Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/385/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 12.02.2025
Номер судового провадження: 61-2847ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		12 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 344/385/23
		провадження № 61-2847св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство правових технологій», ОСОБА_2 , 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року, додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є.,
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство правових технологій» (далі - ТОВ «Агентство правових технологій»), ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
		2.            В позовній заяві позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, принижує його ділову репутацію інформацію, опубліковану в електронній інформаційно-пізнавальній газеті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) статтю від ІНФОРМАЦІЯ_1 року наступного змісту: «Нардеп із Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень, - Чесно» автором, якої зазначено ОСОБА_4 ; зобов`язати ТОВ «Агенство правових технологій» протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію шляхом опублікування в електронній інформаційно-пізнавальній газеті ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІНФОРМАЦІЯ_3) спростування недостовірної інформації наступного змісту: «Спростування публікації «Нардеп з Прикарпаття не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень, Чесно»! ТОВ «Агенство правових технологій», як засновником видання www.ІНФОРМАЦІЯ_3, було поширено недостовірну інформацію про те, що нардеп з Прикарпаття ОСОБА_1 не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень».
		3.            Позов обґрунтовано тим, що позивач не належить до переліку народних депутатів, які не підтримують позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій, а, навпаки, є автором законопроектів про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Позивач є співавтором трьох звернень до Голови Верховної Ради України ОСОБА_6 щодо вирішення питання задля припинення повноважень народних депутатів України, обраних, зокрема, від політичної партії «Опозиційна платформа - за життя». Виходячи з цього вважав, що інформація, яка була опублікована відповідачем, є однозначно недостовірною.
		4.            З огляду на вказані позивачем напрацювання, законопроекти, твердження відповідачів про те, що позивач не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень, які було доведено до великої кількості читачів, а також які спричинили багато негативних коментарів по відношенню до позивача в соцмережах, де і були поширені відповідачами, є недостовірною інформацією.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		5.            Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року позов задоволено частково.
		6.            Зобов`язано ТОВ «Агентство правових технологій» протягом десяти днів з дня набрання законної сили рішенням суду опублікувати в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомлення такого змісту:
		Спростування: «Народний депутат із Прикарпаття ОСОБА_1 не належить до числа тих депутатів, які не підписали звернення до ОСОБА_6 про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій»; недостовірною є інформація від 04/01/2023 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» про те, що «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до ОСОБА_6 про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття ОСОБА_1 ».
		7.            В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
		8.            Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні докази відмови позивача від підпису звернення до спікеру парламенту; відповідачем не надано доказів здійснення ним журналістської діяльності з підстав та у спосіб, що визначені відповідним законодавством, в той час коли позивачем доведено порушення відповідачем правил журналістської етики, оскільки розповсюджена інформація є упередженою та містить необґрунтовані звинувачення; інформація про відмову позивача є неповною, відтак, - недостовірною, а лист народного депутата ОСОБА_6 такої інформації не містить. Також, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що заголовок статті не містить вказівки на позивача, а тому є оціночним судженням.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		9.            Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024  року, з урахуванням додаткової постанови цього ж суду від 08 лютого 2024  року, апеляційну скаргу ТОВ «Агентство правових технологій» задоволено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2023 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено, здійснено розподіл судових витрат.
		10.         Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд виходив із того, що стаття відповідача: «ІНФОРМАЦІЯ_2» містить в собі оціночні судження і не містить фактичних тверджень, оскільки стосується позивача, який є публічною особою та висвітлює питання, яке становить значний суспільний інтерес, тому суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		11.         У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 .
		12.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		13.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		14.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, додаткову постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду.
		15.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 761/16062/16-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19, від 26 жовтня 2022 року у справі №  у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 761/16062/16-ц, від 30 липня 2020 року у справі № 200/20351/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19, від 26 жовтня 2022 року у справі №  753/13197/18  (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		16.         Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не враховано, що у статті, поширеній відповідачами, містяться не оціночні судження, а саме фактичні твердження, про що свідчить характер висловлювань та вжиті в статті словосполучення.
		17.         Спірна інформація була подана як достовірні дані з посиланням на конкретне прізвище народного депутата України ОСОБА_1 , події та обставини, які фактично існують чи реально існували, а також мала стверджувальну форму, при цьому автор статті не використовував мовні засоби, характерні для припущень, повідомлення суб`єктивних думок або власних поглядів, що свідчить про те, що вказану інформацію не можна віднести до оціночних суджень.
		18.         Повідомлені відповідачем факти непідписання звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ повноважень позивачем висловлені у стверджувальній формі, тому можуть бути перевірені на предмет їх правдивості і достовірності та не можуть вважатися оціночними судженнями.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		19.         У березні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 від ТОВ «Агентство правових технологій», у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		20.          ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті відповідача опубліковано статтю із назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2»; в першому абзаці статті вказано «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до ОСОБА_6 про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття ОСОБА_1 ».
		21.         Відповідно до статті Громадського руху Чесно від ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_4» розміщено текст про те, що «…Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до ОСОБА_6 про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Про це йдеться у відповіді на запит руху Чесно народного депутата від фракції «Слуга народу» ОСОБА_6 , який ініціював збір підписів…».
		Позиція Верховного Суду
		22.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		23.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		24.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		25.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		26.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		27.         Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.
		28.         Частиною четвертою статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		29.         Згідно з частиною першою статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		30.         Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію і таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		31.         Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
		32.         Верховний Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.
		33.         У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		34.         Тлумачення статті 277 ЦК України свідчить, що позов про спростування недостовірної інформації підлягає задоволенню за такої сукупності умов: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права; врахування положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини щодо її застосування.
		35.         Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		36.         Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		37.         Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		38.         У рішенні Європейського суду з прав людини рішення ЄСПЛ у справі «Лінґенс проти Австрії» (Lingens v. Austria, від 8 липня 1986 року, заява № 9815/82, § 46), що суду необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не можна. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У даній справі ЄСПЛ вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».
		39.         Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
		40.         Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		41.         Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне - 17  жовтня 2016 року) ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де, розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
		42.         У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статтею 10 Конвенції.
		43.         Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		44.         Отже, одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		45.         Обґрунтовуючи позов, позивач вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті відповідача опубліковано статтю із назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		46.         Посилався на те, що назва статті у сукупності із його згадкою у першому абзаці тексту статті містять інформацію про те, що він не підписав звернення про позбавлення нардепів ОПЗЖ та проросійських політичних партій повноважень. При цьому відповідачі зазначену інформацію не перевіряли та не звертались до нього за відповідними коментарями, що свідчить про недостовірність такої інформації. Вважав, що зміст статті є образливим для нього, оскільки він є публічною особою -народним депутатом України, упередженим та спрямованим на формування негативного іміджу і негативного суспільного ставлення, псують його ім`я в громадській думці.
		47.         Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, дійшов висновку, що стаття відповідача: «ІНФОРМАЦІЯ_2» містить в собі оціночні судження і не містить фактичних тверджень, оскільки стосується позивача, який є публічною особою та висвітлює питання, яке становить значний суспільний інтерес, тому суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		48.         Колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду про те, що у вказаній статті містяться оціночні судження і така не містить фактичних тверджень, є передчасними з огляду на таке.
		49.         Так, судами встановлено, що в першому абзаці статті розміщеної ІНФОРМАЦІЯ_1 року в електронній інформаційно-пізнавальній газеті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 з назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_2» викладено, що: «Майже сімдесят нардепів відмовились ставити свої підписи під зверненням до ОСОБА_6 про позбавлення повноважень депутатів, які були обрані від заборонених проросійських партій. Серед них нардеп з Прикарпаття ОСОБА_1 ».
		50.         Також стаття відповідача в своєму тексті містить посилання на використані джерела з інформацією Руху Чесно щодо початку збору підписів за позбавлення повноважень народних депутатів представників забороненої ОПЗЖ (https://www.chesno.org/post/5422/), в якому зазначені особи, які підписали звернення, а також інформацію про тих, хто не підписав таке звернення (https://www.chesno.org/post/5447/), серед яких зазначений й позивач.
		51.         У пункті 6.26 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19) викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту. Подібних за змістом правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц.
		52.         З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що висновки апеляційного суду про те, що вищевказана стаття містить в собі оціночні судження, є передчасними, оскільки висловлювання відповідача у статті виражені у посиланні на конкретні факти та події. При цьому стаття не містить в собі алегорій, сатири, гіпербол тощо, вона не є припущенням чи критикою діяльності позивача, її можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями, а містить фактичні твердження, і, відповідно, інформація за умови, що вона є недостовірною, може бути спростована. 
		53.         Разом з тим, оскільки суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову виходячи з того, що стаття відповідача «ІНФОРМАЦІЯ_2» містить в собі оціночні судження, а не фактичні твердження, ним не перевірялося, чи розглянув суд першої інстанції справу з врахуванням предмету позову, сформульованого позивачем в позовній заяві, чи дійшов він до правильного висновку, що інформація наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_2» не відповідає дійсності, оскільки не було доведено вчинення позивачем будь-яких дій у формі відмови ставити підпис під зверненням, чи наявний весь склад правопорушення, що є підставою для задоволення позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації. 
		54.         Таким чином, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу в апеляційному порядку, належним чином не встановив всіх обставин, необхідних для правильного вирішення справи, й, відповідно, дійшов передчасного висновку щодо наявності оціночних суджень у вищевказаній статті.
		55.         Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.
		56.         Усунути ці недоліки на стадії касаційного перегляду справи з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.
		Згідно з пунктом 1 частини третьої і частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		57.         Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене і перевірити оцінку достовірності інформації, викладеної в статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2», зроблену судом першої інстанції, з врахуванням того, що остання є фактичним твердженням, що може бути підтверджене або спростовано доказами, наявними в матеріалах справи; наявність юридичного складу правопорушення, що є підставою для задоволення позову, з врахуванням вимог, сформульованих позивачем в позовній заяві.
		58.         З урахуванням того, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, додаткова постанова апеляційного суду також підлягає скасуванню.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.
		2.            Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 січня 2024 року та додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...