Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/20019/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 61-18411ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		Постанова                         
		Іменем України
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		справа № 522/20019/21-ц
		провадження № 61-18411св23
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),                         Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи: 
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , 
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» і Державного підприємства «Сетам» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року у складі судді Науменко А. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		1.            Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Суворовський ВДВС), Державного підприємства «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору,  - АТ КБ «ПриватБанк», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.
		 
		На обґрунтування позову зазначала, що заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі № 523/15348/17 з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» стягнено заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2012 року б/н в розмірі 47 067,75 грн. На виконання цього рішення 30 квітня 2020 року Суворовський ВДВС реалізував на електронних торгах майно боржника, а саме нежилі підвальні приміщення № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких став ОСОБА_2 .
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси                              від 03 вересня 2018 року у справі № 523/15348/17. На думку позивача, вказана обставина свідчить про те, що спірні нежилі підвальні приміщення вибули з її власності безпідставно та поза її волею. Також позивач посилалася на те, що електронні торги проведені з порушенням вимог законодавства, зокрема, порушено порядок визначення вартості та оцінки майна, у зв`язку з чим майно боржника реалізовано за ціною, що суттєво занижена та не відповідає реальній вартості.
		 
		На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила суд:
		 
		визнати недійсними електронні торги, проведені 30 квітня 2020 року                                   ДП «Сетам», з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 416464), а саме нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ;
		 
		визнати недійсним протокол проведення електронних торгів № 481225, проведених 30 квітня 2020 року ДП «Сетам», із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 416464), а саме нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30.3 кв. м, за адресою:                              АДРЕСА_1 ;
		 
		визнати недійсним акт про проведені електронні торги, проведені 30 квітня 2020 року ДП «Сетам», із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 416464), а саме нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , складений 04 листопада 2020 року головним державним виконавцем Суворовського ВДВС Тріфоновим О. Ю.;
		 
		визнати недійсним свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення № 501 , загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 17 грудня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., зареєстроване в реєстрі за № 1471;
		 
		витребувати нежилі підвальні приміщення № 501, загальною площею                                  30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
		 
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, позов задоволено. 
		 
		Визнано недійсними електронні торги, проведені 30 квітня 2020 року ДП «Сетам», з реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 416464), а саме нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Визнано недійсним протокол проведення електронних торгів № 481225, проведених 30 квітня 2020 року ДП «Сетам», із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 416464), а саме нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30.3 кв. м, за адресою:                              АДРЕСА_1 .
		Визнано недійсним акт про проведені електронні торги, проведені 30 квітня 2020 року ДП «Сетам», із реалізації арештованого нерухомого майна (реєстраційний номер лота № 416464), а саме нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , складений 04 листопада 2020 року головним державним виконавцем Суворовського ВДВС Тріфоновим О. Ю.
		 
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення № 501 , загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , видане на ім`я ОСОБА_2 17 грудня 2020 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В., зареєстроване в реєстрі за № 1471.
		 
		Витребувано нежилі підвальні приміщення № 501, загальною площею                              30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди врахували, що 30 квітня 2020 року реалізовано майно боржника, а саме нежилі підвальні приміщення № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 за ціною продажу у розмірі 157 000,00 грн на виконання судового рішення, яке в подальшому було скасоване, що свідчить про порушення суб`єктивного цивільного права та законних інтересів ОСОБА_1 , а тому проведення електронних торгів не може вважатися законним, так само як і прийняття рішення про державну реєстрацію права власності на спірні нежилі підвальні приміщення на ім`я ОСОБА_2 .
		Таким чином, враховуючи те, що у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 рішення суду, на підставі якого було видано виконавчий лист, скасовано, суди дійшли висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого листа, що призвело до порушення майнових прав позивача.
		 
		Короткий зміст вимог касаційних скарг
		 
		У грудні 2023 року адвокат Наконечна А. В. як представник АТ КБ «ПриватБанк» та ДП «Сетам» подали до Верховного Суду касаційні скарги на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року, у яких просять скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 
		 
		Аргументи учасників справ
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		Підставою касаційних оскаржень вказаних судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», у якому зазначила, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року - без змін. 
		2.            Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;                     2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.
		Встановлені обставини справи
		Суди встановили, що заочним рішенням Суворовського районного суду                           м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі № 523/15348/17 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 18 квітня 2012 року б/н, в розмірі 47 067,75 грн, яка складається із заборгованості за тілом                      кредиту - 13 530,65 грн, заборгованості за відсотками - 18 908,24 грн, заборгованості за пенею - 11 911,35 грн, а також штрафів: 500 грн - фіксована частина та 2 217,51 грн - процентна складова. 
		10 жовтня 2018 року на виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист.
		 
		19 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Суворовського ВДВС Граболовою М. В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 523/15348/17, виданого 10 жовтня 2018 року Суворовським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми боргу в загальному розмірі 48 667,75 грн.
		 
		19 листопада 2018 року старшим державним виконавцем Суворовського ВДВС Граболовою М. В. в рамках виконавчого провадження винесено постанову про арешт майна боржника, якою було накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .
		 
		Згідно з інформацією із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним виконавцем Граболовою М. В. встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано нерухоме майно, а саме нежилі підвальні приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 , та належать боржнику на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого                                25 червня 2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В. К., за реєстровим № 4568. 
		 
		27 грудня 2019 року головним державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області Міхновичем М. О. винесено постанову про передачу виконавчого листа № 523/15348/17, виданого 10 жовтня                            2018 року Суворовським районним судом м. Одеси, у Перший Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
		 
		11 січня 2020 року головним державним виконавцем Суворовського ВДВС Міхновичем М. О. винесено постанову про прийняття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа                                № 523/15348/17, виданого 10 жовтня 2018 року Суворовським районним судом м. Одеси.
		 
		24 лютого 2020 року головним державним виконавцем Суворовського ВДВС Міхновичем М. О. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою описано та накладено арешт на нежилі підвальні приміщення, реєстраційний/кадастровий номер 17609590, місцезнаходження: АДРЕСА_2 , загальною площею 30,3 кв. м, що належить боржнику ОСОБА_1 
		 
		24 лютого 2020 року постановою головного державного виконавця Суворовського ВДВС Міхновича М.О. призначено суб`єкта оціночної                                  діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове бюро «Тріада» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 523/15348/17, виданого 10 жовтня 2018 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми боргу у розмірі 48 667,75 грн, якому запропоновано надати висновок про експертну грошову оцінку майна, а саме нежилих підвальних приміщень, загальною площею                         30.3 кв. м., за адресою: АДРЕСА_2 . 
		 
		Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 24 лютого 2020 року ринкова вартість об`єкта оцінки - нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , складає 196 212,00 грн.
		 
		25 лютого 2020 року Суворовським ВДВС на адресу Одеської філії ДП «СЕТАМ» направлено заявку на реалізацію арештованого майна, належного ОСОБА_1 
		 
		17 березня 2020 року призначено проведення перших електронних торгів з продажу нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 409161). Стартова ціна продажу 196 212,00 грн. Торги не відбулися у зв`язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
		 
		09 квітня 2020 року призначено проведення других електронних торгів з продажу нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 412492). Стартова ціна продажу 166 780,20 грн. Торги не відбулися у зв`язку з тим, що від жодного учасника не надійшла цінова пропозиція.
		 
		30 квітня 2020 року проведено треті електронні торги, на яких реалізовано майно боржника, а саме: нежилі підвальні приміщення № 501, загальною площею 30.3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (лот № 416464). 
		 
		Стартова ціна продажу 137 348,40 грн, ціна продажу - 171 000,00 грн. Торги відбулися, переможець торгів - ТОВ «ОМЕГА-КЕПІТАЛ».
		 
		У зв`язку з невнесенням суми за придбане майно попередньо визначеним переможцем відповідно до протоколу № 481225 переможцем торгів було визнано ОСОБА_2 . Стартова ціна продажу 137 348,40 грн, ціна продажу - 157 000,00 грн.
		 
		04 листопада 2020 року головним державним виконавцем Суворовського ВДВС Тріфоновим О. Ю. на підставі протоколу проведення електронних торгів від 30 квітня 2020 року № 481225 складено та видано акт про проведені електронні торги.
		 
		Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17 жовтня 2021 року вбачається, що власником нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .
		 
		Підставою для державної реєстрації стало свідоцтво, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Р. В. 17 грудня 2020 року, зареєстроване в реєстрі за № 1471.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено та скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі № 523/15348/17, а справу призначено до судового розгляду в загальному порядку.
		 
		З матеріалів справи відомо, що рішенням Суворовського районного суду                         м. Одеси від 12 вересня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовлено. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		 
		Щодо оскарження електронних торгів, протоколу та акта
		 
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». 
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		У статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого 
		з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
		 
		Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і стаття 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.
		 
		Відповідно до наведених правових норм виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів (у тому числі й оцінку майна), а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими виконавчою службою укладається відповідний договір.
		 
		Згідно з пунктом 1 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в МЮУ 30 вересня 2016 року за № 1301/29431, в редакції, чинній на час проведення електронних торгів, електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року 
		у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) дійшла висновку про те, що, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, проведення процедури прилюдних торгів є правочином.
		 
		Такий висновок узгоджується з нормами статей 650, 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах, публічних торгах, та визначають, що до таких договорів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19) зазначено, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання 
		в момент її вчинення вимог, установлених частинами першою-третьою та частинами п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, зокрема, у зв`язку 
		з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина перша статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів. 
		 
		Тобто для визнання судом торгів недійсними необхідними є такі умови: наявність підстав для визнання торгів недійсними (порушення правил проведення торгів); встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду (див. пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 (провадження № 14-24цс24)).
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі 
		№ 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року 
		у справі № 712/1317/14-ц (провадження № 61-22566св18) та від 07 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц (провадження № 61-25870св18), і вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі 
		й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 
		 
		Суди встановили, що оспорювані електронні торги з реалізації належного позивачу нежилого приміщення, які відбулися на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі                             № 523/15348/17, проведені 30 квітня 2020 року.
		 
		Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено та скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2018 року у справі № 523/15348/17.
		 
		Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, відмовлено.
		 
		Тобто рішення суду першої інстанції, на підставі якого проводились електронні торги з реалізації нежилого приміщення, було скасовано і ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення кредитної заборгованості, вже після проведення електронних торгів. 
		 
		Ураховуючи фактичні обставини, які склалися у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про визнання недійсними електронних торгів, які відбулися 30 квітня 2020 року, оскільки рішення суду, яким скасовано заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня                        2018 року, ухвалено 22 березня 2021 року, а електронні торги з реалізації належного ОСОБА_1 нежилого приміщення проведені 30 квітня 2020 року, тобто на час проведення електронних торгів рішення суду, яким стягнено кредитну заборгованість з ОСОБА_1 , було чинним. 
		 
		Таким чином, немає підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі рішення суду, яке на час проведення електронних торгів було чинним. 
		 
		Тому в задоволенні позову в частині визнання недійсними електронних торгів та похідних вимог - про визнання недійсним протоколу проведення електронних торгів та скасування акта приватного виконавця, свідоцтва про право власності - слід відмовити.
		 
		За наведених обставин безпідставними є доводи ОСОБА_1 про те, що спірні електронні торги були проведені на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасоване.
		 
		Разом з тим права позивача можуть бути захищені шляхом відшкодування завданої йому шкоди (частина третя статті 386 ЦК України). Відповідачами за таким позовом можуть бути особи, з вини яких така шкода була заподіяна 
		(див. пункт 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 
		2021 року у справі № 334/3161/17 (провадження № 14-188цс20)).
		 
		Щодо вимог про витребування майна
		 
		Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у визначених 
		у законі випадках (частина перша статті 388 ЦК України).
		 
		Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		 
		У статті 330 ЦК України встановлено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
		 
		Власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
		 
		У справі, що переглядається в касаційному порядку, встановлено, що                   нежиле приміщення ОСОБА_2 набув за результатом електронних торгів, які проводились на примусове виконання заочного рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором від 18 квітня 2012 року б/н в розмірі 47 067,75 грн.
		 
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
		 
		Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
		 
		Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
		 
		Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло 
		з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
		 
		Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який надалі було підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 
		05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).
		 
		Застосовуючи положення частини другої статті 388 ЦК України про те, що майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень, суд повинен мати на увазі, що позов власника про витребування майна в особи, яка придбала його в результаті електронних торгів, проведених у порядку, встановленому для виконання судових рішень, підлягає задоволенню лише 
		в тому разі, якщо торги були визнані недійсними, оскільки, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно, яке вибуло з володіння поза його волею, і в добросовісного набувача.
		 
		Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 592/7963/16-ц (провадження № 61-32603св18),                        від 23 грудня 2020 року у справі № 639/7253/18 (провадження № 61-1287св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 295/3225/17 (провадження                                                № 61-14765св20), від 07 травня 2022 року у справі № 640/14276/17 (провадження № 61-14677св21).
		 
		У справі, що переглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що немає підстав для визнання недійсними електронних торгів, проведених на підставі заочного рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 вересня                     2018 року, яке у судовому порядку скасоване після проведення торгів. 
		 
		Отже, немає підстав для витребування нежилих підвальних приміщень № 501, загальною площею 30,3 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , від останнього набувача ОСОБА_2 в порядку, визначеному частиною першою статті 388 ЦК України.
		 
		Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повністю, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Оскільки колегія суддів дійшла висновку про скасування судових рішень та ухвалення у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , судові витрати АТ КБ «ПриватБанк» зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 7 803,00 грн та касаційної скарги 
		в розмірі 10 404,00 грн, а всього 18 207,00 грн, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» та судові витрати ДП «Сетам» зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 10 404,00 грн слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ДП «Сетам».
		 
		Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційні скарги Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» і Державного підприємства «Сетам» задовольнити.
		 
		Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року скасувати.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», про визнання електронних торгів недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити. 
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 18 207,00 грн.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Сетам»судові витрати у розмірі 10 404,00 грн
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2022 року та постанова Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року втрачають законну силу і подальшому виконанню не підлягають.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська    Судді: А. Ю. Зайцев   Є. В. Коротенко   В. М. Коротун   М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...