Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/27993/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 20.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 61-7914ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                          
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 947/27993/23
		 
		провадження № 61-7914св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
		 
		учасники справи:
		позивач -ОСОБА_1 , 
		відповідач - Держава Україна в особі Луганської обласної прокуратури,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Голосовим Юрієм Валерійовичем, на рішення Київського районного суду м. Одеси                                                   від 30 листопада 2023 року у складі судді Петренка В. С. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна                    в особі Луганської обласної прокуратури про відшкодування шкоди, завданої діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що він перебував під слідством і судом у місті Луганську у кримінальній справі № 37/12/9031 за підозрою й обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368; частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 364 КК України у період з 28 лютого 2012 року (моменту затримання) до 17 березня 2021 року (момент внесення відомостей до ЄРДР та спрямування справи для досудового розслідування до Державного бюро розслідувань у м. Краматорську Донецької області), що становить 108 місяців 18 днів.
		Стверджував, що внаслідок кримінального переслідування, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду порушено проголошені статтями 29, 30, 33, 41 Конституції України права на свободу та особисту недоторканність, гарантії недоторканості житла, його право на свободу пересування, право на вільний вибір місця проживання, на вільне залишення території України.
		Унаслідок пред`явлення обвинувачення у вчиненні двох тяжких злочинів, перебуванням під вартою у період з 28 лютого 2012 року до 05 серпня 2012 року, потребою у відшукуванні коштів для внесення застави, невизнання вини і тривалої правової боротьби для доведення своєї невинуватості, реальної загрози бути засудженим до покарання у вигляді позбавлення волі, він пережив душевні страждання внаслідок чого йому заподіяно моральну шкоду, розмір відшкодування якої оцінює у 723 600 грн. 
		Як на підстави позову посилався і на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», і на статті 23, 1176 ЦК України.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна на його користь компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду у розмірі 723 600 грн, що підлягає безспірному списанню з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України.
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 березня                   2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що у провадженні Жовтневого районного суду м. Луганська перебувала кримінальна справа                                  № 37/12/9031 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368; частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 364 КК України, яка розглядалася за правилами КПК України у редакції 1960 року.
		У зв`язку із захопленням м. Луганська незаконними збройними формуваннями, вказана кримінальна справа по суті не розглянута, до іншого суду передана не була та залишилася у Жовтневому районному суді м. Луганська з об`єктивних причин, що не залежали від органу досудового слідства, прокуратури чи суду. Усі оригінали документів, у тому числі протоколи слідчих дій, матеріали експертиз, речові докази у справі, у тому числі диски та відеокасети, на яких зафіксовані результати проведення оперативно-технічних заходів та оглядів місця події, грошові кошти, які були предметом хабара, та інші речові докази залишилися на непідконтрольній органам державної влади території Луганської області з 2014 року.
		Наданими позивачем доказами не встановлена незаконність дій та рішень органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при здійсненні оперативно-розшукової діяльності, судового провадження відносно ОСОБА_1 . Позивач не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, про яку він вказує.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі, поданій у травні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Голосов Ю. В., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Київського районного суду м. Одеси                           від 30 листопада 2023 року, постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року скасувати та направити справу на новий розгляд до районного суду.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, належно не врахували предмет спору,                                   а саме те, що він 11 років перебував під слідством у невизначеному стані. Суд першої інстанції безпідставно відмовився витребовувати у відповідача матеріали кримінального провадження, оскільки він не міг надати суду такий доказ самостійно.
		Вказує, що Держава Україна в особі органів досудового розслідування протягом тривалого часу не вчиняє належних дій щодо завершення кримінального провадження щодо нього, залишаючи його в невизначеному статусі.
		Вважає, що продовження досудового розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутності будь-яких перспектив прогресу через втрату матеріалів справи в окупованому російською федерацією Луганську та неможливості зняти проти нього обвинувачення й закриття провадження є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилається на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У липні 2024 року Луганська обласна прокуратура подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними й не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року, та постанову Одеського апеляційного суду              від 28 березня 2024 року - без змін.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року, після усунення недоліків касаційної скарги, поновлено заявнику строк касаційного оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції. 
		 
		24 липня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		У 2012 році відносно ОСОБА_1 здійснювалася оперативно-розшукова діяльність за фактом отримання неправомірної вигоди.
		На підтвердження даної обставини позивачем надано копію постанови слідчого по особливо важливим справам прокуратури Луганської області від 28 лютого                     2012 року про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження, а також копію постанови Жовтневого районного суду м. Луганська від 05 серпня 2012 року, якою змінено підсудному ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на заставу.
		 
		У провадженні Жовтневого районного суду м. Луганська перебувала кримінальна справа № 37/12/9031 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,                   ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368; частиною третьою                    статті 28, частиною третьою статті 364 КК України, яка розглядалася по суті за правилами КПК України у редакції 1960 року.
		 
		У зв`язку із захопленням м. Луганська незаконними збройними формуваннями, вказана кримінальна справа по суті не розглянута, до іншого суду передана не була та залишилася у Жовтневому районному суді м. Луганська з об`єктивних причин, що не залежали від органу досудового слідства, прокуратури чи суду. Усі оригінали документів, у тому числі протоколи слідчих дій, матеріали експертиз, речові докази у справі, диски та відеокасети, на яких зафіксовані результати проведення оперативно-технічних заходів та оглядів місця події, грошові кошти, які були предметом хабара, та інші речові докази залишилися на непідконтрольній органам державної влади України території Луганської області з 2014 року.
		 
		Постановою Лисичанського міського суду Луганської області від 19 листопада           2020 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного суду                                                                від 17 лютого 2021 року, кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших за частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368;                                        частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 364 КК України направлено до Луганської обласної прокуратури для організації додаткового розслідування. 
		 
		17 березня 2021 року відомості про кримінальні правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021130000000041 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 368; частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 364 КК України, та спрямовані до Другого слідчого відділу (з дислокацією                                                   у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Краматорську. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснює прокурор відділу Луганської обласної прокуратури.
		 
		Згідно з листом Луганської обласної прокуратури від 09 серпня 2023 року                                       № 09-3-310-вих-2-3 станом на 09 серпня 2023 року кримінальне провадження за                № 42021130000000041 від 17 березня 2021 року перебуває у провадженні. У даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 має процесуальний статус свідка.                         ОСОБА_1 у порядку, передбаченому Главою 22 КПК України, повідомлення про підозру не повідомлялося.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. 
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 913/317/18, від 12 січня 2022 року у справі № 234/11607/20,                                         від 02 листопада 2022 року у справі № 757/60318/19-ц (провадження                                             № 61-18103св21) та від 10 травня 2023 року у справі № 759/8609/20 (провадження № 61-9333св22), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Голосова Ю. В., задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		У частині першій та другій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно з частинами першою та другою статті 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		 
		Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
		 
		Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		 
		Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		 
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		 
		У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
		 
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується відповідно до положень статті 1174 ЦК України.
		 
		Підстави, особливості та порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
		 
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини друга статті 1176 ЦК України).
		 
		Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. 
		 
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі 
		№ 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що, застосовуючи 
		статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
		 
		Аналогічний висновок містить постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18).
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		Отже, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.
		 
		Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування               (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		 
		У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку зібраним у справі доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у цій справі не встановлені підстави та умови відповідальності держави, передбачені Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», тому право на відшкодування шкоди, у розмірах і в порядку, передбачених цим законом,                           у ОСОБА_1 відсутнє.
		Посилання заявника на практику Верховного Суду та рішення Європейського суду з прав людини не беруться до уваги колегією суддів, оскільки у цій справі встановлені інші фактичні обставини. У наведені заявником постанові Верховного Суду                 від 02 листопада 2022 року у справі № 757/60318/19-ц (провадження                                      № 61-18103св21) було встановлено, що стаття КК України, за якою обвинувачувалася особа, була декриміналізована, проте провадження у кримінальній справі ще тривалий час не закривалося, а особа продовжувала перебувати у розшуку.
		 
		Посилання заявника на те, що продовження досудового розслідування кримінального провадження стосовно нього за відсутності будь-яких перспектив прогресу через втрату матеріалів справи в окупованому російською федерацією Луганську та неможливості зняти проти нього обвинувачення та закриття провадження є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є безпідставними, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з листом Луганської обласної прокуратури від 09 серпня 2023 року № 09-3-310-вих-2-3 станом на 09 серпня 2023 року кримінальне провадження за № 42021130000000041 від 17 березня 2021 року перебуває у провадженні, а ОСОБА_1 має процесуальний статус свідка, а не підозрюваного.
		 
		Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не відповідають матеріалам справи та встановленим судом обставинам, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. 
		Наведені у касаційних скаргах заявників доводи були предметом дослідження у судах першої та апеляційної інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Оскільки доводи касаційних скарг висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його                 представником - адвокатом Голосовим Юрієм Валерійовичем, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 березня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий   Судді:Д. Д. Луспеник   І. Ю. Гулейков   Б. І. Гулько   Г. В. Коломієць   Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...