Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/17243/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про спонукання виконати або припинити певні дії.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2025.
Дата набрання законної сили: 18.02.2025
Номер судового провадження: 61-3553ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 295/17243/23
		провадження № 61-3553св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М., (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Департамент містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року у складі судді Зосименко О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Талько О. Б., Трояновської Г. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст скарги 
		У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради про визнання рішень незаконними та відшкодування моральної шкоди.
		Позов обґрунтований тим, що Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при складанні висновку від 06 травня 2013 року № 185-П/2013 були допущені істотні порушення законодавства та не враховані рішення сесій міської ради. Крім того, відповідач вчинив 11 випадків порушень у формі незаконних рішень, дій чи бездіяльності, якими заподіяв їй душевних страждань та призвів до погіршення стану її здоров`я. Моральну шкоду вона оцінює у розмірі 110 000,00 грн.
		Позивач просила визнати незаконними рішення та дії Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради при складанні висновку від 06 травня 2013 року № 185-П/2013 та відшкодувати моральну шкоду в розмірі 110 000,00 грн.
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року у відкритті провадження відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту порушеного права, як відшкодування моральної шкоди, завданої при розгляді клопотання та складанні за результатами його розгляду висновку, тому при зверненні до суду з цим позовом відсутній спір.
		Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її клопотання про надання у власність земельної ділянки та складанні висновку від 06 травня 2013 року № 185-П/2013 відповідач допустив порушення вимог законодавства, у зв`язку із чим позивач просить підтвердити незаконність дій при здійсненні Департаментом містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради своїх повноважень. Отже, позивач оскаржує дії суб`єкта владних повноважень, а тому звернулася до суду із позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у власність, який не було реалізовано. Оскільки правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є публічно-правовими, тому справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року, просить їх скасувати, змінити судове рішення не передаючи справу на новий розгляд; постановити окрему ухвалу, якою встановити юрисдикцію її позовної заяви.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що відмовляючи у відкритті провадження суди першої та апеляційної інстанцій порушили її цивільні права не заборонені законом та відмовили у доступі до правосуддя.
		Суди дійшли помилкового висновку про те, що справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому необґрунтовано відмовили у відкритті провадження у справі.
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 рокупоновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року. Відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. 
		У травні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац другий частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
		Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		16 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирської міської ради із клопотанням про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . 
		Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища направило на адресу Управління регулювання земельних відносин міської ради та міськвиконкому висновок від 06 травня 2013 року № 185-П/2013 щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).
		Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
		Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
		Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)).
		Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		У пункті 7 частини першої статті 4 КАС України зазначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 квітня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирської міської ради із клопотанням про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
		Управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища направило на адресу Управління регулювання земельних відносин міської ради та міськвиконкому висновок від 06 травня 2013 року № 185-П/2013 щодо попереднього розгляду матеріалів вибору місця розташування земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .
		Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтями 26, 33, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Положеннями статті 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. 
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
		У частині першій статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до делегованих повноважень виконавчих органів місцевих рад належить підготовка висновків щодо надання або вилучення в установленому законом порядку земельних ділянок, що проводиться органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, організація і здійснення землеустрою, погодження проєктів землеустрою.
		Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 820/4439/17 висловлювала правову позицію про те, що якщо особа звертається до відповідних органів місцевого самоврядування із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
		Вимога про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п`ятої статті 21 КАС України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а (провадження №11-1123апп19) сформульований висновок про те, що вимоги про відшкодування моральної шкоди розглядаються за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
		Суд апеляційної інстанції керувався тим, що при розгляді позову дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 про надання їй безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача при складанні висновку від 06 травня 2013 року
		№ 185-П/2013 та відшкодування моральної шкоди не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства. Законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача, як суб`єкта владних повноважень.
		Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спір у цій справі є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.
		Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, оскільки він відповідає нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та усталеній судовій практиці.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди із судовими рішеннями.
		Також, ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається на частину шосту статті 403 ЦПК України, відповідно до якої справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
		Проте, ОСОБА_1 просить суд касаційної інстанції з урахуванням частини шостої статті 403 ЦПК України постановити окрему ухвалу, якою встановити юрисдикцію її позовної заяви.
		Вказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки суд касаційної інстанції не наділений такими повноваженнями.
		Щодо клопотання про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		Ураховуючи, що у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 295/7631/17 (провадження № 14-655цс18) Велика Палата Верховного Суду вже викладала висновок щодо питання предметної та суб`єктної юрисдикції спору в подібних правовідносинах, правові підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 та передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2023 року у незміненій частиніта постанову Житомирського апеляційного суду від 05 лютого 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                            В. М. Ігнатенко
		 
		О. М. Ситнік
		 
		І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...