов на співпрацю з окупантами, брав участь у патрулюваннях, обшуках. На даний час відомо, що він досі там працює.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона обіймає посаду начальника чергової частини ВП № 1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області. Коли увійшли російські війська в смт.Якимівку, була дана команда особовому складу виїхати до м.Мелітополя, з подальшим виїздом до м. Запоріжжя. Її чоловік, теж працівник поліції, виїхав до м.Запоріжжя. Вона разом з двома дітьми залишилась в смт.Якимівка, бо її мати - інвалід другої групи, потребує догляду, вітчим пішов служити. Була в окупації до травня 2022 року, довго не могла наважитись виїхати, боялась. 15 травня, з дітьми та іще з однією сім`єю все таки виїхали до Запоріжжя. Про те, що ОСОБА_18 перейшов на сторону окупантів і пішов працювати в поліцію дізналась від сусідів. Він патрулював в Якимівці на службовій машині. У всіх працівників поліції була можливість виїхати, але відповідальність за своє життя кожен ніс сам. 
		У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.
		При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998 року, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		Окрім цього, відповідно до ст. 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява № 39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011 р.) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірланд проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А., заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
		Аналізуючи вище перелічені докази в їх сукупності, провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, а також в сукупності з показаннями свідків, суд приходить до висновку, що вказані докази належні, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки вони отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними.
		Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину.
		Отже, з досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Мелітопольського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання рф території Мелітопольського району та інших населених пунктів Запорізької області, після окупації збройними силами рф території смт. Якимівка, підтримуючи агресію рф на території України, добровільно зайняв посаду у незаконно створеному правоохоронному органі, так званій - «народній міліції», діючи умисно, будучи проросійськи налаштованою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації рф, здійснював патрулювання на території смт. Якимівка. При цьому, вказані умисні дії він вчинив без жодного примусу з боку представників окупаційної влади.
		Вказаний висновок суду ґрунтується на аналізі показань, наданих в судовому засіданні свідками ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , які суд приймає як належні та достатні, оскільки вони були послідовними щодо обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи - часу, місця, способу вчинення кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила, були логічними та узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, також не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого. Також матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій, з яких слідує, що ОСОБА_7 проігнорував наказ керівництва ГУНП в Запорізькій області про виїзд з тимчасово окупованої території, який був доведений до відома всіх працівників ВП №1 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області та залишився в смт. Якимівка, яка була окупована збройними формуваннями рф. ОСОБА_7 , одягнутий в однострій без розпізнавальних знаків працівника української поліції, вільно заходив та виходив в приміщення будівлі, де розташовувалась «народна міліція», що було неможливо для поліцейських, які не надали згоду на співпрацю з окупантами. ОСОБА_7 вільно спілкувався з керівником так званої «народної міліції» ОСОБА_12 , виконував його вказівки та розпорядження. 
		Вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, колегія суддів вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим по пред`явленому звинуваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
		Колегією суддів встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. 
		Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 за ч.2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану.
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України, підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину в умовах воєнного стану.
		Також, згідно зі ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Отже ці дані підлягають обов`язковому врахуванню. Крім того, під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , судом не встановлено.
		Крім того, при обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує дані про його особу, те що останній раніше до кримінальної відповідальної не притягувався, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, має на утриманні малолітню дитину - 2016 року народження, відсутність пом`якшуючих покарання обставин, думку прокурора та захисника, і вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі.
		            Згідно ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. З огляду на вчинення ОСОБА_7 державної зради, колегія суддів призначає покарання з конфіскацією всього належного йому майна на користь держави.
		З огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно - небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, та відсутність обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, суд, при призначенні останньому покарання, не вбачає підстав для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України.
		Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року). 
		Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, який пов`язаний із зайняття ним посади в незаконно створеному правоохоронному органі, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ст. 54 КК України, позбавити його спеціального звання - «старший лейтенант поліції».
		Колегія суддів переконана, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи засудженого, призначене йому покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. 
		Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні.
		         Вирішуючи  питання  про  запобіжний  захід  щодо  обвинуваченого   ОСОБА_7 , суд зазначає, що ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2024 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_7  та його приводу до суду для вирішення питання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Разом із тим, станом на час завершення розгляду судом даного кримінального провадження обвинувачений  ОСОБА_7  затриманий та доставлений до суду не був, перебуває у розшуку. Враховуючи викладене, а також відсутність з боку сторони обвинувачення відповідного обґрунтованого клопотання про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відсутні.
		 
		Керуючись ст.ст. 368-370, 374, 376 КПК України, колегія суддів, -
		 
		УХВАЛИЛА:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання - «старший лейтенант поліції».
		Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного його затримання.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили не обирати.
		Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити захиснику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:      ОСОБА_1 
		 
		 
		       Судді:                                                                                                                 ОСОБА_3  
		 
		 
		                ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...