Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/960/22 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Іпотека і оренда землі.
Надіслано судом: 19.02.2025. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 лютого 2025 року 
		м. Київ
		cправа №  916/960/22 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А., 
		за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум"
		на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 (Савицький Я. Ф. - головуючий, судді: Діброва Г. І., Ярош А. І.) і рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 (суддя Пінтеліна Т. Г.) у справі
		за позовом керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум",
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільняньського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни
		про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності, припинення права приватної власності та зобов`язання звільнити земельну ділянку шляхом знесення самочинно зведеного об`єкту незавершеного будівництва.   
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
		1.          У травні 2022 року керівник Київської окружної прокуратури міста Одеси (далі - "Прокурор") в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - "Позивач", Міська рада, Місто) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" (далі - "Відповідач", ТОВ "Компанія Квантум"), в якому просив:
		-          визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
		-          припинити право приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
		-          зобов`язати ТОВ "Компанія Квантум" звільнити земельну ділянку площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 шляхом знесення розташованого на ній самочинно зведеного об`єкта незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею.
		2.          Позовні вимоги узагальнено обґрунтовані тим, що незавершене будівництво автомобільної мийки, право власності на яке зареєстровано за Відповідачем на комунальній земельній ділянці, є самочинним, адже Міська рада жодних рішень про надання у власність чи користування вказаної земельної ділянки будь-яким особам не приймала, дозволу на будівництво не надавала. Більше того, під час прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію за Відповідачем права власності на спірне незавершене будівництво, стосовно земельної ділянки, на якій воно розміщено діяли обтяження, встановлені судовими рішеннями в інших справах. За викладеного Прокурор наполягав, що зареєстроване за Відповідачем незавершене будівництво автомобільної мийки підлягає знесенню, реєстраційні дії щодо нього скасуванню з припиненням права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на цей об`єкт. 
		3.          Обґрунтовуючи ж підстави для представництва інтересів Міської ради у суді, Прокурор вказував на бездіяльність останньої, з підстав не вжиття Містом заходів цивільно-правового реагування щодо усунення відповідних порушень при забудові землі комунальної власності та створення перешкод у користуванні нею. 
		Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
		4.          Господарський суд Одеської області рішенням від 05.03.2024, яке Південно-західний апеляційний господарський суд своєю постановою від 27.11.2024 залишив без змін, позов Прокурора задовольнив повністю.  
		5.          Суди погодились із доводами Прокурора про те, що зареєстрований за Відповідачем об`єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом, адже збудований на комунальній земельній ділянці, яка Міською радою ніколи й нікому не відводилась для такої мети. З врахуванням преюдиційних для цієї справи обставин, суди попередніх інстанцій встановили, що земельна ділянка, на якій розміщено спірний об`єкт, внаслідок неправомірний реєстраційних дій незаконно вибувала із володіння територіальної громади міста Одеси, однак судовим рішенням від 23.07.2021 у справі № 916/731/21 була витребувана до комунальної власності із незаконного володіння Відповідача, який в подальшому, достеменно знаючи про ці обставини, все одно здійснив заходи щодо оформлення права власності на самочинне будівництво. 
		6.          Крім цього, суди встановили також, що будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 здійснено ТОВ "Компанія Квантум" не тільки за відсутності прав на землю, а і без будь-яких дозвільних документів на таке будівництво. Дозвіл на проведення будівельних робіт, містобудівні умови та обмеження на проєктування об`єкта будівництва за вказаною адресою відсутні. Перевірка факту проведення технічної інвентаризації спірного об`єкта державним реєстратором не проводилась. 
		7.          Більше того, як також з`ясувалося, державний реєстратор прийняла оспорюване рішення про державну реєстрацію права власності Відповідача на спірний об`єкт незавершеного будівництва, незважаючи на наявність діючих обмежень щодо комунальної земельної ділянки, встановлених на підставі ухвали Господарського суду від 21.01.2021 у справі № 916/106/21 (номер запису про обтяження: 40291982) та постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 у справі за № 916/731/21 (номер запису обтяження: 45911222).
		8.          За таких обставин суди попередніх інстанцій вирішили, що у даному випадку наявні усі підстави для задоволення позовних вимог, а саме для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення державного реєстратора, припинення зареєстрованого права власності Відповідача на самочинне будівництво та зобов`язання останнього звільнити комунальну земельну ділянки шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта. 
		9.          При цьому, реагуючи на відповідні посилання ТОВ "Компанія Квантум" щодо правомірності втручання держави у право на мирне володіння майном, відмітили, що поведінка Відповідача щодо спорудження самочинного будівництва за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети та за відсутності будь-яких документів на будівництво не була добросовісною і враховуючи норми чинного законодавства у сфері державної реєстрації, будівництва та земельних відносин у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва здатна його легітимізувати.
		Касаційна скарга
		10.          Не погодившись із судовими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		11.          Скаржник стверджує, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було неправильно застосовано і порушено ряд норм матеріального і процесуального права, а також не враховано висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, які викладено у постановах: 
		-          від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 про те, що: (1) застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушено, оспорюється чи не визнається; (2) визнання ж незаконним та скасування рішення державного реєстратора не забезпечує усунення порушень, спричинених самочинним будівництвом; (3) не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації;     
		-          від 25.11.2018 у справі № 815/2311/15, від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11 про те, що: (1) перед зверненням до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об`єкта, органом державного архітектурно-будівельного контролю щонайменше має бути встановлено факт самочинного будівництва, внесено припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлено факт не виконання припису протягом встановленого строку; дану функцію на себе не може взяти прокурор; (2) законодавцем передбачено дотримання певної процедури щодо знесення самовільно побудованого майна з використанням частини земельної ділянки, яка не виділялася органом місцевого самоврядування під таке будівництво;
		-          від 30.01.2023 у справі № 260/97/22, від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 про те, що: (1) прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і розширення тлумачення таких випадків не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя; (2) наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; такою підставою може бути, зокрема, доведена бездіяльність компетентного органу; однак захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор;  
		-          від 12.07.2022 у справі № 904/4338/21 про те, що у вирішенні питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки необхідно враховувати, що саме по собі користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання як самовільного зайняття; у вирішення таких спорів необхідним є встановлення наявності у особи, в силу закону, права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування; 
		-          від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц про те, що принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак він не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона; таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості.
		12.          Обґрунтовуючи наведене скаржник узагальнено пояснює таке.
		12.1.          Суди попередніх інстанцій не врахували, що позовні вимоги Прокурора про  визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на спірне незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування та про припинення зареєстрованого права власності заявлені з обранням неналежного та неефективного способу захисту, що було самостійною підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог. 
		12.2.          Суди попередніх інстанцій проігнорували, що в матеріалах цієї справи відсутні будь-які акти перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, приписи уповноваженого органу у галузі архітектурно-будівельного контролю з вимогою про усунення порушень вимог законодавства та інші докази притягнення ТОВ "Компанія Квантум" до відповідальності. Судами у цій частині не з`ясовано також обставин можливості перебудови спірного об`єкта чи отримання дозвільних документів на нього, а відтак ними залишено без уваги той факт, що Прокурор не дотримався порядку, визначеного законом, який передує зверненню до суду з позовом про знесення самочинного будівництва як крайньої міри цивільно-правової відповідальності.      
		12.3.          Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що Прокурор у цій справі фактично виступив альтернативним суб`єктом звернення до суду і позбавив компетентний орган можливості самостійно захистити інтереси держави, у разі такої необхідності. При цьому, юридичний департамент Міської ради повідомляв Прокурора про те, що здійснює підготовку відповідних документів та подання позовної заяви.      
		12.4.          Суди попередніх інстанцій залишили без увагу ту обставину, що під час будівництва спірної автомийки Відповідач був законним власником земельної ділянки на якій таке будівництво відбувалося. Більше того, акт приймання-передачі цієї земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ " Компанія Квантум" є чинним і ніким не оспорений, а станом на зараз Відповідач ініціював процедуру викупу вказаної ділянки отримання усіх дозвільних документів на будівництво.     
		12.5.          Суди попередніх інстанцій надали необґрунтовану перевагу аргументам Прокурора у спірних правовідносинах та більше того визнали встановленими обставини, які були з`ясовані Прокурором, а не ними в ході оцінки доказів у цій справі.  
		Узагальнені доводи інших учасників справи
		13.          Прокурор подав відзив на касаційну скаргу, у якому заперечив проти наведених ТОВ "Компанія Квантум" доводів. У відзиві зауважує, зокрема, про нерелевантність посилань скаржника у скарзі на ряд постанов Верховного Суду. Наполягає на правомірності висновків судів попередніх інстанцій та законності прийнятих ними рішень. У зв`язку з цим просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення і постанову залишити без змін.  
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій 
		14.          Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		15.          Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення прокурора ОГП (Шапка І. М.) і представника Позивача (Явченко Д. В.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанції норм матеріального і процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Щодо наявності правових підстав для представництва Прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах
		16.          Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		17.          Частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		18.          Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".
		19.          Відповідно до частини третьої статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		20.          Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19 зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах.
		21.          Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі №  761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі №  910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).
		22.          Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва  має бути обґрунтована прокурором у суді.
		23.          У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
		Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		24.          Як слідує із установлених обставин цієї справи, звертаючись до суду з позовом у ній Прокурор стверджував про порушення інтересів держави, внаслідок незаконної реєстрація права власності Відповідача на самочинне будівництво, яке розташовано на земельній ділянці, яка належить територіальній громаді міста Одеси. Наполягав, що неправомірна реєстрація за ТОВ "Компанія Квантум" права власності на незавершене будівництво, облаштованої на бетонному фундаменті автомийки безумовно порушує державні інтереси, оскільки позбавляє власника - територіальну громаду міста Одеси вільно володіти, користуватися та розпоряджатись своєю власністю. Органом же, уповноваженим державою здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах, який однак його не здійснює, Прокурор визначив Міську раду, як представника власника земельної ділянки, на якій розміщено самочинне незавершене будівництво. 
		25.          Так, частиною першою  статті 6 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  встановлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
		26.          Згідно з частиною першою  статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"   сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені   Конституцією України, цим та іншими законами.
		27.          Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"  передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на нерухоме майно.
		28.          Згідно з частинами першою - третьою   статті 78 ЗК України  право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі   Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
		29.          Частинами першою - другою  статті 83 ЗК України  передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		30.          У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 виснувано, що за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. 
		31.          Суди попередніх інстанцій у цій справі з`ясували, що у рішенні Київського районного суду м. Одеси від 28.02.2013 у справі № 1512/10136/2012 було встановлено, що земельна ділянка, розташована на вул. Академіка Вільямса, 53 знаходиться в межах міста Одеси та є комунальною власністю. 
		32.          За змістом положень   статті 116 ЗК України   громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		33.          Відповідно до частин першої та четвертої  статті 122 ЗК України   сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		34.          Статтею 12 ЗК України   передбачено, що до повноважень міської ради у галузі земельних відносин належить, в тому числі: розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього   Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього   Кодексу; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
		35.          Виходячи з наведених положень та враховуючи, що земельна ділянка на вул. Академіка Вільямса, 53 знаходиться в межах міста Одеси та належить до комунальної власності територіальної громади міста, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що саме Міська рада є уповноваженим органом, який має право представляти територіальну громаду у спірних правовідносинах та здійснювати від її імені повноваження щодо розпорядження вказаної земельної ділянкою, тобто орган, уповноважений на захист інтересів держави у даному випадку Прокурором обрано правильно.  
		36.          Звідси саме на Міську раду, як представника власника, покладено обов`язок самостійно та через свій виконавчий орган контролювати збереження земельних ділянок територіальної громади міста Одеси, зокрема і спірної, відстежувати стан їх використання та перевіряти за допомогою доступних джерел, чи не має місце порушення прав та інтересів територіальної громади на це майно. Саме Міська рада зобов`язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.
		37.          Проте, як встановлено судами у цій справі, Міська рада, знаючи про порушення інтересів територіальної громади й маючи відповідні повноваження для їх захисту, належного захисту останніх не здійснила.
		38.          Вказане підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій доказами, зокрема, листом першого заступника керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси від 20.01.2022 № 374вих-22, адресованим Міській раді, в якому Прокурор повідомив про виявлені правопорушення та просив у найкоротший термін надати інформацію, чи вживались Містом заходи щодо звернення з позовом про скасування рішення державного реєстратора, припинення права власності на незавершене будівництво спірної автомийки або з іншими позовними вимогами для захисту відповідних інтересів територіальної громади. Також Прокурор просив Міську раду надати інформацію, чи плануються останньою вживатись заходи позовного характеру за вказаними фактами. При цьому, у зазначеному листі Прокурор підкреслив, що він надсилається в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", з метою вирішення питання щодо представництва інтересів держави в суді, за обставинами незаконної реєстрації права приватної власності за ТОВ "Компанія Квантум" на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53. 
		39.          У відповідь на вказаний лист, директор юридичного департаменту Міської ради листом від 15.02.2022 № 18-пр/вих повідомив, що відповідна позовна заява станом на час відповіді Містом не подавалась. 
		40.          В подальшому, Прокурор в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" направив Міській раді відповідне повідомлення від 18.04.2022 та звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом у цій справі. При цьому, Прокурор у позовній заяві зазначив, про те, що необхідність вжиття ним заходів, спрямованих на захист інтересів держави в даному випадку, обумовлена саме тривалою бездіяльністю уповноваженого органу - Міської ради у правовідносинах, пов`язаних з ефективним використанням земель територіальної громади. 
		41.          Враховуючи викладені Прокурором у позовній заяві обґрунтування, встановлені обставини справи та беручи до уваги характер спірних правовідносин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у даній справі Прокурором обґрунтовано та з дотриманням вимог   статті 53 ГПК України   та   статті 23 Закону України "Про прокуратуру"   подано позовну заяву в інтересах держави в особі Міської ради, в той час як доводи касаційної скарги ТОВ "Компанія Квантум" про зворотнє судом касаційної інстанції визнаються формальними, декларативними та необґрунтованими. 
		42.          Неузгодженості із цитованим у касаційній скарзі правовим висновком щодо правильності застосовування статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладеним у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 у даному випадку немає. 
		43.          Посилання на правовий висновок із постанови Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 260/97/22 взагалі безпідставні, адже правовідносини у порівнюваних справах не подібні. Цитований скаржником висновок із згаданої постанови надавався судом касаційної інстанції за обставин активних дій компетентного органу із захисту порушених інтересів держави. У тій справі орган державного архітектурно-будівельного нагляду у межах визначених законом повноважень відреагував на стверджуване порушення шляхом проведення перевірок, притягнення винних осіб до адмінвідповідальності, а також винесення обов`язкових до виконання вимог приписів про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідали вимогам законодавства. Водночас у даній справі, Місто знало про незаконну забудову, однак протягом розумного строку жодних дій із захисту інтересів держави не здійснило.
		Щодо суті спору
		44.          Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).
		45.          Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.
		46.          Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.
		47.          Відповідно до частин першої - четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом,  якщо вони збудовані  або будуються  на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна,  не набуває права власності на нього.
		48.          Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		49.          Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		50.          Колегія суддів констатує, що у залишку вказаною нормою  матеріального права імперативно, чітко і недвозначно визначено, що: 
		(1) самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети;
		(2) особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього; 
		(3) якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.
		51.          При цьому варто враховувати, що відповідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 у справі №  916/2791/13 формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тобто реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
		52.          Не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди  право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку  (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 20.07.2022 у справі №  923/196/20).
		53.          Оскільки в ході розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій установили, що рішення про надання комунальної земельної ділянки для розміщення спірного незавершеного будівництва Місто ніколи не приймало, у власність чи користування цю земельну ділянку ніколи й нікому не передавало, будь-яких дозвільних документів на його будівництво компетентні органи не видавали, висновок судів про те, що таке будівництво є самочинним судом касаційної інстанції визнається таким, що зроблений з неухильним додержанням наведених норм матеріального права та висновків касаційного суду щодо них. 
		54.          Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій залишили без увагу ту обставину, що під час будівництва спірної автомийки Відповідач був законним власником земельної ділянки на вул. Академіка Вільямса, 53 у місті Одесі колегія суддів вважає необґрунтованими, адже як слідує із встановлених обставин цієї справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 23.07.2021 у справі №  916/731/21 вказану земельну ділянку було витребувано із незаконного володіння ТОВ "Компанія Квантум" на користь територіальної громади міста Одеси. Тому, з урахуванням преюдиційних для цієї справи обставин, встановлених у вказаному рішенні, суди попередніх інстанцій у цій справі чітко виснували про те, що Відповідач добросовісним володільцем спірної земельної ділянки ніколи не був. 
		55.          Аргументи ж скаржника про чинність акта приймання-передачі спірної земельної ділянки до статутного капіталу ТОВ "Компанія Квантум" Верховний Суд відхиляє, оскільки обраний у справі № 916/731/21 віндикаційний спосіб захисту порушених прав територіальної громади виключав необхідність визнання недійсним згаданого акта приймання-передачі.  
		56.          Колегія суддів звертає увагу скаржника не вже усталеному правовому висновку Верховного Суду, згідно з яким для застосування такого речово-правового способу захисту, як  витребування  майна за правилами статті 388 ЦК України, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування,  ланцюга  договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (див. постанови Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №  183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 22.01.2020 у справі №  910/1809/18). 
		57.          Посилання у касаційній скарзі на правовий висновок Верховного Суду із постанови від 12.07.2022 у справі №  904/4338/21 безпідставні, оскільки поведінка Відповідача щодо спорудження самочинного будівництва за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети та за відсутності будь-яких документів на будівництво не була добросовісною і враховуючи норми чинного законодавства у сфері державної реєстрації, будівництва та земельних відносин у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на об`єкт самочинного будівництва здатна його легітимізувати, як не було і жодних підстав вважати, що знаходження такого будівництва на комунальній землі зобов`язує орган місцевого самоврядування надати її в користування особі, що таке будівництво здійснила.  
		58.          Доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду із постанови від  18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц також безпідставні, адже надані касаційним судом у згаданій постанові висновки стосуються загальних підходів до оцінки доказів при з`ясуванні обставин будь-якої справи, а тому вони не можуть бути покладені у заперечення висновків судів попередніх інстанцій у даній справі, які ґрунтуються на оцінці судами іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.
		59.          Саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки, як вже зазначалося, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		60.          Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №  373/2054/16-ц).
		Щодо способу захисту
		61.          Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		62.          Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		63.          Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (див. постанови від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).
		64.          Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала також увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови від 05.06.2018 у справі №  338/180/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №  334/3161/17).
		65.          У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 ГПК України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту.
		66.          Велика Палата Верховного Суду у вже згаданій постанові від 15.11.2023 у справі №  916/1174/22 виснувала, що можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. Тобто, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно. У випадку задоволення однієї із зазначених вище вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку. Разом із цим буде відновлено стан єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
		67.          При цьому, якщо право власності на об`єкт самочинного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у разі задоволення позовної вимоги про знесення об`єкта самочинного будівництва суд у мотивувальній частині рішення повинен надати належну оцінку законності такої державної реєстрації.
		68.          Якщо суд дійде висновку про незаконність державної реєстрації права власності на об`єкт самочинного будівництва, таке судове рішення є підставою для закриття розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи з огляду на положення пункту 5 частини першої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ).
		69.          Звідси коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
		70.          Враховуючи наведені норми матеріального права, а також висновки Великої Палати Верховного Суду щодо них, колегія суддів висновує, що належним та ефективним способом захисту прав територіальної громади міста Одеси у спірних правовідносинах є вимога Прокурора про знесення ТОВ "Компанія Квантум" самочинного незавершеного будівництва, яка у позові сформульована як: "- зобов`язати ТОВ "Компанія Квантум" звільнити земельну ділянку площею 0,1520 га з кадастровим номером 5110136900:32:008:0009 за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 шляхом знесення розташованого на ній самочинно зведеного об`єкта незавершеного будівництва - автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею" і задоволення цієї вимоги саме по собі остаточно вирішить юридичну долю самочинного будівництва га комунальній земельній ділянці у місті Одесі у встановленому законом порядку. 
		71.          За викладеного, позовні вимоги Прокурора у цій справі підлягали задоволенню лише в означеній частині, тоді як у задоволенні решти судам належало відмовити у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту. 
		72.          Отже, доводи касаційної скарги Відповідача щодо неправильності здійсненого судами попередніх інстанцій застосування приписів статей 15, 16 ЦК України, 5 ГПК України є частково обґрунтованими і судом касаційної інстанції приймаються.
		73.          Водночас аргументи ТОВ "Компанія Квантум" з посиланням на правові висновки із постанов Верховного Суду від 25.11.2018 у справі № 815/2311/1 та від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11 про те, що у спірних правовідносинах знесенню самочинного будівництва мало передувати внесення припису органу архітектурно-будівельного контролю про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, встановлення факту не виконання припису протягом встановленого строку і тп колегія суддів визнає необґрунтованими, позаяк констатує, що наводячи їх, скаржник не враховує того, що правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. 
		74.          Порядок, на недотриманні якого наполягає скаржник застосовується, зокрема, щодо самочинного будівництва, яке здійснено з істотним відхиленням від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушення будівельних норм і правил тощо. Водночас цей порядок незастосовний до позовів власників земельних ділянок (або в інтересах таких власників) у випадку їх самовільної забудови. 
		75.          Колегія суддів вважає доцільним звернути увагу скаржника на правовому висновку, який викладено у постанові Верховного Суду від 24.06.2020 у справі № 320/5880/18, згідно з яким обов`язковому (безальтернативному) знесенню об`єкт будівництва підлягає, зокрема, у випадку, якщо такий об`єкт побудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
		76.          Звідси доводи ТОВ "Компанія Квантум" про "передчасність" позову у цій справі Верховний Суд відхиляє. Неузгодженість правозастосування судів попередніх інстанцій із висновками суду касаційної інстанції із постанов від 25.11.2018 у справі №  815/2311/1 та від 18.06.2020 у справі № 5023/8376/11 відсутня.
		77.          Таким чином, в межах здійснення касаційного провадження у цій справі частково підтвердилася підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а саме було виявлено неправильність застосовування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, неврахування ними правових позицій Верховного Суду в частині ефективності обраних Прокурором способів захисту. По суті ж вирішення справи доводи касаційної скарги свого підтвердження не знайшли. Згадані у тексті касаційної скарги інші, дублюючі посилання на правові висновки суду касаційної інстанції, належним обґрунтуванням згаданої підстави касаційного оскарження не являються. 
		78.          Тому, враховуючи, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №  925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19), колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ "Компанія Квантум", скасування оскаржуваних рішення і постанови в частині задоволення позовних вимог, які сформульовані з обранням неефективних способів захисту та про залишення судових рішень без змін в іншій частині. 
		79.          Суд касаційної інстанції вважає, що учасникам цієї справи було надано  вичерпну відповідь  на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		80.          За змістом пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити  нове рішення  у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		81.          Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює  нове рішення  у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте у передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосовуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша, третя статті  311  ГПК України).
		82.          Враховуючи наведені положення процесуального Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що подана касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані рішення і постанова в частині задоволення позовних про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права приватної власності ТОВ "Компанія Квантум" на незавершене будівництво та припинення право приватної власності останнього на це будівництво скасуванню, а в іншій частині - залишенню без змін. 
		Судові витрати
		83.          В порядку статті 129 ГПК України судові витрати перерозподіляться, шляхом стягнення з Одеської обласної прокуратури на користь ТОВ "Компанія Квантум" 14  886  грн (сума включає усі судові інстанції.)   
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" задовольнити частково. 
		2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі № 916/960/22 в частині задоволення позовних вимог керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси про:
		- визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Затишанської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Роздобудько Юлії Сергіївни від 04.10.2021 за індексним номером 60744861 про реєстрацію права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100);
		- припинення права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" на незавершене будівництво автомобільної мийки самообслуговування на 8 постів з технічною будівлею за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Вільямса, 53 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2471070451100) 
		скасувати та прийняти у цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.
		3. В іншій частині постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 і рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2024 у справі №  916/960/22 залишити без змін. 
		4. В порядку перерозподілу судових витрат стягнути з Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код 03528552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Квантум" (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 3, код 31068996) 14  866  грн судового збору.
		5. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                         Міщенко І. С.
		Судді                                                                                                       Берднік І. С.
		                                                                                                              Зуєв В. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...