Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/19597/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2025.
Дата набрання законної сили: 13.02.2025
Номер судового провадження: 51-4893км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023050010002550

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 лютого 2025року
		м. Київ
		справа № 202/19597/23
		провадження № 51-4893 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                           ОСОБА_1 ,
		суддів                                              ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора                               ОСОБА_5 ,
		у режимі відеоконференції:
		захисника                               ОСОБА_6 ,
		засудженого                           ОСОБА_7 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023050010002550, за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кіровограда, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без змін.
		За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, в умовах воєнного стану, будучивійськовослужбовцемвійськової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині), обіймаючи посаду механіка-водія 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 7 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 року №551-ХIV «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», зобов`язаний додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, повинен неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки, 04 серпня 2023 року, приблизно о 09 год, перебуваючи на подвір`ї буд. АДРЕСА_2 , разом з солдатом ОСОБА_9 , де в цей час прийшов заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_10 з метою проведення перепису особового складу військової частини НОМЕР_1 . Під час спілкування солдат ОСОБА_7 почав висловлювати невдоволення в бік ОСОБА_10 через неотримання грошової допомоги. Під час виниклої між ними сварки, солдат ОСОБА_7 тримав в руках автоматичну нарізну вогнепальну зброю - автомат АК-74 із заводським номером НОМЕР_3 , з приєднаним бойовими припасами магазином та нецензурно висловлювався в бік ОСОБА_10 . Після цього солдат ОСОБА_9 висмикнув магазин з автомату ОСОБА_7 , заспокоїв останнього та молодший лейтенант ОСОБА_10 залишив подвір`я даного домоволодіння.
		Цього ж дня, приблизно о 09:30 год, солдат ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3, на зазначеній вище вулиці, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, нахабно і зневажливо ставлячись до існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, усвідомлюючи своє перебування у громадському місці і нахабно показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, ігноруючи присутніх на вулиці інших осіб, використовуючи малозначний привід, а саме попередню сварку з молодшим лейтенантом ОСОБА_10 щодо не нарахування ОСОБА_7 грошової допомоги, тримаючи в руках зазначену автоматичну нарізну вогнепальну зброю, перевів перемикач вогню в положення автоматичної стрільби, відвів затворну раму в крайнє положення та відпустив, чим дослав патрон у патронник і привів автомат у бойову готовність. Після чого, достовірно знаючи свої обов`язки та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, направлений проти громадського порядку та моральності, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, направив вказаний автомат в бік солдата ОСОБА_11 та солдата ОСОБА_12 та висловлюючись при цьому нецензурною лайкою, здійснив не менше десяти пострілів під ноги останніх, чим створив реальну загрозу для їх життя та здоров`я, внаслідок чого було порушено громадський порядок і спокійні умови осіб, що перебували на вулиці та прилежних будинках.
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить змінитисудові рішення щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання. Вважає, що ОСОБА_7 необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 296 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення статей 50, 65 КК України при призначенні останньому покарання та які дають підстави суду для звільнення від відбування призначеного покарання засудженого з випробуванням з іспитовим строком. Стверджує, що судами не взято до уваги конкретні обставини кримінального провадження, а саме, що на утриманні ОСОБА_7 перебуває шість неповнолітніх дітей. Вказує, що ОСОБА_7 сам добровільно віддав зброю особам, які прибули на місце події. Також зазначає про те, що не було досліджено причини такої поведінки, психічний та психологічний стан засудженого на час вчинення злочину.
		Під час касаційного розгляду захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу та просили змінити судові рішення щодо останнього.
		Позиції інших учасників судового провадження
		В запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор наводить доводи щодо її необґрунтованості. Зазначає, що засудженому ОСОБА_7 вироком суду першої інстанції, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, призначено покарання, яке відповідає положенням статей 50, 65 КК України.
		Під час касаційного розгляду прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника та просила її залишити без задоволення.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 4 ст. 296 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. 
		Що стосується доводів касаційної скарги захисника ОСОБА_8 щодо невідповідності призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, то колегія суддів зазначає наступне.
		Так, судом першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, який згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжким злочином, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Місцевим судом не встановлено обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання.
		Не погодившись із вироком місцевого суду захисник ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності цього рішення виклав змістовні, конкретні доводи щодо невідповідності призначеного останнього покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості та про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування положень ст. 75 ККУкраїни, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам кримінальногозакону, та просив змінити вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, пом`якшити засудженому покарання.
		При цьому, захисник наголошував на тому, що суд першої інстанції при призначенні покарання не надав належної і достатньої оцінки даним про конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, даним про особу винуватого, та не звернув уваги на моральний та психічний стан засудженого, що призвели до вчиненого злочину, наявність на утриманні шістьох неповнолітніх дітей, рідного брата, який брав участь у відсічі збройної агресії РФ та отримав важкі поранення.
		Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника, залишив без змін вирок суду першої інстанції, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
		Так, відповідно до ст. 50 ККУкраїни покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Згідно з вимогами ст. 65 ККУкраїни особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
		Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи з цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		На думку колегії суддів касаційного суду, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, не зазначив переконливих мотивів, чому саме такий розмір покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		Беручи до уваги викладене та виходячи з установлених фактичних обставин кримінального провадження, які впливають на вибір заходу примусу, а також з аналізу даних про особу засудженого, який раніше не судимий, є військовослужбовцем, приймав участь безпосередньо в бойових діях, на утриманні якого перебуває шість неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, відсутність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що його обтяжують, Суд дійшов висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі необхідно пом`якшити до мінімальної межі санкції ч. 4 ст. 296 КК України - до 3 років позбавлення волі.
		Саме таке покарання, на думку колегії суддів касаційного суду, відповідатиме вимогам статей 50, 65 КК України та принципам законності, індивідуалізації та справедливості.
		Одночасно, касаційний суд не встановив підстав для застосування вимог ст. 75 КК України.
		З урахуванням наведеного, касаційну скаргу захисника слід задовольнити частково.
		Керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 квітня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 07 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання змінити.
		Пом`якшити ОСОБА_7 призначене за ч. 4 ст. 296 КК України покарання до 3 років позбавлення волі.
		В решті судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...