Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 524/464/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 06.02.2025
Номер судового провадження: 51-2831км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022170500002237

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П
		ОСТАНОВА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		06 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 524/464/23
		провадження № 51-2831км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду  (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
		головуючої                                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                                          ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		засудженого                                              ОСОБА_6 ,
		захисника                                                   ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області                      від 26 жовтня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого              2024 року у кримінальному провадженні, унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022170500002237,за обвинуваченням 
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		 
		 
		 
		 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області вироком                            від 26 жовтня 2023 року засудив ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
		2.Постановлено стягнути із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 12 500 грн              у рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн моральної шкоди.
		3. Вирішено питання, що стосуються судових витрат і речових доказів.
		4. За вироком суду ОСОБА_6 05 грудня 2022 року близько 19:30, перебуваючи                       в будинку ОСОБА_9 на АДРЕСА_2 , з неприязні з метою вбивства завдав двома дерев`яними палицями по черзі ударів по голові ОСОБА_9 , який у цей час лежав на дивані, чим спричинив тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми з вогнищевою травмою та набряком головного мозку в поєднанні з зовнішньою крововтратою на тлі множинних ран голови, від яких потерпілий помер на місці. 
		5. Полтавський апеляційний суд ухвалою від 27 лютого 2024 року залишив вирок щодо ОСОБА_6 без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		6. Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 жовтня 2023 року й ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що рішення місцевого суду є необґрунтованим і невмотивованим, оскільки в його основу покладено докази сторони обвинувачення, зокрема неправдиві й суперечливі показання свідків                  ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , дані висновків експертиз, які не підтверджують наявності в ОСОБА_6 прямого умислу на вбивство ОСОБА_9 , при цьому суд не взяв до уваги доказів сторони захисту, у тому числі показань обвинуваченого про те, що він             не діяв з умислом на вбивство, а лише захищався від насильства з боку потерпілого і не заподіював йому тілесних ушкоджень, які могли б спричинити смерть. Заявниця звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції усупереч вимогам статей 404, 407, 408, 421Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) без повного дослідження та оцінки всіх доказів у справі зробив хибні висновки про законність вироку місцевого суду. Зокрема, адвокат вважає, що апеляційний суд повинен був задовольнити клопотання сторони захисту про одночасний допит свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 з метою усунення розбіжностей і неточності в їхніх свідченнях, чого не зробив місцевий суд, допитавши кожного із цих свідків окремо. Крім того, на переконання скаржниці, призначене ОСОБА_6 покарання не відповідає приписам статей 50, 65 КК і є явно несправедливим через суворість. Вважає, що суди попередніх інстанцій належним чином не врахували даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, мав тісні соціальні зв`язки, доглядав за матір`ю пенсійного віку, не оголошувався в розшук, на спеціальних обліках у медичних закладах не перебував, має незадовільний стан здоров`я, за час тримання в слідчому ізоляторі характеризувався посередньо, до того ж у матеріалах провадження відсутні будь-які негативні характеристики на ОСОБА_6 з місць проживання чи реєстрації. 
		 
		7. Представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_12 подала заперечення на касаційну скаргу захисника засудженого  ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 .
		 
		Позиції учасників судового провадження
		 
		8. У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 і засуджений  ОСОБА_6 просили задовольнити касаційну скаргу, скасувавши вирок та ухвалу і призначивши новий розгляд кримінального провадження щодо  ОСОБА_6 в суді першої інстанції. 
		 
		9. Прокурор ОСОБА_5 просила судові рішення стосовно ОСОБА_6 залишити без змін, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
		 
		10. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
		Мотиви Суду
		 
		11. Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                
		12. Статтею 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		 
		13. З урахуванням зазначених вимог закону, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
		14. Умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв`язком між зазначеними діяннями й наслідками, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особи, передбачає такі наслідки                     і бажає або свідомо припускає їх настання.
		 
		15. Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена               ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого                ст. 118 КК, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав              та інтересів від суспільно небезпечного посягання. 
		 
		16. Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в тій обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		 
		17. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому,                 хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК). 
		 
		18. Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного                          з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. 
		 
		19. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які не мають перевищувати меж необхідності, і шкода особі, яка здійснює посягання, не повинна перевищувати ту, що для цього необхідна.
		 
		20. Як убачається з матеріалів кримінального провадження і встановили суди попередніх інстанцій, того дня ОСОБА_6 погрожував ОСОБА_9 застосуванням насильства через неповернення велосипеда, а вже через годину прийшов до будинку потерпілого, коли той відпочивав. Обвинувачений,поводячись агресивно, одразу схопив дерев`яну палицю, яку знайшов в одній із кімнат, й умисно, цілеспрямовано та з великою силою завдав нею численних ударів ОСОБА_9   в життєво важливий орган  - голову. Коли палиця зламалася від сили заподіяння ударів, ОСОБА_6 не припинив побиття, а тут же взяв іншу дерев`яну палицю і продовжив бити господаря будинку по голові. Від отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_9 помер на місці події. За даними судово-медичних експертиз усі тілесні ушкодження, виявлені на тілі потерпілого, мали прижиттєвий характер і утворилися в один проміжок часу від неоднократної, не менше 22-ударної дії з достатньою силою тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо дерев`яних палиць, у проміжок часу від декількох хвилин до пари годин до настання смерті. Водночас матеріали справи не містять даних про суспільно небезпечне посягання на життя ОСОБА_6 з боку потерпілого, у тому числі яке б вимагало негайного відвернення чи припинення. Саме ОСОБА_6 розпочав конфлікт і вчиняв злочинні дії, натомість ОСОБА_9 перебував у стані оборони і намагався відмахнутися сокирою вже в процесі активного заподіяння йому палицею численних тілесних ушкоджень обвинуваченим. При цьому захищаючись від ударів ОСОБА_6 у такий спосіб, потерпілий ОСОБА_9 жодних ударів у відповідь не завдав, що підтверджується даними висновку експертизи                  від 15 грудня 2022 року № 1147 про виявлення в ОСОБА_6 легкого тілесного ушкодження у вигляді садна в ділянці носа, яке є нехарактерним для боротьби чи самозахисту.
		 
		21. Дослідивши показання засудженого, який не заперечував факту перебування того вечора в помешканні потерпілого та штовхання ОСОБА_9 знайденою там палицею; показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , які були очевидцями того, як                   ОСОБА_6 вдерся до житла ОСОБА_9 і з силою завдав лежачому на дивані господарю серію ударів палкою по голові, при цьому потерпілий насильницьких дій щодо обвинуваченого не вчиняв; показання свідка ОСОБА_13 , який виявив потерпілого мертвим; показання потерпілої ОСОБА_8 ; показання експертів ОСОБА_14 і ОСОБА_15 ; дані протоколів слідчих експериментів, проведених за участю ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , у ході яких ці свідки детально показали, за яких обставин і в який спосіб ОСОБА_6 убив потерпілого; дані протоколів огляду місця події та вилучення речових доказів, у тому числі одягу засудженого, на яких, за даними експертних досліджень, виявлено кров ОСОБА_9 ; дані висновків судово-медичних, судово-цитологічних, судово-імунологічних експертиз тощо, суди дійшли обґрунтованого висновку, що всі зібрані у справі докази доповнюють один одного, є належними, допустимими, достатніми і поза розумним сумнівом доводять факт учинення кримінального правопорушення саме обвинуваченим ОСОБА_6 , а характер і локалізація спричинених потерпілому ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, знаряддя злочину,  послідовність, рішучість та динамічність дій обвинуваченого,  кількість і локалізація завданих ним ударів у життєво важливий орган свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_6 на позбавлення життя потерпілого.
		 
		22. Тому за встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК.
		 
		23. Що стосується призначеного покарання, на думку Суду, воно  узгоджується із вимогами закону, є відповідним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		 
		24. Так, згідно з положеннями ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром                     є явно несправедливим через м`якість або суворість.
		 
		25. Правилами ст. 50 КК передбачено, що покарання має на меті не тільки кару,                          а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети і принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		 
		26. Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають    на покарання.
		 
		27. Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_6 покарання, суд урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі   ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, ставлення винуватого до вчиненого, дані про його особу, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, його сімейний стан, незадовільний стан здоров`я, відсутність обставин, які б обтяжували чи пом`якшували покарання, а також думку потерпілої.
		 
		28. З урахуванням усіх цих обставин суд призначив ОСОБА_6 покарання в межах, установлених санкцією ч. 1 ст. 115 КК. Саме такі вид і міру покарання засудженому суд визнав необхідними й достатніми для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Тому вважати призначене ОСОБА_6 покарання таким, що за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через суворість, підстав немає.
		 
		29. Апеляційний суд ретельно перевірив матеріали кримінального провадження і дав мотивовані відповіді на всі доводи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, зазначивши, з яких підстав їх визнано необґрунтованими. Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		 
		30. Доводи адвоката про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив доказів, про повторне дослідження яких просила сторона захисту, є неспроможними з таких підстав.  
		 
		31. У контексті положень ч. 3 ст. 404 КПК під час апеляційного перегляду в суду                      не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів із дотриманням засади безпосередності, якщо він по-новому (інакше) не тлумачить доказів, оцінених судом першої інстанції. У частині 2 ст. 23 КПК зазначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, які містяться в показаннях, речах чи документах, що не були предметом безпосереднього дослідження суду. Але в разі коли місцевий суд дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то він не зобов`язаний знову досліджувати ці ж докази в тому ж порядку, як це зробив суд першої інстанції. 
		 
		32. Апеляційний суд погодився з тим, що районний суд ретельно та належним чином дослідив усі докази, які надали сторони в судовому провадженні, у зв`язку з чим не мав потреби повторно досліджувати вже встановлені обставини, а сторона захисту не довела протилежного.
		 
		33. Приймаючи рішення про відсутність підстав для задоволення клопотання сторони захисту стосовно одночасного допиту свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , апеляційний суд зауважив, щосуд за правилами ч. 15 ст. 352 КПК має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з`ясування причин розбіжностей в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням вимог ч. 9                    ст. 224 КПК. Місцевий суд із дотриманням установленого порядку допитав свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11  у ході судових засідань, забезпечивши стороні захисту право на перехресний допит, а також дослідив висновки експертиз і докази за результатами слідчих дій, проведених із цими свідками. Свідки  ОСОБА_10 і              ОСОБА_11  надали суду детальні й вичерпні показання щодо відомих їм обставин провадження, які належать до предмету доказування/спростовування, і матеріали справи не містять даних, які б свідчили про можливість повідомлення ними інших нових суттєвих обставин стосовно злочину, вчиненого ОСОБА_6 . З огляду на викладене, а також те, що показання свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 не мали суттєвих розбіжностей, які б ставили їх під сумнів і викликали потребу в з`ясуванні причин неточностей у порядку ч. 15 ст. 352 КПК, апеляційний суд обґрунтовано відмовив у проведенні одночасного допиту свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 . Також суд апеляційної інстанції небезпідставно наголосив на тому, що сама по собі незгода сторони захисту зі змістом показань свідків не є підставою для їх повторного та одночасного допиту.
		 
		34. За результатами касаційного розгляду Суд не виявив істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судових рішень, а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		 
		ухвалив:
		 
		Вирок Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області                           від 26 жовтня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 27 лютого              2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
		 
		Постанова Верховного Суду є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1                                   ОСОБА_2                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...