Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 206/2117/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.02.2025. Забезпечено надання загального доступу: 21.02.2025.
Дата набрання законної сили: 19.02.2025
Номер судового провадження: 61-15774ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                     
		 
		19 лютого 2025 року
		м. Київ
		 
		справа № 206/2117/24
		провадження № 61-15774 св 24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		заявник - комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, 
		заінтересована особа -  ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Валерії Михайлівни - на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська                                     від 02 травня 2024 року у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Халаджи О. В., Космачевської Т. В., Никифоряка Л. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.              Описова частина 
		Короткий зміст заяви
		 
		У травні 2024 року комунальне підприємство «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради (далі - КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР) звернулась до суду із заявою про надання                                   ОСОБА_1 психіатричної допомоги в примусовому порядку.
		 
		Заява обґрунтована тим, що 30 квітня 2024 року ОСОБА_1 був госпіталізований до психіатричного стаціонару у зв`язку з наявністю в нього тяжкого психічного розладу (діагноз): шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, маячний синдром, поточний процес.
		На думку лікарів комісії, хворий становить небезпеку для себе та оточуючих, є безпорадними і не може самостійно задовольняти основні життєві потреби, лікування можливе лише у стаціонарних умовах.
		 
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду                             від 23 жовтня 2024 року, заяву КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР задоволено. 
		Госпіталізовано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,                                                                           до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
		 
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що у ОСОБА_1 , виявлені ознаки тяжкого психічного розладу, а тому його необхідно госпіталізувати у психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для його госпіталізації до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		25 листопада 2024 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Іванова В. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
		 
		Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 травня 2024 року у справі № 206/3939/23                         (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 206/2117/24, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У січні 2025 року матеріали цивільної справи № 206/2117/24 надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2025 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової В. М. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що заява КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР про госпіталізацію ОСОБА_1 не містить безумовних підстав, які передбачені статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», для його госпіталізації до психіатричного закладу в примусовому порядку без його усвідомленої згоди. Заявник не надав достатніх доказів на підтвердження обставин того, що                                               ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє намір вчинити дії, які становлять безпосередню небезпеку для нього чи оточуючих, або доказів того, що він неспроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує життєдіяльність. 
		Суди не надали належну оцінку стану здоров`я ОСОБА_1 на предмет необхідності його лікування саме в стаціонарних умовах лікарні та можливості лікування амбулаторно, зважаючи на приписи, встановлені клінічним протоколом надання медичної допомоги за спеціальністю «Психіатрія», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05 лютого 2007 року № 59.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У січні 2025 року прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури Лейченко О. В. 
		через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
		Прокурор вказує, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили, що були наявні всі підстави для госпіталізації ОСОБА_1 до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди. З висновку комісії лікарів-психіатрів відомо, що у ОСОБА_1 наявні ознаки тяжкого психічного розладу, зокрема поведінка, що являла собою небезпеку для нього самого та оточуючих внаслідок діагностованого захворювання.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		30 квітня 2024 року ОСОБА_1 був госпіталізований до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР за направленням лікаря-психіатра КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2                                від 25 квітня 2024 року.
		 
		При обстеженні психічного стану комісія лікарів-психіатрів КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР виявила, що хворий ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, поставлено попередній діагноз: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, маячний синдром, поточний процес. Комісія лікарів дійшла висновку, що останній потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
		 
		2.              Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової В. М. задоволенню не підлягає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суддів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		 
		Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.
		 
		Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.
		 
		Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		 
		Законодавство України про психіатричну допомогу базується на Конституції України і складається із Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про психіатричну допомогу» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.
		 
		Згідно зі статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
		 
		Зазначена гарантія узгоджується з пунктом 5 Принципу 4 «Визначення психічної хвороби» Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психічної допомоги, прийнятих резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1991 року № 46/119, де вказано, що жодна особа або орган влади не може класифікувати особу як таку, що має психічну хворобу, інакше як з метою, що прямо пов`язана із психічним захворюванням або внаслідок психічного захворювання.
		 
		Відповідно до пункту 1 принципу 15 Принципів захисту психічно хворих осіб та покращення психіатричної допомоги коли особа потребує лікування в психіатричному закладі, необхідно докладати всіх зусиль, щоб уникнути примусової госпіталізації.
		 
		Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.
		 
		Особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність (стаття 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»).
		 
		Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлено, що особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
		 
		У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
		 
		Особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, повинна оглядатися комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на місяць з часу госпіталізації з метою встановлення наявності підстав для продовження чи припинення такої госпіталізації.
		 
		Надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку шляхом її госпіталізації до психіатричного закладу у примусовому порядку розглядаються як позбавлення свободи у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з гарантіями, що передбачені цією статтею.
		 
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) особа не може вважатися «психічно хворою» та бути позбавлена волі, якщо не дотримано трьох нижченаведених мінімальних умов: по-перше, об`єктивна медична експертиза повинна достовірно встановити, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад має бути таким, що обумовлює примусове тримання особи у психіатричній лікарні; по-третє, необхідність продовжуваного тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості такого захворювання (пункт 96 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Заїченко проти України (№ 2)» («Zaichenko                                          v. Ukraine (no. 2)»), заява № 45797/09).
		 
		Частиною першою статті 339 ЦПК України передбачено, що заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 340 ЦПК України у заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом.
		 
		До заяви про психіатричний огляд або надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку додається висновок лікаря-психіатра, а про продовження примусової амбулаторної психіатричної допомоги, про примусову госпіталізацію, її продовження - висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.
		 
		Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції.
		 
		Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.
		 
		Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 2-1/07 (провадження                                     № 14-9свц18).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		У справі, яка переглядається в касаційному порядку, судами встановлено, не спростовано матеріалами справи та сторонами те, що до заяви про госпіталізацію ОСОБА_1 у примусовому порядку до матеріалів справи додані: направлення лікаря-психіатра КЗ «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Дніпропетровської обласної ради» ОСОБА_2 від 25 квітня 2024 року; висновок огляду комісії лікарів-психіатрів КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР особи, яка потребує госпіталізації в примусовому порядку; виписка із медичної карти стаціонарного хворого КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР, із якої убачається, що ОСОБА_1 страждає на психічне захоронення з 2004 року, у липні 2023 року був госпіталізований у зв`язку з погіршенням психічного стану, а також заява ОСОБА_3 - матері                      ОСОБА_1 від 30 квітня 2024 року, в якій зазначено, що останні два тижні                                 ОСОБА_1 побоюється, що його вб`ють, не спить останні 5 днів, став дуже агресивний, розмовляє сам із собою, добу просидів в ванні, ліки не приймає 5 днів. 
		 
		Із висновку комісії лікарів-психіатрів КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР слідують анамнестичні дані ОСОБА_1 , відомості про неадекватну поведінку та дії останнього, що стали підставою для доставлення його до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР.
		 
		Цим висновком встановлений психічний статус особи при вступі у відділення із детальним описом фізичного та емоційного сприйняття, а також відповідних дій і реакцій: знаходиться у стані психомоторного збудження; у бесіду з лікарем вступає неохоче; на питання відповідає переважно не в плані заданого, більшість відповідей носять характер «мимо»; на обличчі постійно гримаса страху, при цьому раптово стає дратівливим; промова стає більш голосною; відмовляється від прийому ліків, їжі; критика до свого стану грубо порушена. 
		 
		Після огляду комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання, діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно- маячний синдром, внаслідок чого становить небезпеку для себе та оточуючих.
		 
		Таким чином, комісією встановлено, що ОСОБА_1 виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою небезпеку для себе і оточуючих, є безпорадним і не може самостійно задовольняти свої основні життєві потреби.
		 
		Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що на день звернення КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР із заявою про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , з огляду на його стан здоров`я, така заява була обґрунтованою, а госпіталізація в примусовому порядку відповідає положенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та вимогам процесуального законодавства, а також інтересам як ОСОБА_1 , так і оточуючих.
		 
		При цьому суди правильно врахували, що за психологічним станом лікування ОСОБА_1 можливе лише у стаціонарних умовах, порушень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод судами не встановлено. 
		 
		Справа розглянута судами попередніх інстанцій з дотриманням положень частини другої статті 341 ЦПК України - за участю прокурора, представника ОСОБА_1 - адвоката Іванова В. М., отже порушень норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, судами не допущено. 
		 
		Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.
		 
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржених судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Іванової Валерії Михайлівни - залишити без задоволення.
		 
		Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 травня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		                                                                                              О. М. Осіян
		 
		                                                                                              Н. Ю. Сакара
		 
		                                                                                              В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...