Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/5014/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо припинення права користування земельною ділянкою, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2025.
Дата набрання законної сили: 13.02.2025
Номер судового провадження: 61-16256ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                      
		13 лютого 2025 року
		 
		м. Київ
		справа № 461/5014/24
		провадження № 61-16256св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Білоконь О. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
		учасники справи:
		позивач - керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради,
		відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфатеррабуд», Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство культури та інформаціної політики України, Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатеррабуд», в інтересах яких діє адвокат Хром`як Уляна Вікторівна, на постанову Львівського апеляційного суду в складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., від 14 листопада 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст вимог
		У червні 2024 року керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.
		В обґрунтування вимог вказаної заяви посилався на те, що Галицькою окружною прокуратурою міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради пред`явлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатеррабуд» (далі - ТОВ «Альфатеррабуд»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта Девелопмент» (далі - ТОВ «Віта Девелопмент»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Міністерство культури та інформаціної політики України, Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою, Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, про припинення володіння самочинним будівництвом, усунення перешкод в користуванні землею шляхом знесення самочинного будівництва на АДРЕСА_1 .
		Зазначав, що у разі подальшого відчуження відповідачами об`єктів самочинного будівництва, рішення у цій справі неможливо буде виконати та належно захистити інтереси держави, а тому, зважаючи на обставини даної справи, вважає, що доцільним буде забезпечити позовні вимоги шляхом арешту самочинного будівництва для попередження подальшого відчуження відповідачами об`єктів, які є предметом спору та незаконного обмеження Львівської міської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, на якій самочинне будівництво розташоване. 
		Враховуючи викладене, просив накласти арешт на об`єкти самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , відомості щодо яких внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції 
		Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року у задоволенні заяви керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради про забезпечення позову відмовлено.
		Ухвалу суду першої інстанції мотивовано відсутністю підстав для забезпечення позову, оскільки суду не подано переконливих доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, та доказів про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року апеляційну скаргу керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради задоволено.
		Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким заяву керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради задоволено.
		Застосовано заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об`єкти самочинного будівництва, відомості щодо яких внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зокрема:
		- квартири 123 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- гаражі 1-4, 6 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- приміщення 5 за адресою: АДРЕСА_1 ;
		- нежитлові приміщення II-XIII, XV-XXV за адресою: АДРЕСА_1 .
		Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що забезпечення позову у даній справі спрямоване, насамперед, проти дій відповідачів, які за час розгляду справи можуть відчужити майно, передати його в іпотеку тощо. Доводи прокурора про те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, є мотивованими.
		Підстави для висновку про те, що застосування заходів забезпечення призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, відсутні, оскільки спірні об`єкти залишаються у володінні та користуванні відповідачів, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час, до вирішення справи в суді.
		Апеляційний суд врахував необхідність дотримання при обранні судом належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
		Обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на спірне збудоване майно, що зареєстроване за відповідачами, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
		Забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно забезпечуватиме адекватність та розумність обраного позивачем заходу забезпечення позову, який створює належні умови для ефективного судового захисту.
		У конкретному випадку накладення арешту не порушуватиме принципу адекватності заходу забезпечення позову, не призводитиме до погіршення стану спірного майна чи зниження його вартості.
		Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
		06 грудня 2024 року представник ОСОБА_1  - адвокат Хром`як У. В. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року.
		23 грудня 2024 року представник ТОВ «Альфатеррабуд» - адвокат Хром`як У. В. через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Хром`як У. В., на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року та витребувано матеріали цивільної справи № 461/5014/24, які необхідні для розгляду скарги, із суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2024 року прийнято до провадження касаційну скаргу ТОВ «Альфатеррабуд», в інтересах якого діє адвокат Хром`як У. В., на постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у цій справі.
		У січні 2025 року матеріали цивільної справи № 461/5014/24 надійшли до Верховного Суду.
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		У касаційних скаргах адвокат Хром`як У. В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ТОВ «Альфатеррабуд», просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
		Доводи особи, яка подала касаційні скарги
		Підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема пункту 1 частини першої статті 150, статті 157 ЦПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про забезпечення позову. Висновки суду не відповідають обставинам справи та суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі № 910/3158/20.
		Касаційні скарги подібні за змістом та мотивовані таким. 
		Застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти, що має наслідком обмеження права особи користуватися та розпоряджатися коштами або майном, може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу. 
		Натомість у цій справі позов прокуратури стосується вирішення спору немайнового характеру.
		На переконання ТОВ «Альфатеррабуд» права та законні інтереси позивача у цій справі не порушено, а обраний спосіб судового захисту є неналежним та неефективним.
		Крім того, у керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова відсутні повноваження на подання цього позову в інтересах держави в особі Львівської міської ради.
		Відповідачі є законними власниками належного їй майна.
		При цьому обмеження можливості ТОВ «Альфатеррабуд» як господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном призведе до незворотних наслідків - втрати основних можливостей для функціонування, оскільки видами діяльності відповідача є купівля та продаж нерухомого майна, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.
		За результатом розгляду заяви про забезпечення позову прийняття судом апеляційної інстанції постанови як форми судового рішення суперечитьь змісту статті 157 ЦПК України.
		Суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених у заяві заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
		Доводи особи, яка подала відзиви на касаційні скарги
		У відзивах на касаційні скарги, поданих до Верховного Суду у січні 2025 року, заступник керівника Львівської обласної прокуратури заперечує проти доводів ОСОБА_1 та ТОВ «Альфатеррабуд», в інтересах яких діє адвокат Хром`як У. В., просить постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року залишити без змін, а  касаційні скарги, у зв`язку їх необґрунтованістю, - без задоволення.
		Відзиви мотивовано тим, що накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, не впливатиме на відповідачів, не ускладнить їх діяльність та побут.
		При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у їх володінні, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ним.
		Так, накладення арешту на майно є додатковою гарантією для позивача, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
		Отже, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на спірне збудоване майно, що зареєстроване за відповідачами, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
		Можливість вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна узгоджується з усталеною практикою розгляду подібних справ Верховним Судом.
		Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження майна з метою недопущення перереєстрації прав на це майно та зміни його титульного володільця під час судового розгляду справи, жодним чином не створює відповідачам перешкод у користуванні цим майном.
		Забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно забезпечуватиме адекватність та розумність обраного позивачем заходу забезпечення позову, який створює належні умови для ефективного судового захисту.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
		Згідно за частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Верховний Суд у постановах від 31 липня 2024 року у справі № 623/2015/21, від 29 липня 2024 року у справі № 761/80/23, від 15 липня 2024 року у справі № 361/5905/23 та інших виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
		Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
		За вимогами пункту 3 частини першої статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
		Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
		У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1).
		Вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.
		Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
		Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
		Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
		Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
		У постанові Верховного Суду від 24 травня 2021 року в справі № 910/3158/20, на яку посилається заявник у касаційних скаргах, зазначено, що під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Такі правові висновки сформульовані Верховний Судом у постановах від 17 червня 2024 року в справі № 644/1482/22, від 01 травня 2024 року в справі № 638/6777/23, від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23 та інших.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, під час використання механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
		Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
		Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
		Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
		Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності від конкретного випадку.
		Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
		Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2024 року в справі № 201/9686/23, від 18 грудня 2024 року в справі № 357/4984/24.
		У постанові від 24 квітня 2024 року в справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами; 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
		У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції встановив наявність спору між сторонами; ризик незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в цій справі; співмірність обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами. При цьому не встановив обставин зловживання позивачем своїми правами шляхом пред`явлення заяви про забезпечення позову у обраний спосіб.
		Керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до ТОВ «Альфатеррабуд», ТОВ «Віта Девелопмент», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення речових прав, усунення перешкод у користуванні землею шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва на АДРЕСА_1 .
		Між сторонами виник спір з приводу володіння спірними об`єктами нерухомого майна, обґрунтований прокурором створенням незаконних умов для заволодіння та розпорядження самочинно збудованими об`єктами щодо яких неодноразово вчинялись реєстраційні дії, про що вносились відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 18 вересня 2015 року у справі № 462/5960/15-ц:
		- 23 березня 2016 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на спірні об`єкти самочинного будівництва на АДРЕСА_1 , зокрема на квартири № 1 , 2 , 3 , 4 , 5 , 6 , 7 , 8 , 9 , 10 , 11 , 12 , 13 , 14 , 15 ;
		- 24 березня 2016 року - на квартири № 16 , 18 , 19 , 20 , 21 , 22 , 23 , гаражі №1 , 2 , 3 , 4 , 6, приміщення № 5 ;
		- 31 березня 2016 року - на квартиру №17 , приміщення № 7 , 9 , 10 , 11 .
		- на нежитлові приміщення літ: ІІ, III, IV, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI, XII, XIII, XIV, XV, XVI, XXII, XVIII, XIX, XX, XXI, XVII, XXIII, XXIV, XXV.
		У подальшому, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 створено ТОВ «Альфатеррабуд» та сформовано його статутний капітал за рахунок внесення ОСОБА_4 об`єктів самочинного будівництва (квартир, гаражів, нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 ).
		Унаслідок цього до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості про державну реєстрацію права власності ТОВ «Альфатеррабуд» на вказані об`єкти нерухомого майна, а право власності ОСОБА_4 ці об`єкти - припинено.
		Водночас встановлено, що частину вказаних об`єктів після державної реєстрації права власності на них за ТОВ «Альфатеррабуд» останнє відчужило іншим відповідачам.
		Так, на підставі договорів купівлі-продажу квартири ТОВ «Альфатеррабуд» відчужило:
		- квартиру  № 20 на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_6 (договір від 19 травня 2016 року), який на підставі договору дарування від 18 грудня 2020 року подарував цю квартиру ОСОБА_2 ;
		- квартиру № 21 на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_7 (договір від 19 травня 2016 року);
		- квартиру № 22 на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_8 (договір від 24 травня 2016 року), яка на підставі договору дарування від 14 березня 2018 року, подарувала цю квартиру ОСОБА_3 ;
		- квартиру № 17 на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_9 (договір від 05 жовтня 2016 року), яка на підставі договору купівлі-продажу від 01 лютого 2024 року, відчужила цю квартиру ОСОБА_1 ;
		- квартиру № 23 на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_10 (договір від 28 грудня 2016 року);
		- нежитлове приміщення площею 16,1 кв. м (гараж 6) на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу гаража від 28 грудня 2016 року).
		У подальшому, на підставі рішення засновника ТОВ «Віта Девелопмент» від 06 вересня 2018 року, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Віта Девелопмент» від 19 грудня 2018 року, акта приймання-передачі нерухомого майна від 19 грудня 2018 року квартира № 23 та гараж №  6 на АДРЕСА_1 внесені ОСОБА_10 до статутного капіталу ТОВ «Віта Девелопмент» та зареєстровано право власності на такі об`єкти за цим товариством.
		Зважаючи на неодноразове вчинення реєстраційних дій щодо спірного майна, про що вносились відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, доводи прокурора про те, що забезпечення позову у цій справі спрямоване, насамперед, проти дій відповідачів, які за час розгляду справи можуть відчужити майно, передати його в іпотеку тощо, а невжиття заходів забезпечення позову можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову, - є мотивованими.
		Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про наявність підстав для накладення арешту на належне відповідачам нерухоме майно у зв`язку з наявною загрозою утруднення або неможливості виконання рішення суду про припинення речових прав, усунення перешкод у користуванні землею шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва на АДРЕСА_1 , оскільки відповідачі можуть розпорядитися спірними об`єктами нерухомого майна, що унеможливить виконання рішення в майбутньому в разі задоволення позовних вимог.
		Обраний вид забезпечення позову є адекватним, пропорційним, співмірним до позовних вимог і не буде надмірним тягарем для відповідачів, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуватиме у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
		Доводи касаційних скарг про те, що застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або кошти може застосовуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, не спростовують висновків апеляційного суду, враховуючи, що позов прокуратури стосується припинення речових прав, усунення перешкод у користуванні землею шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва на АДРЕСА_1 , відповідачами за якими мають бути власники цього майна, що, у тому числі, забезпечується накладенням арешту на майно.
		Доводи касаційних скарг про те, що права та законні інтереси позивача у цій справі не порушено, а обраний спосіб судового захисту є неналежним та неефективним, а тоакож що у керівника Галицької окружної прокуратури міста Львова відсутні повноваження на подання цього позову в інтересах держави в особі Львівської міської ради, - є безпідставним, мають оцінюватися як довід під час розгляду справи по суті позовних вимог.
		Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
		Аргументи заявника про те, що обмеження можливості ТОВ «Альфатеррабуд» як господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном призведе до втрати основних можливостей для функціонування, є необґрунтованими.
		При обранні судом належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову, судам слід дотримуватися принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
		Враховуючи зазначене, апеляційний суд встановив, що накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, не впливатимуть на відповідачів, не ускладнять їх діяльність та побут.
		При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки арештоване майно фактично перебуває у їх володінні, а буде обмежена лише можливість розпоряджатися ним.
		Посилання на те, що суду апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття визначених у заяві заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, - безпідставні та спростовуються наведеними вище мотивами та матеріалами справи.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України в попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		Колегія суддів таких порушень норм процесуального права апеляційним судом не вбачає.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність постанови суду апеляційної інстанції не впливають та її не спростовують.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувану постанову апеляційного суду ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому її, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційні скарги  ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатеррабуд», в інтересах яких діє адвокат Хром`як Уляна Вікторівна, залишити без задоволення.
		Постанову Львівського апеляційного суду від 14 листопада 2024  року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді:О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...